Деякі приклади вивержень і вулканів

Везувій. Знаходиться на Апеннінському півострові поблизу Неаполітанської затоки. Єдиний діючій вулкан в материковій Європі. Висота його 1277 м. Везувій являє собою складну вулканічну споруду з декількох конусів. Вулканічні конуси складені перешаруванням застиглої лави і туфів. Зафіксовано більше 50 вивержень. Останні виверження були у 1957-59 роках. Після того і донині спостерігається фумарольна діяльність.

Найбільш потужне виверження Везувію відбулось у 79 році до н. е. Почалось воно із сейсмічних поштовхів і викиду в повітря вулканічного попелу. Через деякий час відбувся потужний викид в атмосферу суміші із гарячих газів і твердих вулканічних уламків, які утворили величезну хмару. Хмара перемістилась на південний захід і опустилась на місто Помпеї, яке знаходилось у 10 км від жерла вулкану. Місто повністю засипало пірокластичним матеріалом – вулканічним попелом, піском, лапілями та пемзою. Товщина шару цього матеріалу досягала 6 м. Наприкінці виверження пішов сильний дощ, в результаті чого виникли потужні грязьові потоки – суміш води і пухких вулканічних осадів. Цими потоками було повністю зруйноване і затоплене місто Геркуланум. Лише через 17 століть люди випадково знайшли залишки вказаних міст.

Кракатау. Знаходиться на невеликому о. Кракатау, що між островами Ява і Суматра. З цим вулканом пов’язане одне з грандіозніших вулканічних вивержень на Землі, яке відбулось у 1883 р. Під час цього виверження, серією найпотужніших вибухів на протязі трьох днів, була зруйнована частина острова Кракатау і на десятки кілометрів в атмосферу було викинуто близько 18 км³ пірокластичного матеріалу. Товщина уламкових вулканічних відкладів на поверхні Землі в радіусі 15 км від вулкану досягала 65 м, а вулканічний попіл був за два тижні рознесений по всій земній кулі.

Після того, як вулканічна споруда була зруйнована вибухами і морська вода попала в жерло вулкану, відбувся новий колосальний вибух, який чули навіть в Австралії, за 5000 км від Кракатау! Наслідком цього вибуху стали землетрус, цунамі і хвилі висотою 40 м, як обрушились на сусідні індонезійські острови.

Лакі. Вулкан-тріщина в південній Ісландії. У 1783 р. тут відбулось найбільш потужне виверження за весь історичний час в Ісландії. Лава виходила на поверхню із тріщини довжиною до 30 км. На протязі двох місяців відбулось три основних виверження базальтової лави, об’єм якої склав близько 12 км³. Лава “затопила” територію площею близько 900 км². Довжина лавових потоків досягала 15-25 км. Сірчані гази, які виділились з лави і вулканічний попіл знищили великі території пасовиськ і відповідно тисячі голів домашньої худоби.

Мауна-Лоа. Знаходиться на о. Гавайї і є найбільшім головним вулканом цього острову, який складається із п’яти вулканів. Підніжжя цього вулкану знаходиться на дні океану на глибині близько 5300 м і він піднімається над рівнем океану на висоту 4500 м. Таким чином, загальна висота вулкану досягає близько 9800 м! За висотою і об’ємом вулкан Мауна-Лоа є найбільшим на Землі.

Мон-Пеле. Знаходиться на о. Мартініка в Карибському морі. У 1902 р. тут відбулось специфічне катастрофічне виверження. Це виверження було пов’язане з тим, що в кратер вулкану піднялась по жерлу дуже в’язка лава і утворила своєрідну пробку. Після того, як тиск газів під пробкою піднявся, відбувся вибуховий прорив газів на поверхню. Гарячі гази, водяна пара і вулканічний попіл утворили при цьому велику розпечену хмару, яка мала густину більшу ніж повітря і температуру близько 600^оС. Ця хмара із величезною швидкістю пронеслась вниз по схилу вулкана і повністю спалила місто Сен-П’єр, яке мало 28 тис. жителів.

Парікутин. Знаходиться у південно-західній Мексиці. Цей вулкан знаменитий тим, що він виник у 1943 р. буквально на очах людей посередині звичайного маїсового поля. За одну добу конус вулкану досяг висоти 10 м. За наступний тиждень висота вулкану була вже близько 110 м, а за рік – 325 м. Максимальна висота вулкану склала 420 м, діаметр підніжжя – 700-800 м, а діаметр кратера – 270 м. Лавові потоки розтікались навколо вулкану на площі близько 2 км². Вулкан також викидав вулканічний попіл і водяну пару.

Кіліманджаро. Найвища гора Африки (5895 м). Знаходиться у східній Африці між озером Вікторія і узбережжям Індійського океану (Танзанія). Являє собою вулканічний масив, утворений трьома конусоподібними потухлими вулканами: Кібо, Мавензі та Шира. Весь масив складений переважно базальтами. В межах конусу Кібо спостерігається активна сольфатарна діяльність.

Арарат. Гора у східній частині Туреччини на кордоні з Вірменією та Іраном (5165 м). Є потухлим вулканом і складається з двох базальтових конусів. Існує легенда, що якраз на цій горі врятувався від Всесвітнього потопу Ной зі своїм Ковчегом.

Фудзіяма. Найвища горя Японії (3776 м). Знаходиться на о. Хонсю, у 100 км на південний захід від Токіо. Являє собою діючій вулкан правильної конусоподібної форми з кратером глибиною 250 м, складений базальтами і андезитами. Останнє виверження було у 1707-08 роках.

Вулкани України. На території України відомі погаслі вулкани в Карпатах і Криму. В Карпатах наслідки вулканічної діяльності спостерігаються в межах Вулканічного або Вигорлат-Гутинського хребта, який складений ефузивними породами – андезитами, андезито-базальтами та туфами. Вулканічна діяльність тут відбувалась у міоцен-пліоценовий час. В рельєфі збереглися вулканічні споруди правильної конічної форми, такі, як Синяк, Бужора, Борилів Діл тощо. У Кримських горах дуже характерним є вулканічний масив Карадаг, який має середньоюрський вік.

До найвищих континентальних вулканів відносяться: Тупунгато (6800 м, Аргентина), Уальятірі (6060 м, Чилі), Котопахі (5897 м, Еквадор), Кіліманджаро (5895 м, Африка), Орісаба (5700 м, Мексика).

За кількістю відомих вивержень першість належить Етні (о. Сицилія) – близько 130 вивержень, за нею ідуть японські вулкани Асо і Асамо – відповідно 73 і 66 вивержень.

За кількістю викинутого матеріалу за одне виверження перше місце посідає індонезійський вулкан Тамбора – близько 100 км³, потім ідуть Катмай (Аляска) – близько 20 км³ і Кракатау (Індонезія) – близько 18 км³.

Слід зазначити, що вулканічна діяльність має не тільки негативні наслідки. З активною діяльністю вулканів і наступними поствулканічними процесами

пов’язане утворення родовищ різноманітних корисних копалин. Основними з яких є родовища сірки, срібла, золота, міді (халькопірит, халькозин, самородна мідь), олова (каситерит), вольфраму (вольфраміт), флюориту, молібдену (молібденіт), ртуті (кіновар), ісландського шпату, будівельних матеріалів (туфи), декоративного каміння.

Крім того, в деяких районах вулканічної діяльності люди використовують теплову енергію, яка акумулюється у підземній воді навколо вулкану. Наприклад, електростанції, які використовують природні гарячі воду і пару, діють в Італії, Ісландії, Каліфорнії, Нової Зеландії, на Камчатці.

Дата добавления: 2014-01-04