Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Документальне забезпечення експортно-імпортних операцій




 

 

Документи, що застосовуються в операціях ЗЕД, можна поділити на групи:

- технічна;

- супроводжувальна;

- транспортна, експедиторська, страхова;

- складська;

- розрахункова;

- банківська;

- митна;

- претензійно-арбітражна;

- по недостачі і псуванню товару.

Основним документом при переміщенні матеріальних цінностей через митний кордон України є вантажна митна декларація.

Вантажна митна декларація – заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Вантажна митна декларація призначена для:

> декларування митним органом угоди, що виконується учасниками ЗЕД в частині кількості, якості та інших даних про товар;

> функціонування в, якості обліково-статистичного документу митної інформації при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Декларуванню підлягають лише ті матеріальні цінності, фактурна вартість яких перевищує 100 доларів США, за виключенням випадків, передбачених законодавством.

Законодавством України передбачено два варіанти декларування товарів при ввезенні або вивезенні з митної території України:

1) власником товарів;

2) іншою юридичною чи фізичною особою, що діє на підставі договору з власником цих товарів (митним брокером (декларантом)).

Митний брокер — юридична чи фізична особа, яка відповідно до законодавчих актів України здійснює декларування на підставі договору з власником вантажу та уповноваженим Державним митним комітетом України на таку діяльність.

Законодавством України зафіксоване інше найменування суб'єкта підприємницької діяльності, який надає послуги з декларування на митниці, - декларант.

Під декларантом розуміється юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів чи інших предметів.

Для проведення декларування суб'єкту підприємницької діяльності (підприємству або приватному підприємцю) необхідно отримати на митниці, в зоні дії якої передбачається проводити посередницькі послуги з митного декларування, свідоцтво про визнання цього суб'єкта декларантом. Для отримання такого свідоцтва підприємство повинно подати відповідні документи.

Безпосередні дії з декларування на митниці здійснюються фізичною особою, що є представником декларанта, на підставі кваліфікаційного свідоцтва.

Якщо претендент на отримання кваліфікаційного свідоцтва успішно складе іспити, що приймаються екзаменаційною комісією митниці, яка визначає достатність рівня знань претендента і кваліфікації для здійснення декларування, йому видається кваліфікаційне свідоцтво, що є безстроковим, але тільки на даній митниці.

 

Оскільки проведення декларантом на митниці операцій з декларування транспортних засобів, товарів або інших предметів відбувається без передачі декларанту права власності на об'єкти декларування, то між декларантом і резидентом України (експортером або імпортером) укладається договір у письмовій формі, за яким останній доручає декларанту провести за обумовлену в договорі винагороду декларування.

Відповідно до цього відображаються операції в бухгалтерському обліку (табл. 1).

Таблиця 1

Відображення операцій з декларування в бухгалтерському обліку

№ з/п   Вид витрат Бухгалтерський облік
Декларант Замовник
Імпорт Експорт
1. Винагорода декларанта Реалізація послуг Збільшення вартості товару Витрати на збут
2. Митний збір і мито Заборгованість перед замовником
3. ПДВ при імпорті - Відшкодування з бюджету -
4. Витрати декларанта Витрати відповідно до стандартів бухгалтерського обліку - -
5. Товар - Оприбуткування Реалізація

 

Бухгалтерам підприємств, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю, необхідно знати порядок подання, оформлення та використання вантажної митної декларації (розглянути на практичному занятті).

Вантажна митна декларація заповнюється на кожну товарну партію, на які встановлений один і той же митний режим.

За товарну партію приймається певна кількість однорідного товару, відправлена за одним контрактом в одному напрямку, оформлена одним транспортним документом та відфактурована постачальником за одним рахунком.

При наявності в партії товарів декількох найменувань використовуються додаткові листи.

