Мета навчання як базова основа для визначення його цілей

Ціль і завдання процесу навчання (цільовий компонент).

Ієрархічність та діагностичність цілей навчання.

Поділ цілей навчання на групи в зарубіжній педагогічній науці та практиці - таксономія Блума.

Мета навчання як базова основа для визначення його цілей.

Ціль і завдання процесу навчання (цільовий компонент).

Тема 5. Цілі навчання як системотворчий елемент дидактичної системи

1. Амонашвили Ш. А. Единство цели: Пособ. для учителя / Ш. А. Амонашвили – М, 1987.

2. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения / В. В. Давыдов – М., 1986.

3. Малафіїк І. В. Дидактиика / І. В. Малафіїк – К., 2005. – С. 158–218.

4. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка / Н. Є. Мойсеюк – К., 2003. – С. 189–190.

5. Паламарчук В. Ф. Програма формування інтелектуальних умінь учнів / В. Ф. Паламарчук // Як виростити інтелектуала. – Тернопіль, 2000. – С. 9–21.

Одним з визначальних компонентів процесу навчання є його ціль. Ціль навчання – це ідеальне мисленнєве передбачення кінцевого результату процесу навчання, це те, до чого прагнуть педагог і учні. Загальну мету освіти, як уже було зазначено, визначає суспільство. Вона відображається в державних документах, а потім конкретизується в програмах з окремих навчальних предметів, підручниках, навчальних посібниках для учителів, дидактичних матеріалах для учнів. Крім загальної мети, цілі навчання з окремого предмета, до кожного заняття учитель визначає завдання.

Організація навчального процесу найперше пов'язана з чітким визначенням його цілі, усвідомленням і прийняттям її учнями. Цільова установка навчання спричиняє розуміння школярами суті і способів організації навчально-пізнавальної діяльності, суттєво впливаючи на їх активізацію.

Відомі слова французького письменника і громадського діяча Ромена Ролана про знання, "випоєне" власною "кров'ю", примушують задуматися над місцем і роллю шкільного навчання в житті кожної людини.,Для чого? З якою метою? Чому?" - ці питання постають перед кожним із нас щогодини, щодня і не зникають упродовж усього життя. Стоять вони й перед кожним уроком - своєрідним барвистим шматочком у загальній фресці становлення підростаючої людини як особистості. Щоб дати відповідь на ці питання, розкриємо суть понять цілей та мети навчання, встановимо їхній взаємозв'язок.

Поняття мети в загальному значенні визначається у "Тлумачному словнику української мови" як "те, що хтось намагається осягнути, здобути, до чого прямує", а ціль - як "місце, пункт, у який треба влучити, стріляючи із чого-небудь, те, до чого прагнуть, намагаються досягти". Таке визначення певним чином спирається на тлумачення Аристотеля, який визначав мету як "те, заради чого" дещо існує. Зважаючи на те, можна зробити висновок, що мета навчання - поняття ширше, ніж ціль навчання, оскільки вона входить у загальну структуру мети освіти, яка визначається на основі соціального замовлення суспільства школі та відображається в державних документах, конкретизуючись згодом у навчальних програмах, підручниках, навчальних посібниках та цілях, визначених для кожного уроку. Однак окремі автори мету освіти та навчання співвідносять із поняттям загальних цілей навчання (Онищук В. А., Паламарчук В. І.). Ураховуючи усталені у вітчизняній педагогічній науці підходи до визначення цих понять, ми схильні співвідносити мету навчання та його цілі як стратегію і тактику взаємозв'язаних педагогічної діяльності вчителя і відповідної їй діяльності учня. Згідно з цим загальна мета навчання полягає в оволодінні соціально та історично визначеними нормами знань, умінь, навичок, а також у засвоєнні необхідного досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу, спрямованих на створення сприятливих умов для самопізнання, самооцінки, самовизначення та само актуалізації особистості впродовж підготовки її до акме-періоду свого життя і вступу в цей період. Загальна мета навчання конкретизується у часткових.

Цілі навчання - це уявний конкретний кінцевий результат, якого вчитель очікує від певним чином спрямованої взаємозв'язаної власної педагогічної діяльності та пізнавальної діяльності учнів.

Таким чином, коли мету навчання прийнято розуміти як бажаний результат, доступний для досягнення лише у віддаленому часі, то ціль його слід розуміти як складову мети, яка передбачає досягнення конкретних навчальних результатів на багатьох її етапах. У свою чергу ціль навчання досягається за рахунок виконання відповідних їй завдань.

В.О.Сухомлинський, розглядаючи навчання в єдності його освітньої, виховної і розвивальної функцій, писав: "Не забуваймо, що в школі дитина не тільки вчиться. У школі вона живе. Там, де вихователі забувають цю істину, навчання стає для школяра важким тягарем. Там, де навчання виступає як невід'ємна частина багатогранного духовного життя, - воно для дитини бажане й захоплююче" (Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. - К., 1976-1977. -Т.1.-С. 407). Великий педагог домагався того, щоб підростаюча людина, навчаючись у школі, пізнавала не тільки світ, а й саму себе в ньому, одухотворялася прагненням бути прекрасною, отримувала знання як інструментарій для майбутнього самовизначення та самореалізації в житті.

