Тема 7. Спільне інвестування

Рівень життя народу

Протягом 1960-80-х рр. спостерігалося певне зростання добробуту народу, підвищення заробітної плати. Проте цей добробут був відносним: за рівнем життя Україна на початку 1980-х рр. знаходилася серед країн, які займали 50-60-ті місця у світі. Існував гострий дефіцит промислових і продовольчих товарів, черги стали ганебною прикметою життя народу. До того ж відносний добробут народу в 1960-70-х рр. забезпечувався за рахунок розпродажу національних природних багатств – нафти, газу, вугілля, лісу. Десятки мільярдів карбованців не використовувалися для модернізації економіки в цілому, для істотного поліпшення соціально-культурної сфери, а просто “проїдалися”. Населення не знало справжньої ціни свого “достатку”, того, що він мав нездоровий і тимчасовий характер. Нафтовий “бум” 1970-х рр. минув, і в бюджеті СРСР почали з’являтися багатомільярдні дефіцити.

Горбачовська перебудова позначилася новими експериментами в політичній системі та економіці. Проте, подолати труднощі, не змінивши тоталітарної системи, було марно сподіватися. Республіки стали вимагати суверенітету при першій ліпшій нагоді.

1. Поняття, ознаки та види спільного інвестування.

2. Правове забезпечення спільного інвестування.

3. Поняття та види договорів про спільну інвестиційну діяльність.

Самостійно:

1. Об’єкти та суб’єкти спільного інвестування.

2. Правове забезпечення створення та діяльності суб’єктів спільного інвестування.

У сучасних економічних умовах спільне інвестування набуває особливого значення, оскільки дозволяє залучити до інвестування масштабних (за значущістю, вартістю тощо) об'єктів значну кіль­кість осіб, в обмін на отримання ними в майбутньому певних вигод від такого інвестування.

Усталеного поняття спільного інвестування ні в літературі, ні в зако­нодавстві немає.

Закон «Про інвестиційну діяльність» (ч. 2 ст. 2) пов'язує спільне інвестування з участю в ньому громадян та юридичних осіб, інозем­них держав.

Відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування», діяльність із спільного інвестування - діяльність, яка провадиться в інтересах учасників (учасника) інституту спільного інвестування та за рахунок інституту спільного інвестування шляхом вкладення коштів спільного інвестування в активи інституту спільного інвестування (ст. 1).

В Законі є положення щодо спільного інвестування як виключної діяльності цих організацій (так, згідно зі ст. 8 Закону, корпоративний фонд - юридична особа, яка утворюється у формі АТ і провадить виключно діяльність із спільного інвестування).

У науковій літературі спільне інвестування досліджується в ракурсі вкладення іноземних інвестицій - у договірній формі (шляхом укладення до­говору про спільну інвестиційну діяльність між іноземними та вітчизняними інвесторами) та корпоративній формі (шляхом створення підприємства з іно­земними інвестиціями й участі іноземного інвестора в такому підприємстві).

Ознаки спільного інвестування:

- здійснюється кількома (багатьма) інвесторами в один і той же об'єкт (об'єкти);

- спільність мети інвестування у інвесторів і відповідно - необхідність ко­ординації їх дій;

- координація дій таких осіб, що може забезпечуватися шляхом:

1) укла­дення відповідної угоди (договору про спільну інвестиційну діяльність, про кооперації тощо) та/або

2) створення організації (участі в ній) що діє як професійний учасник інвестування (в т. ч. інституційний інвестор) на користь первісних інвесторів, забезпечуючи в такий спосіб узгодження їх інтересів щодо мети, напрямів, об'єктів інвестування та досягнення пев­ного соціально-економічного ефекту;

- може поєднуватися з іншими економіко-правовими формами інвестуван­ня: інноваційним, приватизаційним, іноземним, капітальним будівни­цтвом, інвестуванням на ринку цінних паперів (фондовому ринку) та ін.;

- правові форми:

а) корпоративна - шляхом створення організації традиційно корпоративно­го типу (за участю кількох або багатьох засновників та/або учасників зі статусом юридичної особи), у т. ч. консорціуму, корпоративного інвести­ційного фонду;

б) договірна: договори про спільну інвестиційну (підприємницьку) діяль­ність; засновницькі договори; договори про кооперацію;

в) змішана - корпоративно-договірна: шляхом створення організації без статусу юридичної особи (пайового інвестиційного фонду), що супроводжується укладенням відповід­них договорів;

- види:

а) залежно від наявності (відсутності) статусу професійного інвестора у про­відного учасника такого інвестування: 1) професійне і 2) непрофесійне спільне інвестування;

б) залежно від місця спільного інвестування в основній діяльності її суб'єктів: 1) виключна діяльність (інститути спільного інвестування - ICI), 2) обслуговуюча основну діяльність як її складовий елемент (пенсій­ні фонди, АТ, створення консорціуму), 3) неосновна (інвестування шляхом розміщення облігацій).

в) за ознакою спеціальних правових режимів: щодо інститутів спільного інвестування; пенсійних фондів; довірчих товариств; спільного привати­заційного інвестування; спільного іноземного інвестування - кількома іноземними інвесторами (іноземне підприємство) або за спільної участі іноземних і вітчизняних інвесторів (підприємство з іноземними інвести­ціями та договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземно­го інвестора) щодо складних механізмів інвестування, в т. ч. іпотечного кредитування, фінансово-кредитних механізмів тощо.

Отже, спільне інвестування – це така економіко-правова форма інвестування, що передбачає участь у ній кількох/багатьох інвесторів зі спільними (подібними) інтересами, наявність спільного об’єкта (об’єктів) інвестування, можливість застосування різних правових форм (корпоративної, договірної, корпоративно-договірної) та поєднання з іншими економіко-правовими формами (капітальне будівництво, інвестування на фондовому ринку, інноваційне інвестування, приватизаційне інвестування та ін.).

