Стаття 34. Порядок розгляду спорів з питань надання туристичних послуг

Суб'єктам туристичної діяльності, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними законодавства в галузі туризму, збитки відшкодову­ються відповідно до закону.

Суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законо­давство в галузі туристичної діяльності при наданні турис­тичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкоду­вати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 33. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства у галузі туристичної діяльності

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання органи державної влади та органи місцево­го самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, застосовують заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямо­вані на припинення суб'єктом господарювання правопору­шення та ліквідацію його наслідків.

Спори майнового характеру між суб'єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішують­ся у встановленому порядку з дотриманням вимог цього За­кону.

Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може переви­щувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

За неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть май­нову та іншу відповідальність, визначену в договорі відпо­відно до чинного законодавства.

Стаття 32. Цивільно-правова та інші види відповідальності суб'єктів туристичної діяльності

Шкода, заподіяна органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами фізичним чи юридичним особам під час виконання ними покладених на них обов'язків, підлягає відшкодуван­ню в порядку, встановленому законом.

Рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службо­вих осіб можуть бути оскаржені до суду в порядку, встанов­леному законом.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядуван­ня, їх посадові і службові особи у галузі туристичної діяль­ності за порушення законодавства несуть відповідальність згідно із законом.

Стаття 31. Відповідальність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у галузі туристичної діяльності

Заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб'єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом.

1. Суб'єкт туристичної діяльності, який порушив вимоги за­конодавства в галузі туризму при наданні туристичної послуги і цим завдав шкоди туристу, повинен відшкодувати йому збит­ки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбаче­но відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Шкода, завдана туристу, — це зменшення чи втрата певного особистого чи майнового блага. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків або шляхом відшкодування в натурі.

Під збитками розуміють витрати, пов'язані з виправленням пошкодженого майна, а в разі неможливості виправлення (втрати) — його дійсна вартість. Під збитками також розуміють грошове вираження майнової шкоди.

Майнову шкоду прийнято поділяти на дві частини: реальна шкода та упущена вигода.

Реальна шкода — це зменшення (пошкодження чи знищен­ня) майна потерпілого. Реальна шкода включає у себе витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода — це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Різниця між реальною шкодою та упущеною вигодою поля­гає в тому, що у першому випадку майно туриста (потерпілого) внаслідок заподіяння шкоди зменшується, а у другому випадку — не збільшується, хоча повинно було б збільшуватися, якби не було заподіяно шкоди іншою особою.

Підставою відповідальності за завдану шкоду є наявність складу правопорушення:

—протиправної поведінки (дії або бездіяльності) особи-порушника;

—шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

—причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою;

—вини особи, яка заподіяла шкоду.

У випадках, передбачених законом чи договором, відпо­відальність настає за наявності «неповного» складу правопору­шення. Відповідно до деяких норм права вина не вважається необхідною умовою відповідальності (наприклад, при за­подіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки).

Шкода повинна відшкодовуватися в повному обсязі (ст. 1166 ЦКУ), якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.

2. Повне відшкодування шкоди передбачає відшкодування і моральної шкоди. Моральна шкода — це такі наслідки правопо­рушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визна­чається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей по­терпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Суб'єкти туристичної діяльності можуть зазнавати шкоди від неправомірних дій з боку туристів, інших фізичних чи юри­дичних осіб. Ця шкода відшкодовується на підставах і в поряд­ку, про які йшлося вище.

Дата добавления: 2014-01-04