Наявність трьох сфер у структурі світової економіки дозволяє поділити країни світу саме за цією ознакою

Сутність господарського комплексу, структура суспільного виробництва.

План лекції

Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах.

ТЕМА 8.

Мета вивчення матеріалу теми: сформувати уявлення про народногосподарський комплекс, його структуру, територіальну організацію та основні напрямки удосконалення.

1.1. Сутність господарського комплексу, структура суспільного виробництва.

1.2. Галузева структура економіки та тенденції її розвитку.

1.3. Зв’зки та суспільні форми організації виробництва в господарському комплексі.

Самостійно:

1. Інституціональна структура національної економіки (господ. суб’єкти різних форм власності – державні, муніципальні, підприємства приватної власності, акціонерні товариства).

2. Нові організаційні форми суб’єктів ринкових відносин: концерни, консорціуми, асоціації, підприємства з іноземними інвестиціями, малі підприємства.

Повідомлення:

1. Система регіональних ринків: Споживчий ринок, ринок засобів виробництва, ринок праці, фінансовий ринок, ринок нерухомості, ринок інформації (суб’єкти та об’єкти ринку).

2. Стратегія розвитку господарського комплексу.

3. Найбільші компанії України.

Національне господарство країни - це історично сформована економічна система, що забезпечує матеріальні та духовні потреби населення шляхом створення необхідних життєвих благ на основі оптимального використання обмежених ресурсів.

Господарство країни - категорія історична, тобто воно постійно розвивається, змінюється, удосконалюється. Поняття «національне господарство» дуже багатогранне і містить сукуп­ність відомостей про те, як населення різних країн веде свою господарську діяльність. Діяльність, спрямована на задоволення різних потреб людей, називається господарською (економічною).

Національна економіка розглядається як складний господарський комплекс з певною логікою побудови та функціонування, який характеризується як динамічна, цілісна система виробництва, обміну, розподілу та споживання. Його цілісність визначається наявністю каркасу у вигляді системи розселення, інфраструктури, державного та місцевого управління, інформаційної мережі.

Головна характеристика господарського комплексу – це розвиток у історичній динаміці галузевої та територіальної структури суспільного виробництва. Суспільне виробництво розглядається як об’ємна проекція інноваційних технологічних і соціальних циклів на території країни, або будь- якого з її регіонів.

- Країни з первинною сферою економіки(лідирує сільське і світове господарство);

- Країни з вторинною сферою економіки(лідирують промисловість і будівництво) – Україна;

- Країни, що вступилиу постіндустріальний період з домінуючою галуззю «Сфера послуг».

В глибині третинної сфери відбувається поступове формування четвертинної сфери національних економік – інформаційної індустрії (одночасно є інфраструктурною галуззю, сукупністю найновітніших наукомістких галузей промисловості (галузі високих технологій) та сферою інтелектуальної праці і специфічних інформаційних послук.

Суспільне виробництво України характеризується співвідношенням та структурними відмінностями, що відображають галузевий та територіальний поділ праці.

В результаті взаємовідносин галузевих та територіальних складових національної економіки сформувалися її соціально-економічна, організаційно-економічна, виробничо-тез\хнологічна, науково-технічна, фінансово-економічна, територіально-галузева структура.

Традиційно господарський комплекс розглядають як:

- як систему галузей господарювання (галузева структура). Галузь – це сукупність підприємств та організацій, об’єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі суспільного поділу праці;

Економіка країни базується на функціонуванні численних підприємств, що спеціалізуються на виробництві певних товарів та послуг.

Підприємство - це первинна ланка поділу праці в суспільстві, що виробляє будь-яку продукцію або реалізує послуги, має економічну самостійність і технічну завершеність.

- як систему територіально-виробничих комплексів (територіальна структура).

Галузі поділяються на основні (профілюючі), обслуговуючі, локальні.

До основних відносяться районоутворюючі галузі спеціалізації, які мають високу питому вагу у виробництві району та найбільший економічний ефект. Ці галузі є визначальними у функціональній характеристиці регіону.

Обслуговуючі галузі забезпечують потреби основних галузей та населення регіонів у електроенергії, теплі, воді, будівельних матеріалах, перевезеннях, перевезеннях, послугах зв’язку, торгівлі, фінансах, послугах науки, культури, житлово-комунального обслуговування.

Локальні галузі промисловості та сільського господарства – які мають для регіонів мають місцеве значення і задовольняють їх потреби у певній кількості.

Також є супутні та паралельні галузі.

До основних факторів, що впливали протягом XX століття на формування господарства в Україні, необхідно віднести:

- високу господарську освоєність території;

- різноманітний потужний природоресурсний потенціал;

- значний трудоресурсний потенціал;

- сприятливе геополітичне та транспортно-географічне положення;

- давню історію розвитку.

- як система територіально-виробничих комплексів – господарський комплекс – це комплексна система, у якій складовими частинами є чіткі сполучення галузей в межах територій певного масштабу. Такі сполучення отримали назву комплексів.

Види комплексів:

- Простий комплекс – це сполука паралельних галузей спеціалізації, майже не пов’язаних між собою;

- Складний комплекс – це безпосередні виробничі зв’язки між галузями.

Дата добавления: 2014-01-04