Доцільно приділити спеціальну увагу правовим режимам спільного інвестування, що передбачають використання інститутів спільного інвестування, пенсійних фондів, довірчих товариств, іпотечного кредитування та фінансово-кредитних механізмів.

2. ГК (гл. 38, ч. 2 ст. 63, гл. 7, 9, 10, 12, ст. 176); ЦК (гл. 8, 77);

Закони України:

- «Про інвестиційну діяльність»;

- «Про правовий режим іноземного інвестування»;

- «Про приватизацію державного майна»;

- «Про цінні папери та фондовий ринок»;

- від 05.07.2012 р. «Про інститути спільного інвестування»;

- від 19.06.2003 р. «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»;

- від 19.06.2003 р. «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»;

- від 09.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

- від 09.07.2003 р. «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

- від 01.07.2010 р. «Про державно-приватне партнерство».

Декрет КМУ від 17.03.1993 р. № 23-93 «Про довірчі товариства».

Постанова КМУ від 11.04.2012 р. № 296 «Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном».

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державно-приватне партнерство», у рамках здійснення державно-приватного партнерства можуть укладатися договори, у т.ч. про спільну діяльність. Ще однією поширеною формою партнерства державного і приватного секторів є створення державно-приватних компаній. Участь приватного сектору в капіталі державного підприємства може передбачати акціонування (корпоратизацію) і створення спільних підприємств.

Закон України «Про інститути спільного інвестування» регулює питання залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів та створення, діяльності, припинення суб’єктів спільного інвестування.

Крім того, про інститути спільного інвестування (далі – ІСІ) згадується у: ПК України, Законах України «Про інвестиційну діяльність»; «Про цінні папери та фондовий ринок»; «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»; «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; «Про недержавне пенсійне забезпечення» та ін.

У Законі України «Про інститути спільного інвестування» під інститутом спільного інвестування розуміється корпоративний або пайовий фонд.

Корпоративний фонд - юридична особа, яка утворюється у формі АТ і провадить виключно діяльність із спільного інвестування (ст. 8 Закону).

Пайовий фонд не є юридичною особою. Пайовий фонд - сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності (ст. 41).

Реєстрація ІСІ здійснюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) шляхом внесення відомостей про ІСІ до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування (далі - Реєстр) з присвоєнням такому інституту реєстраційного коду.

Учасник ІСІ - особа, яка є власником цінних паперів ІСІ (ст. 4). Держава або територіальна громада, а також юридичні особи, частка державної або комунальної власності в яких перевищує 25 %, не можуть бути учасниками ІСІ.

Особа, яка має намір набути статус учасника ІСІ, цінні папери якого існують у бездокументарній формі, зобов’язана відкрити рахунок у цінних паперах у зберігача цінних паперів. Власником усіх цінних паперів ІСІ може бути одна особа.

Класифікація ІСІ:

1. Залежно від порядку провадження діяльності: відкритого, інтервального та закритого типу (ст. 7 Закону).

ІСІ належить до відкритого типу, якщо інститут (компанія з управління його активами) бере на себе зобов’язання здійснювати у будь-який час на вимогу учасників цього інституту викуп цінних паперів, емітованих таким інститутом (компанією з управління його активами).

ІСІ належить до інтервального типу, якщо інститут (компанія з управління його активами) бере на себе зобов’язання здійснювати на вимогу учасників цього інституту викуп цінних паперів, емітованих таким інститутом (компанією з управління його активами), протягом обумовленого у проспекті емісії строку (інтервалу).

ІСІ належить до закритого типу, якщо інститут (компанія з управління його активами) не бере на себе зобов’язань щодо викупу цінних паперів, емітованих таким інститутом (компанією з управління його активами), до моменту його припинення.

2. ІСІ може бути строковим або безстроковим.

Безстроковий ІСІ створюється на невизначений строк.

Строковий ІСІ створюється на певний строк, встановлений у його регламенті, після закінчення якого зазначений інститут припиняється, якщо загальними зборами учасників фонду не прийнято рішення про продовження строку діяльності такого інституту. Крім того, строк діяльності строкового пайового фонду може бути продовжено за рішенням органу компанії з управління активами фонду, уповноваженого вносити зміни до його регламенту.

ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

У разі продовження строку діяльності строкового ІСІ обов’язково здійснюється викуп цінних паперів такого інституту в його учасників, які протягом 3 місяців з дня прийняття зазначеного рішення подали письмову заяву про викуп у них цінних паперів, а в учасника корпоративного інвестиційного фонду - також за умови, що цей учасник не голосував за прийняття відповідного рішення. Порядок обов’язкового викупу цінних паперів ІСІ встановлюється Комісією.

3. ІСІ можуть бути диверсифікованого, недиверсифікованого, спеціалізованого або кваліфікаційного виду.

ІСІ вважається диверсифікованим, якщо він одночасно відповідає таким вимогам:

1) сумарна вартість цінних паперів одного емітента в активах ІСІ не перевищує 10 % загального обсягу цінних паперів відповідного випуску цінних паперів такого емітента;

2) сумарна вартість цінних паперів, які становлять активи ІСІ в обсязі, що перевищує 5 % загального обсягу випуску цінних паперів, на момент їх придбання не перевищує 40 % вартості чистих активів;

3) не менш як 80 % загальної вартості активів ІСІ становлять кошти, в тому числі на банківських депозитних рахунках, ощадні (депозитні) сертифікати, банківські метали, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, що допущені до торгів на фондовій біржі.

ІСІ вважається спеціалізованим, якщо він інвестує активи виключно у визначені цим Законом активи.

