Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Традиційні технології, форми і методи роботи з дітьми з ОФМ




Напрями соціальної роботи з дітьми з ОФМ.

Зміст соціально-педагогічної роботи з дітьми (включаючи підлітків і молодь до 18 років) з функціональними обмеженнями, як правило, включає такі напрями:

· вивчення соціально-психологічного стану клієнта;

· соціально-педагогічне дослідження особливостей соціалізації дитини;

· побутова реабілітація (навчання елементам самообслуговування та дотриманню найпростіших норм поведінки в різних мікросоціумах);

· психологічне консультування дітей;

· консультування членів сімей, де виховуються діти-інваліди, з правових та психолого-педагогічних питань;

· психолого-педагогічна корекційна робота;

· розвиток потенційних творчих можливостей дітей;

· формування особистісних якостей дітей спеціальними засобами психологічного тренінгу;

· організація культурно-дозвіллєвої діяльності дітей через проектування та впровадження різноманітних програм та форм роботи соціальних служб;

· професійна орієнтація підлітків і молоді з інвалідністю;

· лобіювання пропозицій на рівні органів місцевої влади і самоврядування щодо поліпшення соціальної роботи з дітьми, підлітками і молоддю з інвалідністю;

· координація діяльності різних соціальних інститутів, що опікуються проблемами дітей-інвалідів.

 

Дотримуючись типового технологічного алгоритму соціальної допомоги, що, як зазначалося в розділі 1, складається з трьох етапів (підготовчого, реалізації та підсумкового), важливо розуміти специфічні особливості кожного з них, враховуючи специфіку даної категорії клієнтів.

Так, на першому етапі, основним завданням соціального працівника, яке він вирішує за допомогою вивчення сімейної ситуації, соціально-психологічного стану дитини (підлітка, молодої людини) та соціально-педагогічного дослідження особливостей її соціалізації, стає визначення того, до якої групи клієнтів її доцільно віднести.

1. До тієї, члени якої можуть (залежно від віку) навчатися у звичайному дитячому садку, загальноосвітній школі, відвідувати в ролі пасивного користувача або активного учасника заходів загального призначення, що влаштовують ЦССМ для здорових дітей і молоді, працювати в умовах звичайного виробничого середовища.

2. До тієї, члени якої змушені (залежно від віку) навчатися у спеціальному дитячому садку, спеціальній школі, школі-інтернаті для дітей з певними порушеннями (часто за умови проживання вдома), притому можуть відвідувати як пасивні користувачі або, за спеціально створених умов, бути й самі активними учасниками заходів загального призначення, які влаштовуються ЦССМ для здорових дітей і молоді, але працювати у надомній формі чи на спеціальних підприємствах для інвалідів певних нозологій.

3. До тієї, члени якої не відвідують (залежно від віку) дошкільні заклади, навчаються вдома за індивідуальним графіком, не можуть брати участі в заходах загального призначення, можуть працювати лише в надомній формі.

4. До тієї, члени якої постійно перебувають в умовах батьківського догляду, визнані ненавчуваними, непрацездатними в будь-яких формах, позбавлені будь-яких можливостей соціалізації.

У залежності від віднесення клієнта до тієї чи іншої групи розробляється план допомоги, який реалізується на другому етапі.

Для клієнтів першої групи переважно застосовується психологічне консультування дітей і батьків, консультування членів сімей, з правових та психолого-педагогічних питань, заходи щодо сприяння розвитку потенційних творчих можливостей дітей, формування особистісних якостей дітей спеціальними засобами психологічного тренінгу, організація культурно-дозвіллєвої діяльності, сприяння продовженню навчання, професійній орієнтації та працевлаштуванню підлітків і молоді з інвалідністю (якщо реабілітаційні заходи не призвели до покращання здоров’я до норми у тих випадках, коли патологія може бути усунена).

Для клієнтів другої групи до вищезазначеного додається діяльність щодо сприяння медико-соціальній реабілітації у максимально можливому обсязі з огляду на те, що багато хто з них потенційно здатен позбавитися більшості обмежень, якщо у дитячому віці вжити потрібних заходів.

Для клієнтів третьої групи до вищезазначеного додається робота щодо побутової адаптації та реабілітації, навчання навичкам самообслуговування, посильної участі у веденні домашнього господарства тощо. Важливим стає ініціювання, лобіювання і координація зусиль різних державних і громадських організацій щодо задоволення особливих індивідуальних потреб цієї групи клієнтів. Особливе значення має зв’язок з навчальними закладами щодо організації навчання вдома за індивідуальним графіком або в інших формах (у багатьох містах і районах ця вимога закону реалізується недостатньо – за даними соціологічних опитувань, виконаних на замовлення Державного центру соціальних служб для молоді і Київського ЦССМ у 1991–1992 рр., близько 20% респондентів ніде не навчалися), сприяння працевлаштуванню клієнтів у надомній формі.

