Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема 11. Психодіагностика мотивації

Оцінні шкали (І, Г, К). Вони призначені для з'ясування ставлення досліджуваного до тестування, одержання даних про вірогідність результатів дослідження, матеріалу для корекції клінічних шкал. Ці шкали містять також відомості про особистість обстежуваного.

Основою ММРІ є 3 оцінні і 10 базисних (клінічних) шкал.

За допомогою ММРІ складають додаткові шкали для з'ясування особливостей інтелекту, уваги, ставлення до навколишніх людей, самооцінки, тенденцій до агресивності, схильності до цинізму, лідерства, ставлення до праці, змагання, конкуренції, і навпаки. Такі шкали можна створити шляхом аналізу питальника і систематизації наявних у ньому тверджень.

Графічне зображення кількісних показників низки оцінних і клінічних шкал, що виражає структуру особистісних і психологічних особливостей обстежуваного, є профілем ММРІ. Оскільки профілі відображають особливості обстежуваних осіб, їх може бути дуже багато, але шляхом узагальнення і систематизації створено основні.

У нормі показники за всіма шкалами профілів наближені до 50 Т-балів (середня лінія), відхилення від середньої виражає ступінь характерологічних особливостей або патологічних змін. За варіант норми умовно прийнято діапазон у 30-70 Т-балів.

Тест-опитувальник Стреляу. Видний сучасний польський психолог Ян Стреляу на основі диференційно-психофізіологічної концепції Павлова-Теплова розробив тест, спрямований на вимірювання трьох основних характеристик нервової діяльності: рівня процесів збудження, рівня процесів гальмування, рівня рухливості (Стреляу Я., 1982). Тест-опитувальник реалізований у вигляді переліку з 134 запитань, що передбачають один з трьох можливих варіантів відповіді: «так», «не знаю», «немає». Для проведення опитування досить мати тестовий буклет зі стандартною інструкцією і переліком питань, а також стандартний відповідь лист, в який поряд з номером пункту заносяться хрестики в одну з трьох можливих позицій, відповідну варіанту відповіді. При груповому письмовому заповненні в лист відповідей може вносити відповіді сам випробовуваний.

Опитувальники особистісні – різновид опитувальників, розроблених в рамках суб’єктивного діагностичного підходу і спрямовані на вимір різних особливостей особистості.

Схема 1

Види опитувальників

Фактори, що детермінують (определяют) відповіді на запитання:

v Фальсифікація та установки на відповіді. – Свідоме спотворення інформації про себе зустрічається досить рідко. Фактори, що спотворюють достовірність відповідей, частіше мають установочну природу:

- тенденція до вибору „соціально схвальної” відповіді – такої, що відповідає суспільним чи груповим нормам;

- установка на згоду – тенденція погоджуватися із твердженнями чи відповідати на запитання тільки „так”, незалежно від їх змісту;

- установка на невизначені відповіді – схильність обирати відповіді типу „не знаю”, „не впевнений” тощо;

- установка на крайні відповіді – проявляється при використанні багатоелементної рейтингової шкали, за якою необхідно дати відповідь на кожне завдання;

- установка на незвичні відповіді – тенденція давати не загально прийняті, незвичні відповіді.

v Розуміння запитань та мінливість відповідей. – Мінливість відповідей детермінують нерозуміння змісту запитання або його складність, що пов’язана із складністю оцінки себе по відношенню до певної психологічної риси.

v Психометричний парадокс. – Для визначення діагностичної цінності запитань, їх дискримінативної сили звично використовується статистична процедура аналізу даних. Запитання, що мають високий показник дискримінативності (Дискримінативність завдань тесту — це здатність окремих завдань методики розрізняти піддослідних з високим або низьким тестовим результатом, а також суб'єктів з високою продуктивністю реальної (критеріальної) діяльності від тих, у котрих вона низька), нестійкі по відношенню до повторюваності результату, і навпаки, стабільність відповіді часто відзначається у тих запитаннях, які мають низьку дискримінативність. Розрізняють два типи психометричного парадоксу (Новаковська В.): а )парадокс типу А – виникає при запитаннях, що піддаються різному тлумаченню, нп., „Ваш настрій звично хороший?” б) парадокс типу В виникає при однозначних запитаннях – таких, для яких легко підібрати відповідь, нп., „Ви палите?”.