До спеціалізованих ІСІ належать інвестиційні фонди таких класів:

1) фонди грошового ринку;

2) фонди державних цінних паперів;

3) фонди облігацій;

4) фонди акцій;

5) індексні фонди;

6) фонди банківських металів.

ІСІ вважається кваліфікаційним, якщо він інвестує активи виключно в один із кваліфікаційних класів активів та кошти, а також не має будь-яких вимог до структури активів.

До кваліфікаційних належать такі класи активів:

1) об’єднаний клас цінних паперів;

2) клас нерухомості;

3) клас рентних активів;

4) клас кредитних активів;

5) клас біржових товарних активів;

6) інші класи активів, які Комісія може вводити та відносити до кваліфікаційних.

Фізична особа може бути учасником кваліфікаційного ІСІ за умови придбання цінних паперів такого інституту в кількості, яка за номінальною вартістю цих цінних паперів складає суму не менше ніж 100 мін. заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01.01.2014 р.

ІСІ, які не відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Комісії до диверсифікованого, спеціалізованого або кваліфікаційного ІСІ, є недиверсифікованими.

Відкритими ІСІ можуть бути тільки диверсифіковані та спеціалізовані ІСІ.

Інтервальними ІСІ можуть бути тільки диверсифіковані, спеціалізовані та кваліфікаційні ІСІ.

4. Біржовими є ІСІ, проспектом емісії цінних паперів якого передбачається, що:

1) цінні папери такого інституту підлягають обов’язковому обігу на фондовій біржі, визначеній проспектом емісії;

2) придбання цінних паперів під час їх первинного розміщення чи продаж емітентом раніше викуплених цінних паперів або пред’явлення до викупу цінних паперів такого інституту здійснюється учасниками такого інституту чи інвесторами через андеррайтера таких цінних паперів або андеррайтером за власний рахунок чи за рахунок його клієнтів;

3) андеррайтер цінних паперів такого інституту зобов’язаний підтримувати котирування (ціни попиту та пропозиції) таких цінних паперів на визначеній проспектом емісії фондовій біржі;

4) оплата цінних паперів такого інституту під час їх продажу або викупу емітентом може здійснюватися у відповідній пропорції активами, визначеними інвестиційною декларацією зазначеного інституту.

Проспектом емісії цінних паперів біржового ІСІ можуть встановлюватися вимоги щодо мінімальної кількості або вартості цінних паперів, що можна придбати при їх розміщенні або пред’явити до викупу.

Порядок взаємодії компанії з управління активами біржового ІСІ та андеррайтером цінних паперів такого інституту встановлюється Комісією.

Недиверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних та фізичних осіб, є венчурним фондом.

Фізична особа може бути учасником венчурного фонду за умови придбання цінних паперів такого фонду в кількості, яка за номінальною вартістю цих цінних паперів складає суму не менше ніж 1500 мін. заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01.01.2014 р.

Забороняється змінювати тип та вид ІСІ, клас спеціалізованого або кваліфікаційного ІСІ та належність ІСІ до біржових або венчурних.

Отже, ICI - це інвестиційні фонди, в яких акумулюються кошти інвесторів для подальшого отримання прибутку через вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Згідно з ПК України (п. 14.1.86), ICI - інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства.

Корпоративний фонд - юридична особа, яка утворюється у формі АТ і провадить виключно діяльність із спільного інвестування (ст. 8 Закону).

Корпоративний фонд може бути створений виключно шляхом заснування. Виділ з корпоративного фонду іншої юридичної особи або приєднання до корпоративного фонду іншої юридичної особи забороняється.

Корпоративний фонд вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації. Корпоративний фонд набуває статусу ІСІ з дня внесення відомостей про нього до Реєстру.

Засновники (засновник) корпоративного фонду - особи (особа), які прийняли рішення про його створення (ст. 9 Закону). Корпоративний фонд не може бути заснований юридичними особами, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 25 %.

У разі заснування корпоративного фонду його акції підлягають приватному розміщенню.

До державної реєстрації корпоративного фонду та його статуту в органах державної реєстрації засновниками корпоративного фонду повинно бути сплачено 100 % розміру початкового статутного капіталу. Оплата засновниками акцій корпоративного фонду здійснюється виключно коштами.

Створення корпоративного фонду здійснюється за такими етапами (ст. 9):

1) прийняття зборами засновників рішення про створення корпоративного фонду, затвердження проекту його статуту та про приватне розміщення акцій корпоративного фонду;

2) подання до Комісії заяви та всіх документів, необхідних для погодження проекту статуту корпоративного фонду та реєстрації випуску акцій з метою формування початкового статутного капіталу корпоративного фонду;

3) реєстрація Комісією випуску акцій корпоративного фонду, погодження проекту його статуту та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

4) присвоєння акціям корпоративного фонду міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

5) укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій корпоративного фонду та оформлення глобального сертифіката;

6) приватне розміщення акцій серед засновників корпоративного фонду;

7) оплата повної номінальної вартості акцій корпоративного фонду з метою формування початкового статутного капіталу;

8) затвердження установчими зборами корпоративного фонду результатів приватного розміщення акцій серед засновників корпоративного фонду, затвердження статуту, обрання членів наглядової ради корпоративного фонду, затвердження проектів договорів з компанією з управління активами та зберігачем активів корпоративного фонду;

9) державна реєстрація корпоративного фонду та його статуту в органах державної реєстрації;

10) укладення договорів з компанією з управління активами та зберігачем активів корпоративного фонду;

11) подання до Комісії всіх документів, необхідних для реєстрації звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників корпоративного фонду, регламенту та внесення відомостей про корпоративний фонд до Реєстру;

12) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій корпоративного фонду, зареєстрованого регламенту, свідоцтва про внесення до Реєстру та зареєстрованого звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників корпоративного фонду.

