ТЕМА №8 2 страница

1.26) платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що
містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму
коштів та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити
переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунка на
рахунок отримувача;

1.27) платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді
емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи
іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу
коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою
оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх
рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій
формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення
інших операцій, передбачених відповідним договором; (Пункт 1.27
статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-IV
(2056-15) від 06.10.2004)

1.28) платіжна організація - юридична особа, яка є власником
або одержала право на використання товарного та інших знаків, що
ідентифікують належність платіжних карток та інших платіжних
інструментів до платіжної системи, і яка визначає правила роботи
платіжної системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення
діяльності платіжної системи та несе відповідальність відповідно
до закону та договору;

1.29) платіжна система - платіжна організація, члени
платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними
при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є
обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Внутрішньодержавна платіжна система - платіжна система, в
якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою
діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в
межах України.

Міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій
платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і
яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та
забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної
системи, у тому числі з однієї країни в іншу; (Абзац третій
пункту 1.29 статті 1 в редакції Закону N 2056-IV (2056-15) від
06.10.2004)

1.30) платіжне доручення - розрахунковий документ, який
містить доручення платника банку або іншій установі - члену
платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ
визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок
отримувача;

1.31) платіжний інструмент - засіб певної форми на
паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації,
використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунка
платника. До платіжних інструментів відносяться документи на
переказ та спеціальні платіжні засоби;

1.32) платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ
коштів або яка ініціює переказ шляхом внесення до банку або іншої
установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки
разом із відповідною сумою коштів.

Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або
неправомірно переказана сума коштів; (Абзац другий пункту 1.32
статті 1 в редакції Закону N 2056-IV (2056-15) від 06.10.2004)

1.32-1) платіжний термінал - електронний пристрій,
призначений для ініціювання переказу з рахунка, у тому числі
видачі готівки, отримання довідкової інформації і друкування
документа за операцією із застосуванням спеціального платіжного
засобу; (Статтю 1 доповнено пунктом 1.32-1 згідно із Законом
N 2056-IV (2056-15) від 06.10.2004)

1.33) реконсиляція - процедура контролю, яка полягає в
ідентифікації та перевірці виконання кожного переказу за допомогою
щонайменше трьох показників, визначених платіжною системою;

1.34) розрахунковий банк - уповноважений платіжною
організацією відповідної платіжної системи банк, що відкриває
рахунки членам платіжної системи та бере участь у проведенні
взаєморозрахунків між ними;

(Абзац другий пункту 1.34 статті 1 виключено на підставі
Закону N 2056-IV (2056-15) від 06.10.2004)

1.35) розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що
використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на
рахунок отримувача;

1.36) розрахунковий чек - паперовий розрахунковий документ,
що містить нічим не обумовлене розпорядження платника банку, що
його обслуговує, провести переказ суми коштів на користь
визначеного в ньому отримувача;

1.37) розрахунково-касове обслуговування - послуги, що
надаються банком клієнту на підставі відповідного договору,
укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка
(на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій
формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених
договорами;

1.38) списання договірне - списання банком з рахунка клієнта
коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється
банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і
клієнтом; (Пункт 1.38 статті 1 в редакції Закону N 2056-IV
(2056-15) від 06.10.2004)

1.39) списання примусове - списання коштів, що здійснюється
стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом
виконавчих документів у випадках, передбачених законом;

1.40) стягувач - особа, яка може бути ініціатором переказу
коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів,
визначених законом.

