Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

ІІ. Соціальна обумовленість та соціальна дія права. Правова соціологія особистості

 

Як відомо, в суспільстві між людьми складаються об’єктивні зв’язки, які обов'язково регулюються або морально-традиційними, або юридично-правовими нормами. Право як система загальнообов'язкових соціальних норм виникає разом з державою, і воно з нею тісно пов'язано. Без держави, як політичного інституту, право не може існувати, тому закономірно: право, тісно пов'язано з політикою.

Розглядаючи взаємозв'язок права і політики, слід зазначити, що з поступовим розвитком суспільства і розподілом його на класи та соціальні стани право все більше стає монополією держави. Воно закріплює і охороняє існуючі суспільні відносини і моделі поведінки, які б насамперед відповідали інтересам пануючих класів та соціальних груп. Але право захищає не тільки інтереси пануючих соціальних груп, але й перш за все служить регулятором суспільних відносин, з його допомогою регулюються відносини, поведінка людей та їх колективів.Як частина надбудови, право обумовлено економічним устроєм суспільства, його соціальною структурою, політичними відносинами, воно знаходиться під впливом історичних традицій, пануючої ідеології, релігії та інших чинників.

Право тісно пов'язане з державою, тільки держава може забезпечити юридичну регламентацію суспільних відносин в масштабі всього суспільст­ва.

Право є важливим політичним інститутом. Воно закріплює форми правління державного устрою і порядок діяльності державного механізму також положення громадян, їх права і обов'язки.[3] Діалектика взаємозв'язку держави і права полягає в тому, що чим більш демократично розвинене суспільство і його політичні інститути, тим, менш держава контролює діяльність соціальних інститутів і навпаки, - при тоталітарних політичних режимах правове поле суспільства обмежується державним примусом і контролем політично-державних структур над усіма формами життя суспільства.

Таким чином, право є важливою формою і знаряддям державної політики, в тому числі і соціальної. Сам державний механізм і управлінська діяльність обов'язково має набувати правового оформлення, вона не може здійснюватись без правових норм. Право розробляє правила норми поведінки, а держава санкціонує і слідкує за їх дотриманням. Право може виступати як фактор прогресивного розвитку і навпаки. Якщо право захищає інтереси сус­пільства (і насамперед найбільш передову і прогресивну частину), то завдя­ки цьому стає важливим чинником прогресивного розвитку. Але ж воно може стати й знаряддям реакційних, консервативних сил, гальмувати реформи і соціально-прогресивні явища в суспільстві.

Важливим і суттєвим показником права є положення особистості в су­спільстві, й політичний і юридичний статус, охорона державою її інтересів, прав і свобод. В різні історичні епохи, в різних країнах і суспільних структу­рах вони могли бути різними.

У демократичному суспільстві, де закон "вище всього", всі члени суспільства, спираючись на закони, користуються необхідними правами і, навпаки - в суспільстві, де існують тоталітарні режими, диктатура і тиранія, право і законність знаходяться в протиріччі. (переконливий приклад - діяльність сталінського політичного режиму).

Соціологія права нерозривно пов'язана з кримінальною політикою, яка безпосередньо залежить від соціально-економічних, державно-політичних, суспільно-психологічних процесів в суспільстві.

В основі протидії злочинності повинна лежати обґрунтована стратегія і тактика запобігання злочинності за допомогою профілактичних заходів. Отже, акцент треба робити не на репресію, а на скорочення сфери застосування примусових заходів.

Політика профілактики злочинів реалізується на основі кримінального прогнозування і планування з урахуванням соціальної та економічної ситуа­ції, а запобігання злочинам повинно стати одним із розділів планів соціаль­ного й економічного розвитку областей, районів, населених пунктів.

У тісному діалектичному взаємозв'язку знаходяться право і громадськадумка, науковий аналіз їх взаємовідносин має важливе значення для розвитку суспільства, держави і права. Право на громадську думку може впливати як позитивно, так і негати­вно. Позитивний вплив права на громадську думку буде тоді, коли більшість членів суспільства підтримують законодавчі акти, які приймає держава (це, як правило закони, спрямовані на соціальний захист громадян, закони, які значно поліпшують діяльність правоохоронних структур, спрямовані на боротьбу зі злочинністю). Негативну реакцію населення викликають занадто жорсткі закони, які сильно обмежують права і свободи людини, а також слабий контроль криміногенної ситуації. Законотворча політика держави може формувати негативну реакцію на її діяльність з боку громадської думки, коли її наслідки мають негативний характер і тим самим значно погіршують соціально-економічний, екологічний, національно-культурний стан суспільства.

