ТЕМА: Країни Африки

ЛЕКЦІЯ № 9

МЕТА: вивчити положення, структуру, форму правління і устрій держав, історію формування та основні політичні події, природні ресурси і населення, господарський розвиток, провідні галузі, міжнародні зв’язки.

План

1. Єгипет.

2. Нігерія.

3. Конго.

1.Загальні відомості. Офіційна назва — Арабська Республіка Єгипет (АРЄ). Столиця — Каїр (близько 10 млн осіб). Площа — близько 1 млн. км2 (29-те місце у світі). Населення — понад 71 млн осіб (15-те місце). Державна мова — арабська. Грошова одиниця — єгипетський фунт.

Географічне положення. Єгипет займає північно-східну частину Африки. Близько 60 тис. км2 його території знаходиться на Синайському півострові в Азії. Територія Єгипту з півночі омивається водами Середземного моря Атлантичного океану, а зі сходу — водами Червоного моря Індійського океану. На заході країна межує з Лівією, на півдні — з Суданом, на північному сході — з Ізраїлем; Єгипту належить Суецький канал. Знаходячись між Африкою, Азією та Середземномор'ям Європи, він має в цілому дуже сприятливе географічне положення.

Історія виникнення та розвитку. Єгипет — одна з найдавніших держав світу. Близько 3100 р. до н. е. в родючій долині Нілу виникло два державних утворення (Верхній та Нижній Єгипет). В одну державу їх об'єднав легендарний фараон Мене. За тисячі років Єгипетські царства демонстрували світові чітку організацію державної влади та війська. Процвітали тут ремесла та будівництво (зокрема, донині людей вражають піраміди, палаци та храми).

У пізній період історії Стародавнього Єгипту почався його поступовий занепад і панування в країні різних завойовників — лівійців, персів, ассирійців тощо. У 31 р. до н. е. Єгипет стає провінцією Римської імперії. Після її поділу з 395 р. н. е. увійшов до складу Візантії. У 641 р. Єгипет завоювали араби. Мешканці країни — християни - копти — почали асимілюватися та ісламізуватися. У X— XII ст. Єгипет пережив період розквіту, була збудована нова столиця Каїр. У 1517 р. Єгипет було завойовано та приєднано до Османської імперії. Як провінція останньої він проіснував до 1914 р. Після цього був завойований французами та британцями. Офіційно незалежною державою Єгипет став у 1922 р. З 1953 p., після ліквідації монархічного ладу, став республікою. Країна пережила дві війни з Ізраїлем і окупацію ним Синайського півострова. Нині відбувається зростання ісламського фундаменталізму.

Державний устрій і форма правління. Єгипет — унітарна держава, президентська республіка. Глава держави — президент, керівник уряду — прем'єр-міністр. Законодавча влада належить Народній асамблеї. Термін її повноважень — п'ять років. Загальна кількість депутатів у парламенті — 444. Країна поділяється на 27 губернаторств.

Природні умови та ресурси. У рельєфі Єгипту переважають рівнини та височини. Лише на сході здіймаються невисокі гори, найвищою точкою яких є г. Катренах (2637 м). У западині Каттара місцевість лежить на 133 м нижче рівня моря. На схід від долини Нілу знаходиться плоскогір'я з середньою висотою близько 600 м.

Більша частина Єгипту знаходиться в зоні сухого тропічного клімату. Північне узбережжя Середземного моря — в субтропічній зоні. Середні температури липня з півночі на південь змінюються від +25 °С до +34 °С, а у січні — від +11 °С до +16 °С. На більшій частині території Єгипту кількість опадів не перевищує 100 мм на рік. Тут зафіксована найвища температура повітря у світ +58 °С.

Рослинний і тваринний світ Єгипту дуже бідні. Майже увесь Єгипет це пустелі: Сахара, Лівійська, Нубійська, Синайська. Вони складаються з піску, каміння та гравію. Лише де-не-де зустрічаються оази. З березня по червень із Сахари дме сухий гарячий вітер — хамсин. Тут дуже спекотно. Єдина річка Єгипту — Ніл.

