Методи визначення тиску у кровоносній системі

Рух крові по кровоносним судинами підпорядковується законам руху рідини по системі трубок, тобто законам гідродинаміки. Згідно цього закону, рух крові, як і інших рідин, залежить від різниці тиску в різних частинах системи судин: крові тече від області з більшим тиском до області з меншим.

Тиск крові і фактори, що його обумовлюють

Кров’яним тиском називається тиск крові, що рухається на стінки кровоносних судин..

Фактори, що впливають на величину кров’яного тиску:

1. Робота серця. Одним із головних факторів, що впливають нарозміркров'яного тиску, є робота серця. Частішання серцевого ритму призводить до підвищення кров'яного тиску, кров'яний тиск зменшується при зниженні тонусу кровоносних судин і підвищується при його підвищенні. Збільшення притоку крові (венозної) до серця при м'язовій роботі призводить до підвищення кров'яного тиску Збільшення кількості крові, що циркулює в судинному річищі, викликає підвищення кров'яного тиску, а його скорочення, наприклад, при пораненнях, викликає його падіння.

2. Тиск крові у початковій частині кровоносної системи визначається тією енергією, яка сообщается їй серцем при виштовхуванні її в аорту і легеневу артерію під час систоли шлуночків. Але тільки частина енергії витрачається на рух крові, а та, що залишилася, витрачається на розтягування стінок аорти і легеневої артерії, на тертя крові о стінки кровоносних судин і тертя частинок крові між собою.

3. Кров'яний тиск залежить також від виду, статі, віку, породи, продуктивності тварин, від характеру роботи, часу дня, стани нервової системи і ряду інших чинників.

4. Усе, що посилює роботу серця або веде до звуження судин, підвищує кров'яний тиск. Серце нагнітає кров у кровоносні судини преривно, окремими порціями, а по судинах кров тече безупинно. Це пов'язано з тим, що кров, яка викидається під час систоли, через великий опір в артеріолах і капілярах не встигає покинути значні судини, і стінки їх, що мають еластичні м'язові елементи, розширюються. У великих судинах створюється надлишок крові, який за час діастоли під дією потенційної енергії, запасеної в стінках артерій проштовхуються в дрібні судини. Це забезпечує безперервність току крові в судинах.

Руху крові по венах сприяють такі фактори:

а) робота м'язів

б) венозні клапани

в) негативний тиск у грудній порожнині й у порожнинах серця під час діастоли.

Існує дві групи методів визначення артеріального тиску: прямі (інвазивні) і непрямі (неінвазивні). Прямі методи пов'язані з необхідністю проколювання або розрізання шкіри та стінки судини і введення в неї катетера, з'єднаного з манометром. Ці методи широко використовують в експериментах на тваринах і в клініках під час операцій на серці та деяких інших органах.

Непрямі методи використовують переважно для вимірювання артеріального тиску в людей без будь-якого ушкодження тканини і судин. Серед цих методів найбільшого поширення набув метод, розроблений М.С. Коротковим, ще в 1905 р. На плече людині накладають гумову манжетку, за допомогою якої створюють навколо плечової артерії тиск. Цей тиск у манжетці й вимірюється в той момент, коли він дорівнює артеріальному тиску. Метод Короткова відрізняється від інших непрямих методів саме способом визначення моменту рівності тисків у артерії і манжетці. Для цього слугують так звані коротковські звуки, яких за нормальних умов немає, але вони виникають у частково перетиснутій манжеткою артерії нижче від місця пережимання лише тоді, коли кров у артерії рухається переривчасто. Вони вислуховуються за допомогою фонендоскопа, прикладеного до внутрішньої поверхні ліктьового суглоба, і сприймаються як глухі ритмічні удари, синхронні зі скороченнями серця.

У манжетці, накладеній на плече, за допомогою гумової груші створюється тиск, що перевищує тиск в артерії. При цьому артерія перетискується, рух крові припиняється і ніяких звуків у артерії не чути. Проте в міру випускання з манжетки повітря і зникнення в ній тиску настає момент, коли цей тиск дорівнює артеріальному, точніше на 1-2 мм рт. ст. нижче, ніж в артерії. Тиск в артерії не сталий, а пульсуючий: під час систоли серця він зростає — систолічний тиск, а під час діастоли знижується — діастолічний тиск. Отже, в момент, коли тиск у манжеті стає хоч трохи нижчим від систолічного тиску в артерії, остання на якусь частку секунди розкривається і пропускає порцію крові — виникає перший коротковський звук. Тиск у манжетці в цей момент дорівнює систолічному тиску. З подальшим зниженням тиску в манжетці час відкритого стану артерії і порція крові, що проходить через неї під час кожної систоли, збільшуються, наростає й сила звуків. Далі, коли тривалість зупинки крові в артерії зменшується, звуки поступово слабшають, і коли тиск у манжетці стає хоч трохи нижчим, ніж діастолічний тиск в артерії, потік крові стає безперервним і звуки Короткова зникають. У цей момент за шкалою манометра визначають діастолічний тиск.