Вантажна митна декларація складається з уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 на п'яти зброшурованих основних аркушах різного кольору і відповідної кількості додаткових аркушів уніфікованого адміністративного документа форми МД-3. В окремих випадках, визначених Державною митною службою України, замість аркушів форми МД-3 допускається документування специфікацій форми МД-8. Митниця перевіряє валютну митну декларацію, надану декларантом до оформлення, на достовірність зазначених у ній відомостей і на відповідність її заповнення чинним правилам.

Вантажна митна декларація вважається оформленою належним чином, якщо на всіх її аркушах є відповідна позначка (поставлена особиста номерна печатка інспектора митниці, який здійснив митне оформлення).

Виправлення у вантажній митній декларації повинні бути зроблені шляхом викресленая помилкових даних та додавання, якщо це необхідно, інших відомостей. Кожне таке виправлення завіряється митним брокером. Вантажна митна декларація та додаткові листи до неї заповнюються українською мовою на комп'ютері. У випадку відсутності в будь-якій графі вантажної митної декларації чи додаткового листа місця, необхідного для зазначення потрібних відомостей (номер вагону, контейнеру тощо) допускаються їх зазначення на зворотному боці вантажної митної декларації чи додаткового листа до неї. Такий запис завіряється декларантом, а у відповідних графах робиться відмітка: "Див. на звороті".

Тільки правильно оформлена вантажна митна декларація є документом, який підтверджує:

а) надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у зазначеному в ній митному режимі;

б) права та обов'язки зазначених в ній осіб щодо здійснення ними правових, фінансових, господарських та інших операцій з товарами, що заявлені у вантажній митній декларації і на які вона оформлюється;

в) вивезення (експортування) платником податків товарів за межі митної території України і правомірність застосування нульової ставки ПДВ;

г) право платника податків на включення до податкового кредиту витрат, пов'язаних зі сплатою ПДВ при митному оформленні ввезених (імпортованих) товарів.

Розподіл оформлених аркушів вантажної митної декларації залежить від виду товарів, що підлягають декларуванню.

1. У разі проведення самостійного декларування товарів підприємством перший, другий і третій аркуші вантажної митної декларації залишаються в органах митної служби. Четвертий аркуш вантажної митної декларації використовується залежно від виду зовнішньоекономічної операції:

а) при оформленні товарів, що вивозяться за межі митної території України, він передається декларанту для доставки разом із товаром до митного органу – пункту пропуску на митному кордоні України. Після проведення процедури пропуску цей аркуш залишається в архіві митниці, яка здійснила пропуск товарів через митний кордон;

б) при оформленні товару, що ввозиться на митну територію України, він передається декларанту.

2. Якщо декларування товарів здійснюється митним брокером на підставі договору з підприємством – власником товару, то перший, другий і третій основні аркуші вантажної митної декларації також залишаються в митному органі, який здійснював митне оформлення товарів.

Четвертий і п'ятий основні аркуші розподіляються таким чином:

а) при митному оформленні товарів, що ввозяться на митну територію України, четвертий основний аркуш вантажної митної декларації передається власникові товарів, а п'ятий – митному брокеру;

б) при митному оформленні товарів, що вивозяться за межі митного кордону України, четвертий аркуш передається декларанту – митному брокеру для доставки разом із товарами до пункту пропуску на митному кордоні України (потім цей аркуш передається до архіву митниці, яка здійснила пропуск через митний кордон України). П'ятий основний аркуш передається власнику товарів.

На митниці ведеться реєстр вантажних митних декларацій.

Реєстр вантажних митних декларацій – це реєстр ввізних чи вивізних вантажних митних декларацій, на основі яких продукція, що експортується (імпортується, передається в лізинг), перетнула митний кордон України.

Реєстр отримує банк від відповідного митного органу в порядку, встановленому чинним законодавством.

Ще один специфічний документ — Дозвіл (заключения) на право вивезення, ввезення та транзиту товарів, що оформлюється та видається Державним експортним контролем у встановленому порядку і є підставою для приймання товару до митного оформлення. Але це не звільняє від надання митним органам вантажної митної декларації та інших документів, необхідних для митного контролю відповідно до законодавства.

