Гормони передньої частки гіпофіза

Гіпофіз

Залози внутрішньої секреції

ФІЗІОЛОГІЯ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ

Соціальні технології: проблеми розробки і впровадження в трудових колективах

Гіпофіз розташований у гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки. Через лійку з'єднується з гіпоталамусом. Його маса становить 0,5 - 0,7 г. Передню, проміжну і задню частки гіпофіза можна вважати сукупністю окремих ендокринних органів (у представників деяких тварин містять більше гормонально активних речовин). У людини проміжна частка -рудимент. Передня частка гіпофіза (аденогіпофіз) утворена епітеліальними поперечинами, між якими розташовуються синусоїдні капіляри. Серед клітин цієї частки виділяють більші - хромофільні аденоцити і дрібні хромофобні аденоцити. Вузька проміжна частина утворена багатошаровим епітелієм, серед клітин якого виникають утвори, які нагадують пухирці, - псевдофолікули. Судинами лійки нейрогормони гіпоталамуса надходять у передню частку гіпофіза.

Задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз) утворена пітуїцитами - дрібними багатовідростковими клітинами і нервовими волокнами - аксонами клітин надзорового (супраоптичного) і пришлуночкових (паравентрикулярних) ядер гіпоталамуса, що закінчуються на капілярах нейрогіпофіза. Цими аксонами (по надзорово-гіпофізарному і пришлуночково-гіпофізарному шляху) гормони, що продукуються у гіпоталамусі, транспортуються до задньої частки гіпофіза, а звідти надходять у кров.

Передня частка не пов'язана за допомогою нервових шляхів з ЦНС і тому ЇЇ функціональна активність регулюється за допомогою нейрогормонів гіпоталамуса. Тут продукується дві групи гормонів: а) ефекторні гормони, що впливають на метаболічні процеси і регулюють ріст та розвиток організму; б) тропні гормони, що переважно регулюють секрецію інших ендокринних залоз. Гормон росту (ГР, соматотропін, СТГ) - прискорює ріст тіла, стимулює виділення інсуліноподібного фактора росту І (ІФР-І). Концентрація у крові непостійна: у дорослої людини коливається від 3 до 100 нг/мл сироватки крові. Викид його в кров збільшується під час глибокого сну, після м'язових вправ, за умови гіпоглікемії та інших станів організму.

Ефект впливу ГР на хрящову тканину опосередковується через його дію на печінку, внаслідок чого в ній утворюються специфічні фактори (нині їх виділено не менше трьох), що називаються соматомединами, або поліпептидними факторами росту. Саме під впливом цих поліпептидних факторів відбувається стимуляція проліферативної і синтетичної активності хрящових клітин (особливо в зоні росту довгих трубчастих кісток, а також і в місці перелому кістки). Такий фактор, як соматомедин, виявляє мітотичну активність не тільки в хрящових, але і в інших клітинах.

За своїм ефектом соматомедини близькі до інших стимуляторів проліферативної активності, таких, як фактор росту фібробластів, тромбо-цитарний фактор росту, ендотеліальний фактор росту, фактор росту нервів, тимозин, стимулятори кровотворення (утворюються у різних клітинах організму, докладніше про них - під час викладу відповідних розділів). Для кожного із зазначених факторів росту на мембранах ВІДПОВІДНИХ КЛІТИН є рецептори, а їх вплив реалізується через посередників. Зміни в утворенні факторів росту зумовлюють порушення проліфетації клітин. Наприклад, недостатнє утворення печінкових соматомединів може призвести до сповільнення зрощення кісток після переломів.

Особливо велике значення ГР у період росту, коли концентрація його в крові підвищується. У цей період агоністами ГР є статеві гормони, збільшення секреції яких сприяє різному прискоренню росту кісток (пубертатний скачок росту). Однак тривале утворення великої кількості статевих гормонів виникає протилежний ефект - припинення росту. Ріст дорослої людини може відновитися у разі надмірного зростання секреції ГР, що спостерігається, наприклад, на тлі пухлин гіпофіза. Тоді відновлюється проліферація клітин росткових зон, що призводить до акромегалії (гігантизму).

-ліпотропін ( - ЛПГ). Його фізіологічна роль точно не визначена. Вважають, що  -ЛПГ зумовлює розщеплення жиру з жирових депо і, як наслідок, збільшення рівня жирних кислот у крові. За структурою - це одношаровий поліпептид, що містить 91 залишок амінокислот у послідовності, яка характерна для структури ендорфінів та енкефалінів.

