Підшлункова залоза

Прищитоподібні залози

Дві пари невеликих залоз (верхні й нижні) розташовуються на задній поверхні часток щитоподібної залози, вкраплюючись у їх полюси, однак кількість їх може коливатися від 2 до 8 (у більшості випадків). Загальна їх маса складає 0,1-0,35 г. Прищитоподібні залози покриті сполучнотканинною капсулою, від якої всередину залози відходять прошарки. Тканина залози містить два типи клітин - паратиреоцитів - головні та оксифільні (ацидофільних). Очевидно, це одні і ті ж самі клітини на різних етапах розвитку.

Прищитоподібна залоза добре васкуляризована, має розміри близько 3,0x6,0x2,0 мм. Головними клітинами (мають помітний апарат Гольджі, ендоплазматичну сітку та секреторні гранули) продукується білковий паратгормон (ПТГ), який, будучи антагоністом кальцитоніну щитоподібної залози, знижує вміст кальцію і фосфору в організмі. Низька концентрація кальцію у плазмі крові сприяє його секреції, а висока - розпаду більшої частини синтезованого гормону. За низької концентрації кальцію синтез гормону зростає переважно за рахунок стимуляції проліферації клітин прищитоподібних залоз. Тому за будь-якої хронічної стимуляції залоз розвивається їх гіпертрофія. Стимуляція секреції ПТГ відбувається і під впливом катехоламінів (навіть в умовах зниженого рівня кальцію).

Механізми зниження рівня кальцію у крові реалізуються так. Основний вплив ПТГ полягає у стимуляції реабсорбції кальцію у канальцях нирки і, отже, виведенню його із сечею з організму. Одночасно гормон знижує виведення нирками РО₄'. Крім того, під його впливом гальмується усмоктування кальцію у кишках. Гормон діє також на кістки, спричиняючи посилення функцій остеокластів, які здійснюють демінералізацію кісткової тканини і виділення кальцію у кров.

Після видалення прищитоподібних залоз рівень кальцію у крові знижується, а фосфатів - підвищується, що впливає на збудливість нервової і м'язової систем. У результаті виникають напади судом скелетних м'язів (тетанії), що може призвести до смерті від зупинки дихання.

Підшлункова залоза належить до змішаних залоз. У ній водночас із утворенням травного соку секретуються гормони, що надходять у кров. Ендокринна частина залози представлена групами панкреатичних острівців Лангерганса діаметром 100-300 мкм, що сформовані яйцеподібними клітинними скупченнями, багатими на капіляри і розкиданими по тілу підшлункової залози. Вони становлять близько 2% об'єму залози, тоді як ендокринна частина - 80%, решта припадає на протоки та кровоносні судини. Загальна кількість острівців коливається у межах 1-2 млн. Кожен з них має добре кровопостачання, кров із них надходить до ворітної вени печінки. Клітини в острівцях розділяють на типи за їхніми морфологічними властивостями. У людини розрізняють чотири різні типи клітин: А, В, D та F. Клітини А, В і D називають , і . Клітини А () секретують глюкагон (10-30%), В () - інсулін (60-80%), D () - соматостатин (близько 10%) і F - панкреатичний поліпептид.

Клітини типу В розташовані у центрі кожного острівця, оточені клітинами А, D і F. Острівці на тілі, хвості, передній і верхній частині головки підшлункової залози людини мають багато А-клітин і лише кілька F-клітин у зовнішній частині, тоді як у задній - порівняно багато F-клітин і мало типу А.

Дата добавления: 2014-01-04