Формування особистості підлітка

Підлітковий період — це період переходу від дитинства до до­рослості, усвідомлення себе як дорослої особи, появи прагнення бути і вважатись дорослим, переорієнтації з цінностей, характерних для дітей, на цінності світу дорослих.

Поява відчуття дорослості як специфічного новоутворення са­мосвідомості є структурним центром особистості підлітка, тією її якістю, в якій відображається нова життєва позиція в ставленні до себе, людей і світу в цілому. Саме воно визначає спрямованість і зміст активності підлітка, його нові прагнення, бажання, пережи­вання й афектні реакції.

Складність полягає в тому, що підлітки, прагнучи визнання влас­ної дорослості з боку оточуючих, ще не відчувають себе (а тим більше, ще не є) дорослими повною мірою, по-справжньому. Однак саме це відчуття є тим новим, прогресивним в особистості, що обов'язково розвиватиметься, і саме на нього слід спиратись у пе­дагогічній практиці.

Кардинальні зміни в структурі особистості підлітка зумовлюють його особливу чутливість до засвоєння норм, цінностей та способів поведінки, притаманних світу дорослих. По суті, йдеться про пере­орієнтацію з норм і цінностей дитячого світу на інші, дорослі, про вироблення особистісних утворень, які відіграють особливу і вирі­шальну роль в оволодінні дитиною соціальною ситуацією доросло­го (Д. 1. Фельдштейн).

Зростає прагнення підлітка бути самостійним, зумовлене всім ходом психічного розвитку, набутим життєвим досвідом і змінами в організмі, зумовленими його дозріванням. Одночасно підлітки гост­ро потребують доброзичливої і тактовної підтримки з боку дорос­лих, яка б допомагала здійснювати їхні прагнення до самостійності.

Помітно відрізняються прояви прагнення до самостійності в мо­лодших і старших підлітків. Так, у поведінці перших ще переважа­ють дитячі риси, їх цікавить передусім зовнішній бік життя дорос­лих, те враження, яке їхні вчинки справляють на інших. Проте самі вчинки часто бувають імпульсивними і безконтрольними.

Молодші підлітки ще недостатньо усвідомлюють власні дії, не прагнуть до самоаналізу, а, отже, часто не визнають очевидної провини, намагаючись будь-що виправдатись. Проблема полягає в тому, що їм вкрай важко прилюдно визнати свою провину, оскільки це рівноцінно руйнуванню підвалин власної особистості. Водночас вони, як правило, розуміють і глибоко переживають ситуацію.

Ставлення старших підлітків до своїх вчинків набагато свідомі­ше. Вони вже схильні до самоаналізу, хоч ще не завжди здатні справитися з ним. їх вже цікавить не лише зовнішній бік життя до­рослих, а й їхній внутрішній світ, духовні якості.

Розвиваються специфічні особливості самосвідомості, які прояв­ляються в самооцінці підлітка, в його оцінці ефективності різних видів своєї діяльності та своїх стосунків з дорослими й однолітка­ми. Механізмом розвитку самосвідомості є рефлексія.

Самооцінка в цьому віці набуває не меншого значення, ніж оцін­ки дорослих, перетворюючись у надзвичайно важливий мотив по­ведінки. Переважна орієнтація підлітка на самооцінку пов'язана пе­редусім з його прагненням до самостійності та незалежності, із са­моповагою, вимогливістю до себе (Є. І. Савонько).

Вже починаючи з шостого класу інтенсивно розвивається особи-стісна та міжособова рефлексія, підлітки починають вбачати причи­ни своїх конфліктів або, навпаки, успіхів у спілкуванні з товариша­ми в особливостях власної особистості (Н. І. Гуткіна).

Характерна для молодшого школяра рівновага позитивних і не­гативних самооцінок змінюється на різке невдоволення собою, яке поширюється як на учбову діяльність, так і на всю систему взаємин з оточуючими. Можна говорити про своєрідну кризу самооцінки, більшою мірою притаманну хлопчикам, ніж дівчаткам.

Виникає інтерес до себе й до інших людей, прагнення зрозуміти особливості людини та її взаємостосунки з іншими людьми, мотиви її вчинків і переживання. Яскраво виражена установка на порівнян­ня себе з іншими. Особливо це стосується вчинків, адже саме в них виражається ставлення людини до чогось або до когось.

Розмірковування підлітка про себе, про своє життя не абстракт­ні, як це характерно для ранньої юності, а стосуються передусім того, що відбувається з ним, з іншими людьми, його стосунків з ними, життєвих планів тощо.

Підліток оцінює власні вчинки, прагнучи осмислити їх наслідки в майбутньому. Він намагається зрозуміти свої особливості, хоче знати власні вади, що зумовлено потребою правильно будувати взаємини з дорослими і однолітками, бути на висоті вимог як інших людей, так і своїх власних.

Останнє зумовлює домінуючу орієнтацію підлітка на позитивне в іншій людині (точніше, на те, що він вважає за таке), готовність брати з неї приклад. Орієнтація на певні зразки багато в чому ви­значає зміст нової системи життєвих цінностей та загальну спрямо­ваність у формуванні особистості підлітка.

Так, привабливими в цьому віці можуть стати зовнішні ознаки дорослості, в яких передусім вбачаються характерні ознаки і пере­ваги цього статусу (куріння, випивання, наслідування дорослої моди в одязі, косметиці, формах відпочинку, флірті тощо). Для підлітків освоєння їх часто ототожнюється з утвердженням і демонстрацією власної дорослості найлегшим шляхом — через наслідування.

