Джерела засобів існування та освітній рівень населення: діалектика взаємодії

Соціально-трудова позиція індивідів, пов’язаний з нею характер джерел засобів існування та розмір отримуваних доходів корелює з такою складовою "економічної якості" працюючих, як рівень освіти. В умовах об’єктивно необхідного посилення інноваційної спрямованості соціально-економічного реформування і подальшого розвитку країни роль і значення як власне освітньо-професійних спроможностей населення, так і забезпечення більш тісного зв’язку між ними і рівнем добробуту та соціальним статусом носіїв кваліфікованої робочої сили й значного індивідуального освітнього потенціалу істотно зростає. З огляду на це, визначення характеру взаємодії між освітнім рівнем населення і складом джерел засобів його існування, матеріал для якого надають дані перепису населення, представляє безумовний інтерес.

Для порівняльного аналізу освітнього рівня різних соціально-економічних груп населення скористаємось розподілом груп осіб, що мають різні джерела засобів існування, за рівнями освіти. Враховуючи істотний вплив вікової структури на освітній склад всього населення (віком 6 років і старше), а також його контингентів, що різняться за соціально-демографічними ознаками (пенсіонери; стипендіати; сімейні утриманці тощо), для забезпечення прийнятного ступеню коректності аналізу згаданого розподілу порівнюватимемо його за відносно більш однорідними з демографічної точки зору сукупностями населення, зосередившись при цьому переважно на групах, основним джерелом засобів існування яких виступають різні види зайнятості. Уявлення про відмінності цих груп щодо освітнього рівня дає рис. 4.8.4.

Рис.4.8.4. Розподіл населення України, основним джерелом засобів існування якого є зайнятість, за рівнем освіти (за даними перепису 2001 року)

Як бачимо, згідно з результатами опитування представників різних груп зайнятих щодо їх освітнього рівня у ході проведення перепису населення, найбільш високим освітнім рівнем відзначаються особи, основним джерелом засобів існування яких є зайнятість на власному підприємстві, що, до речі, суперечить поширеному ще стереотипу образу "нового українця" – бізнесмена як інтелектуально обмеженого крадія з мінімумом знань та здібностей до навчання. Двоє з кожної п’ятірки українських власників підприємств мають повну вищу освіту, двоє із кожних семи – базову та неповну вищу, однак при цьому близько 30% – лише повну або базову загальну середню освіту.

Серед інших категорій населення, для яких основними джерелами засобів існування виступають доходи від зайнятості економічною діяльністю, значною часткою осіб з доволі високим освітнім рівнем характеризується найчисленніша група зайнятих – працівники підприємств, організацій, установ тощо, у складі яких майже кожен четвертий має повну вищу, а понад 27% – базову та неповну вищу освіту, а також група зайнятих на індивідуальній основі, кожен п’ятий з яких – особа з повною вищою і майже 30% – з базовою та неповною вищою освітою. Порівняно нечисленна група власників селянських (фермерських) господарств має у своєму складі приблизно таку ж частку осіб з повною вищою освітою, як і зайняті на індивідуальній основі, але тих, чия освіта відповідає базовому та неповному вищому рівням, серед українських фермерів все ж менше; отже, дещо більше половини зайнятих, яким саме праця у власному селянському господарстві приносить основний доход, представлено особами з загальною освітою різних рівнів (переважно повною загальною середньою освітою).

На тлі вищезазначених груп населення, зайняті на сімейному підприємстві без оплати праці, особи, що працюють у окремих громадян і особливо зайняті у ОПГ відзначаються порівняно нижчим освітнім рівнем. Так, серед зайнятих на сімейному підприємстві і в окремих громадян частка осіб з вищою освітою всіх рівнів наближається до 2/5 (у тому числі з повною вищою освітою – лише двоє з п’ятнадцяти осіб), більша ж частина зайнятих цих груп за основним джерелом засобів існування має загальну середню освіту різних рівнів. Особи з повною загальною середньою освітою становлять близько 3/5 усіх зайнятих в ОПГ, 1/5 працюючих у підсобному господарстві має базову загальну середню освіту, частка осіб з початковою загальною освітою у цій групі дорівнює 3%, а з вищою освітою різних рівнів – 18%. Уявляється, що гірше співвідношення освітніх рівнів осіб, для яких основним джерелом засобів існування виступає зайнятість у ОПГ, на сімейних підприємствах та у окремих громадян певним чином пов‘язане з демографічним складом цих груп працівників та специфікою їх зайнятості. Йдеться про те, що такі види зайнятості, як правило, не потребують високої освітньо-професійної підготовки і, відповідно, значну частину зайнятих у них представляють або підлітки й молодь, яка ще не досягла найвищих освітніх рівнів (не випадково ж серед зайнятих у окремих громадян найбільш високими є частки осіб з повною загальною середньою (1/2) та початковою вищою (близько 1/4) освітою), або старші особи без вищої освіти та професійної підготовки, для яких саме через цю обставину отримання доходів від інших видів робіт уявляється малодоступним.