Крім цього, обов'язковими документами є: контракт і копія контракту; ліцензія – при експорті товару, що є ліцензійним; довідка банку про надходження 100% передоплати (при експорті товарів за валюту країн СНД або за гривні).

Підставою для обліку імпортних товарів та їх руху є документи іноземної фірми-постачальника, транспортно-експедиційних компаній по навантажувально-розвантажувальних і транспортних послугах, документи на послуги по зберіганню товару, розрахункові документи про сплату мита, зборів і податків.

Оприбуткування імпортних товарів на складі покупця проводиться на підставі приймального акту і акту експертизи Торговельно-промислової палати. При виявленні недостачі або дефекту товарів приймання не зупиняється, а складається акт рекламації. У випадку ввезення товарів, які повертаються в Україну, на підставі актів рекламації або в результаті переривання контракту з технічних або інших причин, ці товари звільняються від оподаткування акцизним збором і ПДВ.

В рекламаційному акті зазначаються наступні реквізити: особи, які беруть участь в прийманні; дата, час початку і закінчення приймання; місце складання акту; номер контракту, місця партії; найменування, адреса, країна постачальника; найменування товару; номер коносамента; номер накладної та інших документів; найменування покупця; кількість товару по кожній позиції асортименту; невідповідність якості, комплектності даним супровідних документів; стан тари, упаковки і маркування тари.

Рекламаційні акти складаються окремо по кожному іноземному постачальнику на кожну партію товару, що надійшла за одним транспортним документом.

Одержувач складає акт рекламації в 10-денний строк з дня надходження товару, а стосовно товарів, на які іноземним постачальником надаються гарантії, то акт складається протягом 5 днів з дня виявлення дефекту.

Акти рекламації та інші документи направляються іншій стороні відразу ж після оформлення рекомендованим листом в 4-х примірниках акту рекламації, де зазначається, чи потрібно довантажити товари, виправити виявлені дефекти тощо.

У випадку виявлення внутрішньотарної недостачі або невідповідності якості поставленого товару, покупець має право протягом встановленого строку з моменту надходження товару в Україну виставити продавцю претензію. Документом, що підтверджує обґрунтованість претензії, сторони визнають акт експертизи Торгово-промислової палати України. Продавець зобов'язаний розглянути отриману претензію протягом 10 днів. При рекламації на якість покупець повертає забракований товар продавцю з утриманням 10 % штрафу від вартості поверненого товару. Всі транспортні та інші витрати, пов'язані з поставкою і поверненням дефектного товару, оплачуються продавцем.

Облік розрахунків за претензіями ведеться на рахунку 374 "Розрахунки за претензіями": аналітичний – у валюті контракту, а синтетичний – в гривнях за курсом НБУ на дату складання комерційного акту і акту експертизи Торгово-промислової палати України. На 1-ше число місяця проводиться дооцінка по цьому рахунку у зв'язку зі зміною курсу іноземної валюти. Погашення заборгованості відображається за курсом на валютний рахунок. При експортно-імпортних поставках по продукції, на яку дається гарантія, передбачається утримання з продавця у визначеному розмірі претензійної суми. Утримання гарантійної суми проводиться після акцепту рахунку іноземного постачальника і поточна заборгованість перед ним переводиться на субрахунок 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками".

У міжнародній торгівлі використовуються також різноманітні сертифікати. Один з них – сертифікат походження товару.

Сертифікат походження — це своєрідна декларація країни, в якій був виготовлений товар.

Цей документ необхідний для підтвердження виготовлення товару.

Сертифікат описує товар. Він може бути випущений і підписаний Торговельною палатою або завірений консульством країни-імпортера. Якщо в рахунку-фактурі зазначено, де був виготовлений товар, то достатньо ще одного примірника рахунку із заголовком "Сертифікат виготовлення" (кількості, якості, ваги та ін.), "Специфікація", "Свідоцтво" (наприклад, свідоцтво про вагу (дорожній сертифікат ваги для автомобільного транспорту) або пакувальний лист).

