Шкільна реформа Японії

Шкільна реформа. Із середини 80-х років у Японії проводиться активна реформа шкільної освіти, її основні завдання:

• побудувати систему безперервної освіти, мета якої — впровадити її в усі сфери активного життя людини;

• змінити зміст і методи навчання в школі таким чином, щоб максимально забезпечити можливість навчання з урахуванням індивідуальних особливостей дітей і підлітків;

• систематизувати зміст і методи навчання й виховання: школах відповідно до таких явищ, як комп'ютеризація високий ступінь інформатизації, а також інтернаціоналізація сучасного життя.

Початкова школа. Курс навчання триває 6 років. Початкова освіта є обов'язковою для дітей віком від 6 д 12 років.

До навчального плану належать такі дисципліни: рідна мова, суспільствознавство, природознавство, мораль, математика, музика, малювання, ручна праця, фізкультура і, починаючи з 5 класу, домоведення для дівчаток і хлопчиків.

Організація початкового навчання передбачає, що:

• при навчанні письма учні засвоюють національну фонематичну абетку (кана), вивчають близько 1 тис. ієрогліфів (для читання газети потрібно знати близько 2,5 тис.);

• на уроках суспільствознавства вони отримують відомості з географії, історії, правил поведінки в громадських місцях;

• на уроках природознавства — елементарні відомості про живу й неживу природу і людину;

• на заняттях з математики вивчають арифметичні дії, засвоюють елементарні відомості з геометрії.

Навантаження упродовж тижня — 24 — 29 год. залежно від віку учнів.

Середня школа. Сучасна середня школа має два рівні:

• молодша середня школа;

• старша середня школа.

Молодша середня школа є обов'язковою для дітей 12-15 років. Термін навчання в ній — 3 роки. До навчального плану належать обов'язкові предмети (рідна мова, математика, суспільствознавство, природознавство, мораль, музика, образотворче мистецтво, фізкультура, основи виробництва — для хлопчиків, домоведення — для дівчаток) і предмети на вибір (іноземна мова, технологія, домоведення, додаткові курси зики, фізкультури, мистецтва). Навантаження протягом тижня — 30 год. На уроках рідної мови учні вдосконалюють грамотність, вправляються у складанні ділових документів; кількість досліджуваних ієрогліфів не лімітується, але досягає лише 2 тис.

Вивчаються синтетичні курси природознавства і суспільствознавства, що іноді призводить до схематизму та фрагментарності знань із хімії, фізики, біології, історії тощо.

Старша середня школа розрахована на юнаків і дівчат віком 15 — 18 років. Курс навчання триває три роки. Навчання в такій школі платне, диференційоване і поділяється на два відділення — загальноосвітнє і професійне. У 19 % шкіл наявні обидва профілі, у 48 — лише загальноосвітні, а в 33 % — лише професійні.

Для вступу потрібно скласти іспит, який витримують понад 90 % випускників обов'язкової школи.

Велике поширення повної середньої освіти пояснюється престижністю освіти в японському суспільстві; потребами розвитку економіки; обмеженими можливостями працевлаштування осіб, які мають підготовку тільки на рівні обов'язкової школи.

Загальноосвітні відділення мають різні потоки, у тому числі орієнтовані на підготовку до вступу до вищої школи. У межах цих потоків можливі варіанти навчальних планів із гуманітарним або природничонауковим нахилом.

Серед навчальних предметів — японська мова, класична література, суспільствознавство, економіка, національна! всесвітня історія, географія, математика, фізика, хімія, біологія, фізкультура, образотворче мистецтво, музика, іноземна мова, основи виробництва (для юнаків), домоведення (для дівчат). Навантаження протягом тижня — 34 — 36 год.

Професійні відділення мають п'ять потоків: технологічний, сільськогосподарський, морського промислу, комерційний, домоведення. Усі потоки, крім комерційного, мають вузьку спеціалізацію.

Вибір програм у кожній школі обмежений (їх 2 або 3). 40 % часу відводиться на спеціалізовані предмети, а загальноосвітні висвітлюються за спрощеними програмами.

Закінчення професійного відділення не фіксується присвоєнням кваліфікації або спеціальності і не гарантує отримання роботи.

Оцінювання і контроль знань. Основний спосіб перевірки і контролю знань — письмові тести.

У початковій і середній школах застосовують п'ятирівневу шкалу оцінок: S (дуже добре); А (добре); В (задовільно); С (погано); D (дуже погано).

Іспити інтенсивні та виснажливі.

Дата добавления: 2014-01-04