Неналежний стягувач - особа, що не має визначених цим Законом
підстав на ініціювання переказу коштів з рахунка платника;

1.41) сума переказу - кошти, відповідна сума яких внаслідок
переказу має бути зарахована на рахунок отримувача або видана йому
у готівковій формі;

1.42) торговець - суб'єкт підприємницької діяльності, який,
відповідно до договору з еквайром або платіжною організацією,
приймає до обслуговування платіжні інструменти з метою проведення
оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі
коштів у готівковій формі);

1.43) учасник платіжної системи - юридична або фізична
особа - суб'єкт відносин, що виникають при проведенні переказу
коштів, ініційованого за допомогою платіжного інструмента цієї
платіжної системи;

1.44) член платіжної системи - юридична особа, що на підставі
належним чином оформленого права (отриманої ліцензії платіжної
системи, укладеного з платіжною організацією платіжної системи
договору тощо) надає послуги учасникам платіжної системи щодо
проведення переказу за допомогою цієї платіжної системи та
відповідно до законодавства України має право надавати такі
послуги в межах України.

(Пункт 1.45 статті 1 виключено на підставі Закону N 2056-IV
(2056-15) від 06.10.2004)

Стаття 2. Законодавство про платіжні системи та переказ
коштів

2.1. Загальні засади функціонування платіжних систем в
Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються
Конституцією України (254к/96-ВР), законами України "Про
Національний банк України" (679-14), "Про банки і банківську
діяльність" (2121-14), "Про поштовий зв'язок" (2759-14), цим
Законом, іншими актами законодавства України та
нормативно-правовими актами Національного банку України, а також
Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів
Міжнародної торгової палати (988_003), Уніфікованими правилами з
інкасо Міжнародної торгової палати (988_002), Уніфікованими
правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати
(988_005) та іншими міжнародно-правовими актами з питань
переказу коштів.

(Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2599-IV
(2599-15) від 31.05.2005)

Стаття 3. Кошти в Україні

3.1. Кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків)
або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

3.2. Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що
мають зазначену на них номінальну вартість.

3.3. Гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є
єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма
фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій
території України для проведення переказів.

Стаття 4. Форми та види розрахунків, що застосовуються при
проведенні переказу

4.1. Для проведення переказу можуть використовуватися кошти
як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Види безготівкових розрахунків визначаються законами та
прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного
банку України.

(Стаття 4 в редакції Закону N 2056-IV (2056-15) від
06.10.2004)

Стаття 5. Суб'єкти переказу коштів

5.1. Суб'єктами правових відносин, що виникають при
здійсненні переказу коштів, є члени та учасники платіжних систем.

5.2. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на
підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог
законодавства України.

Стаття 6. Порядок відкриття банками рахунків своїм клієнтам

6.1. Банки мають право відкривати рахунки резидентам України
(юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам),
нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам
юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

На період підготовки та проведення фінальної частини
чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні банки мають право
до 30 листопада 2012 року відкривати поточні рахунки УЄФА.
{ Пункт 6.1 статті 6 доповнено абзацом другим згідно із Законом
N 2584-VI (2584-17) від 05.10.2010 - зміна втрачає чинність
30 листопада 2012 року }

6.2. Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право
відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до
власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і
власних потреб.

{ Пункт 6.2 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }

6.3. Порядок відкриття банками рахунків та їх режими
визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка
та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що
укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

6.4. У разі відкриття рахунка клієнтом, щодо якого існує
публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем,
банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження
та повідомляє державному виконавцеві про відкриття рахунка.
Повідомлення про відкриття рахунка вручається державному
виконавцеві власником рахунка, який зобов'язаний подати до банку
документи, що підтверджують отримання державним виконавцем
повідомлення.

{ Статтю 6 доповнено пунктом 6.4 згідно із Законом N 2677-VI
(2677-17) від 04.11.2010 }

6.5. Державний виконавець вирішує питання щодо необхідності
накладення арешту на кошти боржника, що зберігаються на відкритому
рахунку, та у семиденний строк з моменту надходження повідомлення
інформує банк про прийняте рішення.

{ Статтю 6 доповнено пунктом 6.5 згідно із Законом N 2677-VI
(2677-17) від 04.11.2010 }

6.6. Відновлення видаткових операцій на рахунках такого
клієнта здійснюється у разі, якщо державний виконавець не
повідомив про прийняте рішення у встановлений строк, перебіг якого
починається з дати, зазначеної у відмітці про отримання державним
виконавцем повідомлення.