Однак необхідна інформація (про вагу та упакування) може бути включена в рахунок. В такому разі приймаються до розгляду із заголовками "Свідоцтво про вагу" та "Пакувальний лист". Іноді вимагається, щоб "Свідоцтво про вагу" випускала третя сторона. Свідоцтво відображає вагу товару (брутто, нетто, вагу тари), яка повинна співпадати з вагою, вказаною в інших документах, де фігурує вага, а саме: пакувальні листи, які підтверджують кількість, якість товару, та інші свідоцтва комплектності; таймшит (документ, який підтверджує час навантаження і розвантаження судна в порту, за підписом капітана і представника фрахтівника); інші документи, передбачені контрактом, наприклад, штурманська розписка.

Штурманська розписка - це розписка в отриманні товару на борт судна. Вона не є товаророзпорядчим документом. Даний документ необхідний тоді, коли зроблені деякі розпорядження про передачу коносаментів безпосередньо вантажоотримувачу, і свідчить, передусім, про те, що товар отриманий в задовільному стані на борт судна для відвантаження з одного порту в інший, в якому при описанні товару можуть бути зазначені навантажувальні примітки щодо розвантаження-навантаження товару.

В трактуванні поняття "легалізація документів" розрізняють два підходи. В одних нормативних документах, академічній і довідковій літературі це поняття визначається як підтвердження дійсності та юридичної сили документа, призначеного для дії за кордоном, в інших – як підтвердження правильності підписів посадових осіб на такому документі. Але ці два підходи не суперечать один одному. Вони лише по-різному характеризують процедуру надання законної сили документу, складеному в тій чи іншій країні і призначеному для дії за кордоном: перший – в загальних рисах, другий – більш конкретно.

В широкому значенні під "легалізацією" можна розуміти весь процес надання юридичної сили документу, який має бути використаний за кордоном. Якщо це не стосується доручення для дії за кордоном, то, наприклад, в Україні "легалізація" включає і оформлення цього доручення в Державній нотаріальній конторі, і засвідчення достовірності підпису нотаріуса в Міністерстві юстиції, і засвідчення достовірності підпису уповноваженої посадової особи Міністерства юстиції в Консульському управлінні Міністерства економіки, і засвідчення справжності підпису уповноваженого працівника Консульського управління Міністерства економіки в посольстві чи консульстві держави, на території якої передбачається дія документа. Причому перших 3-х стадій можна уникнути, якщо громадянин України зможе відвідати дипломатичне представництво держави, куди доручення направляється, і підписати його там в присутності консула.

У вузькому значенні під "легалізацією", як правило, розуміють лише "консульську легалізацію", тобто посвідчення документів, призначених для дії за кордоном, в дипломатичних установах. В Україні функції такої "легалізації" виконують: на її території – Консульське управління Міністерства економіки України, а за кордоном – його дипломатичні представництва.

Між Україною і рядом держав діють біля 30 двосторонніх договорів про правову допомогу. Підписання договорів про правову допомогу – це, звичайно, один із ефективних шляхів спрощення порядку обігу офіційних документів, призначених для дії за кордоном. Однак, існує ще один шлях для досягнення цієї мети. Легалізація документів здійснюється згідно з положенням Гаазької конвенції від 5 жовтня 1961 року, яка скасовує вимогу консульської легалізації іноземних офіційних документів. Єдиною формальністю при засвідченні достовірності підпису посадової особи, яка підписала документ для дії за кордоном, та достовірності печатки або штампу на документі, є проставлення так званого "APOSTILLE" (АПОСТІЛЬ), який може мати форму виконаного на окремому аркуші і скріпленого з документом додатку або спеціального штампу на самому документі. Цей сертифікат стандартизований. Він має форму квадрата зі стороною не менше, ніж 9 см. Його можна скласти офіційною мовою країни, де він видається, але назва "APOSTILLE (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинна бути французькою мовою. Кожна держава-учасник Конвенції призначає певні свої органи для проставлення АПОСТІЛЮ і при цьому повідомляє про це призначення Міністерство закордонних справ Нідерландів на момент передачі йому на зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи грамоти про приєднання, або заяви про розповсюдження дії Конвенції на її території. Отримання АПОСТІЛЮ за кордоном не вимагає багато часу і залежно від країни, яка його видає, він коштує від 50 до 200 доларів США.

