Загальне ПЗ

Гранітні пегматити за породоутворюючими мінералами подібні до гранітів. Тобто, головними їх складовими є калієвий польовий шпат і кварц. Але вони суттєво відрізняються від гранітів за будовою та наявністю другорядних і рідкісних мінералів. Структура пегматитів змінюється від крупнокристалічної до гігантокристалічної. При цьому, розміри окремих кристалів досягають десятків сантиметрів. До другорядних мінералів, які виявлені в гранітних пегматитах відносяться: турмалін, циркон, берил, каситерит, лепідоліт, топаз, аметист, гірський кришталь, мінерали рідкісних елементів, дорогоцінне каміння, мусковіт. Деякі з другорядних мінералів можуть накопичуватись в пегматитах у промислових кількостях (мусковіт, топаз, різновиди кварцу та ін.), тому гранітні пегматити є важливим об’єктом для пошуків цінної мінеральної сировини.

Жильні магматичні породи

Найбільш типовими жильними породами є пегматити.

Пегматит – напівглибинна магматична порода, яка залягає у формі жил, лінз, гнізд та штокоподібних тіл відносно невеликих розмірів (переважно від перши метрів до десятків метрів у довжину чи в діаметрі). Мінеральний склад пегматитів залежить від хімічного складу вихідної магми. Відомі пегматити від ультраосновних до лужних.

Мінеральний склад пегматитів дуже різноманітний. Ці утворення є справжньою скарбницею мінералів. Перелік мінералів, які входять до складу того чи іншого виду пегматитів досягає перших десятків.

Пегматити також характеризуються дуже специфічною будовою. Структура пегматитів змінюється від дрібнокристалічної до гігантокристалічної. Кристали окремих мінералів в пегматитах досягають декількох метрів довжини і мають вагу до десятків тон.

Найбільш розповсюдженими і типовими є кислі або гранітні пегматити.

3 Осадові гірські породи

Осадова гірська порода – це геологічне тіло, яке складається з мінеральних або органічних утворень, що сформувалося на поверхні суші або на дні водоймищ та існує в термодинамічних умовах, характерних для верхньої частини земної кори.

Вихідним матеріалом для утворення осадових порід є продукти вивітрювання (руйнування) магматичних, метаморфічних і більш давніх осадових порід, продукти життєдіяльності організмів і вулканічної діяльності, хімічні сполуки, розчинені у воді морів і океанів та космічний матеріал.

Осадові гірські породи складають близько 10% маси земної кори і покривають 75% поверхні Землі. Основна їх маса знаходиться на материках (752 млн. км³), шельфах і континентальних схилах (158 млн. км³), тоді як на дно океанів припадає лише близько 17 % (190 млн. м³) від загального об’єму осадових порід. В межах материків близько 20% об’єму осадових гірських порід залягають на платформах і 48% – в геосинклінальних областях. Решта осадових порід виповнюють передгірські прогини. Товщина осадової оболонки земної кори коливається від декількох сантиметрів до 10-15 км. Під осадовими залягають або метаморфічні, або магматичні породи.

Формування осадових гірських порід надзвичайно складний природний процес, який проходить в різних умовах і визначається різноманітними факторами або силами земної і космічної природи.

Серед цих факторів головну роль відіграють тектонічні процеси, клімат, рельєф місцевості, життєдіяльність тваринних і рослинних організмів. Крім того, на утворення осадових порід значний вплив здійснюють газовий склад атмосфери, сольовий склад і мінералізація вод гідросфери, інтенсивність і форми проявлення вулканічної діяльності, склад вихідних порід за рахунок яких осадові породи можуть утворюватись та деякі інші фактори.

