Лекція 10. Облік фактичних і нормативних витрат і калькуляції собівартості продукції

Транспортування потерпілого

Наслідки своєчасної і правильно наданої допомоги на місці події можуть бути зведені нанівець, якщо при підготовці до транспортування і доставці потерпілого до медичної установи не будуть дотримані відповідні правила. Головне не тільки в тому, як доставити потерпілого і яким видом транспорту, а наскільки швидко були вжиті заходи, які забезпечили максимальний спокій і зручне положення потерпілого.

Найкраще транспортувати потерпілого ношами. При цьому можна використовувати підручні засоби: дошки, одяг тощо. Можна переносити потерпілого на руках. Передусім потерпілого слід покласти на ноші, які застеляють ковдрою, одягом тощо, ставлять ноші з того боку потерпілого, де е ушкодження. Якщо тих, хто надає допомогу, двоє, вони повинні стати з іншого боку ношів. Один підводить руки під голову і грудину, другий — під крижі і коліна потерпілого. Одночасно без поштовхів його обережно піднімають, підтримуючи ушкоджену частину тіла, і опускають на ноші. Слід накрити потерпілого тим, що є під руками, одягом, ковдрою. Якщо є підозра на перелом хребта, потерпілого кладуть обличчям догори на тверді ноші (щит, двері). За відсутністю такого можна використати ковдру, пальто. В такому випадку потерпілого кладуть на живіт.

Якщо є підозра на перелом кісток тазу, потерпілого кладуть на спину із зігнутими ногами у колінах і у тазостегнових суглобах для того, щоб його стегна були розведені, під коліна обов'язково треба підкласти валик із вати, рушника, сорочки.

По рівній поверхні потерпілого несуть ногами вперед, при підйомі на гору або на сходах — головою вперед. Ноші весь час повинні бути у горизонтальному положенні. Щоб ноші не розгойдувались, необхідно йти не в ногу, злегка зігнувши коліна. При перевезенні потерпілого слід покласти його до машини на тих самих ношах, підстеливши під них що-небудь м'яке (ковдру, солому тощо).

Зміст

1. Характеристика обліку фактичних і нормативних витрат.

2. Метод обліку фактичних витрат і калькуляції собівартості продукції.

3. Нормативний метод обліку витрат і калькуляції собівартості продукції.

Незалежно від безлічі об'єктів обліку витрати можна досліджувати двома методами — фактичним і методом обліку нормативних витрат.

Облік фактичних витрат — це метод послідовного накопичення даних про фактично проведені витрати без віддзеркалення в обліку даних про їх величину по діючих нормах.

Нормативний метод обліку припускає попереднє визначення нормативних витрат по операціях, процесах, об'єктам з виявленням в ході виробництва відхилень від нормативних витрат. Фактичні витрати визначаються алгебраїчною сумою витрат по нормах і відхиленням від них. Користуючись цим методом, бухгалтер має справу з нормативною вартістю і відхиленнями від неї. Обидва методи направлено на виявлення і віддзеркалення в кінці фактичної собівартості продукції, але при обліку фактичних витрат —шляхом безпосереднього обліку витрат, а нормативному методі — через відхилення від норм.

2. Метод обліку фактичних витрат і калькуляції фактичної собівартості

Метод обліку фактичних витрат і калькуляції фактичної собівартості, як правило, є традиційним і найбільш поширеним на вітчизняних підприємствах.

Облік фактичних витрат на виробництво будується на таких принципах, як: повне і документально оформлене віддзеркалення первинних витрат на виробництво в системі рахунків бухгалтерського обліку; облікова реєстрація їх у момент виникнення в процесі виробництва; локалізація витрат по видах виробництв, характеру витрат, місцях виникнення, об'єктах обліку і носіях витрат; віднесення фактично проведених витрат на об'єкти їх обліку і калькуляції; порівняння фактичних показників з плановими. Застосування цього методу дозволяє кінець кінцем визначити фактичну (або «історичну») собівартість.

Ще в початку XX в. даний метод почав піддаватися критиці з боку учених-економістів. Так, Г. Емерсон піднімав це питання в своїй книзі «Продуктивність праці як основа оперативної роботи і заробітної плати». В розділі, що стосується обліку собівартості, автор підкреслював повільність обліку при такій системі, а також помилковість отримуваних цифрових даних про собівартість як наслідок «змішення виробничих витрат з випадковими витратами, які не мають навіть найвіддаленішого відношення до собівартості». На думку економіста, основний недолік обліку фактичної собівартості полягає в тому, що цей облік майже не має ніякої цінності як знаряддя для усунення втрат. Другими недоліками обліку фактичної собівартості є:

неоперативне забезпечення управлінського персоналу бухгалтерською інформацією. Дані про вартість виробів надаються лише через певний час після закінчення періоду, протягом якого виконувалося замовлення; за відсутності стандартів (норм) єдиний спосіб використання бухгалтерських даних для аналізу ефективності виробництва полягає в зіставленні собівартості кожної подальшій операції з аналогічною попередньою. При цьому зазвичай важко визначити, чи була собівартість попередньої операції висока чи ні;

дана система не створює ніяких передумов для чіткого виявлення основних чинників виробництва і не зосереджує увагу керівників на його головних недоліках. Керівники ж не можуть вникати у всі виробничі подробиці і розбиратися в співвідношеннях окремих цифр;

облік фактичної собівартості трудомісткий, створює багато зайвої роботи по реєстрації господарських фактів, а тому виявляється дорожчим.

Проте основний недолік цього методу в тому, що, застосовуючи його, неможливо оперативно сигналізувати адміністрації про непродуктивні витрати праці і матеріалів, які можна було б усунути шляхом вживання екстрених заходів.

Таким чином, облік фактичних витрат виключає можливість оперативного контролю за використанням ресурсів, виявлення і усунення причин перевитрати і недоліків в організації виробництва, порушень технологічних процесів, дослідження і мобілізації внутрішньовиробничих резервів. Ціннісний вираз результатів виробничої діяльності спотворюється впливом різноманітних кон'юнктурних коливань, які заважають точно визначити у кожному конкретному випадку, наскільки та або інша зміна собівартості зумовлена успішністю роботи самого підприємства і його окремих підрозділів і наскільки воно викликане об'єктивними причинами—дорожчанням матеріалів або зростанням інших витрат, не залежних від підприємства. Все це зумовлює обмеженість використання даного варіанту обліку для ухвалення управлінських рішень, здійснення оперативного внутрішньогосподарчого бухгалтерського контролю.

Тому найбільш прогресивними виявляються варіанти обліку нормативних витрат, особливо в умовах ринкових відносин і конкуренції.

3. Нормативний, метод обліку витрат і калькуляції собівартості продукції

Нормативний метод обліку витрат і калькуляції собівартості продукції характеризується тим, що на підприємстві по кожному виду виробу складається попередня нормативна калькуляція, тобто калькуляція собівартості, обчислена по діючих на початок місяця нормах витрат матеріалів і трудових витрат.

…………….

Наступна лекція

…………….

Дата добавления: 2014-01-04