Єгипет має доволі значні запаси мінеральних ресурсів, серед яких виділяються енергоносії — нафта, природний газ, кам'яне та буре вугілля, уран, а також руди чорних і кольорових металів: залізна, марганцева, титанова. Є родовища міді, нікелю, свинцю, цинку, вольфраму, молібдену, золота тощо, зустрічаються також поклади хімічної сировини, особливо сірки, кухонної солі, фосфоритів.

Населення. Середня густота населення перевищує 71 особу на 1 км2. Понад 90% зосереджено в долині Нілу. Населення швидко зростає. Народжуваність перевищує 28%о, смертність — 9%о. Природний приріст — приблизно 19%о. Міське населення становить понад 45%. Крім столиці до міст-мільйонерів належать Александрія (понад 3,5 млн осіб) та Ель-Гіза (2,5 млн). Араби становлять близько 98% населення, з них 90% — мусульмани-суніти.

Господарство. Донині основною галуззю господарського комплексу Єгипту є сільське господарство. Але воно не в змозі задовольнити потреби швидко зростаючого населення в продуктах харчування. Основними сільськогосподарськими культурами є бавовник, рис, пшениця, кукурудза, цибуля, часник та цукрова тростина. За обсягами збирання довговолокнистого бавовнику Єгипет посідає перше місце у світі. Постійно розширюються площі зрошуваних земель. Тваринництво відіграє допоміжну роль у зв'язку з обмеженою кормовою базою. Розводять велику рогату худобу, овець, кіз, верблюдів, віслюків. Розвивається птахівництво. У цілому на сільське господарство припадає до 20% ВНП.

У промисловості основною галуззю є гірничовидобувна. Вона зосереджує основні зусилля на видобуванні нафти та природного газу, а також залізної та марганцевої руди, руд кольорових металів, переважно хромітів, та сировини для хімічної промисловості (солі та фосфоритів). На р. Ніл працюють ГЕС.

Серед галузей обробної промисловості найрозвинутішими є машинобудування та металообробка, чорна та кольорова металургія, нафтопереробка, хімічна та нафтохімічна, легка та харчова промисловість.

Головний вид транспорту Єгипту — автомобільний. Довжина автошляхів перевищує 50 тис. км, залізничних магістралей — 9 тис. Велике значення у зовнішньоекономічних зв'язках має морський транспорт. Найбільші порти — Александрія, Суец, Порт-Саїд. Важко оцінити значення в економіці Єгипту Суецького каналу. Це один із двох, поряд з Панамським, головних транспортних каналів світу. Він має пропускну спроможність 78 суден за добу. Канал приносить Єгипту великі доходи за рахунок плати за проходження його водами. Судноплавним є й Ніл. У столиці та Луксорі діють міжнародні аеропорти.

Культура та соціальний розвиток. Єгипту належить одна з найбільших у світі історико-культурних спадщин.

В Ель-Гізі знаходяться піраміди Хеопса, Хефрена та Мікерина, які є єдиним із семи чудес стародавнього світу, що збереглися до наших днів, і не менш відомий Сфінкс.

У давній столиці Єгипту Мемфісі (Менноф-Ра) — величні руїни храму Птаха. Тут коронували фараонів, а також відома статуя фараона Рамзеса П заввишки 14 м.

Світовим надбанням є також Луксор (у давнину Фіви), одна з давніх столиць Єгипту. Особливим є Луксорський храм на честь Амона-Ра з велетенськими статуями фараонів. Не оминають туристи й знамениту Алею сфінксів.

Карнак відомий найбільшим у світі колонним храмом на честь Амона-Ра та двома святилищами.

У Долині царів знаходяться гробниці фараонів різних династій і єдина нерозграбована гробниця фараона Тутанхамона, де були знайдені неоціненні скарби.

