Характеристика підходів до прийняття управлінських рішень

Внаслідок складності і різноманітності процесу прийняття управлінських рішень існує певна множина підходів до їх вивчення.

Залежно від того, який підхід використовується, змінюється і роль контролінгу як системи підтримки прийняття управлінських рішень.

Усі існуючі підходи до вивчення процесу прийняття економічних рішень можна умовно показати у вигляді точок, розміщених на прямій між двома полюсами: з одного боку — абсолютна раціональність, орієнтація переважно на математичні категорії, з іншого — абсолютна ірраціональність, сильний акцент на соціальні чи психологічні категорії.

Процес прийняття рішень з позиції класичного підходу включає етапи:

1) виявлення проблеми;

2) визначення цілі і вибір критеріїв; встановлення значимості (ваги) критеріїв;

3) знаходження можливих альтернатив;

4) оцінка альтернатив за вибраним критерієм;

5) вибір найкращої альтернативи.

Основні положення класичного (раціонального) підходу:

- прийняття рішення є раціональним процесом, орієнтованим на досягнення раніше відомої мети;

- існує стійка повна і несуперечлива система переваг, яка робить вибір між альтернативами однозначним;

- всі доступні альтернативи відомі (тобто має місце ситуація визначеності, адже відомий повний спектр подій ї їх ймовірності);

- складність процедури прийняття рішення принципова: головне - досягнення правильного результату.

Роль контролінгу при раціональному підході полягає в представлені максимально повної і точної кількості інформації, в розрахунку показників, знаходженні оптимальності.

Процес прийняття рішень згідно з принципом обмеженої раціональності полягає у виконанні етапів:

1) виявлення потреби;

2) визначення цілей і формування набору критеріїв, характеризуючи мінімально прийнятний варіант;

3) пошук альтернатив;

4) вибір варіанта, що забезпечує прийнятний результат.

Основні положення обмеженої раціональності (класичного раціонального підходу за Саймоном):

• Інформація про природу проблеми і можливі варіанти її рішення, якою володіє менеджер є неадекватною. Отримати більш точну і повну інформацію неможливо (звичайно через відсутність коштів і часу). Значна частина відомої інформації не релевантна, а тому використання спрощених моделей дійсності цілком виправдано.
• Відома інформація сприймається видозмінено. Людська пам'ять може утримувати лише обмежений об'єм інформації. Можливість людського розуму до правильного вибору оптимального варіанту дій обмежена.
• Менеджер намагається отримати не максимальний, а задовільний результат. Йому можуть бути відомі не всі альтернативи - достатньо, щоб йому був відомий хоча б один прийнятний варіант.

Згідно з цим принципом основна задача контролінгу - раціоналізація процесу прийняття управлінського рішення на основі використання методів прийняття рішень в умовах невизначеності. Головна відмінність цього підходу від попереднього полягає в концентрації контролінгу не стільки на оптимізації, скільки на встановленні обмежень, котрі характеризують допустимі варіанти.

Постулати принципу ефективності управління за Пітерсом та Уотерменом засновані на тому, що надлишкова раціональність стримує інновації, призводить до переоцінки значимості фінансів, не враховує неекономічні цілі підприємства, тому керівник мусить:

— виявляти гнучкість,

— діяти відразу,

— експериментувати,

— діяти швидко,

— використовувати слабко формалізовані системи.

У цьому підході контролінг здебільшого використовує здебільшого моделі прийняття рішень в умовах невизначеності, тому підвищується роль моніторингу, попереднього контролю, тоді як задача оптимізації відходить на другий план.

Соціологічний підхід заснований на впливі свідомості людини і суспільних відносин на процес прийняття рішень. Соціологи вивчають процес прийняття рішень як процес групової взаємодії. В рамках соціологічного підходу існує три основні групи теорій, які описують прийняття управлінських рішень.

1. Теорія політичної взаємодії вивчає процес прийняття управлінських рішень з точки зору балансу сил та інтересів різних груп в межах колективу підприємств і в зовнішньому середовищі. У рамках цієї теорії основне завдання контролінгу - забезпечення руху підприємства в напрямку поставлених цілей.

2. Теорія колективного навчання підкреслює,що динамічний характер зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства в співставленні з недостатністю інформації і досвіду перетворюють процес неперервного навчання для керівника і всього колективу.

3. Теорія корпоративної культури заснована на тому, що в прийнятті управлінських рішень виявляється поведінка колективу співробітників як єдиного цілого.

Дата добавления: 2014-01-04