Загальні особливості нетрадиційної релігійності

Лекція 8. Нетрадиційні релігії.

Основні риси нових релiгiй (неорелiгiй):

Ø виникають в періоди кризи традиційних релiгiй i на ґрунті пошуків нових ціннісних орiєнтирiв;

Ø поєднують у собі елементи різних релiгiй i вірувань;

Ø привабливі для сучасної молоді й високоосвічених людей, котрі активно розмірковують над сенсом життя та прагнуть пізнати духовні надбання інших народів.

Нетрадиційні релігії породжені процесами суспільного життя XX ст., які спонукали не лише до відновлення орто­доксальних релігійних традицій, а й до пошуку нових цін­ностей, духовних орієнтацій. На позначення їх вживають терміни: «неорелігії», «неосекти», «неокульти», «нетрадиційні вірування», «псевдорелігії», «неомістицизм», «релігії Нового віку», «позаконфесійні об'єднання», «квазірелігії» тощо.

Поняття «не­традиційні релігії» охоплює своїм змістом неусталені для нашої культури віровчення (буддизм, іслам тощо); неокульти, нові релігійні вірування – явища сакрального життя, що виникли в сучасну епоху внаслідок нових духовних шукань (неохристиянські, неоорієнталістські ру­хи, неоязичництво, синтетичні неорелігії); релігії Нового віку – сайєнтологічні рухи та найновіші наукові досягнення, які лише умовно відносять до релігійних течій.

Нетрадиційні релігії покликані до життя кризою традиційної релігійності. У XX ст. ця криза поглибилася внаслідок активного утвердження наукового світогляду. До­сягнення НТР висунули проблеми, які офіційна церква не завжди могла адекватно витлумачити, а тим більше запропонувати шляхи і способи їх подолання. Певну роль відіграло і розчарування людей у політичних засобах ви­рішення гострих соціально-економічних проблем, труднощі соціального становлення молоді, що часто породжувало пошук нових духовних орієнтирів. Такі пошуки нерід­ко приводили до неокультів, які пропонували богорівний шлях самовдосконалення. Багатьох приваблюють закли­ки до самотворчості, спасіння душі за життя людини, а не в потойбічному світі. Тим більше, що нерідко застосову­ються і методи психічного впливу.

Нетрадиційні релігії не обмежені одним віровченням, вони спрямовані на міжрелігійний синтез, поєднують у собі елементи багатьох релігій, використовують ідеї та кон­цепції окультизму, спіритизму, теософії, антропософії, су­часної філософії, астрології тощо.

Окультизм (лат. occultus – прихований, таємний) – містичне вчення, яке визнає існування надприродних сил, можливість безпосереднього спілкування з ними за допо­могою магічних обрядів, таємних ритуалів.

Теософія (Богомудрість) – релігійно-філософське вчен­ня про можливість містичного та інтуїтивного пізнання Бога шляхом безпосередніх контактів з надприродними силами. Елементи теософії простежуються у брахманізмі, буд­дизмі, Кабалі, неоплатонізмі, гностицизмі. Популярності набула вона в XVI—XVIII ст.

Антропософія – вчення, яке на місце Бога ставить людину. Вважає, що пізнання істини є містичним, таєм­ничим процесом, а тому доступне лише посвяченим осо­бам, її метою є людина як елемент космічної еволюції, що функціонує завдяки діянням Ісуса Христа, який розгляда­ється лише моментом цієї еволюції.

Спіритизм (лат. spiritus – душа, дух) – містично-ідеалістична течія, яка ґрунтується на вірі в існування потойбічного «світу духів» і можливості спілкування з ними за допомогою спеціальних ритуалів. Його суть полягає у так званому спілкуванні людини з духами, що відбувається з допомогою медіумів – осіб, які, ввійшовши в спеціальний стан (транс), виступають посередниками цього спілкування. Як доказ реальності спі­ритизму використовують зрушення з місця та падіння предметів, виникнення незвичних звуків, світла тощо.

Дата добавления: 2014-01-04