Визнання та класифікація фінансових інвестицій

Лекція 9. ОБЛІК ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Основні бухгалтерські проводки з обліку операцій на поточному рахунку.

Аналітичний та синтетичний облік операцій на рахунках в банку

Банк реєструє всі проведені операції у спеціальній виписці банку.

Виписка банку – це дублікат записів на особовому рахунку підприємства. Виписка банку являє собою безпосередньо виписку і прикладені всі виправдовуючи документи на проведення операції.

Виписка банку є документом банку у якому відображають надходження грошей або їх перерахування. Це реєстр аналітичного обліку операцій на рахунках банку.

Вона видається з усіма виправдовуючи ми документами. На підставі яких будуть здійснені операції.

Реквізити:

- назва підприємства;

- номер рахунку;

- дата здійснення операції;

- дата попередньої виписки;

- вхідний залишок;

- суми зарахованих коштів, або перерахованих у розрізі платників або одержувачів із вказівкою їх назв та номерів рахунків і кодів банку.

Бухгалтер зобов’язаний перевірити виписку після чого провести її котировку (підібрати документи до кожної суми операцій).

Виписки з рахунків іноземної валюти друкуються у валюті рахунку з одночасним перерахуванням іноземної валюти в національну за курсом НБУ на день здійснення операції.

Виписка банку є основою заповнення Ж 1 та В 1.2., В 1.3., які є реєстрами синтетичного обліку.

Для бухгалтерського обліку операції по рахунку в банку використовують активний основний рахунок 31 “Рахунки в банках”. Сальдо на дебеті показує залишок грошей на рахунку на певну дату і повинен співпадати із залишком у виписці банку на цю дату, в балансі показується у другому розділі активу. Оборот по дебету – це зарахування грошей, оборот по кредиту – перерахування з рахунку.

3.1. Визнання та класифікація фінансових інвестицій

3.2. Облік поточних фінансових інвестицій

3.3. Облік довгострокових фінансових інвестицій (самостійно)

Для ефективного використання тимчасово вільних активів під­приємства та організації здійснюють фінансові інвестиції.

Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16 квіт­ня 2000 р. № 91, П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 лип­ня 1999 р. № 176 та П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 р. № 163.

Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою:

одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння;

набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або конт­ролю над їх діяльністю;

майбутньої вигоди від зростання вартості здійснених інвестицій.

Загальна класифікація інвестицій наведена на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація фінансових інвестицій

Залежно від мети здійснення фінансових інвестицій підприємство може отримувати дохід, набувати контроль над об’єктом інвестування та мати інші вигоди.

Дохід від інвестицій — це отримання процентів або дивідендів.

Вплив здійснюється з метою отримання і нематеріальних вигід — доступ до технології або гуд­вілу, якими володіє підприємство-об’єкт інвестування, вплив на його фінансову, комерційну та господарську діяльність. Воно може також володіти стратегічними запасами сировини, необхідної інвестору, або знаходитися в інвестиційно привабливому економічному середовищі та т. ін.

Інвестиції можуть здійснюватися також і з метою отримання майбутніх вигід, як, наприклад, зростання вартості акцій.

Залежно від терміну, протягом якого підприємство очікує володіти фінансовими інвестиціями, вони поділяються на поточні та довгострокові.

Поточними є інвестиції, які підприємство має намір та можливість утримувати протягом дванадцяти місяців з дати придбання або протягом операційного циклу, якщо він більше зазначеного терміну. Довгостроковими є фінансові інвестиції, які утримуються протягом терміну, який перевищує 12 місяців або операційний цикл.

Залежно від виду відносин між інвестором та об’єктом інвестування вони поділяються на:

інвестиції, що засвідчують відносини позики;

інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні підприємства.

Інвестиції, які засвідчують відносини позики, придбаваються підприємством із метою отримання процентів від надання в тимчасове користування вільних активів. Документами, які засвідчують факт здійснення таких інвестицій, є облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати.

Інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні іншого підприємства, здійснюються як з метою отримання доходу від володіння часткою майна іншого підприємства у вигляді дивідендів, так і для набуття контролю або вигідних відносин з інвестиційно привабливим підприємством. Документами для підтвердження факту володіння часткою майна є акції, приватизаційні папери.

Під час придбання всі інвестиції оцінюються за собівартістю, яка залежно від способу набуття інвестицій визначається по-різному (рис.2).

Рис.2. Складові собівартості фінансових інвестицій

Наведемо приклади визначення собівартості фінансових інвестицій.

Так, у разі придбання інвестицій за грошові кошти собівартість складається з ціни придбання, комісійних винагород посередникам, мита, податків, зборів та обов’язкових платежів, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з їх придбанням.

Приклад:

Підприємство придбало 03.03.2001 року ощадні сертифікати банку на пред’явника на суму 1400 грн, сплачена комісійна винагорода за послуги, пов’язані з придбанням, — 100 грн. Собівартість такої фінансової інвестиції становитиме 1500 грн (1400 + 100).

Справедливою вартістю (собівартістю) інвестицій, здійснених в обмін на цінні папери власної емісії, є поточна вартість таких цінних паперів на фондовому ринку, а за її відсутності — експерт­на оцінка.

Приклад:

Підприємство придбало облігації іншого підприємства на суму 5500 грн в обмін на 50 акцій власної емісії. Номінальна вартість акцій становить 120 грн за акцію, а на останніх торгах на фондовій біржі їхня вартість становить 130 грн за акцію.

Собівартість фінансової інвестиції становить 6500 грн (50 ак­цій х 130 грн).

Справедливою вартістю (собівартістю) інвестицій, здійснених в обмін на інші активи, виступає:

— на час отримання запасів — ціна реалізації таких запасів або сучасна собівартість придбання;

— у разі отримання основних засобів — ринкова або відновлювальна (сучасна собівартість придбання) їх вартість;

— у разі отримання нематеріальних активів — поточна ринкова вартість, а за відсутності такої — оціночна вартість.

Приклад:

В обмін на 30 акцій іншого підприємства і номінальною вартіс­тю було передано обладнання, первісна вартість якого становить 6000 грн, сума зносу, нарахованого за час експлуатації, — 1500 грн. Вартість такого обладнання в сучасних умовах становить 4000 грн.

Собівартість фінансової інвестиції становить 4000 грн.

Дата добавления: 2014-01-04