Вплив на тонус судин нервової системи

Симпатична судинозвужувальна іннерваціяохоплює кровоносні судини практично всіх органів і тканин тіла людини і тварин. Судинозвужувальні волокна топічно активні, тобто по них до кровоносних судин весь час надходять імпульси з частотою 0,5-2 імп/с у спокої і до 15-20 імп/с при максимальному збудженні, яке супроводжується значним звуженням і навіть закриттям дрібних кровоносних судин. Закінчення цих волокон виділяють медіатор норадреналін, тому їх називають адренергічними.

Нервово - гуморальна регуляція тонусу кровоносних судин

Регуляція кровообігу

План

РЕГУЛЯЦІЯ КРОВО – ТА ЛІМФООБІГУ

1. Регуляція кровообігу

1.1. Нервова регуляція тонусу кровоносних у судин

1.2. Гуморальна регуляція тонусу кровоносних у судин

2. Кровообіг при різноманітних фізіологічних станах організму

2.1. Кровообіг у головному мозку

2.2 Легеневий кровообіг

2.3. Кровообіг у серці

2.4. Кровообіг у печінці

3. Роль селезінки в кровообігу

4. Лімфоутворення і лімфообіг.

5. Мікроциркуляція

5.1. Транскапілярний обмін

Щоб відповідати постійно змінюваним вимогам організму, його органів і тканин, і серцево-судинна система повинна змінювати режим своєї роботи, пристосовувати її до цих вимог, забезпечувати органи і тканини живленням, адекватним до їх потреб. Головну роль у цих процесах відіграє нервова система, а також гуморальні чинники: гормони, метаболіти, різні фізіологічно активні речовини.

Зміна просвітку кровоносних судин залежить від наявності в них гладких м'язів, що складають значну масу середнього прошарку кровоносної судини й утворюють там кільцеву мускулатуру. Особливо добре розвита мускулатура дрібних артерій і артеріол. Гладка мускулатура судин може довгостроково знаходитися в стані скорочення і напруги без ознак стомлення. Такий стан гладкої мускулатури називається тонус. Ширина просвітку кровоносних судин обумовлена тонусом судинної мускулатури. Ослаблення тонусу призводить до розширення судини, збільшення тонусу - його звуження. На тонус кровоносних судин впливають нервова система і гуморальні речовини.

Парасимпатична судинорозширювальна іннервація. За аналогією з серцем, яке отримує подвійну іннервацію і перебуває під протилежними впливами обох частин автономної нервової системи, припускали, що й кровоносні судини також отримують подвійну іннервацію і що парасимпатичні нерви є судинорозширювачами. І дійсно, К. Бернар спостерігав значне розширення кровоносних судин підщелепної слинної залози під час подразнення парасимпатичного нерва, що іннервує цю залозу. Проте для кровоносних судин переважної більшості тканин і органів тіла парасимпатичну іннервацію так і не було знайдено, а ті судинорозширювальні ефекти, що спостерігаються в деяких органах (слинні залози, підшлункова залоза) при подразненні парасимпатичних нервів, опосередковані специфічними речовинами, які виділяють клітини під час секреції. Таким чином, роль парасимпатичної нервової системи в безпосередній іннервації судин відкидається (за деякими винятками), а її судинорозширювальні ефекти визнаються вторинними відносно секреторних реакцій.

Симпатична судинорозширювальна іннервація. У складі симпатичних нервів до судин скелетної мускулатури крім звужувальних нервових волокон підходять також судинорозширювальні (О. О. Остроумов). Їх значно менше, ніж судинозвужувальних волокон, і тому при подразненні симпатичного нерва їх розширювальний ефект маскується судинозвужувальним. Проте цей ефект можна виявити за блокувавши лікарськими засобами судинозвужувальну іннервацію. Медіатором симпатичних судинорозширювальних волокон є ацетилхолін, тому їх називають холінергічними. Вони іннервують переважно кровоносні судини скелетних м’язів і серця.

До кровоносних судин підходять нерви, що регулюють їхній просвіт. Судини мають, як правило, подвійну іннервацію: судинозвужувальну і судинорозширювальну. Судинозвужуючі нерви (вазоконстриктори) належать до симпатичної нервової системи. Судинорозширювальні нерви (вазодилятатори) відносяться до: а)парасимпатичної і симпатичної нервової системи.