Під дію Гаазької конвенції підпадають, зокрема, документи юридичних установ (суду, прокуратури, нотаріату тощо), акти адміністративних органів. Однак, Конвенція не розповсюджує свою дію на документи, складені дипломатичними чи консульськими представництвами, а також на документи, які мають безпосереднє відношення до комерційних чи митних операцій.

Зрозуміло, що кожна держава, виходячи з своїх національних інтересів, дбає про те, щоб офіційні документи, які надходять до неї з-за кордону для практичного використання, були там належним чином оформлені і пройшли певну процедуру набуття законної сили. Однак, законодавство багатьох країн передбачає і винятки із цього правила. Так, наприклад, в ст. 100 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р. зазначено, що документи, які складено за кордоном за участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами без легалізації у разі, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

На цей час учасниками Гаазької конвенції є вже близько 80 країн, у тому числі Росія і Україна.

Необхідно звернути увагу на те, що легалізуються самі документи, а не їх копії.

Документи представляються Міністерством економіки України не пізніше 6-ти місяців з дати їх видачі в країні, де знаходиться фірма. В "Міністерстві економіки приймають тільки оригінали всіх документів, через це заздалегідь необхідно залишити собі не менш як 4-5 нотаріально завірених копій, які будуть необхідні в подальшому.

При прийнятті документів на реєстрацію заявнику пред'являється номер рахунку для сплати державного збору.

Надходження плати контролює представник,, який подає до Міністерства економіки копію платіжного доручення з оригінальною відміткою банку про зарахування суми державного мита.

Підписання договору страхування (в контракті між покупцем і продавцем жорстко обговорюються всі випадки страхування і факт оплати страховки, якщо страхування товару відповідно до умов відвантаження здійснює експортер, тобто, які ризики вона покриває) підтверджує страховий поліс.

 

3. Обмеження строків розрахунків за експортно-імпортними операціями

 

 

Однією з основних вимог зовнішньоекономічного законодавства України є дотримання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності строків повернення валютних цінностей в Україну.

Строки повернення валютних цінностей в Україну у зовнішньоекономічній діяльності наведено в таблиці 2.

 

Таблиця 2

Строки повернення валютних цінностей

Вид зовнішньоекономічної операції Строк повернення в Україну
Виручка в іноземній валюті за експорт товарів (робіт, послуг) підлягає зарахуванню на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку Не пізніше 90 календарних днів з моменту митного оформлення експорту товарів або з моменту підписання акта виконаних робіт, послуг або іншого документа, що засвідчує виконання таких робіт, послуг, експорт прав інтелектуальної власності
Виручка в іноземній валюті за експорт фармацевтичної продукції вітчизняного виробництва (коди ТН ЗЕД 30.01 - 30.06) підлягає зарахуванню на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку Не пізніше 180 календарних днів з моменту митного оформлення фармацевтичної продукції
Надходження товарів (робіт, послуг) за імпортом на умовах відстрочки поставки Не пізніше 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу чи виставлення векселя на користь постачальника товарів (робіт, послуг), а за документарним акредитивом - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента
Ввезення товарів _(робіт, послуг) за бартерним договором (контрактом) на митну територію України Не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення експортної операції договору (контракту), а за роботами, послугами - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, послуг
Ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України у разі експорту високоліквідних товарів Не пізніше 60 календарних днів з моменту митного оформлення експорту таких високоліквідних товарів. У разі переоформлення форми розрахунків з бартеру на грошову форму розрахунків - не пізніше 90 календарних днів з моменту митного оформлення експортної частини договору ___.