Знаменитим є Саккар з некрополем фараонів різних династій і величним поховальним комплексом фараона Джосера та ін. Цьому переліку немає кінця.

Арабська Республіка Єгипет визнала незалежність України 3 січня 1992 р. шляхом підписання спільного комюніке. Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 25 січня 1992 р. У Києві функціонує посольство АРЄ.

2. Загальні відомості. Офіційна назва — Федеративна Республіка Нігерія. Столиця — Абуджа (близько 400 тис. осіб). Площа — 933 тис. км (31-ше місце у світі). Населення — понад 130 млн. осіб (10-те місце). Державна мова — англійська. Грошова одиниця — найра.

Географічне положення. На півдні Нігерія має широкий вихід до Гвінейської затоки. Безпосередніми сусідами цієї країни є: на півночі — Нігер, на заході — Бенін, на сході — Чад і Камерун. У цілому географічне положення Нігерії є середньо-сприятливим для п розвитку. Віддалені від океану частини мають набагато гірше географічне положення, ніж прибережні.

Історія виникнення та розвитку. До появи тут європейців на території сучасної Нігерії існували держави народів гауса та йору ба. Найвідоміші з них Іфе, Бенін, Борну. З другої половини XV ст. на узбережжі Гвінейської затоки з'явилися європейці. Нинішнє узбережжя Нігерії в середні віки стало частиною так званого Невільницького Берега. Тут здійснювалася інтенсивна торгівля рабами, звідси їх вивозили до інших частин світу, переважно до Америки. У XIX ст. тут виник султанат Сокоти. На другу половину цього століття припадає британська колонізація нинішньої території Нігерії. Тут було створено власну колонію і протекторат Нігерія. З 1960 р. проголошено незалежність, Нігерія стає членом Британської Співдружності Націй, а у 1963 р. федеративною республікою. З того часу й донині відбуваються державні перевороти, які стали нормою життя, та правління військових; протягом 1967—1970 pp. навіть тривала громадянська війна, під час якої загинуло понад 2 млн. осіб.

Державний устрій і форма правління. Нігерія — федеративна держава, президентська республіка. Глава держави й уряду — президент. Законодавча влада належить парламенту, який складається з 360 депутатів. Країна складається з 36 штатів і 1 столичного округу.

Природні умови та ресурси. У рельєфі Нігерії переважають рівнини та височини. Узбережжя низовинне, заболочене та вкрите мангровими лісами. Далі на північ рівнина стає все горбистіша, поступово піднімається, врешті-решт утворюючи плоскогір'я Джос і Баучі. Біля кордону з Камеруном у гірському масиві Адамава знаходиться г. Дімланд (2042 м). Це найвища точка країни.

На більшій частині території Нігерії панує екваторіальний клімат. Протягом року середні температури коливаються від +26 °С до +33 °С. Кількість опадів дуже зменшується від південного узбережжя на північний схід від 4000 мм до 500 мм. Це пов'язано з тим, що на узбережжі клімат впродовж цілого року вологий, а на північному сході спостерігається тривалий сухий сезон, коли дмуть вітри із Сахари.

Найбільшою річкою Нігерії є повноводний Нігер. Це велика судноплавна водна магістраль. Великих озер немає, за винятком прикордонного Чаду. Це озеро впродовж року, залежно від сухого та вологого періодів, то розливається, то різко зменшує свою площу.

У вологих південних районах країни багатий рослинний світ. Тут поширені густі екваторіальні ліси з цінними видами дерев, зокрема червоним деревом та олійною пальмою. Зі зменшенням опадів у північному напрямку ліси спочатку переходять у савану, а потім і в напівпустелю. Тваринний світ у густозаселеній Нігерії дуже винищений.

Основу мінеральних ресурсів Нігерії складають енергоносії та руди кольорових металів. Видобувають нафту (110 млн. т), природний газ, кам'яне та буре вугілля. Значними є запаси залізної та титанової руд, олова, цинку, свинцю. Є родовища молібдену, вольфраму, цирконію, ніобію, урану тощо. Поширені родовища хімічної сировини (фосфорити, кухонна сіль) та будівельних матеріалів (азбест, вапняки, мармур).

