Оpганізаційно-методичні рекомендації

До початку заняття викладачу потрібно уяснити навчальну та виховну мету, питання які розглядатимуться на в лекції та продумати методику проведення заняття, застосування навчальних прийомів, використання технічних засобів та наочних посібників. Розробити та затвердити план проведення заняття.

У вступній частині лекції необхідно відмітити актуальність даної теми, значення її засвоєння для майбутньої професійної діяльності військових юристів, показати зв’язок з попередньою та майбутніми темами. Назвати тему заняття, питання лекції (доцільно підготувати та показати слайд). Довести до аудиторії навчальну і виховну мету заняття.

Основна частина заняття проводиться шляхом усного викладення навчального матеріалу. Викладач, враховуючи особливості аудиторії, загальний рівень підготовки курсантів (студентів) застосовує різноманітні навчальні прийоми (інтерактивні акції, використання підготовлених слайдів, відеофільмів, наочних посібників та ін.) Зосереджує увагу на складніших питаннях, при необхідності вдається до повтору.

Висновки містять підсумки, що випливають із основної частини лекції, а також рекомендації щодо подальшого вивчення основних питань самостійно. Зазначається тема і вид наступного заняття та ставиться завдання на самостійну підготовку. При цьому, якщо по даній темі не передбачається самостійної роботи під керівництвом викладача, обов’язково, за рахунок збільшення часу на заключну частину лекції, доводиться план семінарського (практичного) заняття та завдання на самопідготовку.

Вимоги програми:

	Правове регулювання господарської діяльності в Збройних Силах України. Концепція економічної та господарської діяльності в Збройних Силах України в сучасних умовах. Поняття господарського договору. Види господарських договорів. Договір поставки. Особливості укладання договорів про надання послуг військовими організаціями. Порядок реалізації майна, що вивільнюється в Збройних Силах України. Контроль за веденням переговорів та порядок укладання зовнішньоекономічних договорів. Особливості правосуб’єктності військових частин, установ, закладів та їх урахування при здійсненні ними господарської діяльності.
	Вступна частина	10 хв.

На початку заняття викладач перевіряє наявність особового складу, оголошує тему, навчальні питання та доводить загальний порядок проведення заняття.

У вступному слові викладач звертає увагу на необхідність вивчення даної теми, пов’язує її з раніше вивченим матеріалом.

Основна частина

60 хв.

2.1.

Правове регулювання господарської діяльності в ЗСУ. Концепція економічної та господарської діяльності ЗСУ в сучасних умовах.

15 хв.

В процесі реформування Збройних Сил України більше постає питання про організацію та порядок здійснення господарської діяльності для забезпечення повсякденної діяльності бойової та мобілізаційної готовності у Збройних Силах України.

При вирішенні цього питання виникає низка проблем, які пов’язані зі специфікою поставлених завдань перед Збройними Силами України, з можливістю здійснення такої діяльності, та взагалі її доцільності. Адже Збройні Сили України призначені для збройного захисту незалежності, територіальної цілісності та недоторканості України (ст. 1 Закону України “Про Збройні Сили України), але за ст. 10 Закону України “Про Збройні Сил України, Збройним Силам України дозволяється господарська діяльність, якщо вона не позначається на їх боєготовності та боєздатності. Все це вимагає розробки наукового підходу до обґрунтування ведення господарської діяльності в Збройних Силах України, а саме його розширення для залучення позабюджетних коштів, що дозволило б забезпечити оборонні потреби держави в повній мірі.

Збройні Сили України існують і розвиваються не відособлено, а являються складовою частиною держави. Тому для їх ефективного розвитку, підтримки постачання на достатньому рівні, Збройні Сили повинні вступати у різноманітні відношення організаціями різних форм власності і з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Такі стосунки підносять Збройні Сили на більш сучасний рівень розвитку і вимагають вирішення питань нормативного врегулювання, порядку таких відносин.