 

Контроль за дотриманням вказаних строків покладений на уповноважені банки, які зобов'язані інформувати НБУ про суб'єктів ЗЕД, які порушили вказані строки.

Якщо з певних причин здійснити розрахунки з іноземним партнером У встановлені строки неможливо, керівництво підприємства повинно звернутися в регіональне управління НБУ за індивідуальним дозволом на продовження встановлених законодавством строків розрахунків. Для цього резидент повинен надати комісії при регіональному управлінні НБУ заявку та матеріали з висновком щодо обґрунтованості зміни попередніх строків.

Індивідуальний дозвіл може бути наданий тільки з дня представлення резидентом повного пакета документів. Комісія має розглянути представлені документи у двотижневий строк з часу їх надходження.

Індивідуальний дозвіл на продовження законодавчо встановлених строків розрахунків за експортно-імпортними операціями надається регіональним Управлінням НБУ на підставі протоколу засідання комісії, підписаного всіма представниками, на строк не більше 90 календарних днів. Як виняток, в окремих випадках при наявності достатніх підстав, регіональні Управління НБУ можуть за повторним рішенням комісії пролонгувати строки наданих індивідуальних дозволів. Але загальний термін перевищення строків розрахунків не може бути більшим за 270 днів.

Пролонгування індивідуальних дозволів на продовження законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями які були надані регіональними управліннями НБУ, на строк, що перевищує один рік, здійснюється лише у виняткових випадках Національним банком України. При цьому комплект документів надається регіональними управліннями НБУ з висновками комісії.

Підставою для продовження законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки може бути наявність договору на страхування експортної операції або факторингової угоди з іноземним банком, який бере на себе зобов'язання утримати з покупця-нерезидента вартість експортної продукції.

Порушення цієї вимоги призводить до застосування до суб'єктів ЗЕД фінансових санкцій. А це, у свою чергу, сприяє відверненню власних оборотних коштів підприємства, що негативно позначається на фінансових результатах роботи такого суб'єкта.

Порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у ЗЕД, за винятком наявності у підприємства-резидента індивідуальної ліцензії (дозволу) на подовження строку, тягне за собою застосування до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності фінансових санкцій у вигляді пені (табл. 3).

Таблиця 3

Розмір пені і порядок її нарахування

Вид операції Розмір і порядок нарахування пені Примітка
Експорт-імпорт (перша операція -перерахування авансу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг)) Пеня нараховується у розмірі 0,3 % за кожний день прострочення від суми виручки, що не надійшла (або митної вартості недопоставлено!' продукції), в іноземній валюті, перерахованій у грошову валюту України за курсом НБУ на день виникнення заборгованості Даний порядок нарахування пені поширюється і на експортно-імпортні операції, розрахунки за якими здійснюються у валюті України
Бартер Пеня нараховується у розмірі 0,3 % за кожний день прострочення від суми недоотриманих товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором (контрактом), перерахованої у грошову одиницю України за курсом НБУ на день нарахування пені Розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості

 

Існують відмінності у порядку нарахування нені за операціями з розрахунками у грошовій формі і з розрахунками за бартером.

Утримання пені проводяться державними податковими органами, до яких банки подають інформацію про порушення строків розрахунків у іноземній валюті.

У разі порушення строків розрахунків за такими договорами пеня може досягати значних розмірів.

Так, наприклад, за експортно-імпортними операціями по розрахунках в іноземній валюті законодавчо не встановлена межа нарахування пені і, як наслідок, вона може в Декілька разів перевищувати суму заборгованості. Що ж стосується бартерних операцій, то резидент у частині встановлення верхньої межі нарахування пені за порушення строків розрахунків має обмеження – не більше розміру заборгованості нерезидента-дебітора.