Загальний процес у результаті якого утворюється будь яка осадова порода називається літогенезом. Літогенез складається із декілька стадій або етапів. Наприклад, процес утворення уламкової осадової породи складається із наступних етапів: першій – утворення вихідного уламкового матеріалу в результаті різних геологічних процесів (вивітрювання, діяльність річок, коразія та ін.); другий – перенесення уламкового матеріалу на поверхні Землі або на дні морів і океанів водою, вітром, льодовиками; третій – накопичення уламкового матеріалу в певних місцях; четвертий – ущільнення уламкового матеріалу і поступове перетворення його на тверду гірську породу. Заключний, четвертий етап літогенезу називається діагенезом.

Вищевказані етапи відбуваються за невеликий проміжок часу, який в більшості випадків не перевищує декількох десятків тисячоліть.

Після утворення осадової гірської породи починається її, так би мовити, “існування” або життя. Цей період, коли гірська порода вже виникла та існує і в ній відбуваються деякі зміни і перетворення називається катагенезом. Наприклад, в породі з’являються тріщини, порожнини та інше, але дана гірська порода залишається в основі своєї тієї ж самою породою, як і після її виникнення. Тобто, пісковик залишається пісковиком, вапняк – вапняком та ін. Тривалість катагенезу, у залежності від особливостей геологічного розвитку території, може досягати декількох сотень мільйонів і навіть мільярдів років.

При подальших геологічних процесах, у гірський породі вже можуть відбуватись суттєві зміни і перетворення, при яких вона буде починати втрачати свої первинні головні властивості. Цей етап розвитку гірських осадових порід називається метагенезом. Фактично, на цьому етапі відбувається поступовий перехід і перетворення осадової породи на метаморфічну.

В основі загальної класифікації осадових гірських порід покладений генетичний принцип. За цим принципом осадові породи поділяються на чотири типи: уламкові, хемогенні, органогенні та осадово-вулканогенні породи.

Уламкові породи – це породи, які виникають, як на континентах, так і на дні морів і океанів у результаті накопичення і ущільнення сукупностей механічних уламків будь яких гірських порід.

Хемогенні породи – це породи, які виникають переважно на дні океанів, морів, озер у результаті випадіння і кристалізації речовин з мінералізованих водних розчинів.

Органогенні породи – це породи, які виникають у результаті життєдіяльності морських організмів або при перетворенні безпосередньо рослинних організмів.

Осадово-вулканогенні породи – це породи, які виникають в районах вулканічної діяльності у результаті накопичення в певних місцях уламкових продуктів діяльності вулканів (переважно вулканічного попелу).

При подальшій класифікації або розділенні кожного типу осадових порід використовуються різні принципи.

Уламкові породи класифікуються за розміром і формою уламків, з яких вони складаються. Хемогенні і органогенні породи поділяються за мінеральним складом і походженням. Осадово-вулканогенні породи класифікуються за співвідношенням в породі осадового матеріалу вулканічного походження та матеріалу невулканічного походження, а також за розмірами уламків.

Якщо осадова порода складається із різних генетичних частин, то основою для віднесення її до того чи іншого генетичного типу є кількісне співвідношення між цими складовими частинами. Наприклад, до уламкових належать породи, понад 50 % яких складає уламковий матеріал; до хемогенних і біогенних – породи, в яких вміст відповідних компонентів складає більше 50 %.

Загальна класифікація осадових порід наведена в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 - Класифікація осадових порід

Тип осадової породи	Назва	Назва порід за агрегатними станами
незцементовані (нещільні)	зцементовані (щільні)
Уламкові	Грубоуламкові > 2 мм	глибові	глибові конгломерати
валунні	валунні конгломерати
галька	гальковий конгломерат
щебінь	брекчія
дресва	дресвіт
	гравій	гравеліт
Піщані 0,1-2,0 мм	піски різнозернисті	пісковик різнозернистий
Алевроліти 0,01-0,1 мм		алевроліт
Глинисті < 0,01 мм	різні за складом глини	аргіліти
Хемогенні	Мінеральні солі	галітові, сильвінові, карналітові, боратні, мірабілітові	галітові, сильвінові, карналітові, боратні, мірабілітові
Кремені	кремні	кремнисті породи

