Шляхи підвищення продуктивності праці

Більш простим та точним є розрахунок продуктивності праці в натуральному виразі, тобто кількість електроенергії яка передається та розподіляється однією людиною, млн. кВт год./людину.

Продуктивність праці в електроенергетиці.

Навантаження поголів’я худоби і птиці на одного середньорічного працівника.

В електроенергетиці визначення системи показників для розрахунку продуктивності працює набагато складнішим чим в інших галузях.

Продукція енергетичних підприємств – електрична енергія - виробляється на електричних станціях, передається і розподіляється по електричним лініям і одночасно використовується споживачами.

Все обладнання знаходиться в постійній експлуатації, або находиться в резерві. Для підтримки електроустаткування в стані готовності вкладається праця експлуатаційного персоналу. В обсяг експлуатації електроустаткування входять огляди, профілактичні іспити, вимірювання, перевірки, поточні ремонти та інші види робіт, які виконують робітники та інженерно-технічні робітники.

Обсяг експлуатації електроустаткування визначається установленою потужністю і характеристикою електростанцій, підстанцій, довжиною та параметрами електромереж. Тому і електроенергетиці під розміром продуктивної праці розуміють кількість виробленої електроенергії в перерахунку на валову продукцію, що відноситься на одного робітника промислово-виробничого персоналу, або фактично відпрацьованих людино-годин (людино-днів) в натуральному та вартісному виразі.

Розрахунки в натуральних показниках можливо застосовують тільки для окремих енергопідприємств, наприклад для гідроелектростанцій, дизельних станцій, ПЕМ. Для всієї електроенергетики використовують розрахунки з вартісними показниками.

В вартісному виразі кількість виробленої або реалізованої електроенергії енергопідприємством розраховують по валовій і товарній продукціям.

(Товарна продукція сільських енергопідприємств визначається множенням середньо відпускного тарифу на кількість корисно відпущеної електроенергії споживачам).

Для підприємств електричних мереж (враховуючи їх специфіку виробничої діяльності) оцінку продуктивності праці проводять по показнику економії праці, який порівнюють з нормативним показником.

Також розраховують показники:

1) кількість переданих кВт ∙ годин з розрахунку на одного робітника;

2) кількість умовних одиниць, які приходяться на одного робітника. Цей показник використовують при плануванні і експлуатації сільських електричних мереж. Його називають коефіцієнтом обслуговування.

Продуктивність праці визначають виробітком. Виробіток –це кількість продукції, яка вироблена в одиницю робочого часу, або яка припадає на одного середньорічного робітника за місяць, квартал, рік.

Фактична виробітка електроенергії визначається графіком її споживання.

Основний шлях підвищення продуктивності праці в енергетиці – це використання досягнень науково-технічного прогресу.

· Впровадження нової ефективної техніки, технології, механізації і автоматизації трудоємних процесів, телемеханізація управління.

· Введення централізованих форм ремонтно-експлуатаційного обслуговування електрогосподарства.

· Розширення зон обслуговування, суміщення професій експлуатаційного персоналу, спрощення схем управління електростанціями, удосконалення організації обслуговування.

Резерви зростання продуктивності праці – це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що невикористані. Резерви використовуються і знову виникають під впливом науково-технічного прогре­су. Кількісно резерви можна визначити як різницю між мак­симально можливим і реально досягнутим рівнем продук­тивності праці в конкретний момент часу. Таким чином, вико­ристання резервів зростання продуктивності праці – це процес перетворення можливого у дійсне.

Фактори зміни певного показника – це сукупність всіх рушійних сил і причин, що визначають динаміку цього по­казника. Відповідно фактори зростання продуктивності праці – це вся сукупність рушійних сил і причин, що при­зводять до збільшення продуктивності праці.

Отже, управління продуктивністю праці на підприємстві – це фактично частина загального процесу управління підпри­ємством, що включає в себе планування, організацію, мотива­цію, керівництво, контроль і регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту від певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність – з іншого.

Дата добавления: 2014-01-04