 

Пеня за порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями, включаючи бартерні, нараховується податковими органами на підставі акта перевірки і стягується за встановленою формою на підставі рішення начальника державної податкової служби або його заступника.

Говорячи про дотримання строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, необхідно слідкувати за повнотою надходжень коштів за товари (роботи, послуги), оскільки під час перевірок непоодинокі випадки недонадходження валютної виручки на суму комісійної винагороди, утриманої банком-нерезидентом за проходження платежу через його рахунки. Рішення про нарахування пені у цій ситуації залежить від того, як підприємство-резидент оформить свої договірні зобов'язання.

Зменшення контрактної ціни за операціями у зовнішньоекономічній діяльності з причини невідповідності якості експортованої за кордон продукції допускається за наявності у резидента експертного висновку незалежної організації, нотаріально завіреного за місцем видачі і легалізованого у консульській установі України за кордоном. Довідка або висновок також можуть бути видані Торгово-промисловою палатою відповідної держави з обов'язковою легалізацією цих документів у консульській установі України за кордоном.

У разі продовження строків розрахунків внаслідок настання форс-мажорних обставин, цей факт повинен бути підтверджений довідкою офіційного органу, уповноваженого державою за місцем виникнення таких обставин.

Підтвердження прижимається податковими службами до розгляду за умови їх легалізації у консульській установі України. Без легалізації такі документи приймаються у тих випадках, якщо це передбачено міжнародними договорами, ратифікованими Україною. При цьому договір (контракт) на здійснення зовнішньоекономічної операції повинен містити форс-мажорні застереження.

Підприємство-резидент на підставі належним чином оформлених довідки або висновку про дію форс-мажорних обставин, інших необхідних документів повинно звернутись до НБУ для отримання ліцензії на подовження строків розрахунків у ЗЕД, після чого податковими органами не застосовується пеня за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті.

У випадку неможливості одержання резидентом від іноземного партнера валютної виручки за експортними операціями, моментом припинення застосування штрафних санкцій до резидента вважається дата списання дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув. Законодавством України загальний строк для захисту своїх прав по позову юридичних осіб в умовах ЗЕД визначений в межах 1-го року.

Чинним законодавством передбачено, що у разі прийняття судом, арбітражним судом, Міжнародним комерційним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України, а також іншим уповноваженим арбітражем, у т.ч. закордонним, позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання строків розрахунків та інших умов, визначених договором (контрактом), строки надходження валютної виручки або імпортної частини бартерної операції призупиняються.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові нарахування пені поновлюється, включаючи строк, на який нарахування було припинене. Якщо ж судом було прийняте рішення про задоволення позову, то пеня не сплачується з моменту прийняття позову до розгляду.

Подальший порядок застосування фінансових санкцій залежить від рішення судових інстанцій. На підставі отриманого резидентом рішення про задоволення його позову пеня за порушення строків розрахунку у зовнішньоекономічній діяльності не сплачується від дати прийняття судом позову до розгляду.

Якщо ж судом прийнято рішення про відмову у позові, припинення закриття) провадження у справі або позов залишено без розгляду, строки розрахунків за операціями у сфері ЗЕД відновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період розгляду у суді.

Вирішення розбіжностей через судові інстанції часто є тільки початковим етапом у роботі підприємства з повернення валютних цінностей в Україну. Після отримання рішення суду резидентові слід надати матеріали для визнання і виконання судового рішення у країну іноземного партнера-боржника. При цьому суб'єкти ЗЕД можуть застосовувати норми Конвенції "Про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень" (Нью-Йорк, 1958p.), згідно з якими резидент повинен письмово звернутися до компетентного органу країни свого контрагента з відповідним проханням і надати арбітражне рішення або його копію, письмову угоду, договір (контракт) або їх копії. Всі документи повинні бути належним чином завірені. Якщо документи, що надаються, викладені неофіційною мовою країни, до якої звертається резидент, то необхідно також надати їх переклад офіційною мовою цієї країни, завірений дипломатичною або консульською установою.