Порушення етапів створення корпоративного фонду є підставою для відмови Комісії у видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій корпоративного фонду, реєстрації регламенту та звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників корпоративного фонду.

Мінімальний розмір статутного капіталу корпоративного фонду становить 1250 мін. заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на день реєстрації фонду як юридичної особи (ст. 13).

Управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами (ст. 14).

Зберігання активів корпоративного фонду здійснює на підставі відповідного договору зберігач активів корпоративного фонду.

Органами корпоративного фонду є загальні збори та наглядова рада (ст. 15). Загальні збори є вищим органом корпоративного фонду (ст. 16). Корпоративний фонд зобов’язаний щороку скликати загальні збори (річні загальні збори), які проводяться не пізніше 30 квітня року, що настає за звітним.

Ознаки корпоративного інвестиційного фонду: 1) це юридична особа у формі АТ; 2) мін. розмір статутного капіталу становить 1250 мін. заробітних плат; 3) управління фондом (його активами) здійснює компанія з управління активами на підставі договору, органи управління фонду - загальні збори акціонерів та наглядова рада.

Установчим документом корпоративного фонду є його статут (ст. 11), який повинен містити відомості про:

1) повне найменування корпоративного фонду українською мовою;

2) тип корпоративного фонду (відкритий, інтервальний, закритий);

3) вид корпоративного фонду (диверсифікований, недиверсифікований, спеціалізований, кваліфікаційний);

4) клас інвестиційного фонду у разі, якщо корпоративний фонд є спеціалізованим або кваліфікаційним;

5) належність корпоративного фонду до венчурного або біржового фонду;

6) спільне інвестування як виключну діяльність корпоративного фонду;

7) обмеження щодо діяльності відповідно до цього Закону;

8) строк діяльності корпоративного фонду у разі, якщо такий корпоративний фонд є строковим;

9) розмір статутного капіталу;

10) номінальну вартість і загальну кількість акцій корпоративного фонду;

11) порядок виплати дивідендів учасникам корпоративного фонду (для закритого корпоративного фонду), крім випадків, якщо статутом передбачено, що виплата дивідендів не здійснюється;

12) порядок скликання та проведення загальних зборів;

13) компетенцію загальних зборів та порядок прийняття ними рішень;

14) спосіб повідомлення учасникам корпоративного фонду про зміни у порядку денному загальних зборів;

15) кількісний склад, компетенцію наглядової ради та порядок прийняття нею рішень;

16) порядок внесення змін до статуту;

17) порядок припинення корпоративного фонду;

18) інші положення, що не суперечать законодавству.

У найменуванні корпоративного фонду, наведеному в його статуті, обов’язково зазначаються слова «корпоративний інвестиційний фонд», тип, вид, клас (у разі якщо фонд є спеціалізованим або кваліфікаційним) фонду та належність його до біржового або венчурного фонду.

Корпоративний фонд зобов’язаний зареєструвати регламент протягом 6 місяців з дня державної реєстрації корпоративного фонду як юридичної особи (ст. 12). Регламент повинен містити відомості про:

1) повне найменування корпоративного фонду;

2) ідентифікаційний код корпоративного фонду згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

3) місцезнаходження корпоративного фонду;

4) дату та номер свідоцтва про державну реєстрацію корпоративного фонду і найменування органу, що здійснив таку реєстрацію;

5) строк діяльності корпоративного фонду (для строкового корпоративного фонду);

6) умови, за яких може бути здійснено заміну компанії з управління активами, зберігача активів корпоративного фонду, та порядок такої заміни із зазначенням дій, спрямованих на захист прав учасників корпоративного фонду;

7) порядок визначення вартості чистих активів та ціни розміщення (викупу) акцій корпоративного фонду;

8) порядок визначення розміру винагороди компанії з управління активами та покриття витрат, пов’язаних з діяльністю корпоративного фонду, що відшкодовуються за рахунок його активів;

9) порядок виплати дивідендів (для закритого корпоративного фонду, якщо можливість їх виплати передбачена статутом такого корпоративного фонду);

10) порядок та строки викупу корпоративним фондом своїх акцій;

11) інвестиційну декларацію;

12) мінімальну вартість активів, що є предметом договорів, укладених компанією з управління активами, які підлягають затвердженню наглядовою радою.

Регламент може містити інші відомості.

Регламент та зміни до нього затверджуються наглядовою радою корпоративного фонду і підлягають реєстрації в Комісії.

У разі внесення змін до регламенту наглядова рада корпоративного фонду протягом десяти робочих днів з дня реєстрації Комісією змін до регламенту видає зберігачу активів корпоративного фонду копію змін до регламенту.

Компетенція загальних зборів (ст. 17): можуть вирішувати будь-які питання діяльності корпоративного фонду.

До виключної компетенції загальних зборів належать:

1) внесення змін до статуту корпоративного фонду;

2) прийняття рішення про розміщення акцій корпоративного фонду;

3) прийняття рішення про збільшення статутного капіталу корпоративного фонду;

4) прийняття рішення про зменшення статутного капіталу корпоративного фонду;

5) затвердження проспекту емісії акцій корпоративного фонду;

6) затвердження положень про загальні збори, наглядову раду, а також внесення змін до них;

7) затвердження інших внутрішніх документів корпоративного фонду, якщо інше не передбачено статутом або регламентом;

8) затвердження річного звіту корпоративного фонду;

9) прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження їх розміру для закритого корпоративного фонду, якщо можливість їх виплати передбачена статутом такого корпоративного фонду;

10) прийняття рішень з питань порядку проведення загальних зборів;

11) обрання членів наглядової ради;

12) прийняття рішення про припинення повноважень членів наглядової ради;

13) прийняття рішення за результатами розгляду звіту наглядової ради, компанії з управління активами та зберігача активів корпоративного фонду;