Продовження таблиці 5.2

		Кременеподібні опоки		кремнеподібні опоки
	Фосфорити		фосфорити
	Залізо-марганцеві руди		залізо-марганцеві руди
	Боксити		боксити
	Вапняки		вапняки
	Гіпси		гіпси
Органогенні	Торф	торф
Вугілля буре		вугілля буре
Кам’яне вугілля		вугілля кам’яне
Антрацит		антрацит
Вапняки		вапняки
Доломіти		доломіти
Мергель		мергель
Нафта	нафта
Асфальт		асфальт
Озокерит		озокерит
Осадово-вулканогенні	Туфи		туфи
Туфіти		туфіти
Туфобрекчії		туфобрекчії
Туфовий пісок	туфовий пісок

Осадові гірські породи, є одного боку, самі по собі безпосередньо є корисними копалинами, з іншого боку – вміщують в собі багато різноманітних корисних копалин.

Безпосередньо, як корисні копалини осадові породи використовуються, перш за все, в будівництві. До таких порід відносяться пісок, гравій, глина, вапняк, пісковик, доломіт, гіпс, мергель, різноманітні туфи. Також безпосередньо у якості палива використовуються такі породи, як торф, буре і кам’яне вугілля, антрацит.

До осадових порід, які вміщують в собі цінні корисні копалини відносяться, наприклад: фосфорити (фосфор), мінеральні солі, боксити (алюміній), залізо-марганцеві руди, пісок (золото, платина, алмази) та багато інших.

4 Метаморфічні гірські породи

Метаморфічні породи – це гірські породи, які утворюються в земній корі в результаті перетворення вихідних осадових, магматичних і більш давніх метаморфічних порід під дією ендогенних геологічних факторів. Процеси, перетворення вихідних порід на інші в глибинних умовах, отримали узагальнену назву – метаморфізм. Слово метаморфізм походить від давньогрецького слова “метаморфоза” – перетворююсь, перероджуюсь.

Метаморфічні породи за своїм зовнішнім виглядом, будовою, мінеральним складом і фізичними властивостями суттєво відрізняються як від магматичних, так і від осадових. Це пов’язано з тим, що первинні магматичні чи осадові породи, під час їхнього перетворення на метаморфічні, піддаються значним змінам, до повної втрати первинних властивостей.

Метаморфічні породи широко розповсюджені в земній корі. В деяких районах вини виходять безпосередньо на поверхню Землі (давні докембрійські шити, складчасті області), а в деяких – залягають під породами осадового чохла (платформи, передгірські прогини), складаючи кристалічні фундаменти різних тектонічних структур.

Метаморфічні породи характеризуються різноманітним мінеральним складом і мають цінні фізичні властивості, тому вони в деяких випадках вміщують в собі корисні копалини, а в деяких - самі можуть бути корисними копалинами.

Наприклад, з метаморфічними породами пов’язані такі корисні копалини, як золото, уран, молібден, вольфрам, залізо, корунд, дорогоцінне каміння, керамічна сировина. Безпосередньо використовуються в будівництві та в інших галузях такі метаморфічні породи, як мармур, гнейси, кварцит, сланці та ін.

На Україні великі родовища залізних руд (Кривий Ріг) як раз пов’язані з метаморфічними породами – залізистими кварцитами.

До основних ендогенних геологічних факторів під дією яких власне і відбувається утворення метаморфічних порід, відносяться температура, тиск і термальні розчини.

Сучасні дослідження показують, що метаморфізм відбувається при температурах в інтервалах від 300-400°С до 800-900°С. Підвищення температури в земній корі обумовлюється різними причинами. Наприклад, по-перше, прогрів вміщуючих порід здійснюється у результаті проникнення в земну кору магми; по-друге, існує закономірне збільшення температури в земній корі із глибиною (геотермічний градієнт) та ін. Підвищення температури призводить до прискорення хімічних реакцій (у тисячі разів) і, відповідно, сприяє різноманітним перетворенням порід.