Тиск у венах визначають за показниками водяного манометра, а для вивчення тиску в капілярах вивчає рух крові по капілярах під мікроскопом. у спеціальній камері, у якій можна змінювати тиск.

3.2. Артеріальний тиск -це, по суті, потенційна енергія, що надається крові серцем для подолання опору стінки артерій і переміщення крові у кровоносній системі. Зрозуміло, що на початку системи артеріальний тиск має бути найвищим, а в міру її просування артеріями потенційна енергія його частково переходить у кінетичну енергію руху крові, і артеріальний тиск поступово знижується.

Артеріальний тиск – тиск крові на стінки артерій, яке обумовлене ступенем сжатия крові.

Кров'яний тиск в аорті складає 150-180 мм рт. ст. в артеріях воно декілька нижче - 100-120 ммрт. ст. У нормі ідеальним артеріальним тиском вважаіоть: систолічний 120 ± 15 мм рт. ст., діастолічний 80 ± 15 мм рт. ст. З віком артеріальний тиск зростає і може досягати 60/100 мм рт. ст., що є в межах норми для певної вікової групи. Рівень артеріального тиску залежить і від функціонально стану організму. Так, під час фізичного навантаження він зростає. При великих навантаженнях систолічний AT може сягати 200 мм рт. ст. і більше.

На висоту артеріального тиску оказують вплив наступні фактори:

1. величина систолічного і хвилинного об’єму крові

2. периферийний опір в артеріолах і капілярах. Опір в артеріолах і капілярах набагато вищий, ніж у великих артеріях, а тому у цих судинах велика кількість енергії витрачається на преодоление опору. Тому кров’яний тиск тут різко падає.

3. внаслідок еластичності артерій кров’яний тиск під ас систоли піднімається повільніше і на меншу величину, ніж у тих випадках, коли артерії можуть розтягуватися.

4. кількість крові, яка знаходиться у судинній системі. При викиданні крові з кров’яних депо у загальне коло кровообігу спостерігається підвищення кров’яного тиску. При значних крововтрата кров’яний тиск падає.

В артеріолах і капілярах відбувається різке падіння тиску, у капілярах тиск складає усього 15- 25 мм рт. ст. У здорової тварини спостерігаються постійні коливання кров'яного тиску. Ці коливання кров'яного тиску чітко помітні при графічній реєстрації кров'яного тиску на кімографі.

Коливання ці обумовлені

а /роботою серця

б /дихальними рухами

в/тонусом судин.

Кров’яний тиск (мм рт. ст.) у різноманітних видів сільськогосподарських тварин такий

Вид тварини	Максимальний тиск	Мінімальний тиск
Кінь	100-120	35-50
Корова	110-140	35-70
Вівця і кози	100-120	60-65
Собаки	120-140
курки	130-155
півня	до 180
індика

Холоднокровні тварини мають набагато нижчий тиск. Так, у черепахи, крокодила, більшості безхвостих амфібій артеріальний тиск становить 30-50 мм рт. ст. У риб він ще нижчий — від 20 до 40 мм рт. ст., однак у риб, що ведуть активний спосіб життя (лосось, вугор), AT може досягати 70—120 мм рт. ст. У безхребетних тиск крові в судинах чи гемолімфи рідко перевищує 20 мм рт. ст. У дощового черв'яка, наприклад, у стані спокою тиск крові не перевищує 2 мм рт. ст., а під час руху досягає 10 мм рт. ст. Тварини з незамкненою системою кровообігу мають ще нижчий тиск, а у комах з твердим покривом тіла (наприклад, жук-плавунець) тиск гемолімфи може бути навіть негативним. У безхребетних із замкненою системою і активним способом життя (наприклад, восьминіг) тиск крові досягає 40-60 мм рт. ст.

Крім систолічного і діастолічного розрізняють ще пульсовий і середній тиск. Пульсовий — це різниця між систолічним і діастолічним тиском, у нормі він становить 30-40 мм рт. ст. Середній тиск — це середній динамічний тиск, тобто таке уявне значення непульсуючого тиску, яке б забезпечувало рух крові з такою самою швидкістю, як і певний пульсуючий тиск. Хоча середній артеріальний тиск є величиною неіснуючою, умовною, проте саме її використовують при розрахунках ЗПСО. Для її визначення користуються формулою:

Р_сер=Р_{діастол}+1/3(Р_сист-Р_діаст)

Вже згадувалося, що артеріальний тиск не є сталим уподовж судинної системи. Після виходу крові з лівого шлуночка в аорту тиск у більшій частині артеріального русла залишається майже без змін, і тільки в артеріолах і капілярах відбувається різке зниження тиску від 110 до 15 мм рт. ст., яке далі поступово продовжується у венах. У порожнистих венах, через які кров надходить до правого передсердя, тиск знижується в середньому до нуля. Подібна картина, але в значно зменшеному масштабі, спостерігається і в малому колі кровообігу

Дата добавления: 2014-01-04