{ Статтю 6 доповнено пунктом 6.6 згідно із Законом N 2677-VI
(2677-17) від 04.11.2010 }

Стаття 7. Види рахунків, що можуть відкриватися банками
або іншими установами - членами платіжної системи
своїм клієнтам

7.1. Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні
(депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

7.1.1. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що
відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання
коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений
строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов
договору.

7.1.2. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком
клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення

розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів
відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

7.1.3. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається
одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом
встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що
визначається Національним банком України, та на підставі
відповідного договору.

7.1.4. Особливості режимів функціонування вкладних
(депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються
нормативно-правовими актами Національного банку України та
договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

7.1.5. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як
шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу
коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

7.2. Установа - член платіжної системи може відкривати
рахунки членам та учасникам платіжної системи відповідно до правил
цієї платіжної системи, погоджених з Національним банком України.
(Стаття 7 в редакції Закону N 906-IV (906-15) від 05.06.2003)

Стаття 8. Строки проведення переказу

8.1. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що
міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом
операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до
обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк
зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому
розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші,
ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки
виконання доручень клієнтів.

8.2. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке
міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного
часу в день надходження цього документа до банку.

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах
інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

8.3. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2
цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність,
передбачену цим Законом.

8.4. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох
операційних днів.

Внутрішньобанківський переказ виконується в строк,
встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може
перевищувати двох операційних днів.

8.5. Строки проведення переказу за допомогою платіжних
інструментів, крім встановлених пунктами 8.1-8.4 цієї статті,
визначаються правилами платіжної системи та договорами, що
укладаються між членами та учасниками платіжної системи. При цьому
строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на
підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк,
встановлений пунктом 8.4 цієї статті.

8.6. Члени платіжної системи мають забезпечити пересилання
паперових документів на переказ у межах України у строк до семи
робочих днів, а у межах однієї області - до трьох робочих днів.

Розділ II

ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ

Стаття 9. Загальні засади функціонування платіжних систем в
Україні

9.1. Обробка та передача в межах України електронних та
паперових документів на переказ, документів за операціями із
застосуванням спеціальних платіжних засобів та документів на
відкликання можуть здійснюватися за допомогою як
внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють
в Україні.

9.2. Порядок діяльності платіжної системи визначається її
правилами, встановленими платіжною організацією відповідної
платіжної системи.

9.2.1. Правила платіжної системи (крім внутрішньобанківських
платіжних систем) мають встановлювати організаційну структуру
платіжної системи, умови членства, порядок вступу та виходу із
системи, принцип виконання документів на переказ, відповідно до
визначеного пунктом 9.5 цієї статті, відкликання документів на
переказ, порядок вирішення спорів, управління ризиками в системі,
систему страхування, систему захисту інформації, порядок
проведення реконсиляції та інші положення, визначені платіжною
організацією.

9.2.2. Правила відповідної платіжної системи, а також
договори, що укладаються між учасниками цієї платіжної системи
(крім внутрішньобанківських платіжних систем), повинні передбачати
порядок врегулювання неплатоспроможності та інших випадків
нездатності виконання членами платіжної системи своїх зобов'язань.

9.2.3. Банк визначає умови та порядок функціонування власної
внутрішньобанківської платіжної системи з урахуванням вимог закону
та нормативно-правових актів Національного банку України.

9.3. Правила внутрішньодержавної платіжної системи та
міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є
резидент, мають бути узгоджені платіжною організацією цієї
платіжної системи з Національним банком України. (Пункт 9.3
статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-IV
(2056-15) від 06.10.2004)

9.4. При проведенні переказу платіжні системи мають право
здійснювати взаємозалік на основі клірингу або виконувати кожний
документ на переказ окремо.

