Тема 10. Облік зобов`язань

Ручні візки – найпростіший і найпоширеніший засіб малої механізації для горизонтального транспортування вантажів. Перевагою цих пристроїв є їх велика маневреність і простота конструкції. Залежно від призначення ручні вантажні візки випускаються вантажопідйомністю від 50 до 3200 кг. Кожний тип візків має буквенно-цифрову індексацію, де буквами позначають призначення, а цифрами – вантажопідйомність.

Візок ТГВ – 500М з гідравлічним підйомом вилок вантажопідйомністю 500 кг призначається для переміщення вантажів у тарі, укладених на стандартних піддонах. Складається з двох підйомних вилок з установленою на них поворотною опорою, на якій закріплюється ручний плунжерний гідравлічний насос. Поворотна опора сполучена з поршневим гідроциліндром і масляним баком. На ній встановлено два колеса з гумовими шинами. Шток гідроциліндра закріплюється на рамі підйомних вилок. Підйомні вилки — це П-подібна ходова рама. На кінцях вилок встановлено чотири шарнірних колеса (парами — одна за одною). Висота підйому вантажу над рівнем підлоги становить 125 мм, маса візка — 73 кг.

Вантажно-розвантажувальні і штабелювальні машини призначаються для завантаження транспортних засобів, їх розвантаження, а також для проведення вантажно-розвантажувальних робіт на складах. Залежно від конструктивних особливостей вони поділяються на електричні навантажувачі, автомобільні навантажувачі й електричні штабелери.

Електричні навантажувачі призначаються для транспортування і штабелювання товарів в ящиках, мішках і коробах, укладених на однонастильні або двонастильні піддони, товарів у дрібній упаковці і сипких вантажів у контейнерах. Електронавантажувач має такі основні вузли: кузов машини з рамою; вантажопідйомний механізм; передній (ведучий) і задній мости; електродвигун; апаратуру керування навантажувачем. Як джерелом енергії користуються акумуляторною батареєю. На всіх вилкових навантажувачах загального призначення використовується чотириколісна схема ходової частини, колеса — гумові. Це забезпечує стійкість машини при відносно великій висоті штабелювання і швидкості пересування. Триколісна схема застосовується у спеціальних вилкових навантажувачах підвищеної маневреності для роботи у вузьких проходах.

Граничні рекомендовані відстані транспортування вантажів становлять до 100—200 м, вантажопідйомність — від 250 до 5000 кг, висота підйому вилок —до 4,5 м, швидкість руху — 20 км/год.

Універсальність електронавантажувача забезпечується змінними вантажозатискними пристосуваннями: кантувачем, бічним затискачем, вилковим затискачем, стрілою, ковшем.

Автонавантажувач є вантажно-розвантажувальною машиною з двигуном внутрішнього згоряння для виконання складських операцій на відкритих складах і майданчиках. Складається автонавантажувач з корпусу, вантажопідйомника з вилками, гідроприводу для підняття вантажопідйомника, рульового керування й силового органу. Наявність знімних вантажозатискних пристосувань (штирів грейдерів, ковшів, бічних затискачів, кранових стріл), відносно висока маневреність, здатність транспортування вантажів на території баз — відмітна особливість автонавантажувачів. На оптових базах і складах споживчої кооперації найпоширеніші автонавантажувачі вантажопідйомністю 5 т з висотою підняття вантажу від 2,8 до 4,5 м.

Різновидом електронавантажувачів є штабелери, які призначаються для штабелювання і стелажування вантажів в складських приміщеннях з вузькими проходами (до 1,4 м) на відносно велику висоту. Основна особливість їх полягає в тому, що при перевезенні вантажу його центр ваги розміщується всередені опорного контуру машини, що поряд із великою колісною базою забезпечує їхню стійкість і дає змогу не передбачити в їх конструкції противаги, як у електронавантажувачів.

Рис. Автонавантажувач: / — лпигуп; 2 — кабіна ксруплпня;.? — вантажопідйомник; 4 — пилка захоплення вантажу

Електроштабелер ЕШ-186 має вантажопідйомність 500 кг, висоту підняття вилок – 4,5 м, масу – 2,3 т і невеликі габарити. Складається з корпусу, ведучого моста, передніх коліс, вантажопійомного механізму, кареток висування і зміщення, електрообладнання, гальмівної системи, гідропроводу, рульового керування і коліс, що піддаються керуванню. Дже­релом енергії є акумуляторна батарея. Крани-штабелери (рис. 11, б) класифікують за типами (мостові, стелажні) і видами, (опорні, підвісні, підлогові), вантажопідйомністю 0,125—12,5 т і керуванням з підлоги, кабіни або автоматично.

Мостовий кран-штабелер застосовується на складах, де товари зберігаються штабелями і на стелажах. Від мостового крана відрізняється лише тим, що візок обладнаний вертикальною колоною, по якій рухається вантажний затискач, а також є вилковий затискач для вантажів в стандартній тарі або на піддонах.

