Тематика рефератів

Методична розробка до теоретичного заняття

« Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту. Основи організації і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим та життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях. »

Методична розробка

обговорена та затверджена

на засіданні кафедри

протокол №

Мета: дати характеристику забезпеченню заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту.

Метод: лекція.

Місце проведення: аудиторія.

Матеріальне забезпечення: ТЗН, таблиці, плакати

План

1. Рятувальні й інші невідкладні роботи (рінр

2. Дії сил ЦО при ліквідації наслідків стихійних лих у

3. Особливості проведення РіНР при ліквідації наслідків великих виробничих аварій і катастроф

4. Зміст і послідовність роботи командира формування з організації і проведення РІНР у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу

5. Заходи безпеки при проведенні РіНР

6. Забезпечення життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях

Література:

1. Русаловський А.В., Вендичанський В.Н. Цивільний захист: Навч. Посібн./За наук.ред. Запорожця О.І., -К.: АМУ, 2008, -250с.

2. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник.– К: Знання-Прес, 2007.– 487 с.

3. Сусло С.Т., Заплатинський В.М., Харамда Г.М. Цивільний захист: Навч. посібник/ За ред.. проф.. М.О. Біляковича.– К.: Арістей, 2007.– 386 с.

Рятувальні й інші невідкладні роботи (рінр)

У результаті впливу стихійних сил природи, поки ще не повністю підвладних людині, аварій, катастроф, а також застосування сучасних засобів ураження у воєнний час, можуть утворюватися численні вогнища ураження, які викликають екстремальні ситуації, що порушують нормальну життєдіяльність людей і роботу об'єктів та сприяють утворенню великих зон радіоактивного зараження (РЗ), катастрофічного затоплення і виникнення масових пожеж. А це, у свою чергу, може завдати економіці країни і населенню величезних збитків, пов'язаних з руйнуванням будівель і споруд, знищенням матеріальних цінностей, порушенням процесів виробництва, масової загибелі людей і тварин. Для ліквідації наслідків, викликаних надзвичайними ситуаціями, передбачається проведення РІНР.

Проведення РІНР — одне з головних завдань ЦО. Воно повинно вирішуватися силами ЦО у взаємодії з військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил і спеціалізованими формуваннями інших міністерств та відомств.

Заходи щодо організації і проведення РІНР у районах стихійних лих, а також у можливих вогнищах ураження від застосування сучасного зброї плануються і готуються у мирний час. У випадку факту лиха вони уточнюються і проводяться з урахуванням обстановки, що склалася.

Цілі і зміст РІНР

РІНР мають різний зміст, але організовуються і проводяться, як правило, одночасно, як єдиний комплекс. При цьому обов'язково враховується, що кожному виду стихійних лих властиві свої специфічні особливості, з яких випливають певні вимоги до складу сил, що залучаються, їх технічного оснащення і способів дій.

РІНР і в мирний, і у воєнний час проводяться:

• для порятунку людей, надання першої медичної допомоги постраждалим і ураженим та евакуації їх у лікувальні установи;

• локалізації аварій і усунення ушкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт;

• ліквідації аварій, які загрожують життю людей (на АЕС, хімічно небезпечних об'єктах, енергетичних і комунальних мережах, нафто- і газопроводах та інших аналогічних об'єктах і мережах);

• забезпечення життєдіяльності міст і ОГ;

• створення необхідних умов проведення відбудовних робіт. До рятувальних робіт відносяться: відшукання потерпілих;

розкриття зруйнованих, пошкоджених і завалених сховищ та укриттів і діставання з них, а також з частково зруйнованих або палаючих будинків й інших споруд, людей; надання постраждалим першої медичної допомоги; винесення (вивезення) їх з вогнищ ураження до місця розміщення медичних формувань і установ; надання необхідної лікарської допомоги ураженим і евакуація їх на лікарняну базу.

