Соціологія влади

Базовим предметом дослідження соціології політики є проблеми влади як соціального явища.

Влада – одне з основних понять політичної науки й практики, що означає відносини залежності між людьми, у яких одні можуть здійснювати свою волю, нав’язуючи її оточуючим. Іншою ознакою влади є її верховенство і монопольне право суб’єктів влади приймати авторитарні рішення, тобто рішення, обов’язкові й значимі для всіх. Крім того, влада – це організація скерованої поведінки людей, заснована на правочинній загрозі застосування сили.

Основними формами влади є державна, влада в політичних партіях та громадських організаціях. Основною серед них є влада державна, так як вона розповсюджується не на окрему соціальну групу, а на усе суспільство в цілому.

Державна влада – це організація державою політичного управління суспільством. Це вища влада щодо інших видів влади у всіх соціальних утвореннях як за обсягом, так і за засобами впливу. Державна влада поширюється на всі сфери громадського життя й здійснюється державою за допомогою спеціального апарата примусу, володіє монопольним правом видавати нормативні акти, обов’язкові для всього населення держави, містить у собі такі різновиди влади, як верховна, законодавча, судова, військова тощо.

Теорія влади поєднує концепції, що пропонують різні варіанти пояснення здатності окремої особистості, групи людей, організації, партії, держави нав’язати свою волю іншим учасникам соціальної взаємодії й управляти їхніми діями насильницькими або ненасильницькими засобами й методами.

В сучасній соціологічній теорій влади розрізняють два основних підходи щодо її розуміння – структуралістський та конфліктологічний. Згідно структуралістському підходу (Т. Парсонс, Е. Шилз) влада розуміється як особлива форма відносин між соціальними суб’єктами, що ґрунтуються на пануванні – підкоренні і визначають стабільне функціонування суспільства. Конфліктологічний підхід (Р. Дарендорф) розглядає владу як можливість прийняття рішень, котрі регулюють розподіл благ у конфліктних ситуаціях.

Засоби влади – це сукупність можливостей здійснювати політику й владу й використовувати їх в інтересах суспільства або певних суспільних сил, включаючи й саму владу. Залежно від застосовуваних засобів (жорстких чи м’яких, гуманних чи репресивних) розрізняються також типи політики й влади, типи суспільства й історичні епохи. До засобів відносяться й методи здійснення політики, що також характеризують політичні режими, способи управління, відносини влади й суспільства.

Передусім, виділяють засоби, які становлять політичну практику, узагальнену в поняттях організації, регулювання, контролю, управління. Це засоби, породжені суспільством, але зовнішні стосовно політики (культурні й соціальні норми, традиції, віра, ідеологія, суспільне настрій), і засоби, що виникають у сфері політики, створювані й застосовувані владою (тобто всі види управлінських нормативних актів – накази, розпорядження, постанови тощо).

До засобів влади належать політичні знання різних типів, а саме: професійна підготовка політичних кадрів, розуміння ситуації, знання політичної теорії; політична символіка; засоби масової інформації; пропаганда; суспільні рухи і їхні прояви (мітинги, збори, маніфестації) та ін.

Ефективність політики й влади в значній мірі залежить від наявності й раціонального використання всіх доступних їм засобів.

Методи політики й влади залежно від відношення до існуючого політичного ладу поділяються на революційні, реформістські й консервативні.

Дата добавления: 2014-01-04