Щодо клієнтів четвертої групи потребується активна діяльність професіональних психологів, дефектологів, інших спеціалістів із побутової адаптації, навчання елементам самообслуговування та дотримання найпростіших норм поведінки, психолого-педагогічної корекції дітей, психологічної підтримки і корекції стану батьків. Необхідне також консультування батьків з правових та психолого-педагогічних питань, сприяння розвитку збережених творчих можливостей дітей, організація для батьків і дітей культурно-дозвіллєвих програм. Особливого значення набуває лобіювання пропозицій на рівні органів місцевої влади і самоврядування щодо створення і функціонування спеціальних денних центрів тимчасового перебування, де ведеться соціальна робота з членами сімей, які виховують дітей, підлітків чи молоддю з інвалідністю.

Особливістю третього етапу порівняно з іншими категоріями клієнтів є те, що припинення допомоги може відбуватися лише за двох умов. По-перше, – по досягненні вікового цензу (28 років), коли клієнт не може користуватися послугами системи соціальних служб для молоді; по-друге, – якщо стан здоров’я і застосовані заходи уможливили позбавлення від інвалідності. Остання можливість стосується лише першої групи клієнтів і, частково, другої. Отже в більшості випадків соціальний працівник має бути готовим до того, що допомога триватиме роками, а критеріями її ефективності виступатимуть якісні показники процесу допомоги, а не результат, втілений у форму подолання патології. Адже в більшості випадків дійти такого результату неможливо з об’єктивних причин.

Щодо організації заходів, форм і методів роботи з цією категорією клієнтів доцільно зауважити, що вони обираються відповідно до напрямів роботи, наведених вище, і добре відомі фахівцям ЦССМ.

Наприклад, комплекс програм "Разом заради розвитку", спрямованих на соціальну адаптацію та інтеграцію в суспільство дітей з функціональними обмеженнями, який був розроблений ЦССМ м. Києва, включає програму "Книжки для дітей-інвалідів", у ході якої волонтери двічі на місяць відвідують дітей вдома, влаштовують спільні читання, спілкуються (навантаження, у середньому, – 8 дітей на 1 волонтера); програму "Ігротеки для дітей-інвалідів" (щотижневе проведення заходів на базі мережі дитячих соціально-реабілітаційних центрів); програму надання індивідуальних консультацій психологів, юристів та соціальних педагогів, влаштування концертів, вечорів відпочинку, конкурсів, фестивалів, святкових ранків тощо, участі в діяльності творчих гуртків (малювання, виготовлення м'яких іграшок, макраме тощо) на базі спеціальних шкіл, шкіл-інтернатів, будинків-інтернатів для дітей-інвалідів та дитячих соціально-реабілітаційних центрів; програму "Підтримка розвитку творчості молодих інвалідів", спрямовану на розкриття творчого потенціалу дітей та молоді з особливими потребами, сприяння його подальшому зростанню (проведення районних фестивалів, виставок творчих робіт, конкурсів, екскурсій, діяльність художніх гуртків, студій, клубів творчого спілкування тощо).

Щодо спеціальних програм, розрахованих на найбільш “важких” клієнтів (переважно четвертої групи з вищенаведеного переліку), то сьогодні в Україні усе більше поширюється практика створення громадських об’єднань батьків дітей-інвалідів, які беруть активну участь у роботі ЦССМ із надання таких послуг за територіальним принципом, наближено до місць проживання.

Наприклад, центр соціальної роботи “Подолання”, створений 1999 р. в одному з районів м. Києва (на кошти Українського інституту соціальних досліджень та ЮНІСЕФ), за два роки існування довів свою ефективність і на цей час уже працює за програмою спеціалізованої служби ЦССМ “Соціально реабілітаційний центр для дітей та молоді з функціональними обмеженнями” (бюджетне фінансування).

Клієнти “Подолання” (діти і молодь, більшість яких були визнані ненавчуваними, не відвідували ніяких закладів, спілкувалися лише вдома з родичами) користуються послугами підрозділів індивідуального психологічного консультування дітей і батьків; денного перебування дітей; образотворчого мистецтва; комп’ютерної грамотності; лялькового театру. Усі клієнти пройшли психолого-педагогічне обстеження, отримали індивідуальні корекційні програми, щопівроку проходять проміжне обстеження, за результатами якого програми коригуються.

На час роботи групи тимчасового перебування батьки можуть залишати дітей у центрі, вирішувати інші проблеми. Це важливо з огляду на те, що майже половина дітей виховуються у неповних сім’ях, притому матері не працюють, доглядаючи за дитиною. Вони були замкнені в чотирьох стінах наодинці зі своїми проблемами та хворою дитиною, відповідно й перебували в складному психічному стані. Тому в центрі ведеться робота й з батьками, застосовуються спеціальні тренінги, працює клуб, де щосуботи відбуваються спільні заходи, відзначаються свята, влаштовуються просвітницько-інформаційні зустрічі з працівниками медичних, педагогічних, соціальних установ. Працює група батьківської взаємодопомоги, тому багато проблем побутового обслуговування (ремонт одягу, взуття, побутової техніки, житла тощо) вирішуються на громадських засадах.

Організація подібних центрів під егідою ЦССМ, очевидно, є найбільш перспективним шляхом соціальної допомоги сім’ям, які виховують дітей-інвалідів зі складними діагнозами, не перекладаючи опіку щодо них на інтернатну систему.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 590; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.