Ускладнення в оволодінні математичними навичками. Шляхи їх подолання

Часто батьки скаржаться, що із-за складності програми, діти в початкових класах дуже важко засвоюють навчальний матеріал з математики. Однією з причин труднощів в засвоєнні математики є недостатне розуміння дитиною розрядів числа.

Дискалькулія — це специфічна ізольована нездібність до лічильних операцій. При цьому розладнанні дітям важко співвідносити числове значення з цифровим позначенням.

Зазвичай, в основі цих розладів лежить недостатній розвиток просторових уявлень. Важко своєчасно розпізнати ці розлади. В ранньому дитинстві така дитина плутає ліву і праву сторони, прийменники та прислівники напрямку, не вміє малювати сонечко, людину та інше. В старшому дошкільному віці або під час навчання в першому класі дитина оволодіває рахуванням, навчається виконувати додавання та віднімання у межах першого десятка. Але виконувати дії з перехідом через десяток дитині дуже важко. Множення та ділення вона засвоює краще, так як намагається підмінити рахування механічним запам’ятовуванням. В подальшому, такому школяру важко вивчати фізику, хімію, він плутає історичні дати.[3;34-35]

Також може бути і інша причина ускладнень в засвоєнні математики. Є діти, яким важко швидко зосередитись, як вирішити задачу, уявити її рішення „в розумі”. Таким дітям потрібно запропонувати простий графік, схему, тобто використовувати наочність. Часто діти у школі не розуміють суті і способу рішення задачі, тому потребують повторного пояснення вдома.

Часто діти, не засвоївши способа рішення задачі, намагається не думаючи, не вникаючи в суть, просто підібрати відповідь. При цьому дитина не тренує свої інтелектуальні здібності. Він звикає до думки, що математика йому недоступна. Дитину потрібно навчити думати, а не гадати, працювати для досягнення результатів і отримувати радість від розв’язання задач. Тому батьки повинні допомагати переборювати труднощі, які з’являються.

Врахування статі дитини у дослідженні причин формування навчальних ускладнень. Кожен вчитель помічав, що під час навчання та інших видів діяльності дівчатка й хлопчики діють по-різному. Чому так відбувається? Відповісти на питання доможе теорія В.Геодакяна (доктора біологічних наук, генетика) стосовно асинхронної еволюції чоловічої й жіночої статі.

На думку вченого, жіноча стать орієнтована на збереження ознак розвитку, які варто успадкувати. Таким чином нащадки будуть більш схожі на батьків. А чоловіча стать зорієнтована на подальший пошук, на розвиток людини: у чоловіків акумулюються нові корисні змінені риси пристосування людини до середовища.

Тож дівчатка й хлопчики діють відповідно до цих тенденцій, які певним чином позначаються на стратегії мислення. Це слід враховувати вчителеві під час роботи з учнями.

Дівчата. У розвитку випереджають хлопчиків на три-чотири тижні. Вони більш чутливі до шуму. У 1-2 класах їх найбільше дратує тілесний дискомфорт, швидше реагують на дотик. Відпочивають від занять здебільшого в приміщенні, у замкнутому просторі. До форми й змісту навчальної роботи ставляться досить терпимо, а до соціальних форм критично.

Форми організації навчання побудовані таким чином, що потребують з перших кроків старанності, зосередження уваги, дисципліни, ретельності. А ці вимоги за психофізіологічними параметрами ближчі до жіночих.

Полюбляють комфорт, схильні до навіювання. Сприймання більш деталізоване, тому більша чутливість до зовнішньої впорядкованості. Мислення більш конкретне і прагматичне, тому спрямоване не стільки на виявлення закономірностей, скільки на отримання необхідного результату. Дівчаткам легше впоратися з алгеброю, рахувати, маніпулювати цифрами і формулами. Вони перевершують хлопців за вербальними здібностями. Швидше опановують мовлення, більш охоче спілкуються з іншими дітьми. Їхня мова правильніша і складніша за синтаксичною будовою, ніж у хлопців. Швидкість мовлення вища, краще і швидше розуміють письмовий текст.

Еволюція жіночої статі спрямована на адаптованість у довкіллі. Дівчата зорієнтовані на стосунки між людьми. Ставлять запитання заради встановлення контакту з дорослими. Під час уроку дивляться вчителеві в очі, шукаючи підтвердження правильності, очікують схвалення. Після початку уроку набирають оптимального рівня працездатності. Набагато краще виконують типові, шаблонні завдання. Застосовують ту саму тактику під час вивчення абсолютно несхожих матеріалів. Схильні до механічного заучування. Традиційна освіта більше підходить для дівчаток — тому навчаються вони краще. У дівчаток значно вища здатність центрів правої і лівої півкуль вступати у функціональні міжкульові контакти.