Населення. Середня густота населення в Нігерії становить приблизно 150 осіб на 1 км2. Цей показник зменшується у північному напрямку. Народжуваність у країні одна з найвищих у світі та дорівнює 42%о. При смертності 13%о природний приріст становить 29%о. Сільське населення все ще переважає, однак частка міського населення швидко зростає та вже перевищила 44%. Етнічний і релігійний склад населення надзвичайно строкатий. Народи гауса, йоруба, ібо становлять близько 20% жителів країни, фульбе — 11, ібібіо — 6, канурі — 5, едо — 4% і т. д. Різноманітний релігійний склад населення: мусульмани-суніти становлять близько 50%, протестанти — 27, католики — 13, прихильники традиційних африканських вірувань — 10%.

Господарство. За обсягом ВНП Нігерія друга після ПАР країна Африки. В економіці домінує сільське господарство. Рослинництво працює як на задоволення продовольчих потреб (вирощують просо та сорго, рис і кукурудзу), так і на експорт (какао, арахіс, природний каучук, бавовна). За обсягами вирощування проса та сорго Нігерія займає у світі відповідно друге та третє місця, а арахісу та какао — четверте та шосте відповідно. У тваринництві розводять кіз, велику рогату худобу та овець. Харчовий раціон жителів приморських районів, а також тих, які мешкають уздовж річки Нігер і біля озера Чад, доповнює риба. Її виловлюють понад 400 тис. т на рік.

Серед галузей промисловості виділяється гірничодобувна, що представлена насамперед нафтовидобуванням. Інші основні галузі добувної промисловості дають країні вугілля, уран, олово, сіль і фосфати. За видобутком урану Нігерія посідає п'яте місце у світі. Інший важливий сектор індустрії країни зайнятий переробкою сільськогосподарської сировини. Серед них виділяються бавовноочисні та текстильні підприємства. Зростає виробництво в цементній промисловості.

Транспортне забезпечення країни недостатнє. У Нігерії взагалі немає залізниць. Дуже мала протяжність автомобільних шляхів — 20 тис. км. Крім того, лише 30% з них мають асфальтове покриття. З метою судноплавства використовують р. Нігер, а також порти морського узбережжя, звідки вивозиться переважно нафта та сільськогосподарська продукція. Міжнародні аеропорти функціонують у столиці та в місті Агадасі.

Культура та соціальний розвиток. Історико-культурна спадщина небагата. Архітектурні об'єкти датуються XVI ст. Рівень соціального розвитку все ще низький. Письменних у країні трохи більше 50%. Менше половини населення має доступ до якісної питної води. Погана ситуація і з медичним обслуговуванням: на 6 тис. осіб припадає аж один лікар. Вражаючою є смертність дітей до 1 року — понад 85%. Короткою є також середня тривалість життя чоловіків і жінок, відповідно — 52 та 54 роки. Великі проблеми в Нігерії і з дотриманням прав людини. Ця держава має один з найвищих у світі рівнів злочинності та корумпованості.

Федеративна Республіка Нігерія визнала незалежність України 11 березня 1992 р. Підписання Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між двома державами відбулося 10 грудня 1992 р. Зовнішньоторговельний оборот між двома країнами постійно зростає з великим додатним сальдо для України.

3. Загальні відомості. Офіційна назва — Демократична Республіка Конго. Столиця — Кіншаса (понад 5 млн осіб). Площа — 2,3 млн км2 (12-те місце у світі). Населення — понад 55 млн осіб (23-тє місце). Державна мова — французька. Грошова одиниця — франк Конго.

