Норми витрат праці та їх характеристика

На промислових підприємствах застосовуються такі види норм: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування та норматив кількості обслуговуючих робітників.

Нормою часу (Н_t) називається встановлений для визначених організаційно-технічних умов робочий час на виконання одиниці роботи за умовою повного використання виробничих можливостей робочого місця з урахуванням передового досвіду роботи.

В норму часу включаються тільки такі витрати часу, без яких неможливо виконати дану роботу. Втрати робочого часу по різноманітним причинам у норму часу не включаються.

Норма часу установлюється в людино-хвилинах або людино-годинах і складається з підготовчо-заключного та штучного часу (t_шт).

Штучний час встановлюється на одиницю роботи (продукції) і включає час: основний (t_о) або технологічний, допоміжний (t_д), обслуговування робочого місця (t_обс), перерв на відпочинок та особисті (природні) потреби робітника (t_відп), а також перерв, обумовлених (більш за все це стосується підприємств харчової промисловості) діючою технологією та організацією виробництва (t_п.т.).

Штучний час розраховується за формулою:

t_шт = t_о + t_д + t_обс + t_відп + t_п.т.

В норму часу на машинних (апаратурних) операціях включаються тільки такі витрати допоміжного часу, часу на обслуговування робочого місця і часу на відпочинок та особисті потреби, яку не перекриваються машинним (апаратурним) часом.

Час обслуговування робочого місця, час відпочинку та на особисті потреби, а також час перерв, обумовлених технологією та організацією виробництва встановлюють у відсотках від оперативного часу:

t_оп = t_о + t_д

Якщо час обслуговування робочого місця приймаємо за А, а час на відпочинок та особливі потреби за В в відсотках від оперативного часу, то абсолютні величини цих витрат часу на одиницю роботи (щт., т, тоб) в хвилинах або годинах будуть складати:

У випадку, коли t_відп об’єднано з t_{особ.потр.} і разом дорівнюють В, а t_п.т. відсутні, штучний час визначається таким чином:

Після визначення штучного часу розраховують норму часу за формулами:

- на одиницю роботи

- на партію виробів

де: п – кількість виробів, що входять до партії виробів, що обробляється, шт.

Норма виробітку (Н_вир.) – це обсяг роботи, котрий повинен бути виконаний робітником (бригадою) в одиницю часу при певних організаційно-технічних умовах з урахуванням повного використання можливостей робочого місця (виробничої ділянки).

Норма виробітку виражається у тих одиницях, в яких вимірюють виконану роботу на операції (потокової лінії), шт., т, тоб.

Норму виробітку визначають за формулою:

або або

де: t_зм – тривалість робочої зміни, хвил. або годин.

Норма часу та норма виробітку зв’язані між собою оберненою залежністю. Наприклад, якщо норма часу у нас зменшується, то норма виробітку збільшується і навпаки.

Нормою обслуговування (Н_об.) називається кількість одиниць обладнання, число робітників, робочих місць або розмір площі, які повинен обслужити робітник або група робітників. Для встановлення норми обслуговування обладнання треба визначити машинний (апаратурний) час, протягом якого не потрібна присутність робітника для його обслуговування (Т_м) і час зайнятості робітника обслуговуванням обладнання (Т_з).

Так, норму обслуговування однакових машин або апаратів періодичної дії визначають за формулою:

Наприклад, якщо Т_м буде 8 хвилин, а Т_з – 2 хвилини, то

одиниць обладнання.

Норматив кількості робітників визначають за формулою:

або

де: КО – загальна кількість одиниць обладнання, виробничій площі (в м²) та інш. Що підлягають обслуговуванню;

Н_t – робочий час, необхідний в певних організаційно-технічних умовах на обслуговування на протязі розрахункового періоду одиниці обладнання, виробничій площі (в м²).

Розглянуті нормативи витрат праці розробляються безпосередньо на підприємстві, затверджуються керівником і використовуються у повсякденній роботі.

Але існують ще й галузеві та міжгалузеві норми праці, які розробляються галузевими науково-дослідними інститутами та надсилаються на підприємства по їх замовленням. Ці норми та нормативи, як правило, більш жорсткі, ніж на підприємстві, тому можуть виконувати роль орієнтиру при розробці своїх норм витрат праці, або можуть використовуватись у нормуванні праці на підприємствах галузі після внесення в них деяких коректив, пов’язаних з організаційно-технічними умовами даного підприємства.

Дата добавления: 2014-01-04