Право і закони, їх вплив на всі сфери життя суспільства будуть тоді ефективними, коли вони будуть мати економіко-політичну основу і реальні організаційні засоби їх реалізації, а також коли правоохоронні структури будуть знаходитись на високому професійному рівні.

Якщо той чи інший закон або правова норма не зумовлені вимогами життя, хоча і є актуальними, і болючими для суспільства, яке на практиці не готове до їх реалізації (наприклад, боротьба з алкоголізмом у 80-ті роки у СРСР).

Не тільки право активно впливає на громадську думку, але й навпаки. Якщо громадська думка не схвалює ті чи інші правові акти, це сигнал для законодавчої влади про їх перегляд.

Отже, право, закони можуть діяти ефективно, коли вони відповідають соціально-економічним, політичним та іншим відносинам в суспільстві, а, головне, коли будуть позитивно сприйматись в усіх соціальних сферах.

Підтримка громадської думки дуже важлива в умовах перехідного періоду із однієї соціально-політичної структури в іншу, більш передову і демократичну.

Громадська думка може підтримувати і законодавчі акти, які приймаю­ться авторитарними режимами, але для цього треба активно формувати пра­вовий світогляд, і тут важливу роль відіграє вся система політично-ідеологічної і психологічної діяльності. Треба віддати належне більшовикам, які вміли формувати громадську думку на свою користь. Так, наприклад, сталінську Конституцію 1936 р. рядові громадяни сприймали як вище досяг­нення соціалізму і його правової політики. І, навпаки, право і закони грома­дян капіталістичних країн сприймалися як "порушення прав людини".

Цікаво, зазначити, що якщо у Радянському Союзі у передвоєнні роки був високий патріотичний настрій, а кримінальний злочин розглядався, в то­му числі і серед молоді, як негативне явище. То вже у 80 - 90-ті рр. в Росії і Україні серед деяких категорій молодих людей злочинність не тільки не під­лягає осуду, а, навпаки, в їх свідомості виростає імідж злочинця, особливо того, хто займається рекетом та проституцією. У цих соціальних умовах суттєву роль відіграють правоохоронні органи, першочерговим завданням у бо­ротьбі зі злочинністю є усвідомлення реальної небезпеки мафіозного криміналітету для молодої української держави.

Право як система соціального контролю і регулятор суспільних відносин здійснює свою функцію заборон, розпоряджень і санкцій, які впливають на свідомість мас і їх поведінку.

Правова свідомість - це система понять, поглядів, уявлень та почуттів з приводу чинного або бажаного юридичного права, а також діяльності, пов'язаної з цим правом. Воно формується під впливом суспільного життя.

Правова свідомість - це форма суспільної свідомості, яка включає по­гляди на існуючі і необхідні правові норми: про законне і незаконне, про права і обов'язки особи, про правомірність і неправомірність тієї чи іншої поведінки. Вона – основа соціальної активності у повсякденному житті лю­дей.

Правова свідомість має два рівні:

1. повсякденний, який лежить в основі моральної і правової поведінки більшості людей у суспільстві, яка таким чином є масовою.

2. теоретичний - це система правових теорій, мета якої проникнути в сутність явищ.

На правову свідомість суспільства впливають також соціально-економічні, історичні, географічні, культурні, релігійні, а також місцеві умови праці і побуту.

Носіями правової свідомості у суспільстві виступають класи, соціальні групи, прошарки.

Правова, свідомість індивіда і його соціалізація формується, насамперед під впливом соціального буття і атмосфери, в якій він живе. Вона обумовлена не тільки його класовим станом, але залежить і від його соціального положення в межах даного класу і соціальної групи. Зміни у соціальному середовищі викликають відповідні зміни в поведінці індивіда, а останній своїми діями впливає на соціальне середовище. У індивіда, як правило, є суб'єктивні інтереси і цілі, вони можуть співпадати з соціально-значущими інтересами і цілями суспільства або окремих соціальних груп, а можуть і не співпадати, тоді вони набувають протиправного характеру.

Слід зазначити, що не існує суспільства, в якому панувала б однодумність і єдина правова свідомість. Соціальні явища, які спостерігаються в суспільстві, носять характер або соціального співробітництва, зближення, або ворожнечі, антагонізму і конфлікту. Зрозуміло, що в суспільстві не можуть постійно співпадати інтереси і цілі соціальних груп, класів і окремих індивідів. Зміни в соціальному середовищі можуть, і, як правило, приводять до змін змісту правових відносин.

Таким чином, при розбудові молодої української держави всю нашу правову систему необхідно пристосувати до потреб функціонування суспільства і узгоджувати з соціальною дійсністю, тоді право буде ефективно виконувати свою роль.