Поступово розширюються і поглиблюються уявлення підлітків про себе, зростає самостійність їхніх суджень з цього приводу. Од­нак інших людей підлітки поки що оцінюють повніше і правильніше, ніж себе. Особливо це стосується тих, з ким у них склалися близь­кі стосунки.

Підлітки відкриті для спілкування як з однолітками, так і дорос­лими. їх замкнутість зумовлена відчуттям, що їх не розуміють, пе­реживанням несправедливості чи неповаги до себе.

У цьому віці особливо яскраво виражена залежність від того, що про тебе говорять і як до тебе ставляться. Підлітки намагаються відкрити себе з кращого боку, заслужити схвальних відгуків від ін­ших, особливо тих, чия думка для них важлива. Страх показати своє незнання або невміння може бути причиною надмірної со­ром'язливості та невпевненості в собі, набувати хворобливого ха­рактеру. Все це часто маскується напускною розв'язністю, брава­дою і грубістю, аби приховати внутрішню невпевненість.

Цей вік характеризується емоційною нестабільністю та імпульси­вністю поведінки. Підлітки часто спочатку роблять, а вже потім ду­мають про зроблене, хоч і усвідомлюють при цьому, що слід було б вчинити навпаки.

Помітного розвитку набувають вольові якості — наполегливість, впертість у досягненні мети, вміння долати перешкоди і труднощі тощо.

Підлітки, на відміну від молодших школярів, спроможні не тіль­ки на окремі вольові дії, а й на вольову діяльність. Вони вже в змозі самі поставити перед собою мету та спланувати її досяг­нення.

Недостатність волі полягає передусім у тому, що, проявляючи величезну наполегливість в одному виді діяльності, підлітки можуть не виявляти її в інших видах.

Ще Л. С. Виготський звернув увагу на ту обставину, що у ви­падку з підлітками найчастіше буває не слабкість волі, а слабкість цілей, коли підліткам просто немає задля чого долати різні перепо­ни, а також власні лінощі. Поява ж значущої мети вирішує і проб­леми волі.

Бурхливо розвивається емоційна сфера. Раптово можуть зміню­ватись емоційні стани підлітка, з різкими переходами від надмірної рухливості до спокою, від піднесення до байдужості.

Підвищена емоційність підлітків зумовлена статевим дозріванням та неврівноваженістю процесів збудження і гальмуванням, з явною перевагою перших, їх підвищена збудливість пояснює схильність до афектів — різких виявів радості, гніву, невдоволення та ін.

Переживання набувають дедалі більшої стійкості. У підлітковому віці відбувається подальший розвиток почуттів як узагальнених і відносно стійких переживань (інтелектуальних, моральних, естетич­них та ін.). Почуття стають тривалішими і стійкішими, що зумовлює посилення їх впливу на всі сторони життя підлітків.

Інтенсивно формуються моральні почуття, завдяки чому засвою­вані підлітками норми поведінки можуть ставати ефективним по­штовхом до дій.

У підлітковому віці поступово відбувається перехід від ситуацій­ного переживання краси явищ, природи, музичних і літературних творів, творів живопису до стійких естетичних почуттів,які є нас­лідком систематичного виховання.

Аналіз змісту та динаміки переживань підлітків упродовж цього вікового періоду свідчить, що і для молодших, і особливо для старших підлітків негативні переживання пов'язані з пізнанням са­мого себе. Причому з віком число таких переживань, пов'язаних із знаходженням у собі нових негативних рис і якостей, зростає.

Є всі підстави вважати, що зумовлено це не стільки віковими особливостями, скільки результатом інтеріоризації, засвоєння підлі­тками тих уявлень і оцінок, які дають їм інші люди, передусім бать­ки та вчителі (Н. Н. Толстих). А висловлювання дорослих про пози­тивні сторони підлітків, як правило, дуже скупі, мають вкрай абст­рактний характер і не міняються з віком; судження про вади, нав­паки, граничне конкретні, різноманітні, міняються з віком. Саме вони максимально впливають на процес особистісного самовизна­чення підлітків, хоч у психології показано, наскільки важливо в становленні особистісної самоідентичності спиратись на позитивні сторони свого "Я".

Переживання підлітків, пов'язані із самореалізацією, з активної роботою щодо розвитку власної особистості, як правило, мають позитивний характер.

Характеризуючи інтереси підлітка, зазначимо передусім, що порівняно з молодшим шкільним віком вони набувають більшої ці­леспрямованості, активності та глибини. З другого боку, інтереси ще багато в чому зберігають свою мінливість і лише у старших під­літків набувають певної стійкості.

Саме в цьому віці розпочинається формування домінуючої спрямованості пізнавальних та інших інтересів особистості.

Нерідко вже можна спостерігати і визначення професійних намі­рів, яке супроводжується серйозними зусиллями щодо підготовки себе до омріяного майбутнього. Чим визначеніші та стійкіші профе­сійні наміри підлітка, тим диференційованіше його ставлення до навчальних предметів (останні чітко розрізнюються як "потрібні" та "непотрібні").

Самостійна діяльність таких підлітків дедалі більше набуває ха­рактеру самоосвіти у певному напрямку і з чіткою метою — оволо­діти знаннями, необхідними для майбутньої професійної діяльності.

Підлітковий вік — дуже важливий період у розвитку ідеалів особистості. Якщо для молодших підлітків такими ідеалами є обра­зи конкретних людей, то у старших підлітків вони набувають синте­тичного характеру, базуючись на узагальненні уявлень про людей, якості яких їм імпонують. Ідеали стають взірцем для наслідування, правилом, згідно з яким намагаються діяти підлітки.

Дата добавления: 2014-01-04