У ході рятувальних робіт проводять: розвідку вогнищ ураження і маршрутів виступу формувань на ділянки (об'єкти) робіт; локалізацію і гасіння пожеж на ділянках проведення робіт і шляхах виходу до них; подачу повітря в завалені захисні споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою; виведення (вивезення) населення з небезпечних місць і зон зараження та затоплення в безпечні райони; санітарну обробку людей і знезаражування одягу, дезактивацію і дегазацію техніки, транспорту і засобів захисту, знезаражування території і споруд, продовольства, харчової сировини, води і фуражу.

До невідкладних відносять роботи, проведені для створення умов успішних і безпечних рятувальних робіт, забезпечення життєдіяльності міст та запобігання подальших руйнувань і втрат серед населення в результаті впливу вторинних факторів ураження; це локалізація аварій, які загрожують життю людей, відновлення діяльності найважливіших ОГ, функціонування інженерних і транспортних мереж, споруд міського господарства.

При проведенні таких робіт прокладають колонні шляхи; влаштовують проїзди в завалах і на заражених ділянках; відновлюють пошкоджені мости і роблять переправи; локалізують аварії на енергетичних, газових, водопровідних, каналізаційних і

технологічних мережах; відновлюють окремі установки і мережі водопроводу, енергопостачання, лінії зв'язку; зміцнюють чи руйнують конструкції, які загрожують обвалом і перешкоджають безпечному руху людей та техніки, проведенню рятувальних робіт; ремонтують і відновлюють пошкоджені захисні споруди для подальшого їх використання.

У ході РІНР здійснюються також: санітарне очищення вогнищ ураження, медична розвідка для оцінки санітарно-епідемічної обстановки і визначення потрібної кількості медичних сил; організація комендантської служби й охорони громадського порядку; збирання матеріальних цінностей; забезпечення харчуванням і предметами першої необхідності населення, яке залишилося без домівок.

Для запобігання чи зменшення збитків від очікуваних стихійних лих передбачається проведення комплексу організаційних та інженерно-технічних заходів, таких як будівництво берегозахисних і берегоукріплюючих споруд, обвалування і підсипання дамб, штучне зниження інтенсивності танення льодовиків і снігу тощо.

РІНР організовують у максимально короткі терміни і проводять безперервно вдень і вночі, у будь-яку погоду, до повного їх завершення.

Сили і засоби, які залучаються для проведення РІНР

При підготовці РІНР найважливішими заходами є: оцінка обстановки, планування проведення РІНР у вогнищах ураження, прийняття начальником ЦО остаточного рішення, організація взаємодії, усебічного забезпечення сил ЦО і управління ними.

Основною ланкою, що організовує підготовку і проведення РІНР, є область. Тому в плані ЦО області, з урахуванням якого приймається рішення начальником ЦО як на мирний, так і на воєнний час, закладається основа угруповання сил ЦО області, визначається її чисельність для кожного категорійованого міста і міського району, намічаються всі інші заходи щодо організації рятувальних робіт і ставляться завдання підлеглим силам і ланкам управління. Аналогічно, але більш конкретно і детально плануються створення угруповань сил і можливий порядок їх дій на заздалегідь визначених ділянках (об'єктах) в містах, сільськогосподарських і міських районах.

Угруповання сил ЦО на воєнний час повинне відповідати задуму майбутніх дій і забезпечувати:

• можливість швидкого приведення сил у повну готовність до виконання завдань у найскладніших умовах обстановки;

• своєчасне висування сил до місця проведення рятувальних робіт, швидке їх розгортання і зосередження основних зусиль в інтересах вирішення головних завдань;

• можливість одночасного виконання робіт з максимальним використанням усіх сил і засобів у декількох вогнищах ураження для порятунку потерпілих у найкоротший термін;

• нарощування зусиль за рахунок наступних змін ешелонів і резервів, можливість здійснення маневру силами і засобами в ході робіт;

• захист особового складу;

• стійке управління силами і підтримка взаємодії між ними, а також усебічне забезпечення дій у ході проведення РІНР.

Ядром угруповань сил ЦО є військові частини ЦО і невоєнізо-вані формування підвищеної готовності.