9.5. Для формування та обробки документів за операціями із
застосуванням спеціальних платіжних засобів, документів на
переказ, документів на відкликання платіжні системи, а також банки
повинні використовувати системи захисту інформації та мають право
використовувати спеціальні платіжні засоби, ідентифікатори
держателя спеціального платіжного засобу, програмно-технічні
засоби і телекомунікаційні канали зв'язку. (Абзац перший пункту
9.5 статті 9 в редакції Закону N 2056-IV (2056-15) від
06.10.2004)

Порядок використання платіжними системами, а також окремими
банками платіжних інструментів, програмно-технічних засобів,
систем захисту інформації та телекомунікаційних каналів зв'язку
визначається правилами цих систем та відповідними договорами, з
урахуванням вимог закону та нормативно-правових актів
Національного банку України.

Стаття 10. Внутрішньодержавні платіжні системи

10.1. В Україні можуть створюватися внутрішньодержавні
банківські та небанківські платіжні системи.

10.2. До внутрішньодержавних банківських платіжних систем
відносяться системи міжбанківських розрахунків, системи масових
платежів та внутрішньобанківські платіжні системи.

10.2.1. Система міжбанківських розрахунків призначена для
переказу коштів у межах України між банками на виконання
зобов'язань їх клієнтів, а також власних зобов'язань цих банків.

10.2.2. Внутрішньобанківська платіжна система створюється
банком з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для
проведення переказу коштів між його підрозділами.

10.2.3. Система масових платежів призначена для переказу
коштів за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними
особами із застосуванням платіжних інструментів, крім визначеного
пунктами 10.2.1 та 10.2.2 цієї статті.

10.3. Внутрішньодержавні небанківські платіжні системи мають
право здійснювати діяльність, пов'язану із переказом, виключно
після їх реєстрації в Національному банку України та отримання
відповідного дозволу Національного банку України.

Порядок реєстрації та отримання внутрішньодержавними
небанківськими платіжними системами дозволу на здійснення
діяльності, пов'язаної із переказом та відкликання цього дозволу,
визначається Національним банком України. (Абзац другий пункту
10.3 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-IV
(2056-15) від 06.10.2004)

Членом внутрішньодержавних небанківських платіжних систем
може бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку
України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію
національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг, на здійснення переказу коштів, і які
уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної
системи. { Пункт 10.3 статті 10 доповнено абзацом третім згідно із
Законом N 2056-IV (2056-15) від 06.10.2004 }

Стаття 11. Система електронних платежів Національного банку
України (СЕП НБУ)

11.1. Система електронних платежів Національного банку
України (СЕП НБУ) - це державна система міжбанківських
розрахунків.

11.2. Необхідною умовою для проведення переказу через СЕП НБУ
є встановлення банком кореспондентських відносин з Національним
банком України шляхом відкриття кореспондентського рахунка в
Національному банку України.

11.3. Порядок функціонування СЕП НБУ, прийняття і виключення
з її членів, проведення переказу за допомогою цієї системи та інші
питання, пов'язані з діяльністю СЕП НБУ, визначаються Національним
банком України.

Національний банк України регламентує та забезпечує
функціонування СЕП НБУ, гарантує її надійність і безпеку,
організовує та бере участь у проведенні через неї міжбанківського
переказу.

Стаття 12. Міжнародні платіжні системи в Україні

12.1. Банки, а також небанківські фінансові установи, які
мають ліцензію національної комісії, що здійснює державне
регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на здійснення
переказу коштів, мають право укладати договори з платіжними
організаціями міжнародних платіжних систем про членство або про
участь у цих системах. Банки, а також небанківські фінансові
установи, які мають ліцензію національної комісії, що здійснює
державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на
здійснення переказу коштів, зобов'язані зареєструвати укладені
договори в порядку, встановленому Національним банком України.

Умови договорів між банками, небанківськими фінансовими
установами та платіжними організаціями міжнародних платіжних
систем про членство або участь щодо обмеження прав банків,
небанківських фінансових установ та їх представників бути членами
або брати участь у інших міжнародних платіжних системах та
заснованих за їх участю організаціях, є недійсними.