Тиск також відіграє важливу роль при метаморфізмі порід. Він може бути одностороннім (стресовим) і гідростатичним.

Односторонній тиск виникає у результаті тектонічних рухів. Його ще можна назвати динамічним (змінним). Гідростатичний тиск обумовлений навантаженням вищележачих порід на нижче лежачі. Його можна назвати статичним (постійним).

Швидкість підвищення гідростатичного тиску з глибиною залежить від середньої густини вищележачих порід і становить 25-30 МПа на 1 км глибини. Величини динамічного тиску погано піддаються точному прогнозу, але можуть бути значно більшими, ніж величини гідростатичного тиску.

У результаті одностороннього тиску відбувається механічне подрібнення порід, а також специфічні зміни текстур і структур порід. У результаті дії гідростатичного тиску відбувається дегідратація, перекристалізація і ущільнення порід.

Детально фактори метаморфізму будуть розглянуті в лекції “Метаморфізм”.

Єдиної загальновизнаної класифікації метаморфічних порід поки що не існує. Це пов’язане з тим, що процеси метаморфізму гірських порід дуже складні, відбуваються в різноманітних геологічних умовах при різних комбінаціях тисків, температур, мінералізованих розчинів та складу порід.

Однією з найбільш поширених на сьогоднішній день класифікацій метаморфічних порід є класифікація, яка ґрунтується на генетичних типах метаморфізму. У залежності від особливостей дії факторів метаморфізму виділяють два основних типи метаморфізму – локальний та регіональний.

Локальний метаморфізм – це метаморфізм вихідних порід на контакті із різноманітними магматичними тілами, які застигають і кристалізуються в земній корі. Інтенсивність дії магматичного тіла на вміщуючи породи залежить від температури магматичного тіла, від кількості і складу в ньому летких компонентів, які виходять за межі магматичного тіла, а також від складу вміщуючих (оточуючих) порід. Таким чином, основними факторами локального метаморфізму є температура і термальні розчини. У залежності від того, як ці фактори діють на вміщуючи породи, утворюються відповідні метаморфічні породи.

Найбільш типовими такими породами є породи контактово-термального, контактово-метасоматичного метаморфізму та породи авто метаморфізму.

Породи контактово-термального метаморфізму утворюються під дією температури на вміщуючи породи.

Якщо магматичне тіло оточують осадові глинисті породи, то у результаті термальної дії на ці породи утворюються такі метаморфічні породи, як глинисті сланці, слюдисті сланці та роговики.

Глинисті сланці – це метаморфічні породи, які утворюються за рахунок різноманітних глин. Вони мають дрібнозернисту структуру та сланцювату текстуру. Вони ще дуже схожі на вихідні породи, але в них крім первинних глинистих мінералів вже присутні і нові мінерали – андалузит, слюди, епідот, альбіт, хлорит, кварц.

Ці нові мінерали, як раз і є показниками метаморфічних перетворень у даній породі.

Слюдисті сланці – це метаморфічні породи, які відрізняються від глинистих сланців значно більшим рівнем перетворення вихідних порід. Слюдисті сланці утворюються за рахунок метаморфізму глинистих сланців. Вони мають кристалобластову структуру та сланцювату текстуру. Слюдисті сланці характеризуються, на відміну від глинистих сланців, значно більшим вмістом слюд, кварцу а також присутністю рогової обманки.

Роговики – це метаморфічні породи, які утворюються у результаті метаморфізму мергелів. Складені вони переважно кварцом з домішками біотиту, польових шпатів, піроксенів, андалузиту, силіманіту, гранату та ін. Роговики мають тонкозернисту структуру та смугасту текстуру.

Якщо магматичне тіло оточують карбонатні породи, то у результаті термальної дії на ці породи утворюються мармури.