14) прийняття рішення про ліквідацію корпоративного фонду, обрання ліквідаційної комісії, затвердження балансу та довідки про вартість чистих активів корпоративного фонду на дату прийняття такого рішення;

15) прийняття рішення про продовження строку діяльності корпоративного фонду;

16) прийняття рішення про обрання (заміну) компанії з управління активами та укладення договору з нею;

17) прийняття рішення про обрання (заміну) зберігача активів інституту спільного інвестування та укладення договору з ним;

18) прийняття рішення про обрання (заміну) аудитора (аудиторської фірми) та укладення договору з ним;

19) прийняття рішення про обрання (заміну) оцінювача майна корпоративного фонду та укладення договору з ним;

20) прийняття рішення про обрання (заміну) депозитарію цінних паперів та укладення договору з ним;

21) вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом.

Загальний порядок проведення загальних зборів визначено у ст. 23 Закону.

Наглядова рада корпоративного фонду є органом, що здійснює захист прав учасників корпоративного фонду, та відповідно до цього Закону і статуту корпоративного фонду здійснює нагляд за діяльністю корпоративного фонду і виконанням умов регламенту, інвестиційної декларації та договору про управління активами корпоративного фонду (ст. 33). Створення наглядової ради корпоративного фонду є обов’язковим.

Кількісний склад наглядової ради встановлюється статутом, становить непарну кількість осіб та не може бути меншим ніж 3 особи.

Порядок роботи та відповідальність членів наглядової ради визначаються цим Законом і статутом корпоративного фонду. Член наглядової ради не може передавати свої повноваження іншій особі.

Корпоративний фонд припиняється виключно шляхом ліквідації (ст. 39).

Пайовий інвестиційний фонд – це сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності (ст. 41). Пайовий фонд не є юридичною особою і не може мати посадових осіб. Пайовий фонд створюється компанією з управління активами (ст. 42) шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Пайовий фонд вважається створеним з дня внесення відомостей про нього до Реєстру.

Активи пайового фонду, в т.ч. нерухоме майно, цінні папери і депозити, реєструються в установленому порядку на ім’я компанії з управління активами з обов’язковим зазначенням реквізитів такого фонду.

Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового фонду є компанія з управління активами такого фонду.

Учасник пайового фонду - юридична або фізична особа, яка є власником інвестиційного сертифіката такого фонду (ст. 45). Учасники пайового фонду не мають права впливати на діяльність компанії з управління активами. У пайовому фонді наглядова рада не створюється.

Мінімальний обсяг активів пайового фонду становить 1250 мін. заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на день реєстрації фонду як ІСІ.

Вимоги щодо мінімального обсягу активів застосовуються до пайового фонду через 6 місяців з дня реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів такого фонду.

Якщо обсяг активів пайового фонду став меншим, ніж мінімальний обсяг активів пайового фонду та протягом 6 місяців не збільшився до мінімального обсягу активів, такий пайовий фонд підлягає ліквідації.

У регламенті та проспекті емісії інвестиційних сертифікатів пайового фонду обов’язково зазначаються його найменування та слова "пайовий інвестиційний фонд", тип, вид, клас (у разі якщо фонд є спеціалізованим або кваліфікаційним) фонду та належність його до біржового або венчурного фонду.

Створення пайового фонду здійснюється в такій послідовності:

1) прийняття уповноваженим органом компанії з управління активами рішення про створення пайового фонду;

2) затвердження уповноваженим органом компанії з управління активами регламенту;

3) подання до Комісії документів для реєстрації пайового фонду та внесення відомостей про пайовий фонд до Реєстру;

4) реєстрація Комісією регламенту, внесення відомостей про пайовий фонд до Реєстру, присвоєння коду згідно з Реєстром та видача свідоцтва про внесення до Реєстру;

5) укладення договорів з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем активів пайового фонду, депозитарієм;

6) укладення в разі потреби договору з андеррайтером;

7) затвердження уповноваженим органом компанії з управління активами проспекту емісії інвестиційних сертифікатів;

8) подання до Комісії документів, необхідних для реєстрації проспекту емісії інвестиційних сертифікатів;

9) реєстрація Комісією проспекту емісії інвестиційних сертифікатів та видача компанії з управління активами свідоцтва про реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів;

10) присвоєння інвестиційним сертифікатам міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів.

Особливості функціонування пайового фонду визначаються його регламентом, що містить:

1) порядок визначення вартості чистих активів та ціни розміщення (викупу) інвестиційних сертифікатів;

2) порядок визначення розміру винагороди компанії з управління активами та покриття витрат, пов’язаних з діяльністю фонду, що відшкодовуються за рахунок його активів;

3) порядок виплати дивідендів пайовим фондом (для закритого пайового фонду, якщо така виплата передбачена його регламентом);

4) порядок та строки викупу інвестиційних сертифікатів компанією з управління активами пайового фонду;

5) інвестиційну декларацію;

6) відомості про компанію з управління активами.

Пайовий фонд припиняється виключно шляхом ліквідації (ст. 46).

Отже, пайові інвестиційні фонди - це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами і обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності.

Ознаки пайового інвестиційного фонду: 1) не є юридичною особою, створюється компанією з управління активами шляхом продажу (розміщення) інвесторам випущених нею інвестиційних сертифікатів фонду; 2) при підписанні договорів купівлі-продажу активів фонду компанія з управління активами діє від свого імені; 3) компанія з управління активами веде облік результатів діяльності фонду окремо від власної господарської діяльності та інших ICI; 4) мінімальний обсяг активів - 1250 мін. заробітних плат.

Діяльність з управління активами ІСІ провадиться компанією з управління активами на підставі ліцензії, що видається Комісією.

