Кругова теорія любові» пояснює механізм вибору шлюбного партнера через реалізацію чо­тирьох послідовних взаємопов’язаних процесів

1. Встановлення взаємозв’язку. Мається на ува­зі легкість спілкування двох людей. Це залежить як від соціально-культурних чинників (соціаль­ного класу, освіти, релігії, стилю, виховання), так і від індивідуальних здібностей людини вступати в контакт з іншими.

2. Саморозкриття. Відчуття взаємозв’язку з ін­шою людиною народжує відчуття розслаблення, довіри і полегшує розкриття себе перед іншим. Тут також великий вплив мають соціально-куль­турні чинники.

3. Формування взаємної залежності. Поступово у чоловіка і жінки виникає і розвивається систе­ма взаємопов’язаних звичок, з’являється відчуття потрібності одне одному.

4. Реалізація основних потреб особистості — любові, довіри, стимуляції ким-небудь амбіцій тощо. Розвиток відчуття любові йде напрямом від першого процесу до четвертого. Безумовно, що пропуск одного з них негативно позначається на стабільності любовних стосунків.

Певні стадії вибору партнера виділяє і Д. Ада­мі, який вивчав міцні студентські пари протягом шести місяців. На думку ученого, первинний потяг заснований на зовнішніх особливостях, таких як фізична привабливість, товариськість, врівнова­женість і спільні інтереси.

Стосунки зміцнюються завдяки реакціям оточуючих, отриманню статусу пари, відчуттю затишку і спокою в присутності одне одного і дії інших подібних чинників. Потім пара вступає в стадію взаємних зобов’язань і близь­кості, що ще більше притягує партнерів одне до одного. Зв’язавши себе взаємними зобов’язаннями, вони вивчають погляди і цінності партнера. На цій стадії пара часто готова прийняти рішення про вступ до шлюбу [цит. за 6].

Хрестоматійна психологічна наукова думка обґрунтувала теоретичну модель співвідношення процесів міжособистого сприйняття і динаміки до­шлюбних відносин, у якій виділяється три стадії позитивного розвитку стосунків. На першій ста­дії відбувається зустріч партнерів і формування перших вражень одого про одного. Друга стадія починається, коли стосунки переходять у стійку фазу, тобто і самі партнери, і оточуючі сприймають діаду як достатньо стабільну пару. Стосунки ста­ють більш-менш інтенсивними і характеризуються високою емоційністю. Третя стадія виникає після рішення партнерів про вступ до шлюбу. Знижу­ється ступінь ідеалізації, зростає задоволеність стосунками з партнером.

Таким чином, в основних теоріях вибору шлюбного партнера є дві спільні ідеї [2, 6, 7, 10]. По-перше, майже всі концепції базуються на прин­ципі соціально-культурної гомогамії. По-друге, ме­ханізм вибору партнера представлений як система фільтрів (стадій), які послідовно звужують коло можливих обранців, відсікаючи невідповідних.

Розрізняють подружні стосунки, засновані на коханні, на стереотипі, на розрахунку залежно від особливостей шлюбно-сімейної мотивації.

Мотивація шлюбу включає чотири основних мотиви:

інтимно-особистісний (прагнення знайти ба­жаного партнера для любові);

морально-психологічний (бажання знайти ду­ховно близького супутника життя);

сімейно-батьківський (орієнтація на наро­дження і виховання дітей);

господарсько-побутовий (орієнтація на налаго­джений побут і ведення домашнього господарства).

Ієрархія цих мотивів визначає критерії вибору шлюбних партнерів.

Дата добавления: 2014-01-04