Географічне положення. Країна знаходиться майже в самому центрі Африки в басейні річки Конго, звідси й її назва. Має дуже вузький вихід до узбережжя Атлантичного океану (37 км). На заході межує з Конго (Браззавіль), на півночі — з Центрально-Африканською Республікою, на північному сході — з Суданом, на сході — з Угандою, Руандою, Бурунді, Танзанією та Замбією, на півдні — з Анголою. Різні частини цієї великої за площею держави мають різну оцінку власного географічного положення.

Історія виникнення та розвитку. В доколоніальні часи середньовіччя на території нинішньої держави ДРК існувало декілька африканських держав (Конго, Куба, Луба, Лундос, Каконго). Наприкінці XVI ст. на узбережжі останньої держави з'явилися португальці. З того часу різні європейські держави намагалися заволодіти цими землями. Врешті-решт територією Конго заволоділа Бельгія і з початку XX ст. до 1960 р. вона була бельгійською колонією. У 1960 р. було проголошено незалежність, після чого відбулися громадянська війна та військовий переворот. З приходом до влади Мобуту відбулося зміцнення центральної влади. З 1971 р. країну перейменовано на Заїр. Більш як 30-річне одноосібне правління Мобуту закінчилося черговою війною та перемогою опозиції. Країні було повернуто (1997р.) її колишню назву.

Державний устрій і форма правління. ДРК — унітарна держава, президентська республіка. Глава держави та уряду — президент. Законодавча влада належить парламенту. Його утворюють 300 депутатів. Країна поділена на 11 регіонів.

Природні умови та ресурси. Рельєф більшої частини Конго рівнинно-височинний (долина річки Конго та її численних проток). На сході знаходяться гори з діючими вулканами. Найвища точка — гора Маргарита (5109 м). Клімат у країні екваторіальний і субекваторіальний з середньомісячними температурами впродовж року від +22 °С до +28 °С. В екваторіальному поясі випадає 2500 мм дощів на рік, у субекваторіальному — понад 1000. У цьому поясі існують сухий і вологий періоди. В екваторіальному поясі дощі йдуть цілий рік.

Центральна екваторіальна частина країни вкрита густими, здебільшого заболоченими лісами. На півночі та півдні країни, де опадів випадає менше, переважають сухі рідколісся. Гори вкриті густими лісами з доволі багатим рослинним і тваринним світом, особливо відомі гірські горили.

Конго є однією з найбагатших на водні ресурси держав світу. Тут протікає друга повноводна річка планети Конго. Вона має безліч великих і малих приток. Східна частина країни прилягає до одного з найбільших і найглибших озер світу — Танганьїка.

ДРК має значний природно-ресурсним потенціал. Виділяються мінеральні ресурси: енергоносії та руди чорних і кольорових металів. До перших належать нафта, природний газ, кам'яне вугілля та горючі сланці, до других — поклади залізної і марганцевої руди. За запасами руд таких стратегічних металів, як тантал і ніобій, Конго посідає перше місце у світі. В країні знаходиться відомий "мідний пояс". Є тут також поклади бокситів, цинку, нікелю, свинцю, кобальту, вольфраму та молібдену, берилію та кадмію тощо. Не менш вагомі запаси алмазів, золота, срібла, урану, радію, германію, а також калійних солей, азбесту, графіту, сірки та ін.

Населення. Середня густота населення невелика та ледь перевищує 24 особи на 1 км2. Найменш заселені центральні та гірські райони, найбільше — західні. Народжуваність і природний приріст населення належать до найвищих на планеті, відповідно — 46,5%о та 31,5%о. Частка міського населення все ще незначна (30%), але продовжує стрімко зростати. Етнічний склад населення ще більш строкатий, ніж у Нігерії. Жоден народ не перевищує 18% від загальної чисельності населення. Так само строкатим є і релігійний склад жителів країни. Близько 50% католики, 20% — протестанти, 20% — прихильники традиційних африканських вірувань. Є також африканські християни та мусульмани.