Литература:

1.Айзенк Г. Проверьте свои способности. - М,, 1972.- 121 с.

2.АванесовВ. С. Тесты в социологическом исследовании. - М., 1982. -199с.

3.Белый Б. И. Тип переживания в тесте Роршаха и функциональная асимметрия мозга // Психол. журнал. - 1951. Т. 2. № 4.

4. Бодалев А.А.,Столин В.В. Общая психодиагностика; С-Пб, Речь, 2003


1. Мотиваційна сфера як об’єкт психодіагностики. Теоретичні підходи до аналізу мотивації

2. Методи психодіагностики мотиваційної сфери особистості.

3. Особливості психодіагностики мотивації в різних сферах суспільного життя.

Основні поняття: мотив, мотивація, потреба, інтерес, прагнення, наміри, ціль; розвиненість мотиваційної сфери, гнучкість мотиваційної сфери, ієрархізованість мотиваційної сфери; мотивація досягнення; мотивація схвалення; мотивація афіляції.

1. Мотивація займає провідне місце в структурі особистості і є одним із основних понять, яке використовується для пояснення рушійних сил поведінки та діяльності.

У радянських роботах мотив розуміється і як усвідомлена потреба (Ковальов А. Г., 1965), і як предмет потреби (Леонтьєв А. П., 1975) і ототожнюється з потребою (Симонов П. В., 1981).

Мотив є спонуканням суб'єкта до певної поведінки або діяльності.

Це спонукання може бути зовнішнім, не пов'язаним зі змістом певної діяльності, але зумовлене зовнішніми, стосовно суб'єкта обставинами, або внутрішнім, пов'язаним не із зовнішніми обставинами, а зі змістом діяльності.

Мотив (лат. motus - рух) - причина, що спонукає до діяльності, спрямованої на задоволення певних потреб.

Спонукають людину до діяльності усвідомлені і неусвідомлені причини, зовнішні і внутрішні фактори, які утворюють мотивацію.

Мотивація - система усвідомлюваних і неусвідомлюваних спонукань, що зумовлюють активність суб'єкта, визначають її спрямованість.

Широта мотивів розкривається у різноманітності мотиваційних факторів: мотивів, потреб, цілей, значень тощо. Сфера мотивацій є гнучкою. Спонукальними причинами можуть бути певні стимули, від кількості яких залежить гнучкість структури мотивації. Ієрархія сфери мотивації відображає частоту і силу вияву мотивів: сильні мотиви перебувають на вищому рівні, частіше виявляються як спонукальні причини дій.

Сфера мотивації може включати усвідомлені та неусвідомлені мотиви. До неусвідомлених належить стан потреби в чомусь. За С. Рубінштейном, потреба є нуждою людини у чомусь, у якій виявляється її зв'язок із навколишнім світом і залежність від нього. Коли людина усвідомлює потребу, вона перетворюється на мотив і опредмечується. Виникненню свідомих психічних процесів передує стан, який не можна вважати психічним, а тільки фізіологічним (Д. Узнадзе). Цей стан є установкою, готовністю до активності.

Усвідомлення спонукань відбувається з формуванням практичної дії, коли потреба об'єктивується, стає актуальною і запланованою. До сфери свідомого оформлення детермінації поведінки людини у психології належать мотиви, нахили, інтереси, цінності, цілі, спрямованість та інші категорії.

Отже, мотивація є актуальною формою існування мотивів, яка детермінує реальну діяльність і поведінку індивіда.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Тест ММРІ як діагностичний інструмент вивчення особистості | Центром вивчення за такого підходу є суб'єкт діяльності і процес суб'єкт-об'єктної взаємодії, а мотивом - результат відображення потреб організму
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1992; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.015 сек.