Певні (й дещо несподівані) особливості притаманні розподілу за рівнями освіти осіб, для яких основним джерелом засобів існування є прибуток від власності. Дещо більше половини таких осіб мають повну загальну середню освіту, кожен п’ятий – базову загальну середню, один із шести – початкову вищу, лише понад 6% – повну вищу освіту, а близько 4% – початкову загальну. Враховуючи специфіку цього розподілу, а також ту обставину, що серед осіб, для яких власність є основним джерелом доходів переважають сільські жителі й чимало тих, хто вказав на такі додаткові джерела засобів існування як робота в особистому підсобному господарстві, пенсії, допомоги, у тому числі допомога по безробіттю, можна стверджувати, що немалу частину отримувачів прибутку від власності становлять пенсіонери за віком, безробітні, представники незаможних родин з дітьми, які здають в оренду земельні ділянки.

У складі несамодіяльного населення віком від 6 років троє з кожних п’яти осіб мають базову загальну середню, початкову загальну або не мають і початкової освіти, що цілком закономірно з огляду на переважання дітей серед тих, хто знаходиться на утриманні інших осіб. Разом з тим, чверть сімейних утриманців вже має повну загальну середню освіту, а кожен восьмий – вищу освіту того чи іншого рівня і відсутність у цих осіб інших значущих джерел засобів існування, ймовірно, відбиває труднощі з працевлаштуванням молоді, мізерні розміри стипендій, скорочення зайнятості населення працездатного віку.

Як уже зазначалося раніше, групи осіб, що їх можна віднести до утриманців держави, доволі різнорідні у соціально-демографічному плані. Найбільш загальне уявлення про їх розподіл за рівнями освіти дає рис. 4.8.5.

Рис.4.8.5. Розподіл населення, що знаходиться на утриманні держави, за рівнем освіти (за даними перепису 2001 року)

Порівняно низький освітній рівень осіб, що вважають основним джерелом засобів існування той чи інший вид державного забезпечення значною мірою пов’язаний з особливостями їх вікового складу. Так, серед непрацюючих пенсіонерів (у більшості своїй людей вельми похилого віку) більше половини тих, хто не має і повної загальної середньої освіти, кожен п’ятий має лише початкову загальну освіту, майже десята частина не має й початкової освіти або неписьменна. Стипендіати, зрозуміло, ще не досягли свого кінцевого освітнього рівня, серед осіб, що отримують допомогу по безробіттю, теж немало молоді з повною загальною середньою та неповною вищою освітою (зважаючи на підвищений рівень безробіття саме у молодших групах працездатного віку). Склад утриманців держави, основним джерелом засобів існування яких виступає допомога (крім допомоги по безробіттю), а також інший вид державного забезпечення значною мірою представлений дітьми, що відповідно отримують державну допомогу, яка надається сім’ям та тими, що перебувають на повному утриманні держави (у дитячих будинках, інтернатах тощо) – звідси й немало осіб з незавершеною ще освітою. Крім того, на державному забезпеченні перебувають люди вельми похилого віку із будинків для пристарілих, особи, що перебувають у місцях позбавлення волі тощо.

В цілому ж, аналіз соціального складу осіб з різним освітнім рівнем показує, що при переході від нижчих до вищих рівнів освіти збільшується, за загальним правилом, частка осіб, які отримують основні доходи від соціально привабливіших видів зайнятості і скорочується частка несамодіяльних та економічно неактивних осіб.

¹ Так, і згідно з поточною статистикою праці, саме у згаданих західних областях, а також на Херсонщині найбільш високим є навантаження на одну вакансію.

Дата добавления: 2014-01-04