Господарство. Основою економіки країни є сільське господарство та галузі промисловості, які переробляють його продукцію. Тут зайнято понад 80% економічно активного населення. Переважає вирощування продовольчих культур, які населення споживає в їжу (батат, ямс, маніок, кукурудза, таро, рис). Вирощують і товарні експортні культури — арахіс, каву, какао, банани, бавовник, олійну пальму, цукрову тростину, чай. Тваринництво відіграє допоміжну роль. Розвинуте рибальство. Рибу виловлюють у річках та на узбережжі океану. Для Конго характерна інтенсивна заготівля цінних порід дерев, збирання кори хінного дерева та соку гевеї.

Серед галузей індустрії переважає гірничодобувна, зокрема видобування нафти та кам'яного вугілля. Міжнародне значення має експлуатація родовищ золота, срібла, алмазів, мідної руди, кобальту, цинку, кадмію тощо. На цій базі швидкими темпами розвиваються нафтопереробна та нафтохімічна галузі, а також кольорова металургія. Останнім часом з'явилися машинобудівні підприємства. Традиційний розвиток мають підприємства легкої промисловості, насамперед текстильні фабрики, деревообробні та харчові виробництва.

Транспортне забезпечення держави все ще недостатнє. Довжина залізниць — понад 5 тис. км, автошляхів — 150 тис. км (це також ґрунтові дороги, яких більшість). У гирлі Конго знаходиться головний морський і річковий порт країни — Матаді. Конго та її притоки, хоча й є дуже повноводними, але на них чимало порогів, які утруднюють судноплавство. Розвивається трубопровідний транспорт. У ДРК п'ять міжнародних аеропортів, найбільший з яких — у столиці.

Культура та соціальний розвиток. У Конго відсутні давні поселення та сліди доісторичних цивілізацій. У списку ЮНЕСКО знаходиться 5 об'єктів і всі вони є національними природними парками.

Обов'язковою є 6-річна освіта. Письменних — близько 75%. На 100 тис. осіб населення припадає трохи більше 180 студентів. Погана ситуація у галузі охорони здоров'я. Вражає кількість потенційних пацієнтів, яка припадає на одного лікаря (24 тис. осіб). Таке не часто зустрінеш навіть у Африці. Дуже висока смертність дітей до одного року, яка в окремих регіонах становить майже 100%о. Конго належить і до країн з найнижчими у світі показниками середньої тривалості життя її громадян. Для чоловіків середній вік дорівнює 47 рокам, для жінок — 52. У Конго один із найвищих у світі показників захворюваності на СНІД. Поширена також сонна хвороба, яка розноситься знаменитою мухою цеце.

Україна не має постійних економічних зв'язків із ДРК. До головних зовнішньоекономічних партнерів останньої належать, крім колишньої метрополії Бельгії, також США, Франція та Німеччина.

Запитання для закріплення:

1. Назвіть і покажіть на карті країни Центральної Африки,

2. В якому році було проголошено незалежність Демократичної Республіки Конго?

3. Що вам відомо про природно-ресурсний потенціал Демократичної Республіки Конго?

4. Яка галузь економіки є основною в Демократичній Республіці Конго?

5. Назвіть і покажіть на карті безпосередніх сусідів Нігерії.

6. Що є основою мінеральних ресурсів Нігерії?

7. Яке місце в Африці посідає Нігерія за обсягом ВНП?

8. Яка галузь промисловості у Нігерії є основною?

9. Назвіть і покажіть на карті країни, які належать до Північної Африки,

10. З якими країнами безпосередньо межує Єгипет?

11. Який адміністративно-територіальний поділ Єгипту?

12. Який вид транспорту є головним у Єгипті?

ЛІТЕРАТУРА

1. Дубовик І.А. Країнознавчий словник-довідник. – 2-е вид. – Львів.: Панорама, 2003. – 575с.

2.Мальська М. П., Антонюк Н. В., Занько Ю. С., Ганич Н. М. Країнознавство: теорія та практика. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 528 с.

3.Масляк П.О. Країнознавство: Підручник. – К.: Знання, 2007. – 292 с.

Дата добавления: 2014-01-04