Визнання і виконання судових рішень за зовнішньоекономічними договорами, укладеними з партнерами однієї із країн-учасниць СНД, проводиться у разі необхідності на підставі Угоди про порядок вирішення суперечок, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності.

Ввезення (вивезення) товарів на митну територію України вважається здійсненим з моменту оформлення відповідної вантажної митної декларації.

Митним законодавством України не передбачено декларування робіт, послуг, об'єктів інтелектуальної власності, тому для обчислення строків повернення валютних цінностей в Україну приймається дата підписання акта виконання робіт, послуг чи іншого документа, що засвідчує їх виконання. Наприклад, з передплати періодичних поліграфічних видань таким документом є передплатна квитанція або рахунок.

Встановлені законодавством строки (90 днів) поширюються на неї експортно-імпортні операції з розрахунку як в іноземній валюті, так і в національній.

В Україні заборонено застосування у ЗЕД операцій з уступки вимоги та переведення боргу незалежно від наявності угод і фінансових зобов'язань між резидентами та нерезидентами України.

Крім оплати товарів (робіт, послуг), у підприємств може виникнути необхідність оплати в іноземній валюті сум зборів і державного мита за надання послуг офіційними органами іноземних держав.

Перевищення законодавчо встановлених строків здійснення розрахунків в ЗЕД передбачає одержання суб'єктом цієї діяльності спеціального дозволу:

> індивідуальної ліцензії НБУ при здійсненні експортно-імпортних операцій, у тому числі з фінансового і оперативного лізингу, з розрахунками у грошовій формі;

> індивідуального дозволу Міністерства економіки при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів, товарів спеціального призначення.

 

Для отримання ліцензії на продовження строків розрахунків за експортними і лізинговими операціями резидент повинен надати до центрального апарату НБУ наступні документи (табл. 4).

Таблиця 4

Документи, необхідні для отримання ліцензії на продовження строків розрахунків за експортно-імпортними операціями

Найменування документу Примітки
Заява у вільній формі В заяві обґрунтовується необхідність перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків. Крім того, в ньому повинні бути відображені: > повне найменування резидента, його місцезнаходження (повна адреса), код за ЄДРПОУ; > реквізити банку, через який здійснюються" розрахунки за договором; > найменування і місцезнаходження (повна адреса) нерезидента; > номер і дата договору, номер і дата вантажної митної декларації або платіжних документів (за їх наявністю на день надання заяви); > сума заборгованості і строк перевищення законодавче встановленого строку розрахунків.
Висновок Державної податкової адміністрації України про можливості подовження строків угоди Без даного висновку клопотання Національним банком не розглядається
Копія угоди з нерезидентом Копія угоди повинна містити повну адресу і банківські реквізити контрагентів. Переклад з іноземної мови на державну повинен бути нотаріально завірений
Копія валютної митної декларації Надається тоді, коли експортується продукція
Копія валютної митної декларації (за угодою лізингу) Надається тільки тоді, коли резидент-лізингодавець звертається за ліцензією щодо перевищення строків, встановлених раніше наданими за цим договором ліцензіями
Копія акту або Іншого документу Надається тоді, коли необхідно підтвердити виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності
Копії платіжних документів Надаються для підтвердження дати здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, або здійснення банком платежу на користь нерезидента при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитиву (при імпортних або лізингових операціях, якщо отримувачем є резидент)
Копія довідки Міністерства економіки Надається для підтвердження, що у резидента і нерезидента немає обмежень на здійснення зовнішньоекономічній діяльності, передбачених ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також того, що договір відповідає вимогам чинного законодавства.

 

Процедура одержання індивідуальних ліцензій, дозволів досить складна, тому до цього слід наперед підготуватись.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 3001; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.09 сек.