Мармур – це метаморфічна порода, яка утворюється за рахунок перекристалізації вапняків і мергелів. При утворенні мармурів відбувається тільки перекристалізація вихідних порід, ніяких нових мінералів в породі не виникає. Мармури складаються переважно з мінералу кальциту. Відрізняються вони від вихідних порід тільки збільшенням розмірів кристалів. Структура мармурів змінюється від дрібнозернистої до крупнозернистої, текстура переважно масивна або смугаста. На Україні родовища мармурів знайдені в Житомирські області та Закарпатті.

Породи контактово-метасоматичного метаморфізму утворюються у результаті дії на вміщуючи породи газогідротермальних високомінералізованих розчинів. Даний вид метаморфізму найбільш інтенсивно проходить на контакті інтрузивних тіл з карбонатними породами. Цей вид метаморфізму ще називають метасоматозом.

У результаті контактово-метасоматичного метаморфізму утворюються специфічні гірські породи, які мають узагальнену назву – скарни.

Скарни – це особливі гірські породи, із різноманітним мінеральним складом і будову, які залежать від складу вихідної магми. Найбільш типовими мінералами скарнів є піроксени (діопсид – геденбергіт) та гранати (гросуляр – андрадит).

На контакті із доломітами утворюються так звані магнезіальні скарни, які складаються переважно з мінералів групи олівіну, а також з діопсиду і флогопіту.

Структура скарнів середньозерниста, нерівномірнозерниста. Текстура – масивна, плямиста, смугаста. Забарвлення буває різноманітним – світло-сірим, сірим, бурим, коричневим, зеленкуватим.

Із скарнами пов’язано багато родовищ корисних копалин. До рудних корисних копалин скарнів відносяться залізо, мідь, молібден, вольфрам, свинець, цинк, олово та ін. До нерудних корисних копалин відносяться графіт, флогопіт, тальк, азбест, лазурит та ін.

Породи автометаморфізму утворюються у результаті дії газогідротермальних розчинів, які виділяються із магматичного тіла під час його застигання, на зовнішні ділянки того ж самого магматичного тіла. Цей процес проходить у той час, коли магматичне тіло вже частково застигло і його зовнішні ділянки перетворились на магматичні породи. Найбільш типовими породами автометаморфізму є серпентиніти.

Серпентиніт (від латинського слова serpentin - змія) – метаморфічна порода, яка виникає за рахунок перетворення ультраосновних порід у зовнішніх ділянках магматичного тіла. Головним мінералом цієї породи є серпентин. В невеликих кількостях можуть бути присутні олівін, тальк, хроміт, та ін. Структура породи тонкозерниста, волокниста. Текстура – щільна, реліктова, плямиста. Забарвлення зелене, світло-зелене, подібне до шкіри змії. Цю породу ще називають змійовиком. Із серпентинітами пов’язані родовища азбесту, хроміту, тальку, міді, нікелю, кобальту, платини. Також серпентиніт використовується безпосередньо у якості декоративного каміння.

Регіональний метаморфізм – це перетворення гірських порід у результаті статичного тиску на них вищележачих товщ порід. Основними факторами даного типу метаморфізму є тиск і температура. Термальні розчини мають тут другорядне значення. Регіональний метаморфізм відбувається одночасно в межах великих територій (регіонів).

Регіональний метаморфізм поділяється на три різновиди: прогресивний, регресивний та ультраметаморфізм.

Прогресивний метаморфізм – це метаморфізм вихідних гірських порід у результаті поступового збільшення навантаження вищележачих порід на нижчележачі під час опускання території і накопичення нових осадів.

Основними породами прогресивного метаморфізму є гнейси, амфіболіти, еклогіти.

