Соціальні наслідки інфляції

1. Інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

2. Інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

3. Інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.

Інфляція є своєрідним податком, яким держава шляхом емісії нічим не забезпечених грошей додатково обкладає доходи населення, що веде до негативних соціальних наслідків. Ще Дж.М. Кейнс писав, що "тривалим процесом інфляції уряди можуть конфіскувати таємно і непомітно значну частину багатства своїх громадян".

Світовий досвід країн ринкової економіки знає два основних способи регулювання інфляційного процесу:

Кейнсіанський метод передбачає розширення впливу держави на економіку, підвищення її регу­люючої ролі в кредитно-відсотковій політиці.

Монетарист­ський метод - впровадження таких дій, як самоусунення держави з економічного життя, відмова від дотацій на соціальні та інші потреби.

Антиінфляційна державна політика передбачає здійснення тактичних (короткострокових) заходів щодо зниження рівня наявної інфляції та стратегічних (довгострокових) заходів, спрямованих на недопущення інфляції у тривалій перспективі.

До основних заходів антиінфляційної державної політики належать:

— зростання виробництва і насичення ринку товарами;

— обмеження емісії грошей;

— подолання дефіциту державного бюджету;

— стимулювання нагромаджень та інвестицій;

— проведення обґрунтованої кредитної політики;

— скорочення ставок податків;

— проведення приватизації і стимулювання розвитку середнього й малого бізнесу;

— збільшення безготівкового обігу;

— широке впровадження електронної системи розрахунків;

— скорочення бартерних операцій;

— регулювання валютного курсу;

— розвиток ринку цінних паперів;

— подавлення інфляційних очікувань населення;

— проведення грошових реформ конфіскаційного типу.

Таблиця 6.1.

Динаміка рівня інфляції в Україні у 1991-2004 р.

Дефляція — загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Процес, протилежний інфляції.

У результаті проведення в Україні грошової реформи у вересні 1996 р. тимчасова грошова одиниця купоно-карбованець була замінена новою українською національною валютою — гривнею, яка стала єдиним законним засобом платежу на території України. Введення гривні та проведення довгострокової антиінфляційної державної політики стали важливими факторами значного зниження рівня інфляції та стабілізації грошового обігу в країні

Недотримання цих умов може бути причиною інфляції, для подолання якої проводять грошові реформи.

Грошові реформи — сутнісні та якісні перетворення у грошовій системі з метою її впо­рядкування і зміцнення.

Розрізняють такі види грошових реформ:

1) перехід від однієї грошової системи до іншої;

2) заміна знеціненої і неповноцінної монети на повноцінну, або нерозмін­них грошових знаків — на розмінні;

3) зміни порядку емісії і забезпечення банкнот;

4) стабілізація валюти або окремі заходи по впорядкуванню грошового обігу.

Основні методи стабілізації валют:

1. Нуліфікація (лат. nullus — ніякий) — рішення держави про недійс­ність знецінених паперових грошей і їх заміна новими.

2. Девальвація (лат. de... — префікс, що означає віддалення, виділення, і valvo — маю вартість) — це офіційне зниження вмісту металу у грошовій одиниці або зниження курсу паперових грошей по відно­шенню до металевих грошей або іноземної валюти.

3. Ревальвація (лат. ге... - префікс, що означає зворотну або повторну дію і valvo — маю вартість) — це зворотний щодо девальвації процес, який означає підвищення офіційного курсу націо­нальної валюти по відношенню до іноземної.

До функцій грошей.

Л. Харріс виділяє три головні функції: засіб обігу, лічильна одиниця та засіб збереження вартості (див.: Харрис Л. Денежная теория. — М.: Прогресс, 1990. — С. 75).

К. Р. Макконнелл і С. Л. Брю називають функції засобу обігу, міри вартості та засобу заощадження (див.: Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс. Принципы, проблемы и политика. — Т. 1. — С. 264).

Дата добавления: 2014-01-04