Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Аналіз виробничих ресурсів і організаційно-технічного рівня підприємства

 

1. Аналіз використання трудових ресурсів.

2. Аналіз стану, структури та використання основних фондів.

3. Задачі і сутність аналізу використання матеріальних ресурсів.

4. Аналіз техніко-організаційного рівня підприємства.

 

 

1. Результати господарської діяльності підприємств багато в чому зумовлюються забезпеченістю трудовими ресурсами та ефективністю використання цього найбільш активного і вирішального фактору виробничого процесу.

Мета аналізу - виявити резерви підвищення результативності виробництва за рахунок збільшення його обсягу при кращому використанні наявних трудових ресурсів.

Основними задачами аналізу є такі:

1. Вивчення й оцінка забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів трудовими ресурсами в цілому, а також за категоріями і професіями.

2. Визначення і вивчення показників плинності кадрів.

3. Оцінка ефективності використання трудових ресурсів підприємства, а також виявлення впливу факторів, що зумовлюють її рівень.

4. Обґрунтування резервів більш повного і ефективного використання трудових ресурсів.

Для характеристики забезпеченості трудовими ресурсами та використання їх, застосовують таку систему показників: чисельність персоналу і склад його за групами, категоріями, професіями та кваліфікацією; оборот, плинність кадрів; використання робочого часу, цілоденні та внутрішньозмінні втрати часу й структура їх за причинами; середній виробіток на одного працівника і на одного робітника за певний хронологічний період (рік, місяць, день, годину); середній відсоток виконання норм виробітку відрядними робітниками та розподіл їх за ступенем виконання норм виробітку; трудомісткість основного й допоміжного виробництв і окремих видів продукції.

Для характеристики руху робочої сили розраховують і аналізують динаміку наступних показників:

1. Коефіцієнт обороту по прийманню робітників:

2. Коефіцієнт обороту по вибуттю:

3. Коефіцієнт плинності кадрів:

4. Коефіцієнт постійності персоналу підприємства:

Весь персонал підприємства поділяється на:

- промислово-виробничий;

- працівників непромислових організацій.

Під час аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресурсами порівнюють фактичну середньооблікову кількість працівників окремих категорій з плановими показниками та даними попереднього періоду, знаходять зміни в абсолютній кількості працівників і в процентах щодо відповідної бази (плану або попереднього).

Одночасно вивчають зрушення в структурі промислово-виробничого персоналу. Аналіз трудових ресурсів передбачає також вивчення структури персоналу підприємства. Структурні показники сукупності працівників можуть бути подані так:

1. Показники питомої ваги окремих категорій або груп персоналу, які дістають порівнянням кількості робітників даної групи або категорій із загальною чисельністю промислово-виробничого або всього персоналу підприємства. Наприклад, обчислюють питому вагу виробничих робітників, службовців або учнів у промислово-виробничому персоналі, питому вагу промислово-виробничого персоналу в загальній кількості працівників підприємства.

2. Відносні цифри як результат порівняння чисельності двох окремих груп або категорій працівників між собою (кількість допоміжних робітників на одного основного, кількість виробничих робітників на одного спеціаліста тощо). При аналізі слід зіставляти фактичні показники структури персоналу з плановим, з даними за інші періоди часу, з результатами роботи аналогічних підприємств.

Аналізуючи чисельність і склад персоналу підприємства, треба вивчити рівень виробничої кваліфікації працівників. Як зведену характеристику рівня кваліфікації робітників можна використовувати результати обчислення середнього тарифного розряду або середнього тарифного коефіцієнта. Для цього розраховують середнє арифметичне з порядкових номерів розрядів або відповідних тарифних коефіцієнтів відносно кількості робітників, які мають той чи інший розряд. За допомогою показників середнього тарифного розряду або середнього тарифного коефіцієнта можна порівнювати рівні кваліфікації робітників різних підприємств і за різні періоди часу в межах дії однієї тарифної сітки.

Під час аналізу слід вивчити конкретні причини звільнення працівників з підприємства (незадовільні умови праці, праця в три зміни, незабезпеченість житлом тощо), а також з’ясувати, яких заходів вживає підприємство по закріпленню кадрів робітників. Важливою стороною аналізу стану трудових ресурсів є перевірка відповідності планів виробничого навчання, організованого набору робочої сили та підвищення кваліфікації працівників перспективній потребі в заміні та поповненні кадрів, а також у підвищенні їхньої кваліфікації.

