Організація зберігання запасних частин. Визначення номенклатури та об’єму зберігання запасних частин на складах

Організація зберігання запасних частин та матеріалів. Визначення номенклатури та об’єму зберігання запасних частин на складах. Організація складського господарства та облік витрат запасних частин та матеріалів на підприємствах.

Зберігати всі деталі, що випускаються як запасні частини, безпосередньо на АТП не раціонально. Це приведе до значного збільшення суми запасів, зростанню складських площ і, найголовніше, до неефективного використання запасів – велика їх частина залишиться лежати «мертвим» вантажем на АТП. З іншого боку, оскільки вихід деталей з ладу носить випадковий характер, теоретично у будь-який момент часу на АТП може знадобитися будь-яка із запасних частин, що випускаються.

Спосіб визначення номенклатури і об'ємів запасних частин, які слід зберігати на кожному складі, і процес підтримки цих запасів на оптимальному рівні, прийнято називати управлінням запасами.

Для визначення величини запасу і моменту замовлення застосовуються різні методи – від простих таблиць попиту до складних економіко-математичних розрахунків за допомогою ЕОМ.

Визначення номенклатури запасних частин і об'ємів зберігання на складах різногo рівня здійснюється різними методами. У основу найбільш розповсюдженого покладене розподіл всієї номенклатури запасних частин для кожної моделі автомобіля по частоті попиту на групи А, В і С.

Заявки на деталі групи А (підвищеного попиту обмеженої номенклатури) задовольняються, як правило, протягом 24 годин із запасів на складі дилера. Зазвичай дилер в змозі виконати 90-95% заявок зі свого запасу. Заявки на деталі групи В (стандартного попиту широкої номенклатури) виконуються дилером або (за відсутності у нього потрібній деталі) дистриб'ютором протягом 1-3 діб. Якщо потрібній запчастині не опинилося ні біля дилера, ні у регіонального дистриб'ютора, то здійснюється пошук на складах інших дистриб'юторів і на центральному складі запасних частин (як правило, таким чином задовольняються понад 99% всіх заявок). Деталі групи З (рідкісного попиту широкої номенклатури) задовольняються зазвичай із запасу на центральному складі запасних частин. У разі негативного результату пошуку деталі групи З (найчастіше це має місце у разі пошуку запчастин для продукції, випуск якої припинений і виробництво запчастин для якої після закінчення встановленого терміну припинене) проводиться формування замовлення виробництву.

Перша група А (деталі високого попиту) включає близько 20% загальної номенклатури запасних частин. Ними задовольняється близько 85% замовлень споживачів а вартість складає 65% вартостей всієї споживаної номенклатури. Саме ці деталі частіше виходять з ладу, і заміною їх у дилерів, на СТО і АТП усувають велику частину несправностей і відмов.

Друга гpyпа В (деталі середнього попиту) включає близько 20% загальної номенклатури, але ними задовольняється тільки 10% попиту на запасні частини, а вартість складає близько 30%.

Третя гpyпа С (деталі рідкого попиту) включає більше 60% загальної номенклатури. Ними задовольняється 5% попиту на запасні частини, вартість складає близько 5%. Деталі, що відносяться до до тієї або іншій rрупі, визначають на основі аналізу продажів за попередні періоди і перерозподіляють з урахуванням поточної інформації про попит і рух запасних частин в системі.

Для визначення об'єму зберігання кожної деталі і моменту замовлення чергової партії для поповнення запасу застосовуються різні методи - від простих таблиць попиту до складних економіко-математичних розрахунків. З їх допомогою визначають розмір замовлення і кількість замовлень на рік, при яких сумарні витрати на закупівлю і зберігання однієї деталі мінімальні.

Якщо одночасно замовити всю річну потребу в деталях, то витрати на закупівлю (підготовка замовлення, отримання і доставка, контроль і ін.) будуть на одиницю замовлення мінімальними, а затрати, пов'язані із зберіганням, максимальними. Наприклад, при річної потребі в 300 деталей і одноразовому їх замовленні запас протягом року змінюватиметься від максимального, paвного 300, до минимальноrо, paвного нулю. При цьому витрати на зберігання визначатимуться середнім по року рівнем запасу, рівним 150 деталям. Якщо розмір замовлення скоротити в 10 разів (до 30 деталей), то витрати на зберігання визначатимуться новим середнім рівнем запасу, рівним 15 деталям, тобто скоротяться, а витрати на закупівлю збільшаться (замість oдного- 10 замовлень).

Оптимальний розмір замовлення по формулі Вільсона

де q0 – оптимальний розмір замовлення, шт.; С1 – вартість виконання одного замовлення, крб. (накладні витрати); Q – потреба в товарно-матеріальних цінностях за певний період часу (рік), шт.; C2 – витрати на зберігання одиниці запасу, руб./шт.

Властивості формули Вільсона

Розмір партії q0 оптимальний тоді і тільки тоді, коли витрати зберігання за час циклу Т рівні накладним витратам С1

Рис. 5.1. Визначення оптимального розміру і моменту заказу запасних частин

Мережа збуту будується так, щоб гарантувати отримання клієнтами деталей, що відносяться до групи А, протягом доби, а до групам В і С. через 2-3 діб. після надходження замовлення. Для забезпечення цього об'єму зберігання деталей у всіх ланках мережі регулюються так, щоб на складах дилерів зберігалися 1-2 місячні запаси деталей високого попиту, а на регіональних 2-3 місячні запаси деталей високого і середнього попиту.

Управління запасами на складах.

Формування і контроль запасів основні складові, від яких залежить своєчасне усунення дефіциту або затоварювання. Вони передбачають підтримку такого співвідношення деталей частого і нерегулярного попиту, яке забезпечує високу оборотність запасів, при задовільному забезпеченні покупців, і оптимальні витрати на їх зміст.

Ця мета досягається вирішенням наступних завдань:

-· облік поточного рівня запасу на складах різних рівнів;

·- визначення розміру мінімального (cтpaxoвого) рівня запасу;

- розрахунок розміру замовлення;

·- визначення інтервалу часу між замовленнями.

Для задоволення попиту у будь-який момент, незалежно від затримок в поставках або від стрибка замовлень, застосовують систему, передбачающую наявність страхового запасу.

Рис. 5.2. Приклад руху запасів

З rрафику видно, що наявність cтpaxoвого запасу наприклад в 50 деталей, дозволило забезпечити продажі в одному випадку в період запізнювання постачання, а в другому - при непередбаченому збільшенні попиту вище розрахункового.

Оптимальний розмір запасів кожної деталі визначається з урахуванням розділення номенклатури по частоті попиту. Для деталей rpупи А в загальний розмір запасу включається найбільший страховий запас, чим забезпечується покриття будь-яких стрибків попиту. Для деталей постійного попиту (група В) в розмір запасу включається середній страховий запас, а для деталей групи С - низький або нульовий страховий запас. Періодичність контролю наявних запасів на складі також різна: rpупи А - частий контроль, наприклад раз на тиждень; групи В - раз на місяць; групи С- раз на квартал.

Дата добавления: 2014-01-04