Поняття і основні властивості Конституції як основного закону держави

Термін «конституція» походить від латинського слова «constitutio», що означає «установлення», «упорядкування», «устрій».

Конституція - це основний закон держави, який закріплює дер­жавний і суспільний устрій, права, свободи й обов'язки людини і громадянина, форми прямого народовладдя, систему й принципи організації державної системи та принципи організації державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій та інші складові держави й суспільства.

Найважливіші ознаки конституції:

· Основоположний характер (предметом конституційного регу­лювання є фундаментальні, найважливіші суспільні відносини).

· Народний характер (має служити народу, створюється ним, «безпечує його участь в управлінні справами суспільства та держави).

· Реальний характер (відповідність фактично існуючим сус­пільним відносинам).

· Органічне поєднання стабільності й динамізму.

Юридичні властивості, які характеризують конституцію як

основний закон:

1. Конституція - це, насамперед, закон, тобто акт виключної ваги і значення.

2. Властиве юридичне верховенство, найвища юридична сила порівняно з іншими правовими актами.

3. Основа правової системи країни, її поточного законодавства.

4. Закон, що має високий ступінь стабільності, особливий поря­док прийняття, внесення змін та доповнень.

5. Досить складний механізм реалізації.

Кожному етапу розвитку держави і суспільства відповідає своя конституція. Першу у світі неписану конституцію започаткувала Англія. Це були два документи - Велика хартія вольностей (1215 р.) і Біль про права (1689 р.). Вони діють й понині, єдиного основного закону Великобританія немає.

Першою офіційною конституцією вважається конституція США (1787 р.), яка чинна і нині з незначними змінами, доповненнями та поправками.

В Європі перша офіційна конституція з'явилася у Франції (1791 р.). Потім були прийняті конституції Польщі та Іспанії.

У XIX ст. конституції мали вже більшість країн Європи. Початок XX ст. ознаменувався прийняттям перших конституцій в азіатських країнах (Іран - 1906 р., Китай - 1912 р. та ін.).

Царська Росія не мала своєї конституції. Однак деякі науковці вважають, що такий конституційний характер мали затверджені у квітні 1906 р. імператором Основні закони Російської імперії.

Конституційні традиції українського народу сягають у глибину століть. Це і «Руська правда» (XI ст.), і «Статті Богдана Хмель­ницького» (1654 р.), і Конституція Пилипа Орлика (1710 р.) та інші нормативно-правові акти. Проте першим актом, який започаткував національне конституційне право, слід вважати IV Універсал Цент­ральної ради (січень 1918 р.), який політико-правовим чином оформивУкраїну як незалежну, самостійну, суверенну державу. На його основі було розроблено багато правових документів, зокрема Конституцію Української Народної Республіки (1918 р.), яка хоч і не набула чин­ності, але стала своєрідним акумулятором традицій та надбань українського конституційного досвіду.

Український конституціоналізм того часу досить плідно вико­ристав надбання світового конституціоналізму. Таким чином роз­почався період становлення українського конституційного права, розвиток якого, на жаль, був перерваний встановленням промосков- ської державної влади, юридичним оформленням якої стали Консти­туції України радянського періоду 1919, 1929, 1937, 1978 років. Усі вони відповідали конкретному етапові розвитку соціалістичного ладу, але мали й загальні риси - проголошували народовладдя і зосередження всієї влади в руках рад, закріплювали широкий перелік демократичних прав і свобод, скасування приватної власності та інші соціальні перетворення.

Із формально-юридичного аспекту конституції Радянської України відзначалися демократизмом, чіткістю формулювань, широ­кими соціальними гарантіями, що забезпечувало їх порівняно високий світовий авторитет. Однак слабким місцем була декларативність біль­шості положень, відчутний пріоритет держави над особою, крім того, втілюючи ідеї марксизму-ленінізму, вони були лише передавальним ланцюгом, своєрідним дублікатом Конституції СРСР. Про окреме конституційне право України тоді не могло бути й мови. Верхо­венство радянської концепції конституціоналізму було ліквідоване з прийняттям Декларації про державний суверенітет (1990 р.) й Акта проголошення незалежності України (1991 р.).

Дата добавления: 2014-01-04