Аспекти внутрішньогосподарських відносини Збройних Сил України врегульовані “Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України” затверджене Наказом МО України від 16.07.97 р. № 300 та іншими відомчими нормативними актами.

Господарська діяльність, яка спрямована на залучення позабюджетних коштів і відносини, які виникають в результаті ведення такої діяльності з суб’єктами, які не входять до складу Збройних Сил, а отже не підпорядковується нормативно-правовим актам, що розповсюджують свою дію на Збройні Сили України, вимагають вирішення цілої низки питань. Ці питання пов’язані з врегулюванням діяльності і відносин на підставі існуючих нормативно-правових актів цивільного, господарського та іншого законодавства. А отже потребують поряд з існуючими, законодавчо закріпленими актами, підготовки додаткової нормативно-правової бази пристосованої до врегулювання відносин де однією з сторін виступали б Збройні Сили України та її структурні підрозділи.

Специфіка предмету договору впливає і на організацію рекламаційної роботи. Це є та сфера діяльності, співробітництва де важливо всі спірні питання вирішувати оперативно, не вдаючись до судового розгляду справи. Тому в військових умовах найбільш регламентований є допроцесуальний процес вирішення спору, але завжди вдається в такому порядку вирішувати спірні питання, тому запропоновані нормативні документи, що призначені для врегулювання специфічних господарських відносин не повинні суперечити чинному законодавству України.

Тому з метою забезпечення виконання державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил України, пошук додаткових джерел фінансування оборонних витрат, вирішення проблем військовослужбовців та членів їх сімей був прийнятий Указ Президента України від 19.04.97 р. “Про концепцію економічної та господарської діяльності Збройних Сил України в сучасних умовах”, який доручив Міністру оборони, Міністру економіки, Міністру фінансів, Міністру юстиції та іншим забезпечити у двомісячний строк розробити та подати до Кабінету міністрів України проектів відповідних нормативно-правових актів, щодо впровадження Концепції, яка визначає основні напрями організації економічної та господарської діяльності у Збройних Силах України, а саме:

- розроблення проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на правове забезпечення економічної та господарської діяльності Збройних Сил України. Передбачається визначити повноваження військових формувань з питань господарської діяльності, особливості акціонування та приватизації підприємств Збройних Сил України, порядок реалізації надмірного військового майна і надання послуг військово-технічного призначення, в тому числі передачі військового майна в оренду, заходи щодо посилення соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, вдосконалення інших сфер діяльності.

- реконструктиризація управління економічною та господарською діяльністю Збройних Сил України, створення в МО України робочих органів з управління та контролю за процесами реформування Збройних Сил України, розроблення нових принципів та вдосконалення системи фінансово-економічної діяльності, технічного і тилового забезпечення військ.

- розроблення та вдосконалення ефективних форм господарювання у Збройних Силах України, нових ресурсозберігаючих технологій.

- створення суб’єктів господарської діяльності (державних підприємств, акціонерних товариств, холдінгових компаній, тощо) на базі майна, яке вивільняється внаслідок скорочення Збройних Сил України.

- підвищення ефективності існуючих підприємств та ефективності використання ними державного майна Збройних Сил України.

- вдосконалення системи господарського забезпечення повсякденної діяльності Збройних Сил України (проведення аукціонів, тендерів з постачання Збройних Сил України паливно-мастильними матеріалами, речовим майном та продовольством, будівництва житла, тощо)

- визначення вартості наявних ресурсів в оборонній сфері.

- створення системи тилового забезпечення військ (сил), необхідних мобілізаційних заходів, умов взаємодії оборонного та цивільного секторів, економіки, забезпечення виробництва сучасних видів озброєння і воєнної техніки.

- підготовка кваліфікованих кадрів та підвищення рівня освіти фахівців економічної сфери.

- удосконалення теоретичних розробок, воєнно-екологічних теорій, оптимальне використання законів з питань оборонної екології.

