Продуктивність

Лекція 7. Вимоги, що пред'являються до мереж

При організації та експлуатації мережі важливими вимогами при їх роботі є наступні:

· продуктивність;

· надійність і безпека;

· розширюваність і масштабованість;

· прозорість;

· підтримка різних видів трафіка;

· керованість;

· сумісність.

Продуктивність ‑ це характеристика мережі, що дозволяє оцінити, наскільки швидко інформація передавальної робочої станції досягне до приймальної робочої станції.

На продуктивність мережі впливають наступні характеристики мережі:

· конфігурація;

· швидкість передачі даних;

· метод доступу до каналу;

· топологія мережі;

· технологія.

Якщо продуктивність мережі перестає відповідати висунутим до неї вимогам, то адміністратор мережі може вдатися до різних прийомів:

· змінити конфігурацію мережі таким чином, щоб структура мережі більш відповідала структурі інформаційних потоків;

· перейти до іншої моделі побудови розподілених додатків, яка дозволила б зменшити мережевий трафік;

· замінити мости більш швидкісними комутаторами.

Але самим радикальним рішенням в такій ситуації є перехід на більш швидкісну технологію.

Зі збільшенням масштабу мереж виникла необхідність в підвищенні їх продуктивності. Одним із способів досягнення цього стала їх мікросегментація. Вона дозволяє зменшити кількість користувачів на один сегмент і знизити обсяг широкомовного трафіку, а значить, підвищити продуктивність мережі.

Спочатку для микросегментации використовувалися маршрутизатори, які, взагалі кажучи, не дуже пристосовані для цієї мети. Рішення на їх основі були досить дорогими і відрізнялися великою часовою затримкою і невисокою пропускною здатністю. Більш придатними пристроями для микросегментации мереж стали комутатори. Завдяки відносно низькій вартості, високій продуктивності і простоті у використанні вони швидко завоювали популярність.

Таким чином, мережі стали будувати на базі комутаторів і маршрутизаторів. Перші забезпечують високошвидкісну пересилку трафіку між сегментами, що входять в одну підмережа, а другі передають дані між підмережами, обмежують поширення широкомовного трафіку, вирішують завдання безпеки тощо.

Одним із рішень щодо підвищення продуктивності локальних мереж стала технологія віртуальних мереж. Віртуальні ЛОМ (VLAN) забезпечують можливість створення логічних груп користувачів в масштабі корпоративної мережі. Віртуальні мережі дозволяють організувати роботу в мережі більш ефективно.

Віртуальною мережею називається група вузлів мережі, трафік якої, у тому числі й широкомовний, на канальному рівні повністю ізольований від інших вузлів мережі (рис. 1). Це означає, що передача кадрів між різними віртуальними мережами на підставі адреси канального рівня неможлива, незалежно від типу адреси ‑ унікальної, групової або широкомовної. У той же час усередині віртуальної мережі кадри передаються за технологією комутації, тобто тільки на той порт, що зв'язаний з адресою призначення кадру. Віртуальні мережі можуть перетинатися, якщо один або кілька комп'ютерів входять до складу більш ніж однієї віртуальної мережі. На рис. 1 сервер електронної пошти входить до складу 3 й 4 віртуальних мереж. Це значить, що його кадри передаються комутаторами всім комп'ютерам, що входять у ці мережі. Якщо ж якийсь комп'ютер входить до складу тільки віртуальної мережі 3, то його кадри до мережі 4доходити не будуть, але він може взаємодіяти з комп'ютерами мережі 4 через загальний поштовий сервер.

Рис. 1. Віртуальні мережі

Дата добавления: 2014-01-04