Значна частина їх знаходиться у складі задніх корінців спинного мозку (дошкульні волокна, що несуть інформацію з периферії). Кровоносні судини знаходяться під постійним судинозвужувальним впливом симпатичних нервів. Це можна довести таким дослідом: на шиї в кролика перерізають симпатичний нерв, гілки якого іннервують судини вуха. Судини вуха сильно розширюються, а вухо стає червонішим і теплішим, ніж нормальне. Якщо тепер дратувати електричним током перерізану гілку симпатичного нерва, то судини знову звужуються. Вперше судинозвужувальна дія симпатичного нерва було доведено на жабі російським ученим Вальтером у 1942 році. На кролику такий ефект був показаний Клодом Бернаром у 1851 році.

Після перерізання судинорозширювальних нервів звуження судин не відбувається.

У деяких випадках розширення судин може відбуватися і без участі спинного мозку передачею порушення з рецептора на гладку мускулатуру по гілках довгого відростка афферентної нервової клітини по типу аксон – рефлексів (наприклад, розширення шкірних судин при прикладанні гірчиці).

Функцією судинорозширювачів є регуляція місцевого кровопостачання, у збільшенні притоку крові до працюючого органа. На думку И.П. Павлова, судинорозширювачі виконують також трофічну функцію. Розширення судин при перерізці симпатичного нерва, що іннервують їх, свідчить про те, що центральна нервова система посилає до мускулатури судин по симпатичних нервах безупинні імпульси. Виходять ці імпульси із судинорухового центру, що знаходиться в довгастому мозку. Цей центр був відкритий у 1891 році Овсянниковим.

Судиноруховий центр складається з двох відділів - судинозвужувального і судинорозширювального. Судинозвужувальний відділ цього центру знаходиться в постійному тонусі. Тонічне порушення його підтримується накопиченням кислот у крові (наприклад, вуглекислоти, молочної кислоти). Підвищення кислотності крові посилює порушення цього центру і призводить до звуження периферичних судин і тим самим до підвищення артеріального тиску. На відміну від судинозвужувального відділу, центр судинорозширювачів не має постійний тонус, тому і не відбувається звуження судин після перерізки судинорозширювальних нервів. Нервова реакція венозного кровообігу здійснюється загальним судиноруховим центром, що посилає по симпатичних нервових волокнах, поряд із судинозвужувальними імпульсами до артерій, що розширюють імпульси до вен.

У 1886 році В.М. Бехтеревим і Н.А. Миславским були відкриті вищі судинорухові центри, розташовані в корі великих півкуль. У зв'язку з тим, що всі досліди по вивченню кров'яного тиску в допавлівский період ставилися досить грубо, в умовах гострого досвіду, у цей період панувала думка, що розмір кров'яного тиску у тварин не постійний може коливатися в широких межах. Павлов же у своїх дослідах, поставлених на здорових собаках, довів, що кров'яний тиск постійний і не залежить від зовнішніх умов. Отже, повинні бути механізми, що активно підтримують кров'яний тиск на постійному рівні. Доведено, що по всій кровоносній системі розташовані рецептори, що сприймають тиск. Так, при підвищенні тиску в судинах легенів, кишечника, селезінки, він буде змінюватися й в інших судинних областях. Особливе місце серед судинних рефлексогенних зон займають рефлексогенні зони серця, каротидного синуса, дуги аорти й устя порожнистих вен.

Ще в 1866 році И.Ф. Ционом і К. Людвігом був відкритий нерв, названий ними депрессором, тому що при подразненні його центрального кінця завжди знижувався кров'яний тиск. Виявилося, що його дошкульні закінчення розгалужені в стінці дуги аорти. Природним подразником рецепторів цього нерва є підвищення кров'яного тиску в аорті, що викликає розтяг її стінок. Отже, ці рецептори сприймають тиск, приходячи барорецепторами.

Значно пізніше аналогічні рецептори були виявлені в місці розгалуження сонної артерії на зовнішню і внутрішню гілці. Тут у каротидному синусі, так само як і в аортальному тільці, є складні утворення, що складаються з нервових закінчень і нервових клітин. Це каротидне тільце пов'язане із судиноруховим центром нервом, що часто називають нервом Геринга (йде в складі язико-глоточного нерва).