У найзагальнішому вигляді мета навчання як складова мети триєдиного процесу едукації відображається у філософії сучасної освіти, яка, як уже згадувалося, поєднує ідеї та теорії багатьох сучасних філософських систем (екзистенціалізму, філософії нестабільності, глобальних проблем людства, марксизму та ін.).

o Виявлення засобами навчальних предметів живої інтенції учня з метою підтримки його подальшого автентичного самовизначення.

o Сприяння засобами навчального предмета власним тенденціям розвитку особистості учня. Шляхи такого розвитку слід не нав'язувати, а виводити з вихованця як складно організованої нестабільної системи.

* Виховання в підростаючої людини такого світоглядно-ціннісного бачення світу, яке базується на зближенні внутрішнього і зовнішнього світів, що підтверджується відкриттям синергетикою загальних фундаментальних властивостей для суспільних і фізико-хімічних процесів. Для цього керуватися такою новою концепцією педагогічної діяльності, яка передбачає органічний зв'язок між гуманітарними та природничими предметами, їхнє взаємопроникнення, що сприятиме поєднанню сциєнтичного й антисциєнтичного (гуманістичного) типів світогляду та уникнення гострих суперечностей між ними.

* Спрямування навчального процесу на гармонійний розвиток творчої особистості, яка вмітиме вирішувати суперечності, що виникають між нею та іншими людьми, суспільством, не виходячи за певні межі у взаємодії тих протилежностей, які створюють ці суперечності.

* Поєднання у процесі навчання раціонального мислення учнів з інтуїтивно-унікальними елементами його, що, за Адорно, "пробуджує радісний і живий трепет природи, яка струсила насильство".

* Стратегічна спрямованість навчання на розв'язання головної суперечності педагогічного процесу - суперечності між загальними та індивідуальними інтересами, між загальносуспільним "треба" і власно-особистісним "хочу".

* Орієнтування на абсолютизацію загальнолюдських духовних цінностей у "національному обличчі".

* Уміння долати внутрішні конфлікти за рахунок використання методології діалогової взаємодії.

* Вироблення універсальної культури особистості за рахунок надання пріоритету антропокосмічним цінностям, з якими узгоджуються економічні інтереси.

* Розвиток творчої інтуїції як, згідно з Ейнштейном, нелогічної і нераціональної форми мислення, механізми якого не можна розкрити в якихось раціональних його формах.

Мета навчання, окрім цього, визначається ще й державним замовленням школі, яке відображається у відповідних державних документах. У свою чергу, державне замовлення визначається назрілими потребами соціально-економічного розвитку країни та рівнем науково-технічного прогресу. Стосовно цього професор В.Ф.Паламарчук пише: "Відтворення і постійне оновлення інтелектуального потенціалу України вимагає розробки принципово нової концепції розвитку учнівської молоді, конструювання спеціальних програм і технологій. Відомо, що 35% обдарованих людей забезпечують 95-97% національного прибутку... Соціальне замовлення - стати у 3-му тисячолітті державою інтелектуальних ідей технологій - вимагає нової теорії освіти інноваційного характеру, компонентами якої є сучасні філософські, аксіологічні, семантичні, фізіологічні, психолого-педагогічні погляди на людину" (Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала. - Тернопіль, 2000. - С. 4).

Таким чином, важливою метою навчання у світлі державного замовлення стає інтелектуальний розвиток особистості, який покликаний базуватися на широких системних поглядах, в основі яких лежать концепції синергетики, життєтворчості, діалогу культур, автентичної педагогіки, педагогіки як еволюції життя та ін. Основна мета такого розвитку - виховання інтелектуально обдарованих людей, які були б здатні породжувати нові ідеї. Особистісну і загальносуспільну значущість цього важко переоцінити. Сьогодні невипадково японські фахівці класифікують усі країни за ознакою рівня розвитку інтелектуальної власності. Згідно з таким підходом до країн першої групи належать країни, головним багатством яких є ідеї та нові технології. Інтелектуальна творчість - механізм, який забезпечує прогресивну еволюцію суспільства і купірує регресивні лінії цього розвитку (М.Холодна).

Важливою метою є також відтворення в підростаючого покоління тих моральних принципів, які б забезпечували нормальне функціонування правово-економічного законодавства в країні.