Концепція передбачала реалізацію основних напрямків:

1. Оцінка дійсного стану боєготовності та боєздатності військ, допоміжних і обслуговуючих комплексів Збройних Сил України шляхом проведення інструктування інвентаризації та прогнозу їх розвитку;

2. Перегляд мобілізаційних можливостей і структури Збройних Сил України, визначення приоритетних завдань щодо забезпечення обороноздатності держави та надлишкової інфраструктури у Збройних Силах України;

3. Проведення аналізу нормативно-правової бази економічної та господарської діяльності Збройних Сил України вдосконалення існуючих та розроблення нових нормативно-правових актів.

4. Визначення пріоритетних напрямків розвитку екологічної та господарської діяльності Збройних Сил, складання екологічних програм.

5. Створення замкнених циклів потоків товарів, продукції, послуг, робіт та інших форм фінансово-економічного забезпечення ЗСУ шляхом пошуку позабюджетних джерел фінансування.

Удосконалення механізмів господарської діяльності ЗСУ в нових економічних умовах планується здобувати як на макро-, так і на мікро рівнях.

Передбачається створення системи ефективного національного використання майна ЗСУ, бюджетних і позабюджетних коштів.

Діяльність суб’єктів господарської діяльності, утворених в інтересах ЗСУ, має стати додатковим джерелом позабюджетних надходжень.

Об’єктами, які можуть біти частково трансформовані для роботи в умовах ринкових відносин без знижки рівня боєздатності і боєготовності військ і витрачання додаткових бюджетних коштів на їх реформування є:

1. Будівельний комплекс ЗСУ, який може надавати платні послуги у сфері проектно-вишукувальних, будівельно-монтажних, налагоджувальних робіт, виробництва будівельних матеріалів та продукції на сучасному рівні.

2. Надлишкова частина транспорту, яку відповідно до програми виділено за межі бойового забезпечення (авто, залізничний, морський транспорт, військово-транспортна авіація).

3. Комплекс матеріально-технічного забезпечення ЗСУ, військові санаторно-курортні та військово-медичні заклади, які певною мірою використовуватимуться для надання платних послуг, що дасть можливість утримувати ці заклади без витрачання бюджетних коштів та забезпечити пільгове медичне обслуговування військовослужбовців і членів їх сімей.

4. Надлишкова інфраструктура ЗСУ, виробничих та ремонтних підприємств, зв’язку, що знаходяться у сфері управління МОУ, підприємств та організацій тилу, системи військової освіти інші сфери в яких зосереджено науковий, технічний, технологічний та виробничий потенціали.

Трансформація комплексу для роботи в ринкових умовах дасть можливість фінансово оздоровити його матеріально-виробничу базу і зберегти основне ядро, необхідне для забезпечення боєготовності та боєздатності військ, а також для ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха.

Структурні організації ЗСУ - це бюджетні організації, їх постачання здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Структура постачання за рахунок коштів державного бюджету надзвичайно різноманітна – починаючи з постачання зброї, боєприпасів, військового форменого одягу до постачання військ пальним, продуктами харчування для особового складу, в основному. Всі відносини різних структур ЗСУ зі своїми постачаннями (контрактами) здійснюється на підставі договорів, як простих цивільних, господарських, так і тих, що витікають з державного замовлення, державного контракту. Їх особливістю є те, що ці угоди забезпечуються коштами державного бюджету. Таким чином, виконання договорів, в розумінні їх оплати гарантується Державою.

Але ЗС України – це не виключно бюджетні установи, організації, значна їх частина є госпрозрахунковими. В сфері управління МОУ є також значна кількість державних підприємств, які виробляють свою продукцію для ЗС, здійснюють ремонт озброєння, його модернізацію. В більшості госпрозрахункові організації здійснюють господарську діяльність спрямовану на одержання прибутку. Свої відносини з іншими суб’єктами господарювання ці організації будуть на підставі угод договорів. Значну частину цих договорів становлять угоди, які випливають з державного замовлення, державного контракту. Інша частина договорів, угод укладаються такими організаціями для забезпечення своїх потреб в порядку ініціативної підприємницької діяльності. На оплату цих договорів використовується позабюджетні кошти, одержано за рахунок прибутків. Ці і є в своєму класичному вигляді господарські угоди, які укладаються повноправними партнерами, вони укладаються лише добровільно за згодою сторін.