Коли суспільство знаходиться в стані динамічної рівноваги, це означає, що зміни в соціальному середовищі, в системі права позитивно впливають на зміну соціальних характеристик особи. Реакція індивіда не вступає в цьому випадку в протиріччя, в конфлікт з соціальними "цінностями", соціальними нормами права даного суспільства.

Індивід або соціальна група може негативно ставитись до існуючих со­ціальних цінностей і правових норм, характерних для даного соціального середовища Такий тип взаємодії може бути охарактеризований як стан "соціальної адекватності". Але, якщо соціальні цілі та інтереси окремої особистості і соціальних груп співпадають з реально пануючими соціальними правовими і моральними нормами і цінностями, і якщо їх дотримуватися це переконливий показник стійкості соціальної системи.

Але, якщо в соціально-правовій системі застарілі її елементи або взага­лі не відповідають умовам і вимогам, інтересам і цілям суспільства або окре­мих соціальних груп для того, щоб не допустити конфліктів, необхідно своєчасно заміняти їх новими.

Так, якщо індивідуальна або групова поведінка під впливом соціальних, економічних, демографічних та інших факторів буде значно змінюватися, а правова система залишається незмінною, то тоді фактично закони не діють, вони втрачають свою силу, і це серйозно впливає на соціальний стан суспільства.

Для соціології права важливим є як аналіз діяльності класів, соціальних груп і прошарків, так і індивідуальні дії окремих осіб. Актуальною проблемою в суспільстві було і є переборювання традицій правової безкультурності, неповаги до закону як в формі правового нігілізму, так і в формі правової безвідповідальності. Тому дуже важливо сформувати в суспільстві повагу до права і закону.

При вирішенні проблеми формування правової свідомості і правової культури у членів суспільства важливу роль відіграють соціологічні дослідження. Аналіз громадської думки щодо існуючих або прийнятих законом актів дає можливість як законодавчим, так і виконавчим органам влади уникати багатьох проблем і негативних наслідків в суспільному житті. Обговорення законодавчих актів і проектів, аналіз громадської думки дає можливість громадянам безпосередньо включитися в процес вирішення життєво важливих проблем, в тому числі і в галузі права. Така форма сприяє розвиткові правосвідомості громадян і спрямована на те, щоб у суспільстві укорінювалось добровільне і добросовісне виконання законів.[6]

Формування правової свідомості громадян молодої української держави – гарантія прогресивного розвитку суспільства і держави.

В той же час, соціологічні дослідження свідчать, що правовій освіті у нас приділяється недостатня увага. Так, при анкетуванні 500 керівних працівників ОВС і 100 працівників інспекції у правах неповнолітніх та вчителів шкіл, що викладають право, виявлено, що 90% респондентів оцінили рівень правового виховання незадовільно, 72% зазначили, що уроки права не викликають у школярів інтересу, 62% відзначили низькій рівень викладання права.

Отже, юридичній освіті громадян, і насамперед молоді, приділяється мало уваги, а від неї залежить стабільність суспільства, формування правосвідомості особистості.

Правова пропаганда і виховання правової свідомості у громадян віді грають важливу роль також у профілактиці боротьби зі злочинністю. Важливе значення при цьому надається засобам масової інформації, які дають можливість правоохоронним органам включатися в систему складних соціальних зв'язків у суспільстві і активно впливати на формування громадської думки.

Завдяки засобам масової інформації здійснюється вплив по лінії "особистість - мікросередовище - суспільство". Це дає позитивні наслідки щодо гальмування антисоціальних поглядів, настроїв і переконань, разом з тим, стимулювання правової поведінки громадян. Це означає, що таким шляхом можна впливати не тільки на суспільну думку, але і на соціальні інститути, колективи і окремих громадян з метою обмеження і свідомого гальмування криміногенних факторів і, навпаки, підтримки тих факторів, які здійснюють правоохоронні органи щодо профілактики.

Від результатів профілактичної діяльності буде залежати не тільки мо­рально психологічний клімат, але й соціальний стан суспільства.

Велику роль в цьому зв’язку відіграють в наш час соціальні дослідження. За їх допомогою вивчаються:

- роль та ефективність права (як на макро-, так і на мікроекономічному рівні);

- соціальні функції правоохоронних органів (до речі, такі дослідження показали, що 72% респондентів не задоволені рівнем діяльності правоохоронних органів);

- взаємодію моральних та юридичних норм;

- стан злочинності і соціальні причини порушення правопорядку, ефективність кари і заходів профілактичної діяльності;

- соціальні причини росту злочинності і її небезпеки для суспільства;

- соціальний портрет сучасного правоохоронця і таке інше.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
І. Соціологія права, її предмет, функції, взаємозв'язок з іншими науками | Лекція 8. Тема: Види технологічних процесів
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 499; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.028 сек.