12.2. Платіжні організації внутрішньодержавних платіжних
систем та інші організації, засновниками (учасниками) яких є
банки, а також небанківські фінансові установи, які мають ліцензію
національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг, що укладають договори з платіжними
організаціями міжнародних платіжних систем про колективну участь
їх членів у цих системах, зобов'язані зареєструвати такі договори
в Національному банку України в порядку, встановленому
Національним банком України.

12.3. Для реєстрації договорів, зазначених у пунктах 12.1,
12.2 цієї статті, Національний банк України має право вимагати
документи щодо порядку проведення банками і небанківськими
фінансовими установами переказів коштів у межах цих міжнародних
платіжних систем на території України.

12.4. Платіжні організації міжнародних платіжних
систем - резиденти зобов'язані повідомляти Національний банк
України про укладені договори з нерезидентами щодо їх членства та
участі в цих системах у порядку, встановленому Національним банком
України.

(Стаття 12 в редакції Закону N 2056-IV (2056-15) від
06.10.2004)

Розділ III

ПЛАТІЖНІ ІНСТРУМЕНТИ

Стаття 13. Порядок застосування платіжних інструментів

13.1. Порядок виконання операцій із застосуванням платіжних
інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій,
визначаються законами України та нормативно-правовими актами
Національного банку України.

Стаття 14. Спеціальні платіжні засоби

14.1. Спеціальний платіжний засіб може існувати у будь-якій
формі на будь-якому, крім паперового, носії, що дозволяє зберігати
інформацію, необхідну для ініціювання переказу.

14.2. Спеціальний платіжний засіб має дозволяти
ідентифікувати його держателя.

14.3. Спеціальний платіжний засіб має відповідати вимогам
щодо захисту інформації, передбаченим цим Законом та іншими
нормативно-правовими актами.

14.4. Спеціальний платіжний засіб може передаватись у
власність або надаватися в користування клієнту в порядку,
визначеному договором з емітентом.

14.5. Держатель спеціального платіжного засобу зобов'язаний
використовувати його відповідно до вимог законодавства України і
умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати
використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають
на це права або повноважень.

14.6. У разі втрати спеціального платіжного засобу його
держатель повинен негайно повідомити про це емітента. У противному
разі емітент не несе відповідальності за переказ коштів,
ініційований до отримання такого повідомлення за допомогою цього
спеціального платіжного засобу, якщо інше не передбачено
договором.

14.7. Торгівці, які здійснюють підприємницьку діяльність у
сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг та які
відповідно до закону повинні використовувати реєстратори
розрахункових операцій, зобов'язані забезпечити можливість
здійснення держателями спеціальних платіжних засобів розрахунків
за продані товари (надані послуги) з використанням цих спеціальних
платіжних засобів (як мінімум трьох міжнародних та/або
внутрішньодержавних платіжних систем).

Умови переведення торгівців на обов'язкове приймання
спеціальних платіжних засобів в оплату за продані ними товари
(надані послуги) (377-2006-п), винятки щодо виконання таких
розрахунків окремими категоріями торгівців визначаються Кабінетом
Міністрів України.

(Статтю 14 доповнено пунктом 14.7 згідно із Законом N 2056-IV
(2056-15) від 06.10.2004)

Стаття 15. Платіжна картка

15.1. Операції з платіжними картками здійснюються з
урахуванням вимог, встановлених законами України та
нормативно-правовими актами Національного банку України.

15.2. Платіжна картка є власністю емітента і надається ним
клієнту відповідно до умов договору. (Пункт 15.2 статті 15 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-IV (2056-15) від
06.10.2004)

15.3. Емісія платіжних карток у межах України проводиться
виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією
відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання
цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних
систем). (Пункт 15.3 статті 15 в редакції Закону N 2056-IV
(2056-15) від 06.10.2004)

15.4. Порядок проведення емісії платіжних карток та
здійснення з ними операцій, у тому числі обмеження щодо цих
операцій, визначаються нормативно-правовими актами Національного
банку України, прийнятими на виконання вимог законів України.
(Пункт 15.4 статті 15 в редакції Закону N 2056-IV (2056-15) від
06.10.2004)

Дата добавления: 2014-01-04