Стелажний кран-штабелер використовується для роботи між стелажами. Побудований він як візок, що має вертикальну колону і напрямні для підйомної платформи, на якій міститься вантажзатискач. Пересувається по рейках в проході між двома рядами стелажів. Кран забезпечує укладання вантажу заввишки до 16м.

3. Вибір підйомно-транспортного обладнання для механізації складських робіт і розрахунок потреби в ньому

Для складської переробки вантажів застосовуються підйомно-транспортні машини і механізми різних типів. Зручність і економічна вигідність застосування певного виду обладнання залежать від вантажообороту, характеру перероблюваних вантажів, їх маси і розмірів. Лише ретельний аналіз й економічні розрахунки дають змогу обрати найвигідніший для даного підприємства тип підйомно-транспортного обладнання і його потрібну кількість.

При розробці схеми механізації торговельного підприємства й оснащення його підйомно-транспортним обладнанням слід враховувати конструктивні особливості будівлі (поверховість, габарити приміщень, граничні навантаження на перекриття, розміщення опірних колон); обсяг вантажообороту; відстань переміщення вантажів; номенклатуру товарів, їх особливості, консистенцію і габарити; вид і розміри тари, масу одиничного вантажу, використання тари-обладнання.

При доборі підйомно-транспортних машин і механізмів для товарного складу необхідно виходити з таких принципів: обирати такі типи машин, які б відповідали технології обробки вантажів, мали експлуатаційну надійність у роботі, полегшували працю, були безпечними для обслуговуючого персоналу; продуктивна потужність обладнання має відповідати умовам і обсягу робіт; впровадження механізації складських операцій має бути економічним і ефективним.

Необхідним для вибору засобів механізації і визначення належної кількості обладнання є детальна розробка схеми складського торговельно-технологічного процесу. Найбільш прийнятна техно­логічна схема переробки вантажів на складах баз площею 5, 10, 15 тис. м² складається з таких операцій: розвантаження залізничного рухомого складу й автомобільного транспорту і переміщення товарів в експедицію; транспортування товарів з експедиції в місця зберігання; укладання товарів на зберігання;

відбирання і сортування товарів на замовлення покупців;

переміщення товарів в експедицію; подача товарів з експедиції НВ платформу для вантаження на автомобілі.

На основі розробленої технологічної схеми переробки вантажів на загальнотоварних складах мають широко застосовуватися акумуляторні навантажувачі, штабелери, автонавантажувачі.

Правильніше вибрати необхідні типи машин можна, якщо ураховувати поділ вантажно-розвантажувальних робіт на роботи на відкритих складських майданчиках і в закритих складських приміщеннях. На відкритих складах передбачають використання візків з двигунами внутрішнього згоряння, в закритих приміщеннях — механізми з електроприводами. Вантажопідйомність необхідного обладнання визначається в кожному окремому випадку залежно від середньої ваги переміщуваної одиниці вантажу та його кількості.

Поряд із визначенням номенклатури потрібного обладнання розраховують його продуктивність. Продуктивність є важливим техніко-економічним показником підйомно-транспортного обладнання. Розрізняють технічну, експлуатаційну і фактичну продуктивність.

Під технічною продуктивністю розуміють ту кількість вантажу в натуральному вираженні (т, м³), яку можна переробити механізмом протягом певного часу (години, зміни) безперервної роботи при оптимальних умовах, тобто таких, які повністю відповідають його призначенню.

Годинну технічну продуктивність обладнання циклічної дії визначають за формулою

де Птех — годинна технічна продуктивність, т/год; 60 — перевідний коефіцієнт, що означає кількість хвилин у годині; Вм — вантажопідйомність механізму, т; Т —тривалість одного циклу, хв.

Тривалість одного циклу роботи механізму циклічної дії визначається за формулою

де Т – тривалість одного циклу роботи механізму, хв.; Т₁ – час на завантаження механізму, хв., Т₂ – час на розвантаження механізму, хв.; Д – середня відстань переміщення вантажу, м; Ш₁ – швидкість переміщення механізму з вантажем, м/хв; Ш₂ – швидкість переміщення механізму без вантажу, м/хв.

Експлуатаційною продуктивністю називають таку кількість вантажів у натуральному вираженні, яка може бути перероблена механізмом у певних умовах роботи. при визначенні експлуатаційної продуктивності беруть до уваги коефіцієнти використання вантажопідйомності і використання механізму за часом.

Фактична продуктивність становить кількість вантажу, фактично переробленого механізмом у даному підприємстві за певний період часу.

Годинна експлуатаційна продуктивність механізму безперервної дії при переміщенні штучних вантажів з однаковою вагою одиниці вантажу визначається за формулою:

де П_е – годинна експлуатаційна продуктивність механізму, т/год; 3600- перевідний коефіцієнт, що означає кількість секунд в годині; Г – маса однієї одиниці вантажу, т; Р – відстань між серединами двох сусідніх вантажів, м; Ш – швидкість руху транспортувального органу, м/с; К₁ – коефіцієнт використання вантажопідйомності механізму; К₂ - коефіцієнт використання механізму за часом.