Активи ІСІ можуть складатися з цінних паперів, коштів, у т. ч. в іноземній валюті, банківських металів та інших активів, передбачених законодавством. Особливості складу активів кожного виду ІСІ – ст. 48 Закону.

Відповідно до ст. 51 Закону, цінні папери ІСІ можуть бути лише іменними.

Акції корпоративного фонду є виключно простими та існують у бездокументарній формі.

Інвестиційні сертифікати існують виключно в бездокументарній формі.

Емісія цінних паперів ІСІ здійснюється шляхом їх публічного або приватного розміщення.

Особа, яка придбаває цінні папери ІСІ у їхнього емітента, зобов’язана оплатити такі папери у строк, передбачений проспектом емісії цінних паперів ІСІ, але не пізніше 3 робочих днів з дня укладення договору про придбання цінних паперів ІСІ. Оплачені цінні папери ІСІ у бездокументарній формі зараховуються на рахунок інвестора, відкритий у зберігача, виключно на підставі відповідного розпорядження емітента таких цінних паперів.

Оплата цінних паперів ІСІ у розстрочку не допускається.

Проспект емісії цінних паперів ІСІ - документ, який містить інформацію про розміщення цінних паперів ІСІ (ст. 52). Проспект емісії цінних паперів ІСІ та зміни до нього підлягають обов’язковій реєстрації в Комісії (порядок реєстрації – ст. 53 Закону).

Реєстрація випуску акцій корпоративного фонду, що здійснюється з метою спільного інвестування, та проспекту їх емісії – ст. 54 Закону.

Розміщення, викуп та обіг цінних паперів ІСІ – ст. 55, 58-61 Закону.

Компанія з управління активами - господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі АТ або ТОВ, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Комісією (ст. 63). Компанія з управління активами здійснює управління активами ІСІ.

Розмір статутного капіталу компанії з управління активами повинен становити не менш як 7 мільйонів гривень.

У компанії з управління активами створюється резервний фонд у розмірі, визначеному установчими документами, але не меншому як 25 % статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду визначається установчими документами компанії з управління активами, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку. Кошти резервного фонду використовуються в порядку, визначеному Комісією.

Частка держави в статутному капіталі компанії з управління активами не може перевищувати 10 %.

Компанія з управління активами може одночасно здійснювати управління активами кількох ІСІ.

У відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами.

У відносинах з третіми особами компанія з управління активами пайового фонду повинна діяти від власного імені, в інтересах учасників такого фонду та за його рахунок або в разі недостатності коштів фонду - за власний рахунок.

Діяльність з управління активами ІСІ провадиться компанією з управління активами на підставі ліцензії, що видається Комісією (ст. 66).

Кошти корпоративного фонду зараховуються на його рахунок у банку. Повноваження зберігача активів ІСІ, оцінювача майна ІСІ, аудитора – ст. 68-73 Закону.

Істотними умовами договорів з особами, які обслуговують ІСІ, є (ст. 74):

1) повне найменування та місцезнаходження сторін;

2) предмет договору;

3) права і обов’язки сторін;

4) застереження щодо конфіденційності;

5) порядок надання звітності та інформації з дотриманням вимог цього Закону;

6) відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

7) строк дії договору;

8) розмір винагороди;

9) порядок зміни умов договору;

10) умови дострокового припинення договору;

11) можуть містити інші умови, які не суперечать законодавству.

Порядок розкриття інформації про ІСІ – ст. 75 - Закону.

3. Договори про спільну діяльність - договори про кооперацію, про спільну інвестиційну діяльність, про заснування господарської організації корпоративного типу, що діє на підставі статуту (АТ, ТОВ, ТДВ) та ін.

За договором спільної інвестиційної діяльності сторони інвестор та реципієнт - зобов'язуються спільно здійснювати господарське використання майна, майнових прав та інших цінностей, розміщених інвестором у формі, не пов'язаній із виникненням юридичної особи, з метою отримання прибутку від такого використання.

Ознаки спільного інвестування:

1) сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави по реалізації інвестицій не пов'язаній зі створенням юридичної особи для досягнення спільної мети;

2) здійснення спільної інвестиційної діяльності має установлену мету - розміщення інвестицій та отримання прибутку від використання майна, майнових прав та інших цінностей;

3) спільна інвестиційна діяльність для досягнення поставленої мети потребує від учасників чіткої організації.

Відповідно до ст. 1130 ЦК, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. За договором простого товариства сторони (учасники) зобов'язуються об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК).

Ст. 1130 ЦК вказує на існування 2 різновидів договору про спільну діяльність:

- договір простого товариства (на основі об'єднання вкладів учасників);

- договір про спільну діяльність, що не передбачає об'єднання вкладів учасників.

Ці договори не можна ототожнювати: уклавши договір простого товариства, сторони об'єднують свої вклади та інші майнові внески для спільної мети, утворюючи при цьому спільну власність, у той час як учасники спільної діяльності діють без такого об'єднання.

Критерієм для віднесення того чи іншого договору про спільну діяльність до договору простого товариства є умова про об'єднання вкладів учасників, як це випливає зі ст. 1130 ЦК. Тому договори, в яких їх учасники не об'єднають майно та вклади, треба вважати договорами про спільну діяльність у широкому значенні, тоді як просте товариство можна назвати договором про спільну діяльність у вузькому значенні.

На практиці часто зустрічаються договори, які носять назву договору про спільну діяльність, чи договір про співробітництво тощо. Проте за своєю природою ці договори далекі від названих договорів, оскільки їх аналіз показує, що вони принципово відрізняються за кваліфікуючими ознаками, зокрема, відсутність єдиної спільної мети.

