Особливості оподаткування нафтогазових підприємств

Підприємства НАК «Нафтогаз України» та НАК «Надра України» є платниками прямих та непрямих податків, а також місцевих податків та зборів. Зокрема, НАК «Нафтогаз України» у 2005 році з метою уникнення подвійного оподаткування перейшла на консолідовану сплату ПДВ та податку з прибутку.

Консолідований податок – це платіж який відображає діяльність головного і дочірніх підприємств як однієї господарської одиниці та сплачується головним підприємством.

Підприємства НАК «Нафтогаз України» в залежності від особливостей їх діяльності є також платниками акцизного збору (переробні підприємства), мита (транспортні підприємства), рентної плати (видобувні, транспортні підприємства), плати за надра (бурові, видобувні підприємства), плати за землю (бурові, видобувні підприємства), єдиного соціального внеску (усі підприємства), екологічного податку (усі підприємства) та інших податків і зборів.

НАК «Надра України» перейшла на консолідовану сплату ПДВ у 2009 році та екологічного податку у 2011 році.

Розглянемо детальніше, які податки та збори сплачують геологорозвідувальні, бурові та видобувні підприємства (рис. 12.6, 12.7).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до встановлених норм.

Платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і зареєстрована як платник податку.

Якщо загальна сума від здійснення операцій у сукупності перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням.

Об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також ввезення та вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

у 2012 році – 20 відсотків; з 01.01.2013 – 17 відсотків.

Якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України, до операцій з експорту таких товарів (супутніх послуг) застосовується нульова ставка.

Рис. 12.7. Податки та збори, що сплачують видобувні підприємства

При реєстрації особи як платника податку вона має право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Податок з прибутку – це податок у державний бюджет України, який сплачується юридичними особами, котрі провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Платниками цього податку є також неприбуткові установи та організації, що отримали прибуток від неосновної діяльності; відокремлені підрозділи платників податку, постійні представництва нерезидентів, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України.

Базою оподаткування є грошове вираження прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Ставка податку на прибуток підприємств відповідно до перехідних положень Податкового кодексу становить:

· з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно -
19 відсотків;

· з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.

Податок нараховується платником самостійно. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення.

Оскільки бурові, нафтовидобувні підприємства входять до складу вертикально інтегрованої компанії НАК «Нафтогаз України», то існують певні особливості при нарахуванні податку на прибуток, які визначаються ст. 152.4 Податкового кодексу України. Зокрема, НАК «Нафтогаз України» прийняв рішення щодо сплати консолідованого податку.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платникові податку, розподіленої пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи, тобто НАК «Нафтогаз».

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування у обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг).

Цей внесок регламентується Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI(із змінами, внесеними згідно з Податковим кодексом № 2755-VI (2755-17) від 2.12.2010). Цей закон діє із 01.01.2011 року.

Платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Єдиний внесок встановлюється у відсотках до визначеної бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Даний платіж може коливатись у межах від 36,76% до 49,7%.

Базою нарахування єдиного внеску є фонд заробітної плати фізичних осіб, працю яких використовує дане підприємство.

Сума єдиного внеску розподіляється:

· на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття;

· на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

· на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

· на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником
безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Уповноваженим органом, щодо ведення обліку платників
єдиного внеску, забезпечення збору та ведення обліку страхових
коштів, контролю повноти та своєчасності їх сплати, ведення
Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального
страхування є Пенсійний фонд України.

Екологічний податок - загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Платниками податку є суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу здійснюються:

· викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

· скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;

· розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання)";

· утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

· тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Платниками податку є також усі ті, хто здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення при використанні ними палива.

Об’єктом та базою оподаткування є обсяги забруднюючих речовин, відходів, які викидаються чи розміщуються у процесі провадження господарської діяльності.

Статтями 243–248 Податкового кодексу встановлюються ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, пересувними джерелами забруднення, у водні об’єкти, за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) тощо.

Суми податку обчислюються платниками податку.

Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (Пвс), обчислюються з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою:

, (12.5)

де Мі - фактичний обсяг викиду і -тої забруднюючої речовини в тоннах (т); Нпі - ставки податку в поточному році за тонну і-тої забруднюючої речовини у гривнях з копійками.

Суми податку, який справляється за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (Пс), обчислюються з фактичних обсягів скидів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою:

, (12.6)

де Мі - обсяг скиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах (т); Нпі - ставки податку в поточному році за тонну і-того виду забруднюючої речовини у гривнях з копійками; Кос - коефіцієнт, що дорівнює 1,5 і застосовується при скиданні забруднюючих речовин у ставки і озера (в іншому випадку коефіцієнт дорівнює 1).

Органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Також органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням територіальні заклади державної санітарно-епідеміологічної служби та територіальні органи центрального органу виконавчої влади у сфері використання ядерної енергії, забезпечення додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки для перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів радіоактивних відходів.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками податку за землю є:

· власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

· землекористувачі.

Процедура відведення земельної ділянки у користування гірничих підприємств залишається складною. Перш ніж розпочати розбурювання та видобуток з покладів нафти та газу, слід:

· отримати ліцензію на розбурювання та розробку покладів;

· отримати рішення (місцевої) ради, розпорядження голови райдержадміністрації про погодження місця розташування об’єкта;

· отримати згоду власника земельної ділянки (землекористувача) на вилучення або тимчасове використання земельної ділянки;

· отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою на відведення ділянки;

· розробити проект на відведення ділянки з погодженням селищної чи міської ради;

· затвердити проект у районній держадміністрації.

Земельна ділянка, що надається у тимчасове користування буровим організаціям для розбурювання покладів, надалі переходить у довгострокове користування нафтогазовидобувних підприємств на період до 50 років. Загалом оформлення документації на відведення земельної ділянки займає від п’яти місяців до кількох років.

Об’єктами оподаткування є:

· земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

· земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є:

· нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;

· площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), надані для гірничодобувних підприємств з метою видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до бази оподаткування.

Ставка податку за земельні ділянки, для яких проведено нормативну грошову оцінку, встановлюється у розмірі одного відсотка від неї.

Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, визначають згідно зі статтею 275 Податкового кодексу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснює Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель визначається як добуток коефіцієнтів індексації за минулі періоди від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Плата за користування надрами - загальнодержавний платіж, який справляється за користування надрами при видобуванні корисних копалин (рис. 12.8).

При видобуванні нафти, конденсату, природного газу та газу розчиненого у нафті Податковим кодексом встановлено відносні ставки плати за користування надрами (Сазн) у вартісному (грошовому) вираженні, тому податкові зобов’язання з плати (Пзн) для даних видів видобутих корисних копалин обчислюються за такою формулою:

Пзн = Q Í ВккÍСазн Í Кпп, (12.7)

де Q - обсяг (кількість) відповідного виду видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) або погашених запасів корисних копалин у межах однієї ділянки надр у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об’єму); Вкк - вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини); Сазн - величина визначеної у відсотках ставки плати за користування надрами (табл. 12.2); Кпп - коригуючий коефіцієнт.

Вартість відповідного виду видобутої у звітному періоді корисної копалини (мінеральної сировини) обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства) за більшою з таких її величин:

· за фактичними цінами реалізації відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини);

· за розрахунковою вартістю відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

Вартість видобутої корисної копалини за фактичними цінами реалізації вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини встановлюється платником за величиною суми доходу, отриманого від виконаних у звітному періоді господарських зобов'язань з реалізації відповідного обсягу такого виду видобутої корисної копалини.

У разі обчислення вартості відповідного виду видобутої корисної копалини за розрахунковою вартістю до витрат платника за звітний період включаються: а) матеріальні витрати, у тому числі витрати, пов'язані з виконанням господарських договорів із давальницькою сировиною; б) витрати з оплати праці; в) витрати з ремонту основних засобів; г) інші витрати, що належать до складу витрат, у тому числі витрати, розподілені згідно з принципами облікової політики платника, понесені ним в періоди, коли господарська діяльність з видобування корисних копалин не провадилась у зв'язку із сезонними умовами провадження видобувних робіт.

Розрахункова вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (Цр) обчислюється за такою формулою:

, (12.8)

де Вмп - витрати, обчислені згідно із Податковим кодексом (у гривнях); Крмпе - коефіцієнт рентабельності гірничодобувного підприємства, обчислений у матеріалах геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених Державною комісією України за запасами корисних копалин (десятковий дріб); Q - обсяг корисних копалин, видобутих за звітний період.

Додаткові обсяги вуглеводневої сировини, видобуті внаслідок виконання діючих або нових інвестиційних проектів (програм, договорів), якими передбачено нарощування видобутку вуглеводневої сировини, на ділянках надр (родовищах, покладах), що характеризуються погіршеними гірничо-геологічними умовами (важковидобувні) або виснаженістю в процесі розробки в попередніх періодах, на окремих діючих свердловинах після капітального ремонту, свердловинах, що відновлюються з числа ліквідованих, нових свердловинах чи групах свердловин, що розташовані на таких ділянках надр, оподатковуються за ставкою 2 відсотки від вартості додаткового видобутку відповідної вуглеводневої сировини.

Таблиця 12.2

Дата добавления: 2014-01-04