Основним показником ефективності використання трудових ресурсів є продуктивність праці.

Для оцінки рівня продуктивності праці використовуються:

1. Узагальнюючі показники – середньорічний, середньодобовий, середньогодинний виробіток продукції одним робітником.

Основним узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції одним робітником.

 

 


Рис. 6.1 – Взаємозв’язок факторів, що визначають середньорічний виробіток продукції одним робітником

2. Індивідуальні показники – витрати праці на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість) або випуск продукції певного виду у натуральному виразі за 1 людино-день або людино-годину.

3. Допоміжні показники – характеризують витрати часу на виконання певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

 

2. Одним з важливих факторів підвищення ефективності виробництва на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості й асортименті і повне їх використання.

Задачі аналізу основних фондів підприємства можна окреслити таким чином:

1. Проаналізувати розмір, динаміку і структуру основних фондів підприємства.

2. Розрахувати показники руху основних фондів та оцінити їх вплив на діяльність підприємства.

3. Визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними фондами, рівень їх використання за узагальнюючими і частними показниками, а також встановити причини їх зміни.

4. Розрахувати вплив використання основних фондів на обсяг виробництва продукції та інші показники.

5. Оцінити ефективність використання основних фондів і виявити вплив факторів на її зміну.

6. Вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства і обладнання.

7. Виявити і обґрунтувати резерви підвищення ефективності використання основних засобів.

Аналіз звичайно починається з вивчення обсягу основних засобів, їх динаміки і структури.

Основні фонди підприємства поділяються на:

- промислово-виробничі;

- непромислові;

- фонди невиробничого призначення.

Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Крім того, вирізняють активну частину (робочі машини і обладнання) і пасивну частину фондів, а також окремі підгрупи у відповідності до їх функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, сховища, робочі і силові машини, обладнання, вимірювальні пристрої і устаткування, транспортні засоби та інші.) Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури.

Важливе значення має аналіз вивчення руху і технічного стану ОВФ, для цього розраховують наступні показники

-

 

-

 

-

 

-

 

-

Наступний етап аналізу - вивчення забезпеченості підприємства ОВФ. Забезпеченість окремими видами машин, механізмів, обладнання, приміщеннями встановлюється порівнянням фактичної їх наявності з плановою потребою, необхідною для виконання плану по випуску продукції.

Узагальнюючими показниками, які характеризують рівень забезпеченості підприємства основними виробничими фондами є фондоозброєність праці і технічна озброєність праці.

Показник загальної фондоозброєності праці розраховується відношенням середньорічної вартості промислово-виробничих фондів до середньоспискової чисельності робітників в найбільшу зміну (мається на увазі, що робітники, зайняті в інших змінах, використовують ті самі засоби праці).

Рівень технічної озброєності праці визначається відношенням вартості виробничого обладнання до середньоспискового чисельності робітників в найбільшу зміну. Темпи його росту зіставляються з темпами росту продуктивності праці. Бажано, щоб темпи росту продуктивності праці були швидшими за темпи росту технічної озброєності праці.

Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів використовують такі показники:

- фондовіддача (відношення вартості товарної продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів);

- фондомісткість (зворотний показник до фондовіддачі);

- рентабельність основних фондів (відношення прибутку до середньорічної вартості основних засобів);

- питомі капітальні вкладення на 1 грн. приросту продукції.

Після аналізу узагальнюючих показників ефективності використання основних фондів більш глибоко вивчається ступінь використання виробничих потужностей підприємства, окремих видів машин і обладнання.

Під виробничою потужністю підприємства розуміють максимально можливий випуск продукції при досягнутому або наміченому рівні техніки, технології і організації виробництва. Ступінь використання виробничих потужностей характеризується коефіцієнтами:

1. Загальний коефіцієнт це відношення фактичного чи планового обсягу виробництва до середньорічної виробничої потужності підприємства.

2. Коефіцієнт інтенсивного навантаження - це відношення середньодобового випуску продукції до середньодобової виробничої потужності.

3. Коефіцієнт екстенсивного навантаження - це відношення фактичного або планового фонду робочого часу до розрахункового фонду робочого часу, який прийнято при визначенні виробничої потужності.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Основні бухгалтерські проведення з обліку МШП | Психологічне визначення маніпуляції
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1940; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.033 сек.