Соціальна роль конфлікту

Конфліктність у трудовому колективі.

Конфлікт (від лат. соnfliсtus - зіткнення) - це відсутність згоди між двома або більше сторонами, результат зіткнення їх інтересів чи потреб.

У такій ситуації кожна сторона робить все, щоб була прийнята її точка зору й мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме. Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, ворожістю, суперечками тощо. В результаті побутує думка, що конфлікт - явище небажане, що його варто всіляко уникати. Однак у деяких випадках конфлікт дає додаткову інформацію, допомагає виявити розмаїтість точок зору і спектр альтернатив. Якщо конфлікти сприяють прийняттю обґрунтованих рішень і розвитку взаємовідносин, то їх називають конструктивними, а якщо ж перешкоджають ефективній взаємодії і прийняттю рішень - деструктивними.

Виникнення конфлікту залежить від 3-х параметрів: сутності протиріччя, супутніх обставин та зовнішньому приводу для конфлікту.

Сутність протиріччя є справжнім приводом для конфлікту, його глибинною причиною, причому не завжди усвідомленою. Такі негативні почуття як заздрість, суперництво, особиста неприязнь, жадібність та інші, можуть лежати в основі сутички між людьми. У той же час привід може бути і більш усвідомленим, (наприклад: бажання захопити ринок збуту, потіснити конкурента або заробити побільше грошей). У будь-якому разі протиріччя накопичуються поступово, досягаючи в певний момент «критичної маси», яка може призвести до емоційного вибуху.

Супутні обставини можуть видозмінювати час і характер конфлікту, не торкаючись його суті. Наприклад: два працівники, які відчувають взаємну неприязнь один до одного, можуть стримувати свої емоції в присутності начальника або третьої особи та конфлікт, опинившись наодинці.

Зовнішній привід для конфлікту - це збіг обставин, який запускає механізм конфлікту (найчастіше - гостра фраза, образа, глузування тощо). У західній психології цей момент часто називають тригером (спусковим гачком).

Наприклад: два працівники з бухгалтерії та відділу продажу зіткнулися біля копіювального апарату. Конфлікт розгорівся через те, що кожен із них хотів першим відксерити документи, в результаті чого проявилося недоброзичливе ставлення один до одного.

Визначимо параметри даного конфлікту:

Сутність протиріччя: взаємна заздрість працівників відділу продажу і бухгалтерії: Тому що, менеджери з продажу вважають, що саме вони «в поті чола свого» заробляють гроші для фірми, бігаючи по клієнтах, а бухгалтери сидять без діла, отримуючи майже таку ж зарплатню. Працівники бухгалтерії, навпаки, вважають, що менеджери перебувають у привілейованому становищі, отримують більше, а насправді в робочий час вирішують свої проблеми.

Супутні обставини: виникла одночасна необхідність зробити копії документів.

Зовнішній привід для конфлікту: образлива фраза менеджера про те, що це вони годують бухгалтерів, а значить ті повинні в усьому поступатися відділу продажу.

Повністю вирішити конфлікт можна тільки врегулювавши сутність протиріччя на свідомому або несвідомому рівні. Нерідко підприємці ухиляються від вирішення конфлікту до тих пір, поки він залишається стерпним, пускаючи його на «самоплив». Однак неврегульований конфлікт може перерости у велику проблему для організації. Додатковою проблемою є вплив емоцій на динаміку конфлікту. З одного боку, емоційна складова здатна значно посилити протистояння («зробити з мухи слона»), а з іншого боку - замаскувати його сутність. Такі почуття як гнів, заздрість, образа, бажання помститися тощо, призводять до того, що по-перше, така людина перестає чути опонента-співрозмовника, а по-друге, починає сприймати навіть дрібний конфлікт як проблематичне протиріччя.

Дуже часто буває так, що людину дратує одне, а говорить вона зовсім про інше. Часом незначний привід дає такий ураган емоцій, який буквально зносить все навколо. Чому це відбувається? Та тому, що справжній привід конфлікту залишається в тіні. Люди конфліктують тоді, коли зачеплені їх емоційно значимі інтереси. Це можуть бути почуття власної гідності, гроші, невиправдані очікування, ревнощі, відчуття, що їх зрадили, образили, принизили тощо. Це всі відчуття досить суб'єктивні. Часом люди вважають за краще не називати справжню причину конфлікту, у той же час як її виявлення призводить до швидкого врегулювання відносин. Правда, часом людина може і сама не розуміти, що стоїть за таким несподіваним сильним спалахом гніву. Оскільки неприємне витісняється і тому не усвідомлюється.

Дата добавления: 2014-01-04