Розвиток митного союзу в рамках ЄС

Створення митного союзу, як відомо з економічної практики є однієї зі стадій міжнародної економічної інтеграції. У цьому випадку в торгівлі між державами-учасниками мита й квоти, як і у зоні вільної торгівлі, також не існують, але, крім цього, держави погоджуються застосовувати до товарів, що надходять у такий союз ззовні, загальне мито. Це мито йменується загальним митним або загальним зовнішнім тарифом.

Перші зародки митного союзу в Європі з'явилися із прийняттям договору про ЄОУС. Як було заявлено в декларації від 9 травня 1950 року, «обіг вугілля й стали між країнами, що поєднуються, буде негайно звільнено від всіх мит». Це й було закріплено в статті 4а Договору про ЄОУС, що набула чинності 10 лютого 1953 р., для вугілля, залізної руди й залізного лома, а з 1 травня 1953 р. і для сталі.

Укладений в 1957 р. договір про Євратом скасовував з 1 січня 1959 р. всі мита на імпорт і експорт, збори, що мали рівнозначний ефект, а також кількісні обмеження на імпорт і експорт товарів і продуктів, що охоплюються положенням статті про загальний автономний ринок (стаття 92 договору про Євратом 1958р.). На принципово новий рівень процес створення митного союзу був поставлений підписанням в 1957р. Договору про ЄЕС. Робоча група по створенню Європейського митного союзу Організації європейського економічного співробітництва визначила, що митний союз є тарифним співтовариством, у якому гармонізоване все митне законодавство й, до того ж, гармонізовані й інші збори, і податки, що стягуються при імпорті. По тому ж визначенню в економічному союзі митний союз доповнюється волею пересування осіб, послуг і капіталу. Крім того, економічному союзу властива загальна торговельна політика. При цьому у всіх вищезгаданих областях союз діє як єдине ціле. Уже згадана вище ст. 9 проголошувала створення митного союзу, а нині виключені з тексту Договору ст. 13 і 14 ставили за обов'язок державам-членам поступово скасувати мита й збори, що мають рівнозначний ефект за час перехідного періоду - з 1 січня 1958 р. по 31 грудня 1969 р. Більше 20 років після 1968 року зайняв процес скасування митних процедур на границях між державами- членами ЄС, що завершився 1 січня 1993 р. Для того, щоб проводити необхідний ветеринарний і фітосанітарний контроль, а також збір статистичної інформації, були розроблені спеціальні процедури. Так, з метою захисту здоров'я громадян велика увага стала приділятися законодавству про контроль над здоров'ям рослин і тварин по місцю їхнього розведення. У свою чергу, з 1 січня 1992 р., коли були скасовані ветеринарний і фітосанітарний контролі на границях, вони стали здійснюватися по місцю відправлення вантажу. Відповідальність за це несе Агентство ветеринарної й фітосанітарної інспекції.

Для збору статистичної інформації після 1 січня 1993 р. був створений Інтрастат (Intrastat)- це інформаційна система, що дозволяла одержувати статистичну, інформацію про обмін товарами між державами-членами прямо від підприємств. Регламент перекладу й зберігання статистичної інформації, що стосується товарної торгівлі між державами-членами заклав організаційні основи її збору й забезпечив відносну рівність тягаря надання такої інформації в різних державах- членах. Забезпеченню порівнянності інформації держав-членів з питань виробництва зовнішньої торгівлі присвячені ще два регламенти. Перший був присвячений створенню статистичних одиниць для огляду й аналізу системи виробництва Співтовариства, другий – на основі статистичної класифікації продуктів на підставі активності їхнього обігу в Співтоваристві.

Митний союз має як внутрішню, так і зовнішню сфери впливу. Усунення перешкод для торгівлі між державами-членами неможливо без загальної зовнішньої митної політики. Далі ми докладніше зупинимося на зовнішніх аспектах Митного союзу.

Основним документом Співтовариства, що регламентує торгівлю з «третіми країнами», є Митний кодекс Співтовариства (далі - Кодекс). Проект цього документа був представлений комісії 28 лютого 1990р. і в пояснювальному меморандумі був охарактеризований як «самий далеко, що йде проект, правової консолідації, коли-або початий в області, що входить у право Співтовариства». Кодекс набув чинності з 1 січня 1994 р.

Крім того, для застосування Кодексу був прийнятий спеціальний регламент Ради 2454-93 від 2 липня 1993р. У цьому нормативному акті зібрані всі основні норми, що детально регулюють застосування митного законодавства ЄС і, насамперед, Кодексу. По суті, застосування Кодексу поза контекстом цього регламенту неможливо. Прийнятий Співтовариством Кодекс об'єднав близько 75 регламентів, прийнятих з 1968 по 1992 р., і був спрямований на досягнення ясності однаковості в тлумаченні положень права ЄС, які торкалися торгівлі з «третіми» країнами. Кодекс складається із трьох частин:

1) Основи митного законодавства (митна територія Європейського Союзу, митний тариф, митна вартість, походження товарів);

2) Правила, пов'язані з митними напрямками (customs destinations), що мають економічний ефект: деякі митні режими («митні процедури, економічного втримування»), підстава зміни напрямку (redirection) знищення товарів;

3) Правила, пов'язані з питаннями митного боргу (customs debt) опротестуванням рішень, пов'язаних з митними питаннями. Відзначимо, що на наступний момент у Кодекс вносилося 5 блоків виправлень. Найбільш істотними з них були виправлення, що змінили правове регулювання вільної торгівлі.

