Сфери і ланки фінансової системи, їх характеристика

І. Фінанси суб’єктів господарювання обслуговують створення ВВП – основного джерела фінансових ресурсів. Фінанси підприємств становлять систему грошових фондів, що утворюються та використовуються для фінансування виробничого процесу, забезпечення розширеного відтворення, матеріального стимулювання та соціального забезпечення працівників. До цієї сфери належать: фінанси комерційних та некомерційних підприємств та організацій, громадських організацій та доброчинних фондів.

Некомерційні установи та організації належать до невиробничої сфери і їх фінансова діяльність відмінна від діяльності комерційних підприємств.

Основною особливістю цих організацій є те, що вони на виготовляють матеріальний продукт, не створюють вартість та існують за рахунок продукту створеного у матеріальному виробництві. Розрізняють некомерційні державні та недержавні установи (школи, лікарні, поліклініки, ВНЗ).

Фінанси домогосподарств – це сукупність грошових фондів, які акумулюються в населення з таких джерел: доходів від трудової діяльності; доходів від капіталу; доходів від рухомого і нерухомого майна; доходів, отриманих у вигляді спадщини; доходів з інших джерел.

Основним джерелом формування доходів населення в Україні є заробітна плата працюючих членів сім’ї, яка становить близько 40 % доходів домогосподарств. Велике значення у бюджетах сімей все ще відіграють натуральні надходження від особистого підсобного господарства.

Переважну частину витрат домогосподарств в Україні становлять витрати на харчування, одяг і речі повсякденного вжитку, на оплату комунальних послуг. Така структура витрат бюджетів сімей свідчить про низький рівень життя населення. Обмеженість фінансових ресурсів домогосподарств не дає можливості реалізувати соціально-культурні потреби кожної людини, одержати якісне медичне обслуговування тощо.

ІІ. Державні фінанси – сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення.

Державні фінанси охоплюють: державний та місцеві бюджети; державні фонди цільового призначення; державний кредит; фінанси підприємств і організацій державної форми власності.

В Україні ми маємо дворівневу бюджетну систему, яка складається державного та місцевих бюджетів.

Державний бюджет – це головний централізований фонд грошових коштів держави, основний інструмент перерозподілу ВВП.

Головними доходами державного бюджету є податки, які становлять 70-90 % загальної суми доходів. До основних податків належать: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість (ПДВ), акцизний податок, мито.

До основних видатків державного бюджету включають: видатки, що пов'язані з політичними функціями держави (утримання армії, державного апарату управління та влади); видатки на соціальні потреби (освіта, наука, охорона здоров'я, соціальне страхування та забезпечення); видатки, що пов'язані з економічними функціями держави (державні інвестиції в галузі економічної інфраструктури, субсидії приватному капіталу та державним корпораціям, видатки на зовнішньоекономічну діяльність та ін.).

Місцеві бюджети становлять фінансову базу місцевих органів влади та управління. Вони забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньотериторіальний перерозподіл. Місцеві бюджети мають повну самостійність, власні та закріплені дохідні джерела і право визначення напрямів їх використання. У місцевих бюджетах більша частка видатків спрямовується на соціальні потреби. Місцеві бюджети хронічно дефіцитні й отримують необхідні їм додаткові кошти у вигляді субсидій, субвенцій, дотацій з державного бюджету.

Державні цільові фонди доповнюють державний бюджет та мають суворо цільове призначення і їх кошти на інші цілі не використовуються. Створення таких фондів визначається конкретними потребами. До них належать: Пенсійний фонд та інші соціальні фонди.

Державний кредит – сукупність відносин, в яких держава виступає позичальником, а суб’єкти господарювання чи фізичні особи – кредиторами держави внаслідок купівлі її цінних паперів.

Державний кредит пов'язаний з бюджетним дефіцитом, будучи джерелом його покриття.

Державний кредит - це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого; за таких відносин держава є позичальником, кредитором і гарантом.

Величина державного боргу, який виникає в процесі запозичення коштів державою, свідчить про раціональність й ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством.

Значний борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь. Велика сума боргу негативно впливає на видаткову частину бюджету, оскільки вимагає витрат на обслуговування.

ІІІ. Сфера міжнародних фінансів відображає рівень світового господарства. Міжнародні фінансові відносини характеризують грошові потоки між суб’єктами різних країн: між урядами, між підприємствами, громадянами й урядами. Міжнародні фінансові організації вступають у взаємовідносини з урядами окремих країн з метою формування бюджету чи інших фондів цих організацій. Отримані кошти використовуються на фінансування централізованих заходів, проектів і програм, на фінансову допомогу окремим країнам, на утримання апарату цих організацій.

ІV. Фінансовий ринок – це специфічна сфера економічних відносин, де здійснюються відносини між учасниками фінансового ринку з приводу купівлі-продажу фінансових ресурсів. Фінансовий ринок опосередковує рух фінансових ресурсів між підприємствами, галузями, сферами економіки, населенням, державою. Основна функція фінансового ринку – перетворення тимчасово вільних грошових коштів (нагромаджень, заощаджень) на позичковий капітал для інвестицій в економіку.

Фінансовий ринок як сфера фінансової системи включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг тощо.

Ринок грошей, або валютний ринок, – це створення фондів фінансових ресурсів для здійснення зовнішньоторговельних операцій.

Ринок кредитних ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Регулюється ринок кредитних ресурсів за допомогою облікової ставки НБУ.

Ринок цінних паперів – це мобілізація коштів на потреби господарської діяльності через випуск і реалізацію цінних паперів, які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання доходу. Операції з реалізації цінних паперів здійснюються на фондовому ринку. Ринок фінансових послуг в Україні лише формується.

V. Страхування – специфічна сфера фінансової системи, яка відображає відносини з приводу формування й використання колективних страхових фондів. У ній формуються фонди фінансових ресурсів, основне призначення яких – покрити втрати економіки та окремих громадян, що виникли з непередбачених причин. Страхові фонди перебувають у розпорядженні страхових компаній і можуть бути використані також як інвестиційний та кредитний ресурси в економіці до настання страхового випадку.

Дата добавления: 2014-01-04