Гнейс – метаморфічна кристалічна сланцювата порода, яка складається з кварцу, польового шпату, слюд, піроксенів і рогової обманки. Структура гнейсів гранобластова, порфірогранобластова. Текстура – смугаста. Типовою текстурною ознакою гнейсів є відокремлення смуг темноколірних мінералів від світлоколірних. Розрізняють ортогнейси і парагнейси. Ортогнейси утворюються при метаморфізмі магматичних порід (гранітів), парагнейси – при метаморфізмі осадових порід (пісковиків, алевролітів, конгломератів). Гнейси подібні до гранітів за мінеральним складом і візуально, але відрізняються смугастою (гнейсовидною) текстурою.

Гнейси використовуються як будівельний матеріал. Також з гнейсами пов’язані родовища графіту і слюд.

Амфіболіт – Метаморфічна порода, яка утворюється переважно за рахунок середніх і основних магматичних порід (діорити, габро). Складається з амфіболів, плагіоклазів, піроксенів, гранатів. Структура гранобластова крупнокристалічна, текстура масивна. Колір темний – чорний, бурий, зелений.

Регресивний метаморфізм – це метаморфізм вихідних гірських порід у результаті поступового зменшення навантаження вищележачих порід на нижчележачі під час підняття території і денудації гірських порід на поверхні Землі.

Основними породами регресивного метаморфізму є слюдяні сланці, кварцити, мармури.

Кварцит – метаморфічна порода, яка утворюється за рахунок таких осадових порід, як пісковики та алевроліти. Основним процесом виникнення кварцитів є перекристалізація зерен кварцу у напрямку збільшення їхніх розмірів. Структура кварцитів гранобластова (зерниста), текстура масивна, смугаста. Колір сірий, рожевий, жовтуватий та ін. Кварцити безпосередньо використовуються в будівництві, а також можуть вміщувати в собі поклади залізних руд.

На Україні родовища будівельних кварцитів знайдені в Житомирський області (район м. Овруча), а залізисті знайдені і районі Кривого Рогу.

Ультраметаморфізм – це перетворення вихідних порід на великих глибинах в умовах дуже високих тисків і температур. Ультраметаморфізм проявляється у частковому розплавленні вихідних гірських порід. Даний тип метаморфізму може відбуватись на глибинах більше ніж 10 км.

Основними породами ультраметаморфізму є мігматити, гранітогнейси.

Мігматит – це неоднорідна за складом метаморфічна порода, яка утворюється внаслідок проникнення у вихідні породи значної кількості розплавленого матеріалу, або розплавлення певної частини вихідної породи. Типовими вихідними породами, за рахунок яких утворюються мігматити є гнейси. До складу мігматитів входять кварц, польові шпати, слюди, рогова обманка та ін. Структура кристалобластова, текстура смугаста.

Гранітогнейс – метаморфічна порода, яка утворюється у результаті майже повного розплавлення і переробки вихідних порід і дуже схожа на граніт. Однак, в цих породах залишаються все-таки окремі частини, ділянки або релікти неповністю розплавлених первинних порід. Головними мінералами даних порід є кварц, польові шпати, слюди, піроксени, амфіболи, циркон та ін. Структура кристалобластова, текстура смугаста, масивна. Забарвлення сіре, різних відтінків.

Програмне забезпечення САПР - це сукупність програм представлених в заданій формі, разом з необхідною програмною документацією призначеною для використання у САПР. Програмне забезпечення ЕОМ являє собою складні програмні комплекси з різними наборами функціональних можливостей. Серед них найважливішу роль відіграють операційні системи, які орієнтовані на конкретну конфігурацію ЕОМ. По суті оперіційні системи є продовженням технічних (апаратних) засобів ЕОМ і забезпечують взаємодію користувача з обчислювальною системою.

Розробка програмного забезпечення для різних сфер використання обчислювальної

техніки є трудомістким і дорогим процесом, тому значну частину вартості апаратно-програмаого комплексу для використання у САПР складає програмне забезпечення, яке представляє собою документи з текстами програм, програми на машинах носіях і експлуатаційні документи.

Програмне забезпечення САПР поділяється на загальне (загальносистемне) і прикладне (спеціальне) (рис. 1).

