Вторинна медична допомога

V.

Требования охраны труда по окончанию работы

V. Обезвреживание спецодежды, индивидуальных средств защиты, тары и транспорта

5.1. Все мероприятия по обезвреживанию загрязненной дезсредствами спецодежды, стирка ее, обезвреживание транспортных средств, тары и посуды, применяющейся в процессе работы, проводят с использованием средств индивидуальной защиты вне помещений или в специальных помещениях с вытяжной вентиляцией.

5.2. Обезвреживание и стирку спецодежды (после работ по дезинсекции и дератизации) проводят следующим образом:

Сода - лучшее средство обезвреживания отложений инсектицидов. Запрещается заменять мыльно-содовый раствор стиральными порошками.

5.3. Для обезвреживания лицевых частей респираторов, защитных очков и перчаток после работы с дезсредствами их протирают 5% раствором кальцинированной соды, затем чистой водой и насухо вытирают.

5.4. Ведра и т.п. посуду, использованную для приготовления дезрастворов, суспензий, эмульсии после работы тщательно моют горячей водой с мылом и содой, но и после этого их нельзя использовать для пищевых целей, хранения продуктов, фуража, питьевой воды.

6.1. После работы на объекте необходимо прополоскать рот водой, вымыть с мылом руки, лицо и другие открытые участки тела, на которые могут попасть брызги растворов, эмульсий, дуста и т.п. По окончании смены принять гигиенический душ.

6.2. Спецодежду после работы снимают в определенном порядке: перчатки, не снимая с рук, моют в обезвреживающем 5% растворе соды (0,5 кг кальцинированной соды на ведро воды), затем промывают в воде; после этого снимают защитные очки и респиратор, сапоги, халат, косынку. Очки и респиратор протирают 5% раствором кальцинированной соды, водой с мылом; только после этого снимают перчатки и моют руки с мылом. Снятую спецодежду складывают в укладку.

Типи лікувально-профілактичних закладів, їх структура і функції.

Медико-санітарну допомогу населенню нині надають на трьох рівнях: на первинному, вторинному (спеціалізо­вана) і третинному (висококваліфікована).

Первинна медико-санітарна допомога

Первинна медико-санітарна допомога — основна ланка в організації охорони здоров'я людини. Вона пе­редбачає консультацію лікаря, діагностику та лікуван­ня основних найпоширеніших захворювань, травм; про­філактичні заходи; направлення пацієнта для надання спеціалізованої і висококваліфікованої допомоги.

Основними представниками первинної медико-санітарної допомоги населенню повинні стати сімейні лікарі. Сі­мейний лікар уособлює всю відповідальність за здоров'я кожної людини. Разом із медичною сестрою високої квалі­фікації він зосереджує у своїх руках до 90 % всієї необхід­ної медичної допомоги.

Фельдшерсько-акушерський пункт — найважливі­ший підрозділ у системі охорони здоров'я, перший етап надання первинної медичної допомоги жителям сіль­ської місцевості. ФАЛ на сьогодні має унікальну мож­ливість стати підґрунтям для розвитку та реалізації при­нципів сімейної медицини, оскільки для цього існують організаційно-правові, нормативні та історичні переду­мови. Саме діяльність ФАПу узагальнила у цьому напря­мі величезний досвід вітчизняної медичної практики з надання первинної лікувально-профілактичної допомоги сільськ мешканцям, а саме: спостереження і догляд за вагітними, породі лями, новонародженими, дітьми дошкільного та шкільного віку, рослими, людьми похилого віку.

Тому вже сьогодні на базі ФАПу реалізуються заходи щодо впр вадження в систему охорони здоров'я принципів сімейної медицин

У містах України первинну медюсо-санітарну допомогу дор< лим надають у поліклініках. Територію, яку обслуговує поліклі ка, поділяють на терапевтичні дільниці. За кожною дільницею, проживає 1700 мешканців, закріплені дільничний лікар-терапевт медична сестра.

Спеціалізовані поліклінічні відділення диспансерів надаю первину медичну допомогу пацієнтам з відповідними групами захв рювань (туберкульоз, шкірно-венеричні, онкологічні захворюванн та ін.).

Первинну медико-санітарну допомогу робітникам і службовця промислових підприємств надає мережа медичних закладів, ро~ міщених на території самих підприємств або поблизу них. До ци закладів належать фельдшерські здоровпункти (з кількістю робіт ників понад 1000), лікарські здоровпункти (з кількістю робітникі понад 1000), медико-санітарні частини (з кількістю робітників по над 2000 і більше).

Основне завдання здоровпунктів — надання першої медично' допомоги при нещасних випадках, травмах, раптових захворюван нях, а також проведення профілактичної роботи. У разі потреб здоровпункт організовує направлення потерпілого в поліклініку ч стаціонар.

Медико-санітарна частина — комплексний лікувально-профілактичний заклад, до складу якого входять поліклініки, стаціона ри, профілакторії, дієтичні їдальні, дитячі здоровпункти, дошкільні заклади. Медико-санітарна частина може бути представлена тільки поліклінікою.

Організацію і забезпечення медичної допомоги дітям у містах здійсняють дитячі поліклініки. Провідним методом роботи діль­ничної педіатричної служби є диспансерний метод — активне дина­мічне спостереження за хворими та здоровими дітьми, починаючи з допологового патронажу вагітних, потім спостереження за новона­родженою дитиною протягом 1 року життя, за дитиною віком від 1 до 7 років, школярем, підлітком.

Первинна медико-санітарна допомога включає також службу швидкої медичної допомоги. Мешканцям міста її надають медичні працівники швидкої медичної допомоги, мешканцям сільської місцевості — аналогічні відділення центральних районних лікарень. Служба швидкої медичної допомоги працює цілодобово і надає невід­кладну допомогу в разі нещасних випадків, травм, отруєнь, раптових захворювань та загрозливих для життя станів. Бригади швидкої ме­дичної допомоги бувають загальнолінійні, спеціалізовані (кардіоло­гічна, психіатрична, акушерська, педіатрична, бригади інтенсивної терапії). У великих містах для створення цілісного лікувально-профі­лактичного закладу з надання догоспітальної і госпітальної швидкої медичної допомоги станція швидкої медичної допомоги об'єднана з лікарнею швидкої медичної допомоги.

Рівень вторинної медичної допомоги більш складний: вона включає допомогу спеціалізованих служб. Вторинну медичну допомогу в містах забезпечують головним чином багатопрофільні міські лікарні та стаціонари медико- санітарних частин, у селах — центральні районні лікарні. Крім того, вторинну медичну допомогу надають спеціалізовані лікувальні заклади стаціонарного типу — диспансери (протитуберкульозні, психоневрологічні, онкологічні, шкірно-венеричні, наркологічні).

Дата добавления: 2014-01-04