Методи визначення кошторисної вартості

Порядок планування витрат

Вихідною інформацією для планування витрат на проект є:

• кошторисна документація щодо проекту;

• календарний план проекту.

Плануванню витрат передує здійснення трьох етапів робіт:

1) на основі календарного плану формується список робіт, що мають бути виконані в кожний часовий період (рік, квартал, місяць);

2) на підставі кошторисної документації визначається вартість зазначених робіт;

3) розраховується собівартість робіт за статтями витрат (си­ровина і матеріали, устаткування, заробітна плата і накладні ви­трати).

Планування витрат при складанні бюджету проекту ведеться за принципом від загального до часткового, і розподіл коштів на проект за календарними періодами здійснюється відповідно до трьох рівнів.

На першому рівні послідовно підсумовується кошторисна вартість усіх робіт календарного плану. При цьому розглядаються альтернативні варіанти планування витрат: за ранніх термінів початку робіт; за пізніх термінів початку робіт; усереднений, найбільш імовірний варіант розподілу витрат у часі.

Кошторис витрат проекту є комплексом розрахунків для визначення розміру витрат на проект. Це документ, який визначає вартість проекту та є інструментом контролю й аналізу витрат грошових коштів на проект.

На основі кошторису визначаються обсяги капітальних вкладень, які включають витрати на придбання технологічного, енергетичного та іншого обладнання, пристроїв, інструменту та виробничого інвентарю необхідного для функціонування підприємства, роботи по монтажу цього обладнання, розробка проектної документації та ін.

Для визначення кошторисної вартості застосовують мето­ди: базисно-компенсаційний, ресурсний.

Базисно-компенсаційний метод визначення вартості проекту являє собою складання кошторисної документації з викорис­танням наявних кошторисних норм. Вартість проекту, згідно з цим методом, формується на основі фактичних витрат і остаточно може бути визначена тільки після завершення.

Ресурсний метод визначення вартості проекту полягає в калькулюванні в поточних (прогнозованих) цінах і тарифах еле­ментів витрат (ресурсів), необхідних для реалізації проекту. Каль­кулювання собівартості (майбутніх витрат виробництва) ведеться на основі даних про потреби у матеріалах, виробах і конструкціях, про способи їхньої доставки на будівельний майданчик, відстані, а також потреби в енергоносіях, про час експлуатації будівельних машин і їхнього складу, про витрати праці робітників.

Для визначення потреби в ресурсах використовують:

- відомості щодо потреби матеріалів (складаються при проек­туванні об'єктів);

- дані про витрати праці робітників і часу використання машин;

- виробничі норми витрати матеріалів;

- збірники ресурсних кошторисних норм.

Обчислення ресурсів, на основі яких визначають вартість відпо­відних робіт, зводиться до форми сумарного підсумку щодо проекту в цілому чи окремої його частини. Оцінці підлягають підсумкові ресурсні показники, для розрахунку яких слід визначити обсяг ресурсів відповідно до кожного виду робіт, виконуваних на об’єкті.

При розрахунках поточних витрат окремо плануються поточні грошові витрати та поточні витрати в матеріальній і нематеріальній формі.

Поточні витрати необхідно спланува­ти в часі й за видами потоків (грошовий, матеріальний, нематеріальний).

При визначенні планових дат, при складанні календарного бюджету необхідно враховувати також ресурсні обмеження.

Взагалі, існує три види залежності потреби в ресурсах від тривалості робіт:

- постійна — протягом усього циклу виконання робіт величина запланованих ресурсів не змінюється;

- ступінчаста (східчаста) — протягом роботи завантаження ресурсу змінюється стрибкоподібно (сходинками);

- трикутна - навантаження зростає від початку роботи до максималь­ного значення, а потім спадає до кінця роботи.

Якщо потреби в ресурсах відомі та встановлені дати початку закінчення, то можливо побудувати таблицю рівнів ресурсів або ресурсну гістограму, тобто визначити функцію зміни потреб для кожного виду ресурсів. Гістограма потреби в ресурсах подібна до стовпчикових діаграм, по горизонтальній осі вказуються календарні терміни, а по вер­тикалі — щоденна кількість необхідних для виконання усіх робіт ресур­сів, тобто фіксується кількість наявних ресурсів у розрізі календарного часу.

Задачі розподілу ресурсів зустрічаються в різних варіантах постановки. Залежно від прийнятого критерію оптимальності та характеру об­межень виділяють:

- задачі мінімізації відхилень від заданих термінів або мінімізації термінів надходжень подій при дотриманні обмежень на ресурси;

- задачі оптимізації деяких показників якості використання ресур­сів при заданих термінах виконання робіт.

Аналіз ресурсів у цілому потребує значної кількості математичних розрахунків, тому, в переважній більшості, він виконується за допомо­гою комп'ютерних програм.

Дата добавления: 2014-01-04