Пролактин (ПЛГ) стимулює і підтримує утворення молока в грудних залозах, а також поведінку матері. до настання лактації грудна залоза формуеться під впливом жіночих статевих гормонів. Після пологів посилюється секреція гіпофізом пролактину і, як наслідок, виникає лактація - утворення ти виділення молока грудними залозами. Крім того, пролактин зумовлює лютеотропну дію тобто забезпечує функціонування жовтого тіла й утворення прогестерону в яєчниках. У чоловічому організмі він стимулює ріст і розвиток передміхурової залози.

Адренокортикотропний гормон (АКТТ, кортикотропін) стимулює секрецію і ріст пучкової та сітчастої зони кори надниркових залоз. АКТГ зумовлює і пряму дію на тканини та органи. він сприяє розпад білка в організмі і гальмує його синтез (у цій якості він є антагоністом соматотропіну), знижує проникність стінки капелярів. під його впливом зменшуються лімфатичні вузли, селезінка, щитоподібна залоза, знижується рівень лімфоцитів та еозинофілів крові.

Тиреотропний гормон (ТТГ, тиротропін) стимулює виділення гормонів щитоподібною залозою, зумовлює збільшення її розмірів, кровонаповнення, розростання епітелію. ТТГ стимулює утворення білка тиреоглобутіну в клітинах щитоподібної залози й активізує протеолітичні ферменти, під дією яких здійснюється його гідроліз і вивільнення гормонів щитоподібної залози.

Гонадотропні гормони - фолікулостимулювальний (ФСГ) і лютеїнізивний (ЛГ) є у чоловіків і в жінок. Вони стимулюють ріст і розвиток фолікулів у яєчниках і розростання сперматогенного епітелію у сім'яника х чоловіків. Ефекти ФСГ особливо значно виявляються в ембріональній період під час утворення фолікулів. В онтогенезі чутливість яєчників до ФСГ і ЛГ підвищується у період статевої зрілості, коли обидва гормони забезпечують овуляцію та лютеїнізацію оваріальних фолікулів у жінок і виділення тестостерону - в чоловіків. Кортикотропоцити передньої та проміжної часток синтезують великий білок-попередник, унаслідок розщеплення якого виникає група гормонів. Після видалення сигнального пептиду утворюється прогормон - проопіомеланокортин (ПОМК). Синтезування ПОМК відбувається також у гіпоталамусі та інших частинах нервової системи, легенях, травному тракті і плаценті. У кортикотропоцитах цей гормон гідролізує до АКТГ,  - ЛПГ та невеликої кількості  -ендорфіну. У проміжній частці ПОМК далі гідролізує до кортикотропіноподібного пептиду проміжної частки (КППП), -ЛПГ і значної кількості  - ендорфіну. Утворюються також - і -МТГ ( -,  -, - меланотропні гормони; загальна назва - меланотропін чи інтермедин). Оскільки проміжна частка - рудимент, то в дорослих  чи  - МТГ інколи не виділяються.

Меланоцитостимулювальний гормон (МСГ) підвищує секрецію меланіну в клітинах шкіри, спричиняючи її потемніння. Цей ефект добре виражений у земноводних. У дорослої людини МСГ у гіпофізі виявлений у дуже незначній кількості. Роль МСГ як гормону, що регулює забарвлення шкіри, у здорової людини ще не до кінця вияснена, хоча за деяких патологічних станів вона проявляється, зумовлюючи потемніння шкіри чи ЇЇ окремих ділянок. Це спостерігається за первинної недостатності кори надниркових залоз (хвороба Адісона), його вторинної гіперактивності (хвороба Кушинга). Під час вагітності також може відбуватися потемніння окремих ділянок шкірних покривів (навколо сосків, слизових оболонок). Це зумовлено не тільки гіперсекрецією МСГ, але й АКТГ та інших гормонів гіпофіза, надниркових залоз і плаценти. Усіх їх поєднує те, що вони є похідними ПОМК і подібні один до одного за хімічною структурою.

МСГ виявлено і в низці інших відділів мозку людини. Висловлено припущення про можливу роль його і близьких до нього сполук у регуляції росту та розвитку плода, у процесах, пов'язаних з пам'яттю.

Дата добавления: 2014-01-04