Загальне програмне забезпечення використовується для буль-якого об’єкту проектування: його основу складають операційні системи, які використовуються у САПР.

Спеціальне програмне забезпечення повністю визначається класом об’єктів, що проектуються з допомогою САПР, його основу складають програми, що реалізовують алгоритми окремих проектних процедур. Воно складається з ППП і комплексу програм технічного обслуговування (КПТО). ППП - не комплекс програмних засобів разом з документацією, необхідної для його установки й експлуатації. ППП завжди орієнтований на рішення визначених класів задач. Комплекс програм технічного обслуговування(КПТО) - це типові програми, призначені для налагодження, планування і діагностики функціонування апаратури ЕОМ.

Операційна система має модульну структуру, яка дозволяє пристосувати систему до конкретної конфігурації технічних засобів, оскільки окремі програмні компоненти можуть бути включені в операційну систему за бажанням користувача (рис. 21)

Системою програмування називається сукупність засобів, використовуваних для написання, трансляції і налагодження текстів програм. Систему програмування утворюють мови програмування й обробні програми. Мова програмування - це спеціальна мова для написання програм. Обробні програми - це загальна назва трансляторів, проблемних, сервісних і обслуговуючих програм. Транслятори переводять програми, які написані на одній з мов виского рівня (АСЕМБЛЕР, БЕЙСИК, ПАСКАЛЬ, КОБОЛ та ін) на мову машинних кодів, я якими безпосередньо працює машина.

Проблемна програма (обробка модуля на ЕОМ) – це будь-яка програма, виконувана ЕОМ під керуванням ОС у стані «задача». Програма може бути написана вроздріб, що називають модулями. Вихідний модуль – це програма (чи її частина), що підготовлена для одноразової обробки транслятором. Вихідін модулі транслюються незалежно один від одного. У результаті віходять об’єктні модулі, у яких програма представлена машинною мовою.

Рис. 5.2 Система програмування і куруюча система операційної системи

Сервісні програми містять редактор зв’язків, завантажник і програму сортування-об’єднання. Редактор зв’язків установлює зв’язок між окремо відтраснльованими об’єктними модулями. Він включається в роботу, якщо програма складається з декількох модулів. У результаті виходить завантажувальний модуль. Програма завантаження відправляє отриманий завантажувальний модуль в оперативну пам’ять (ОП) для виконання. Завантажник – це редактор зв’язків і програма завантаження. Програма сортування-об’єднання сортує, поєднує й упорядковує дані на магнтній стрічці чи диску в необхідному порядку. Програми обслуговування дозволяють здійснити різноманітні види робіт з набором даних, починаючи з їхньої первісної підготовки до роботи з ОС.

Обробні програми (транслятори, сервісні програми і проблемні програми користувача) виконуються під керуванням керуючої програми. Керуюча програма здійснює планування і контроль процесу обробки даних і має три основних компоненти: програму керування завданнями, програму керування задачами і програму керування даними.

Програма керування завданнями. Програміст готує вхідний модуль у виді завдання і передає його оператору.

Завдання – це текст програми, складеної на одній з мов програмування. До неї додаються оператори програми керування завданнями, записані на ЯУЗ. Завдання являє собою омновну незалежну одиницю роботи, винувану ОБЧС. Кожне завдання незалежне друг від друга. Це дозволяє ОБЧС за допомогою ОС виконати їх одночасно, тобто здійснити мультипрограмну(багатопрограмну) обробку завдань.

Програма керування задачами. Завдання складається з одного чи декількох пунктів. Пункт (крок) завдання – олниця роботи, зв’я зана з однією обробною програмою і відповідними даними. ОС організує для кожного пункту завдання одну чи декілька задач. Задача – найменша одиниця роботи, виконувана процесором і претендує на ресурси ОБЧС. Усі задачі незалежні одна від одної і виконуються під керуванням програми керування задачами.

Дата добавления: 2014-01-04