Доречність мовлення

Чистота мовлення.

Чистота мовлення - це повна відповідність нормам літературної мови. Для чистоти мовлення важливими є правильна літературна вимова, вжи­вання слів, що відповідають літературній нормі. У чистому мовленні не вживають діалектизми, лайливі слова, слова-паразити тощо. Чистота мов­лення на рівні вимови досягається суворим дотриманням орфоепічних норм (вимова голосних і приголосних звуків, звукосполучень, наголос у словах).

Найпоширенішими помилками у вимові, що заважають чистоті мови, є неправильні наголошення, невиправдане "акання" та впливи інших мов, переважно російської мови. Руйнують чистоту мовлення лексичні засоби, якщо використовуються неточно, стилістично невмотивовано. Це насам­перед діалектні, просторічні, жаргонні слова, канцеляризми і професіона- лізми, лайливі й вульгарні слова.

Користуючись літературною мовою в розмовному мовленні, треба уникати діалектних слів. Уживання діалектизмів в інших сферах (діловій, науковій тощо) спілкування засмічує мову, порушує її чистоту.

Просторічні слова мають згрубіле, іронічне забарвлення, через те вони нормативні в повсякденному, побутовому спілкуванні. Наприклад: беш­кетник, брехун, швендяти, наеобачитись, горлати, охламон.

Надмірність канцеляризмів і професіоналізмів засмічує мову, робить її громіздкою, важкою для сприймання. Тому у виступі їх треба уникати, використовуючи синоніми чи описові звороти. Наприклад: відсоток (замість процент), довбня (замість сталева чи куляста баба), завдання, роль (замість функція), досягнення (замість результати).

Чистота мовлення вимагає уникати вульгарних і лайливих слів, які не відповідають нормам літературної мови і культури мовлення поведінки.

Іншомовні слова теж засмічують мову, якщо вживаються надмірно й недоречно. Особливої шкоди завдає так зване суржикове мовлення, у яко­му змішуються українські й російські слова. Засмічують мову й слова-па- разити. Це звичайні вставні слова, що нічого не виражають у тексті: ну, значить, так би мовити, взагалі, власне кажучи, як це, розумієш. Надмірне вживання їх не тільки псує мову, а й робить її беззмістовною. Чистота мов­лення - це його краса й ознака культури кожної промови.

Доречність - ознака мовлення, яка організує його точність, логічність, чистоту, вимагає такого добору мовних засобів, що відповідають меті й умовам спілкування. Доречне мовлення відповідає темі висловлювання, його логічному змісту, емоційному забарвленню. Доречне мовлення обо­в'язково вимагає врахування ситуацій, складу мовців, форм (усної чи пи­семної) мови.

Передумови доречності мовлення:

1. Усвідомлення необхідності доречності мовлення.

2. Володіння культурою мовлення і спілкування.

3. Високий рівень вихованості людини.

4. Досконале знання мови, її функцій, форм і різновидів.

Засоби для досягнення мети спілкування і забезпечення його доречності досить різноманітні: монолог чи діалог, інтонація (заклична, спонукаль­на), риторичні запитання, різні види звертання, тональності тощо. Уміння вибирати найбільш доречну форму спілкування залежить від стосунків людей і мовленнєвої практики: кожна людина про той самий предмет мов­лення може висловитись по-різному. Залежно від різних умов і мети спілку­вання доречність мовлення буває контекстуальною, ситуаційною, стильо­вою і психологічно обумовленою.

Контекстуальна доречність виявляється в єдності змісту і форми вис­ловлювання. Контекст вимагає, щоб у ньому були гармонійно поєднані загальна тональність, слова, інтонація, структура речень. Щоб забезпечи­ти контекстуальну доречність висловлювання, варто використовувати в усному мовленні неповні речення, звертання, інтонацію, у писемному - складні речення, вставні слова тощо. Контекстуальна доречність впливає і на порядок слів у реченні, а речень - у тексті.

Ситуаційна доречність мовлення залежить від ситуації спілкування. Саме цим зумовлено використання монологу, діалогу (полілогу), внутріш­нього монологу, пошанної множини, множини ввічливості, авторської множини, різних форм звертання (від інтимного до офіційного) тощо. Від ситуації залежать темп і тональність мовлення, добір слова, а в писемному - застосування схем, таблиць, графіків.

Важливою є стильова доречність. Кожен стиль будується на виборі мовних засобів, їх співвідносності. Для наукового стилю доречне викорис­тання, термінів, а для офіційно-ділового - ділової лексики.

Доречність мовлення тісно пов'язане з його правильністю, логічністю, точністю, багатством.

Дата добавления: 2014-01-04