Потрібна кількість механізмів визначається за формулою:

де М – потрібна кількість механізмів, од.; В_д – добовий вантажооборот, що підлягає переробці механізмом, т; П_е – годинна експлуатаційна продуктивність механізму, т/год; Т_д – кількість годин роботи механізму за добу, рік.

Кінцевий вибір підйомно-транспортного обладнання і варіанта механізації можна зробити після порівняння варіантів за основними економічними показниками: собівартості переробки 1 т вантажу і терміні окупності затрат на техніку.

4. Експлуатація підйомно-транспортного обладнання

Ефективне використання підйомно-транспортного об­ладнання передбачає дотримання правил його експлуатації, високоякісно і своєчасно виконувані технічне обслуговування і ремонт. У широкому розумінні експлуатація обладнання — це не лише виконання робіт з його безпосереднім використанням, а й комплекс різноманітних заходів, здійснюваних для підтримки тривалої працездатності і надійності обладнання, здобуття необхідної ефективності від його застосування.

Власне експлуатація — це сукупність цілеспрямованих прийомів і способів технічного характеру, пов'язаних з безпосереднім використанням обладнання за призначенням. Тривалість і безвідмовність роботи обладнання залежать від дотримання правил його експлуатації і технічного використання, викладених в експлуатаційно-технічній документації (настанови, інструкції, паспорти).

За організацію експлуатації і технічного обслуговування обладнання відповідають спеціалісти ремонтномонтажних комбінатів і адміністрація підприємства. Всі вантажопідйомні машини і вантажозатиекні пристосування мають бути оглянуті і випробувані. Необхідно мати дозвіл на запуск їх у роботу, який видається органами Держтехнагляду (на обладнання, що реєструється в цій Інспекції) або особою, яка здійснює в даній організації нагляд за обладнанням, що не підлягає реєстрації в органах Держтехнагляду. Підставою для видачі дозволу є документація заводу-виготовника і результати технічного огляду.

Вантажопідйомні машини, а також знімні вантажозатискні пристосування, що не реєструються в органах Держтехнагляду, мають індивідуальний номер, під яким вони записуються в журнал обліку кооперативної організації або підприємства.

Вантажопідйомні машини, якими постійно користуються, мають періодично оглядатися — не рідше, ніж один раз на рік спеціальним працівником з нагляду. Результати технічного огляду записуються в паспорт машини з позначенням терміну наступного огляду.

На вантажопідйомних машинах забороняється працювати: неатестованим особам; у випадках, якщо не призначені особи, відповідальні за справний стан і безпечне проведення робіт; по закінченні терміну технічного огляду; до усунення порушень, вказаних у приписах органів нагляду; за відсутності захисного заземлення.

Перед початком роботи вантажопідйомних кранів потрібно провести контрольні рухи механізмів і гальм. Підйом і спуск вантажів краном здійснюється за встановленими сигналами. Вантаж має переноситися без ривків, забороняється переносити вантаж над службовими приміщеннями та перебувати під піднятим вантажем.

Шахти ліфтів повинні мати огорожу з усіх боків і на усій висоті. Для попередження можливості відкривання дверей шахт і ліфтів при русі обладнують блокувальні контакти. Керування вантажними ліфтами має бути зовнішнім.

При використанні для транспортування вантажів самохідних візків, електрокарів, штабелеукладачів слід забезпечити їх звуковою сигналізацією, надійними гальмами, справність яких перевіряється перед початком робіт.

Швидкість руху самохідних механізмів усередині складських приміщень не може перевищувати 6 км/год при русі по головних проходах і 3 км/год — при русі по допоміжних.

Перед початком роботи на пересувних конвеєрах і транспортерах перевіряється правильність їх установки і стійкість. Установлюють їх так, щоби було передбачено проходи вздовж транспортера завширшки не менше ніж їм.

Під час роботи транспортера стрічка або пластинчастий настил мають завантажуватись рівномірно, вага одного місця, а також вага вантажу, що встановлений на транспортері, має не перевищувати допустимих показників. Не можна виправляти на ходу нестійко встановлений вантаж, а також вантаж, що застряг. Вимикати електродвигун можна лише після того, як вантаж, що переміщується, повністю зійде зі стрічки.

Перед роботою талів, блоків, лебідок, тельферів механізми уважно оглядають. Прикріплювати стропи до вантажу слід дуже акуратно. Перебувати під вантажем у момент його підйому категорично забороняється. До експлуатації вантажопідйомних машин допускаються особи від 18 років, які пройшли навчання та атестовані кваліфікаційною комісією.

План

1. Економічний зміст, визнання та оцінка зобов`язань.

2. Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками.

3. Облік операцій з векселями.

4. Облік кредитів банку.

5. Облік розрахунків за податками й платежами.

1. Економічний зміст, визнання та оцінка зобов`язань

Рис. 1. Визначення зобов'язань

Дата добавления: 2014-01-04