Крім Кодексу й регламенту 2454/93 існує ще ряд нормативних актів Співтовариства, які регулюють деякі питання, пов'язані з митною діяльністю ЄС. Так, можна відзначити регламент, що регулює умови й процедуру звільнення від мит. Для боротьби з несумлінною торговельною практикою «третіх» країн Рада 1 грудня 1986р. прийняла регламент, що встановив міри, що запобігають імпорт і випуск у вільний обіг підроблених і піратських товарів.

У митному законодавстві ЄС відсутнє поняття митного режиму: експорт, імпорт і знищення товарів виділяється окремо, а всі інші режими, які існують у праві Співтовариства, відносяться до «митних процедур економічного утримування» (custom procedures with economic impact).

Всі ці режими були у свій час гармонізовані директивами Ради, положення, які перейшли в Кодекс. Із цією метою були прийняті директиви, що стосуються статусу митних складів (custom warehouses), вільних зон (free zones), а також звичайних форм розпорядження товарами, що перебувають на митних складах і вільних зонах. Виробництво товарів під митним контролем було врегульовано Регламентом Ради 2763/83, що дозволили таку процедуру. Виробництво під митним контролем до випуску товарів у вільний обіг було необхідно для запобігання виробництва деяких операцій, таких як переробка деяких нафтопродуктів в «третіх» країнах, а не в Співтоваристві.

Режим тимчасового допуску контейнерів з'явився в результаті прийняття Радою спеціальної регулюючої системи, що дозволяла контейнерам, що мають маркування своєї держави-учасниці, вільно пересуватися по території Співтовариства. Зроблено це було для збільшення користування контейнерами при перевезеннях, наприклад, при сполучених автомобільних і залізничних.

Особливий інтерес представляє режим внутрішньої переробки (inward processing) - тимчасовий випуск у вільний обіг продукції з «третьої» країни для переробки в державах, після чого товар реекспортується в «третю» країну для того, щоб домогтися правильного й однакового застосування цього режиму. Рада прийняла регламент 1999/85 для регулювання процедури внутрішньої переробки. Крім цього, багато європейських фірм, яким було вигідно експортувати товари в «треті» країни, щоб після обробки знову реімпортувати їх у Західну Європу, були зацікавлені у появі режиму зовнішньої переробки (outward processing). Цей режим уперше був закріплений в 1982 році в Угоді про товари з текстилю й одягу. В 1986р. режим зовнішньої переробки був розширений до угод про стандартний обмін, а в 1988 р. включив так званий трикутний рух, при якому товар вивозиться з однієї держави-учасники в «третю» країну, там переробляється, а потім реімпортують в іншу державу-учасницю об'єднання.

Пізніше об’єднанні держави одержали право перевіряти супровідні документи, щоб переконатися, що імпортовані товари зроблені з товарів, які були вивезені. Після завершення будівництва внутрішнього ринку цей режим зазнав деяких змін. Так, національні квоти на таке виробництво були замінені квотами Співтовариства, гармонізовані деякі інші правила. Наприклад, при ввозі товарів, що не мали будь-якої переробки, ліцензія на зовнішню переробку дійсна в будь-якому місці на території Співтовариства поза залежністю від місця призначення й держави-члена, що видав ліцензію.

Економічна інтеграція в Західній Європі не обмежується тільки територією ЄС: з початку 60х рр. тут існує Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). ЄАВТ на відміну від ЄС не має наднаціональних функцій і міждержавних координуючих інститутів. У першу чергу, вона сприяла лібералізації торгівлі й усуненню митних бар'єрів. Країни-члени ЄАВТ (в 80-х рр. їх було сім, у середині чотири - Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн, Швейцарія) добровільно приєднуються до тієї або іншої торгово-економічної угоди із третіми країнами, причому кожний з учасників ЄАВТ вправі встановлювати відносно цих країн будь-які митні тарифи. У торгівлі між країнами - членами ЄАВТ режим вільного безмитного товарообміну діє тільки відносно промислових товарів, тому що дія конвенції європейської асоціації не поширюється на сільськогосподарську продукцію. В 1972р. кожна держава вхідні в ЄАВТ, підписала угоду з ЄЕС/ЄС, відповідно до якої поступово були знижені мита й кількісні обмеження на промислові товари. Безмитна торгівля між країнами базується на системі складних правил, розроблених залежно від походження товару. Через відсутність єдиного митного тарифу усередині ЕАСТ свобода безмитної торгівлі існує тільки для товарів, зроблених у країнах-членах.

В 1994 р. ЄАВТ і ЄС підписали угода про утворення «єдиного економічного простору» (ЄЕП), у яке із західноєвропейських країн не ввійшла тільки Швейцарія. Основний принцип угоди - вільне переміщення капіталів, товарів, послуг і фізичних осіб. Варто підкреслити, що ЄЕП не є митним союзом. Вхідні в нього держави в рамках структур ЄС і ЄАВТ не мають не єдиної торговельної політики, ні загальних митних тарифів стосовно третіх країн. ЄЕП очолює Раду, що складається з міністрів держав-учасників угоди. Незважаючи на високий рівень розвитку вхідних у неї держав і взаємних зв'язків між ними, ЄАВТ так і не стала повноцінним інтеграційним угрупованням.

Таким чином, з моменту створення ЄЕС митний союз став однією з основ загального ринку, тому що метою утворення Співтовариства із самого початку було створення такого політико-юридичного простору, у якому товари, послуги й капітал могли б спокійно пересуватися й продаватися. Досягнення за допомогою митного союзу економічної інтеграції між державами-членами дало імпульс до інтеграції політичної.

Дата добавления: 2014-01-04