Обдарованість показує, завдяки яким початковим структурним умовам можливе досягнення високих результатів

А спосіб, який до них веде, визначається індивідуальним стилем діяльності. це поняття прийшло із психології праці, де використовувалось Е.О.Клімовим для опису різних виробничих професій.

ІСД – стійка система прийомів та способів діяльності, зумовлена особистісними якостями людини і є засобом ефективного пристосування до об’єктивних обставин. Це фенотипічна (яка виникає прижиттєво) якість, яка виникає на основі властивостей НС у відповідь на вимоги для суб’єкта типів діяльності. Таким чином, індивідуальний стиль діяльності можна розглядати як інтегральний ефект взаємодії людини з середовищем. Останнім часом у різних галузях психології стилеві характеристики набувають високої популярності (стиль мислення, стилі керівництва, стиль психологічного виходу із складних життєвих ситуацій), оскільки стиль – категорія оптимістична і її легше змінити ніж задатки чи здібності.

ІСД також має комплексну структуру, що складається з ядра та прибудови біля нього.

Рис.1. структура індивідуального стилю діяльності.

А – типологічні особливості НС, що сприяють даній діяльності, Б – несприятливі типологічні особливості. Прибудова – якості, що людина виробляє в процесі стихійних чи усвідомлених пошуків: В – особливості компенсаторного значення, Г – особливості пристосування.

Питання про межі можливостей ІСД глибоко досліджувалося у вітчизняній психології. Де доцільно використовувати ІСД, що він може компенсувати, адже за своїм змістом ІСД є засобом вирівнювання результатів людей з різними типологічними особливостями?

Н.С.Лейтес виділив два стилі інтелектуальної діяльності – сильний (швидко приймають рішення, переробляють великий інформаційний потік) та слабкий (систематичні, послідовні, ретельно перевіряють інформацію). Навчання (розв’язування математичних задач) на початковому етапі протікало швидше у слабких. Коли інформаційна потужність матеріалу підвищується, сильні виявились переважаючими: того ж результату, що і слабкі вони можуть досягати у 2 рази швидше (згідно досліджень М.К.Акімової).

Отже ІСД компенсує не все. Темп, число подразників, їх інтенсивність є обмеженням у досягненнях. Якщо діяльність сильно залежить від особливості НС, наприклад від лабільності за збудженням, то можливості ІСД обмежені (жонглери в цирковому училищі). Що стосується інтелектуальної діяльності, то вона, за Лейтесом, складається з таких якостей як активність, саморегуляція, які проявляються в розумовій витривалості, швидкості та стійкості розумової діяльності, стилі занять та відпочинку, тобто може значно варіювати. Отже, про межі досягнень можна говорити у тих випадках, коли діяльність базується на нормі реакції генотипу і пов’язана з силою і лабільністю НС. Коли є діяльність грунтуєтсья на фенотипічних якостях, то можливість компенсації набагато більша.

Психологія здібностей. Склад і структура здібностей. Здібності і завдатки. Здібності і обдарованість.

Розвиток і прояв інтелектуальності. Інтелект в структурі індивідних властивостей. Зв'язок інтелекту з особовими властивостями. Теорії інтелекту Ч. Спірмена, Л. Терстоуна, Дж. Гилфорда.

Дата добавления: 2014-01-04