Для здійснення господарської діяльності в цілому потрібне науково обґрунтоване її визначення, яке спрямовує її легітимність з точки зору законодавчого закріплення, правильного застосування норм чинного законодавства та теоретичного підходу до її правильного осмислення та застосування наукових напрацювання на практиці.

Отже господарська діяльність створює матеріальну базу для більше чи менше успішного матеріальну базу для більше чи менше успішного функціонування Держави в цьому, зокрема, її ЗС. Тому що діяльність визначають, як діяльність членів суспільства їх об’єднань по відтворюванню матеріальних благ.

Господарська діяльність в свою чергу охоплює виробничу та невиробничу сферу.

До невиробничої господарської діяльності відносяться: діяльність кредитування, страхування, надання послуг, діяльність у сфері торгівлі, діяльність у сфері охорони здоров’я, культурне тощо.

До виробничої діяльності відносяться: виконання робіт, створення нових технологій, надання послуг виробничого характеру.

Однак одна і та ж діяльність може бути господарською так і негосподарською.

Тому господарською визначається тільки та діяльність, яка відповідає певним вимогам:

1. результати господарської діяльності, особливо виробничої діяльності, як складової частини господарської діяльності повний призначатись не для власного споживання тих хто їх створив, а для задоволення чужих або сторонніх осіб.

2. Передача результатів господарської діяльності повинна здійснюватись на відплатній основі, завдяки чому суб’єкт, який здійснює цю діяльність має можливість продовжувати її

3. Господарська діяльність повинна здійснювались належним чином та давати якісні результати. Це досягається при допомозі ще однієї її ознак, тобто, якщо господарська діяльність здійснюється постійно, систематично та використовується на професійній основі.

Отже, господарська діяльність – це будь-яка суспільно-корисна діяльність, що виконується на професійній основі, якщо результати такої діяльності реалізуються як товар.

ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91р. в статті 1 дає таке визначення:

Господарська діяльність – це будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов’язана з виробництвом та обміном матеріальних благ та нематеріальних благ, які виступають у формі товару.

Підприємницька діяльність (ЗУ “Про підприємництво” від 07.02.91 р.) – це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльність по виробництву продукції виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Стаття 1 ЗУ “Про підприємства в Україні” від 27.03.91р. визначає:

“Господарська діяльність – це виробнича, комерційна, науково-дослідна та інша діяльність спрямована на одержання прибутку.

Господарська діяльність у ЗСУ – це специфічна діяльність військової частини, закладів, установ, організацій ЗСУ, пов’язана з виробництвом продукції, виконанням робіт і поданням послуг, передачею в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової техніки) і спрямовано на забезпечення їх повсякденної життєдіяльності, бойової та мобілізаційної готовності.

Для більш предметного ознайомлення з веденням господарської діяльності з’ясуємо питання про відносини які виникають в процесі її здійснення, а саме про господарські відносини. Їх можна поділити на:

1. Господарські відносини по безпосередньому здійсненні господарської діяльності їх ще називають відносинами по горизонталі. Вони складаються у процесі виробництва продукції, виконанню робіт, надання послуг, тобто вони є відносинами з руху різноманітних благ, особливо матеріальних. Такі відносини виникають між суб’єктами господарювання, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність

2. Другу групу складають відносини пор керівництву господарською діяльністю. Вони ще називаються відносинами по вертикалі. Ці відносини передусім виникають між: суб’єктами, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність та державними органами

До характерних властивостей цих правовідносин, завдяки яким їх можна відрізнити від інших правовідносин відносяться:

а) Особливий суб’єктний склад цих правовідносин в якості основного суб’єкта яких виступають господарські організації, призначенням яких є виробництво та обмін благ або керівництво цим виробництвом чи обміном.