При наявності сильних емоцій вони схильні до емоційних зривів, ридання, крику тощо.

Мозок дівчаток, готовий відповісти на будь-яку неприємність, підтримує в стані готовності всі свої структури, щоб будь-якої секунди відреагувати. Можливо, саме цим досягається їхнє „виживання”.

Внаслідок загальної втоми страждають правопівкульові процеси (образне мислення, емоційне самопочуття тощо).

Хлопчики. На два-три місяці пізніше починають ходити, на чотири-шість місяців — говорити. До періоду статевого дозрівання відстають у розвитку на два роки. У початковій школі за своїм біологічним віком „молодші” за дівчаток на один рік. Асиметрія мозку розвивається раніше, ніж у дівчаток. До восьми років гострота слуху в середньому вища, ніж у дівчаток. Помітний негативізм не тільки до системи шкільних взаємовідносин, а й до навчальної роботи взагалі.

Хлопці легше вивчають геометрію (просторове мислення, мислительні маніпуляції з геометричними формами). Еволюція чоловічої статі спрямована на винахідливість, спритність. Вони більше орієнтовані на інформацію. Частіше ставлять запитання з метою отримання конкретної відповіді. Під час уроку хлопці дивляться на парту, убік або поперед себе, пізніше прилучаються до навчального процесу і на вчителя дивляться зрідка. Досягають піку працездатності, коли дівчатка починають втомлюватися. Краще здійснюють пошукову діяльність, висуваючи нові ідеї; краще працюють, коли потрібно розв’язувати принципово нові задачі. Хлопчик може знайти нестандартне розв’язання математичної задачі, але може зробити помилку в розрахунках і в результаті отримати низький бал.

На емоційні чинники реагують короткочасно і вибірково, швидко знімають емоційне напруження, перелаштовуються на продуктивну діяльність.

Для досягнення виховного ефекту педагогі та батьки мають стежити за тривалістю, обсягом та змістом нотації.

Внаслідок загальної втоми страждають лівопівкульові процеси, пов’язані з мовленнєвим мисленням, логічними операціями.

Хворобливо реагують на необхідність вдаватися до різних типів мислення на різних уроках, під час вивчення різних дисциплін. Мозок хлопчиків (порівняно з мозком дівчаток) більш прогресивний, більш диференційований, більш вибірковий, його функціональна система економніша. Мислення хлопчиків більш творче, пошукове. Вони здатні до активнішої самореалізації.

Як вже говорилося раніше, дівчатам набагато легше навчатися ніж хлопцям. Традиційна освіта більше підходить для дівчаток, тому вони краще навчаються.

П ри складанні навчальних програм загальноосвітньої школи далеко недостатньо враховуються психологічні особливості дитини (особливо особливості статі дитини). Саме гувернер (домашній вихователь) повинен вибудувати індивідуально спрямований навчально-розвиваючий процес з урахуванням всіх психологічних особливостей дитини.

Л і т е р а т у р а:

А: Основна:

1. Гончаренко Т. Першокласник у школі і вдома. Що таке адаптація до школи? Сходинки адаптації // Початкова освіта. – 1999. - № 33. – С. 4.

2. Учебная деятельность младшего школьника: диагностика и коррекция неблагополучий: Книга для учителей дифференцированных классов (серия „Учитель и психодиагностика”№13) / Под ред. Ю.З.Гильбуха. — Киев, 1993г. – С.

3. Зинченко С.Н. Почему детям бывает трудно учиться.- К.: Рад. Шк., 1990.

4. Неменская Л., Кузин В. Рекомендации по организации обучения первоклассников в адаптационный период// Искусство. – 2001. - № 6. – С. 90-92.

Б: Додаткова:

1. Амонашвили Ш.А. В школу – с шести лет. – М., 1986.
2. Кондратенко Л.О., Богуславська Л.О. Я хочу, можу, буду добре вчитися: діагностика та корекція готовності дитини до школи// Все для вихователя. – 1998. - № 13-14. – С.4-8.
3. Стороженко Н.П. Как помогать детям хорошо учиться. – М.: Учпедгиз, 1951.

Дата добавления: 2014-01-04