Рецептори каротидного синуса, як і рецептори дуги аорти, збуджуються при підвищенні кров'яного тиску. Збудження їхній аферентних волокон рефлекторно знижує тонус судинозвужувального нерва і підвищує тонус центру блукаючого нерва, його серцевих волокон, у результаті чого наступає розширення судин і уповільнення серцебиття. Існує думка, що барорецептори каротидного синуса більш дошкульні, чим барорецептори аорти. Коли в області каротидного синуса тиск крові буде, як звичайно, 100 120 мм. рт. ст., те у всій кровоносній системі воно буде нормальним, якщо ж в області синуса підняти тиск до 180 - 200 мм рт. ст., те у всіх кровоносних судинах воно падає і стає нижче норми. Якщо тиск у каротидному синусі буде низьким, у всіх артеріях воно підвищується до дуже високих меж (180 - 200 мм рт. ст.). З цього можна зробити висновок, що при коливанні кров'яного тиску протягом серцевого циклу рецептори дуги аорти і каротидного синуса безупинно збуджуються і посилають у центральну нервову систему імпульси, що зменшують тонус центрів. Крім цього, в аортальному і каротидному тільцях є велика кількість хеморецепторів, дуже дошкульних навіть до незначних змін хімічного складу крові. Особливо дошкульні вони до зміни концентрації водневих іонів, вуглекислоті і напрузі розчиненого в крові кисню. Збільшення в крові концентрації вуглекислоти і зниження кількості кисню призводить до збудження хеморецепторів, що підвищують тонус кровоносних судин і посилює діяльність серця. Таким чином, імпульси від хеморецепторів викликають протилежний ефект у порівнянні з барорецепторами.

В устя порожнистих вен під їхній ендотелієм теж розташовані барорецептори. Їхнє подразнення відбувається про розтягу порожнистих вен, т. е при підвищенні в них тиски. У результаті відбувається зниження тонусу центру блукаючого нерва і збільшення тонусу центру симпатичних нервів. Внаслідок цього серцева діяльність рефлекторно посилюється, частішає ритм серцевих скорочень, тим самим пришвидшується циркуляція крові і відбувається зниження тиску в порожнистих венах до норми. Таким чином, під дією імпульсів, що приходять у судинний центр із рецепторів серця, дуги аорти, каротидного синусу, устя порожнистих вен, відбувається саморегуляція діяльності кровоносної системи і підтримується на постійному рівні кров'яний тиск. Свою лепту в цей процес вносять і імпульси з рецепторів, що знаходяться в інших відділах кровоносної системи, і також із інтеро- і екстерорецепторів, розташованих в інших органах і на поверхні шкіри. Так, при подразненні механорецепторів шлунка відбувається рефлекторне підвищення кров'яного тиску. При порівняно невеличкому розтягу перикарда виникає різке уповільнення серцевої діяльності і падіння кров'яного тиску. При подразненні рецепторів шкіри холодом відбувається рефлекторне звуження периферичних судин; подразнення їхнім теплом, викликає розширення судин. Болюче подразнення рефлекторно звужує судини і підвищує кров'яний тиск. Дуже сильне і тривале болюче подразнення може викликати розслаблення судин і значне падіння кров'яного тиску. Павлов у своїх дослідженнях по фізіології кровообігу зазначив на регулюючий вплив кори великих півкуль головного мозку на сердечно - судинну систему.

Тривале, хронічне подразнення області сигмовидної звивини в собаки обумовлює значне (понад 30 %) і досить тривале (до двох місяців) підвищення кров'яного тиску. Е.К. Приходькова показала, що вплив із премоторної зони кори можуть викликати підвищення кров'яного тиску тільки за умови зберігання цілісності блукаючого нерва, розташованого на стороні, протилежної осередку подразнення в корі. В даний час методом умовних рефлексів доведено, що кора великих півкуль може впливати на роботу серця і судин.

Як показали роботи лабораторії Бикова, найрізноманітнішими подразниками (звук, доторк і т.п.) можна змінити стан кровоносних судин, якщо попередньо сполучити їх із безумовними подразниками, що впливають на просвіток судин.

Як ми вже знаємо, подразнення поверхні шкіри холодом викликає звуження судин. Якщо одночасно з дією холоду на шкіру дзвонити в дзвоник, запалювати світло або доторкатися до шкіри, то через якийсь час у тих же умовах один дзвоник, світло або доторк викликає таке ж звуження судин, як і холод.

Дата добавления: 2014-01-04