3. Групи цілей навчання. Загальна мета освіти, визначена суспільством і відображена в державних документах та навчальних програмах, конкретизується в цілях навчання під час вивчення кожного навчального предмета. Цільові установки навчання сприяють розумінню учнями поставлених перед ними навчальних завдань, суттєво впливають на активізацію навчально-пізнавальної діяльності. Традиційно у вітчизняній педагогічній науці та практиці виділяють три основні групи взаємопов'язаних освітніх цілей: 1) навчальних; 2) розвивальних; 3) виховних. Насамперед їх ураховує вчитель, готуючись до навчального заняття, та обов'язково зазначає в конспекті уроку. Навчальні цілі відображають: а) яким обсягом знань, умінь та навичок учень повинен оволодіти на уроці; б) на якому рівні: репродуктивному, конструктивному чи творчому; в) яким чином вони застосовуватимуться. Навчальна ціль може визначатися на один урок, а інколи - на кілька, пов'язаних однією темою. Наприклад, для досягнення цілі під час вивчення теми: "Засвоєння навичок правопису префіксів пре-, при.- можна поставити завдання засвоєння правил правопису префіксів пре-, при-, а на наступному уроці – формування навичок застосування отриманих знань і використання їх у нестандартних та змінених умовах. Розвивальні цілі передбачають розвиток інтелектуальної, емоційно-вольової, діяльнісно-поведінкової сфери особистості. Розвиток людини, як передбачав академік Г.С.Костюк, – це "... цілісний процес, у якому взаємозв'язані різні його сторони і якості: фізичні, розумові, трудові, естетичні, моральні" (Костюк Г.С. Некоторые аспекты взаимосвязи обучения и умственного развития //Сов. педагогика. – 1967. –№1. – С 24). Зважаючи на це, ми можемо вести мову про єдність фізичного, розумового, трудового, естетичного, морального розвитку. Проблема розвивального навчання має класичний характер. Упродовж минулого і початку нинішнього століть їй присвятили свої дослідження П.П.Блонський, Л.С.Виготський, М.А.Данилов, М.М.Скаткін, І.Я.Лернер, М.І.Махмутов, Ю.К.Бабанський, Г.І.Щукіна, В.Ф.Паламарчук та ін. Розвивальне навчання спрямовується на розвиток і саморозвиток особистості школяра. Вимагає переорієнтації процесу навчання з предметного на процесуальні та мотиваційні аспекти освіти. Розвивальне навчання–це таке навчання, наслідком якого є якісні зміни в інтелектуальній, емоційно-вольовій і дійово-практичній сферах учня. Розвитку різних психічних функцій та якостей особистості слугують різні методи навчання та особливості змісту освіти. Як стверджує професор В.Ф.Паламарчук, інтелект учня формується за такими етапами: нагромадження (акумуляція) досвіду інтелектуально-творчої діяльності; мотивація; діагностика; усвідомлення; застосування; практика; узагальнення; перенесення у нові умови (Див.: Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала. – Тернопіль, 2000. – С. 7). У молодшому шкільному віці найадекватнішими меті та завданням альтернативної освіти розвивального характеру є ігрові форми і методи навчання, вправи; у підлітковому – евристичні, проблемні у парній та груповій роботі, тренінгу; у старшому – дослідницькі, конструкторські, орієнтовані на майбутню професію, робота в бібліотеках, у лабораторіях, на спеціальних полігонах тощо. Саморозвиток учнів забезпечується створенням сприятливих цьому процесу педагогічних, психофізіологічних, медичних. Усебічний розвиток закладених внутрішніх здібностей та нахилів дає можливість учневі вільно орієнтуватися в потоках навчання підвищеної складності та досягати розвивальних цілей різного рівня у структурі їхньої ієрархії. Особливе значення в групі розвивальних цілей мають ті, які пов'язані із завданнями творчого розвитку та саморозвитку особистості. Важливість постановки цих цілей та їхнього досягнення зумовлюється необхідністю психологічної та технологічної підготовки підростаючої особистості до дій в умовах унікальних незнайомих ситуацій на. За цих умов розвивальні цілі тісно поєднуються з виховними. Виховні цілі спрямовані на формування світогляду, моральної, трудової, правової, художньо-естетичної, екологічної культури – усіх рис, властивих для представника розвинутого цивілізованого суспільства. Йдеться не про виховання як специфічну педагогічну діяльність, яка має свої методи і прийоми, принципи, засоби впливу на вихованця, загальні та конкретні цілі. Йдеться про процес виховання засобами змісту освіти, який реалізується у процесі навчання. Він має певну специфіку, оскільки регламентований тим обсягом навчального матеріалу, який вивчається на уроці. Для визначення виховних цілей уроку, крім змісту навчання, враховуються вік і поведінка учнів, їхня підготовленість в освітньому і виховному плані. Вчитель зважає також на індивідуальні особливості тих школярів, які потребують особливої уваги у вихованні. Ураховуючи те, що поставлених на уроці виховних цілей педагог досягає не формальними заходами, а завдяки правильній організації навчально-виховного процесу в ході виконання дидактичного плану, за умови комплексного характеру виховної роботи під час навчання до великих розділів програми формуються загальні цілі на весь період вивчення цих розділів.