Визначимо їх особливості:

- суб’єкти господарських відносин можуть не мати прав юридичної особи;

- суб’єктами господарської діяльності можуть бути і не господарські організації, якщо вони вступають в господарські відносини з господарськими організаціями;

- суб’єктами господарських відносин є особи – підприємці, які тільки тоді стають суб’єктами цих відносин коли вони зареєстровані відповідним державним органом у якості такого.

б) В цих відносинах органічно поєднуються майнові та організаційні елементи.

в) Своєрідність господарських відносин визначається множинністю методів правового регулювання:

- метод владних приписів;

- метод автономних рішень;

- метод координації чи погодження;

- метод рекомендацій.

3. Третю групу господарських відносин визначають по сфері їх дії:

- внутрішньогосподарські відносини, складаються між структурними підрозділами однієї господарської організації і регулюються локальними нормативно-правовими актами (перший рівень господарської діяльності в ЗСУ);

- міжгосподарські відносини, складаються між різними суб’єктами господарювання, регулюються законодавством, самими суб’єктами в межах законодавства (другий рівень господарської діяльності в ЗСУ “комерційна діяльність”);

4. Четверту групу складають господарські відносини за галузевою належністю або по матеріальному змісту та цілям:

- відносини у сфері промисловості;

- відносини у сфері транспорту;

- відносини у сфері зв’язку і т.д.

Отже господарські відносини – це урегульовані нормами права суспільні, економічні відносини, які складаються і діють у сфері здійснення господарської діяльності та керівництва нею, та які характеризуються особливим суб’єктивним складом, поєднанням організаційного та майнового елементів, юридично оформленні, застосування відповідних, притаманних ним методів правового регулювання.

Важливе значення при укладанні господарських договорів в процесі здійснення господарської діяльності надаються питанню правосуб’єктності та дієздатності сторін договору. Відомо, з положень національного та міжнародного права, що укладались угоди і договори можуть лише юридичними особами, але право не стоїть на місці, а розвивається і особливими суб’єктами господарського права, а отже господарсько-правових відносинах у сфері здійснення господарської діяльності слід визнавати фізичних осіб – підприємців: громадян України, іноземців, осіб без громадянства, осіб що можуть виступати стороною при заключенні господарських договорів з військовими структурами ЗС України.

Ці особи мають право здійснювати підприємницьку діяльність у будь-яких організаційних формах на їх вибір (ст. 6 ЗУ “Про підприємництво”). Однак при укладенні господарських договорів, стороною яких є ЗСУ його структурні підрозділи, то вони завжди виступають як організації від імені яких свої підписи під договорами ставлять уповноваженні на те особи. І саме при здійсненні такого роду діяльності має місце своя специфіка. Особливо це стосується договорів, що виникають з держзамовлення. Такі договори укладаються МО з підприємствами промисловості та з підприємствами, що діють в сфері управління МОУ.

МОУ, як орган державного управління, згідно положення про МОУ є юридичною особою. Юридична особа, згідно чинного законодавства має свої постійні органи – це органи центрального управління, керівники яких наділені правом першого підпису в межах своєї компетенції.

Майно, яке закріплене за органами військового управління, установами, організаціями, належать їм відповідно і на праві повного господарювання і на праві оперативного управління. Це теж не може не впливати на характеристику договорів, що укладаються у ЗСУ – в одних випадках такі суб’єкти господарювання можуть виступати як підприємство, та як військова частина. Це треба мати на увазі при відпрацюванні розділів проекту договорів пов’язаних з відповідальністю за порушення договору.

2.2.

Особливості укладання договорів про надання послуг військовим організаціям.

15 хв.

Між військовими частинами договори та угоди, як правило, не укладаються. Взаємні поставки (послуги, роботи) регулюються начальниками відповідних служб.

