Психоаналітична філософія: фройдизм та неофройдизм

Засновником психоаналітичної традиції, яка вплинула не тільки на філософську думку XX століття, але й на медицину і психологію, соціологію і педагогіку, антропологію й етнографію, на сучасне мистецтво і літературу, став австрійський психіатр і психолог Зігмунд Фройд (1856 - 1939). Його основним внеском у науку і філософію стало дослідження ролі підсвідомого у людській психіці, впливу підсвідомого на життя і поведінку людини, на історію та культуру людства.

Вплив фройдизму різною мірою відчули на собі такі письменники, як 3. Цвейг, Т. Манн, Т. Драйзер, Ж.-П. Сартр і багато інших.

Свою концепцію 3. Фройд виклав у книзі «Тотем і табу», а також у пізніших працях - «Я і Воно», «Майбутнє однієї ілюзії», «Незадоволеність культурою», «Тлумачення сновидінь».

Своє вчення 3. Фройд розцінив як третій в історії думки людства відчутний удар по наївному людському самолюбству:

- Коперник поклав край претензії людини на центральне місце у Всесвіті (людина та її колиска - Земля - опинилися загубленими у безмежному просторі космосу, поряд з іншими «рівноправними» планетами);

- вчення Дарвіна вказало на місце людини в одному ряду з іншими живими істотами, поставило під сумнів ідею божественного походження людини як «вінця творіння»;

- психоаналіз Фройда доводить безпідставність претензій людини вважати себе розумною істотою, що керується в своєму житті власним розумом (виявилося, що людина не є господарем навіть у своїй домівці - у власній душі).

Фройд, як і Ніцше до нього, здійснив своєрідну критику і викривання ілюзій класичної культури через аналіз людської психіки.

Якщо благодушна класика наполягала на розумності людини, на її природній доброті, то Фройд зосереджує увагу на аморальності, асоціальній агресивності людської природи. Явище підсвідомого було відоме задовго до Фройда. Фройду вдалося зробити підсвідоме об'єктом дослідження з принципово нових позицій. Він відводить підсвідомому провідне місце в процесі становлення та існування людини.

Людську психіку, пояснював Фройд, можна порівняти з айсбергом, лише одна п'ята якого знаходиться над водою (сфера свідомого), а чотири п'ятих - у темних глибинах (сфера підсвідомого).

Свідомість, розумне в людині є незначною частиною психічного життя. Переважна частина психічного життя знаходиться поза контролем розуму. Підсвідоме трактується Фройдом як сукупність первісних інстинктів, темних ірраціональних, асоціальних і аморальних потягів і бажань. В основі всіх людських пристрастей і вад - марнолюбства, владолюбства, заздрості, жадності та інших - лежать два основних, базових інстинкти: сексуальний («потяг до життя») і агресивний («потяг до смерті»). Ці два інстинкти, «Ерос» і «Танатос» (названі так за іменами давньогрецьких богів кохання і смерті), є тими силами, що керують здебільшого людським життям. Вони виявляються сильнішими за розумні мотиви, потреби та інтереси людини.

У творі «Я і Воно» Фройд визначає психічну структуру індивіда, яка складається, на його думку, з трьох рівнів.

• Воно (Id) - глибинний шар несвідомих потягів, сутнісне ядро людини, над яким надбудовується решта елементів. Ці первинні потяги зводяться до двох основних:

- потяг до життя, сексуальні бажання («Ерос»);

- потяг до смерті, до руйнування, агресивні бажання («Танатос»).

- Я (Ego) - сфера свідомого, посередник між несвідомими потягами людини і зовнішньою реальністю (культурною і природною).

- Над-Я (Super Ego) - сфера суспільних цінностей і норм, моральна цензура.

Дата добавления: 2014-01-04