Учасниками договору про спільну діяльність можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, у т. ч. й іноземні інвестори (у ст. 23 Закону України «Про режим іноземного інвестування» передбачено право іноземних інвесторів укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану зі створенням юридичної особи).

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК, умови договору про спільну діяльність (у т. ч. координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови) визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За своєю юридичною природою договір про спільну діяльність є консенсуальним, оскільки визнається укладеним у момент досягнення домовленості щодо його істотних умов, двостороннім або багатостороннім, відплатним (це питання є дискусійним, оскільки його учасники не одержують один від одного зустрічного задоволення, а діють спільно для досягнення загальної мети. Проте внесення учасниками майнових вкладів, від яких у подальшому всі учасники одержують задоволення, свідчить про відплатність цього договору) і фідуціарним, оскільки між його учасниками складаються відносини особисто-довірчого характеру. Учасники довіряють один одному частину свого майна, яке за взаємною згодою використовується для досягнення поставленої мети на благо всіх учасників. Фідуціарний характер спільної діяльності знаходить свій прояв в умовах договору, що встановлює порядок координації спільних дій або ведення спільних справ учасників. У випадку, коли сторони договору про спільну діяльність уповноважили одного з учасників діяти від їх імені та за їх рахунок перед третіми особами у спільних інтересах, вони повинні встановити обсяг його повноважень. Він визначається насамперед змістом договору про спільну діяльність, а залежно від його положень - спільною довіреністю решти учасників, виданою кожним учасником окремо або письмовим актом спільного волевиявлення.

Предметом договору про спільну діяльність є спільне ведення діяльності, спрямованої на досягнення спільної для всіх учасників мети, і вклади учасників (матеріальний об'єкт). Згідно зі ст. 1133 ЦК, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в т.ч. грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Внесками у майно ТОВ, АТ, повного та командитного товариств можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 115 ЦК). Вклади учасників вважаються рівними за вартістю (ч. 2 ст. 1133 ЦК), якщо інше не випливає із договору або фактичних обставин.

Стосовно грошової оцінки вкладу учасника господарського товариства, то вона здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці (ч. 2 ст. 115 ЦК, Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»). Вклади передаються учасниками на загальну користь і утворюють спільне майно. У праві власності на спільне майно кожен з учасників має частку, розмір якої відповідає розміру його вкладу.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1131 ЦК). Особливістю такого договору за участю іноземного інвестора є те, що він повинен бути зареєстрований у порядку, встановленому Положенням про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затв. постановою КМУ від 30.01.1997 р. № 112.

Реєстрацію договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора здійснює Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та уповноважені ним органи.

Державна реєстрація договорів (контрактів) є підставою для здійснення іноземної інвестиції за такими договорами (контрактами).

Підтвердженням державної реєстрації договору (контракту) є картка державної реєстрації договору (контракту), яка видається суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності України у трьох примірниках. Перший примірник такої картки суб'єкт ЗЕД подає до митних органів для митного оформлення відповідного майна, другий - до державної податкової інспекції за місцезнаходженням українського суб'єкта ЗЕД, третій - залишається у суб'єкта ЗЕД України. Один примірник цієї картки та копія договору (контракту) залишаються в органі державної реєстрації (п. 8 Положення).

Відповідно до п. 10 Положення за державну реєстрацію договору (контракту) про спільну інвестиційну діяльність справляється плата у розмірі шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на день реєстрації (102 грн.).

Строк договору про спільну діяльність, як правило, обумовлений його метою, досягнення якої припиняє дію договору. Однак незалежно від цього сторони можуть зазначити в договорі особливий строк його дії, закінчення якого припинить відповідні зобов'язання. Це доцільно в тих випадках, коли мета договору є тривалою і не може бути досягнута до якоїсь певної дати (наприклад, одержання прибутку з підприємницької діяльності). Якщо в договорі відсутні строк його дії і спосіб його визначення, договір вважатиметься укладеним на невизначений строк.

Слід відмітити проблему ототожнення понять «спільна діяльність», «спільне інвестування» з «корпоративним інвестуванням».

Під корпоративним інвестуванням розуміється діяльність приватних осіб (інвесторів) з об'єднання майнових та інтелектуальних цінностей, пов'язана з набуттям корпоративних прав та прав власності на цінні папери, емітовані професійними учасниками ринку цінних паперів, які надалі розміщують отримані кошти в цінних паперах та корпоративних правах інших суб'єктів.

Корпоративне інвестування має наступні ознаки:

1) діяльність приватних осіб (інвесторів) спрямована на об'єднання майнових та інтелектуальних цінностей.

2) метою об'єднання майнових та інтелектуальних цінностей є набуття корпоративних прав.

3) емітентами цінних паперів є професійні учасники ринку цінних паперів.

4) емісія цінних паперів професійними учасниками ринку цінних паперів передбачає об'єднання грошових коштів приватних осіб (інвесторів) з подальшим їх розміщенням у цінних паперах та корпоративних правах інших суб'єктів.

O.М. Вінник визначає корпоративне інвестування як вкладення коштів в акції підприємств, що мають форму АТ, і в статутні фонди (майно) інших підприємницьких товариств корпоративного чи унітарного типу та/або участь у такій організації з метою отримання певного соціально-економічного ефекту, зокрема:

- прибутку від вкладених в таку організацію інвестицій;

- забезпечення збуту власної продукції через дочірнє підприємство, що спеціалізується на торгівельній, посередницькій чи лізинговій діяльності;

- представництво інтересів інвестора в іншому регіоні країни чи за кордоном через створення філій та представництва, що дозволяє уникнути послуг посередників та забезпечити економію коштів, оперативність вирішення ключових питань своєї діяльності (щодо укладення договорів, контролю за їх виконанням тощо).