Договори, угоди та разові замовлення на поставки та послуги, передбачені планами господарської діяльності, можуть бути укладені лише при наявності коштів на їх оплату є обов’язковим додержанням діючих цін, здебільшого державних фінансових, або сама військова частина приймала участь в ціноутворенні, а при відсутності таких цін, як наприклад, ціни на новостворену продукцію – по цінах. установленим угодою сторін на основі складеної постачальником і перевіреної замовником калькуляції.

Предмет договору або угоди та всі додатки до нього розробляються та відпрацьовуються начальником служб частини в віданні яких знаходиться об’єкт договори (угоди)

Для матеріально-технічного постачання ЗС У в групи договорів, які зв’язані з передачею (наданням) матеріальних цінностей, найбільш типовим є договір поставки. Ці договори застосовуються для забезпечення ЗСУ всіма видами матеріальних цінностей. В залежності від характеру продукції та інших матеріально-технічних засобів, договірні відносини по постачанню регулюються різними нормативними актами. Постачання товарів здійснюється у відповідності з положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення. Постачання окремих видів продукції, а також озброєння і військової техніки регулюється спеціальними нормативними актами.

Вказані договори укладаються на основі актів планування у відповідності до замовлень органів військового управління, як правило шляхом прийняття заяв-наряду (рознарядки) або інших, які замінюють його документів до виконання. Угоди по постачанню інтересах ЗС укладають більшою частиною, центральні органи по утриманню, відповідальні також і за ведення позовної роботи по цим договірним зобов’язанням. Сторонами від галузей народного господарства в договорах поставки в конкретні об’єднання, підприємства та організації народного господарства, як виконання замовлення. Договори поставки можуть бути укладені також органами управління оперативно-тактичних командувань, військових з’єднань, військових частин, але лише в тих випадках, коли необхідні для оплати поставок фінансові кошти передбачені кошторисом, які є в конкретних органах військового управління.

З кількості договорів, пов’язаних з виконанням робіт та інших послуг господарського характеру типові для ЗСУ: договір на капітальне будівництво, договірна перевезення, договір на проведення проектно-пошукових, науково-дослідних та ремонтних робіт.

Матеріальне-забезпечення і вся життєдіяльність ЗСУ тісно пов’язана з військовим перевезенням, чим і пояснюється конкретність в даній сфері договорів перевезення.

У відповідності з загальними положеннями, по договору перевезення вантажу, багажу, пасажирів транспортна організація приймає на себе зобов’язання перевізними (транспортними) засобами, яка вона має в своєму розпорядженні доставити матеріальні цінності і людей в пункт призначення і передати їх уповноваженій на отримання особі. Відправник повинен оплатити витрати пов’язані з доставкою (ст.ст. 358-368 ЦКУ). Нормативне регулювання військових перевезень здійснюється сукупністю нормативних актів, в тому числі уставами різноманітних організацій, статутами внутрішньої служби, гарнізонної і вартової служб та іншими, наприклад, кодексом торговельного мореплавства.

Підставою для встановлення договірних відносин з військових перевезень є план військових перевезень, який приймається звичайно для виконання транспортними організаціями. Суб’єктами укладання такого договору є центральні органи військового управління та відомчих міністерств і відомств транспорту.

В матеріально-технічному постачанні ЗСУ розповсюджені практично всі типи господарських договорів, характерних і для народного господарства. Під типом договорів розуміється сукупність господарських договорів, яка охоплює однорідну групу відносин і виражає їх характерні риси в межах окремих типів договорів розрізняються конкретно види господарських договорів. Це договори, які мають специфічні для цієї групи характерні ознаки. Такі ознаки стосуються суб’єктів договірних відносин і предмету договору.

У відповідності з класифікацією система господарських договорів і найбільш узагальненому вигляді включає в себе такі групи договорів за законодавством України.

І. За суб’єктним складом розрізняють – дво і багатосторонні договори.

ІІ. Залежно від юридичної підстави укладення договорів розрізняють:

Дата добавления: 2014-01-04