Однак на думку інших вчених, корпоративне інвестування має місце у тому випадку, коли інвестор розміщує інвестиції у статутний капітал АТ, ТОВ та ТДВ, а розміщення коштів у статутний капітал інших підприємницьких товариств є спільною діяльністю, оскільки в Законі України «Про інститути спільного інвестування» закріплено організаційно-правову форму корпоративних фондів, котрі можуть створюватися виключно як АТ.

Поняття спільної діяльності є цивільно-правовим. Зокрема, спільну діяльність регулює гл. 77 ЦК. Спільна діяльність реалізується через договір про спільну діяльність. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів.

Специфічні риси зобов’язань за спільною діяльністю:

1) діяльність осіб для досягнення будь-якої спільної мети, що не суперечить законові;

2) наявність у сторін спільного інтересу;

3) чіткий організаційний характер;

4) потреба вступати у відносини з третіми особами;

5) тривалий характер таких зобов'язань; їх особистий характер.

Такі ознаки спільної діяльності, як чіткий організаційний порядок, тривалий характер таких зобов'язань, є ідентичними з ознаками корпоративного інвестування. Щодо ознаки наявності спільної мети та наявності спільного інтересу - інвестори індивідуально приймають рішення про розміщення інвестицій і спільності в меті та в інтересах розміщення матеріальних та нематеріальних активів не вбачається - кожен має свою індивідуальну мету та особисті інтереси. Ознака, яка вказує потребу вступати у відносини з третіми особами, також відрізняє спільну діяльність від корпоративного інвестування, оскільки у правовідносини з третіми особами інвестори корпоративного інвестиційного фонду не вступають, що характеризує участь фонду як самостійного учасника правовідносин.

Розрізняють дві основні організаційно-правові форми здійснення спільної діяльності в Україні:

1) учасники можуть обрати організаційно-правову форму їх спільної діяльності, що не передбачає створення юридичної особи;

2) спільна діяльність учасників може бути спрямована на здійснення співробітництва у межах самостійного суб'єкта права - юридичної особи, що і є наступною відмінною ознакою корпоративного інвестування від спільної діяльності, оскільки інвестори при здійсненні корпоративного інвестування не самостійно обирають організаційно-правову форму своєї діяльності - вона імперативно закріплена у Законі України «Про інститути спільного інвестування», відповідно до якого корпоративний інвестиційний фонд - це АТ.

Загальні та відмінні риси корпоративного інвестування та спільної діяльності:

- при корпоративному інвестуванні діяльність інвесторів спрямована на створення й діяльність юридичної особи, тобто інвестор виступає засновником у разі прийняття ним рішення про участь у створенні корпоративного інвестиційного фонду, на відміну від корпоративного інвестування, спільна діяльність спрямована на досягнення єдиної мети, обумовлює чітку організацію її учасників, однак ця організація не завершується створенням нового суб'єкта (юридичної особи), і учасники залишаються самостійними суб'єктами;

- розмістивши у статутному капіталі юридичної особи майно або інші цінності, інвестор втрачає на нього право власності - майно інвестора стає майном реципієнта, натомість отримує корпоративні права. При здійсненні спільної діяльності учасники володіють, користуються й розпоряджаються майном, яке перебуває у їх спільній частковій власності, за згодою між собою;

- корпоративне інвестування передбачає, що зобов'язань між інвесторами один щодо одного не існує, вони вступають у правовідносини лише з корпоративним інвестиційним фондом. Спільна діяльність передбачає, що кожен із учасників одночасно виступає і як боржник, і як кредитор стосовно до інших учасників;

- при корпоративному інвестуванні інвестори об'єднують матеріальні та інтелектуальні цінності. При здійсненні спільної діяльності об'єднання вкладів не є обов'язковим. Тобто учасникам достатньо лише домовитися про спільну діяльність. Як внесок у спільну діяльність може оцінюватись особиста трудова участь, тобто обумовлена договором сукупність практичних дій учасника, що полягає в безпосередньому виконанні трудових функцій для досягнення мети спільної діяльності;

- при корпоративному інвестуванні інвестори набувають корпоративних прав та отримують дивіденди, а при здійсненні спільної діяльності учасники спільно діють для досягнення спільної мети або отримання прибутку;

- при корпоративному інвестуванні інвестори несуть відповідальність тільки в межах належних їм акцій, у випадку, якщо вони не повністю їх сплатили, несуть відповідальність у межах несплаченої суми, таким чином, вони відповідають не за зобов'язаннями товариства, а перед самим товариством. При здійсненні спільної діяльності витрати і збитки відшкодовуються зі спільного майна учасників, тобто учасники спільно відповідають за зобов'язаннями. Якщо спільного майна не вистачає для покриття спільних витрат і збитків, то останні розподіляються між учасниками пропорційно до їх вкладів.

Корпоративне інвестування має також спільні та відмінні риси зі спільним інвестуванням. У теорії під спільним інвестуванням розуміють інвестування, яке здійснюється декількома інвесторами в один об'єкт. Спільне інвестування слід відрізняти від спільної інвестиційної діяльності, під час якої інвестори не тільки здійснюють інвестиції, а й займаються їх реалізацією, тобто ведуть спільну підприємницьку діяльність.

У світовій практиці спільне інвестування здійснюється в різних організаційно-правових формах; інститути спільного інвестування мають різні назви, ознаки та специфіку діяльності. ІСІ можуть існувати як у формі юридичних осіб, так і у формі, що не передбачає створення юридичної особи. Саме таким шляхом пішов український законодавець, створивши інститути спільного інвестування у двох організаційно-правових формах: 1) зі створенням юридичної особи - за таким принципом діє корпоративний інвестиційний фонд, який є АТ; та 2) без створення юридичної особи - пайовий інвестиційний фонд – сукупність майна, що належить інвесторам на праві спільної власності.

Дата добавления: 2014-01-04