Для створення угруповань сил використовуються:

— на ОГ — невоєнізовані формування об'єкта, а також територіальні формування міста (району), формування сільського району (некатегорійованого міста) та інші сили, виділені за рішенням старшого начальника ЦО;

— у районі — угруповання сил об'єктів району, територіальні формування району, а також військові частини ЦО і Збройних Сил, відомчі, спеціалізовані формування і підрозділи, формування прилеглих районів (сільських) та інші сили, виділені за рішенням старшого начальника ЦО для виконання завдань на території даного району;

— у місті без районного поділу угруповання сил ОГ, невоєні-зовані територіальні формування міста й області, військові частини ЦО, підрозділи і частини військового гарнізону, а також інші сили, що виділяються згідно з планами взаємодії;

— у місті з районним поділом — угруповання сил міських районів і резерви міста;

^— в області — угруповання сил категорійованих міст, населених пунктів з категорійованими ОГ, угруповання сил сільських районів і резерви.

Кожне угруповання за своїм складом повинно забезпечувати виконання повного обсягу РІНР у заданому районі (на ділянці, об'єкті).

Для забезпечення безупинного проведення РІНР до повного їх завершення, для нарощування зусиль і розширення фронту ряту

вальних робіт, а також для заміни сил і засобів угруповання можуть складатися з одного чи двох ешелонів і резерву. Кількість ешелонів визначається обсягом і умовами виконання рятувальних робіт, наявністю сил, а також особливостями їх розміщення в заміській зоні і можливій готовності за часом до виконання завдань у вогнищах ураження. Кожен ешелон може складатися з декількох змін. Для проведення розвідки і забезпечення висування і введення сил у вогнища ураження до складу угруповання включаються розвідувальні підрозділи і формування (загони) забезпечення руху.

При наявності двох ешелонів перший ешелон угруповання сил призначається для негайного (з урахуванням радіаційної обстановки) розгортання рятувальних робіт і ведення їх у високому темпі. З цією метою в перший ешелон включаються найбільш мобільні, добре підготовлені й оснащені сучасною технікою сили, здатні в короткі терміни прибути до вогнища ураження і приступити до робіт. Такими силами є: військові частини і підрозділи ЦО; інші військові частини і підрозділи, що виділяються військовим командуванням згідно з планами взаємодії; територіальні та невоєнізовані формування категорійованих міст; формування міських ОГ, які продовжують виробничу діяльність, і невоєнізовані формування підвищеної готовності ближніх некатегорійованих міст і сільських районів.

Другий ешелон призначається для нарощування зусиль і розширення фронту рятувальних робіт в міру спадання рівня радіації, а також для заміни підрозділів і формувань першого ешелону. До складу другого ешелону включаються сили ЦО міст і сільських районів, що не ввійшли до складу першого ешелону, частини і підрозділи Збройних Сил і МВС з пізнішими термінами розгортання і невоєнізовані формування ОГ, які продовжують свою діяльність у заміській зоні.

Військові частини і формування, що входять до складу ешелонів, розподіляються по змінах з дотриманням цілісності їхньої організаційної структури і виробничого принципу. Кількість змін і їх склад визначається залежно від наявності сил і засобів, їх можливостей, радіаційної чи хімічної обстановки на об'єктах робіт, обсягу робіт, транспортних можливостей, наявності комунікацій і необхідного часу прибуття у вогнища ураження. Особливо ретельно визначається склад першої зміни. При її комплектуванні враховується, що техніка (бульдозери, екскаватори, крани, компресорні станції й ін.), яка входить до цієї зміни, при необхідності буде залишена на місцях робіт і передана розрахункам чергової зміни.

Резерви призначаються для вирішення завдань, що раптово виникають у ході проведення РІНР, для нарощування зусиль на найважливіших ділянках і об'єктах з метою скорочення термінів завершення робіт, для заміни чи перекидання сил і засобів на нові ділянки (об'єкти) робіт.

До складу резервів включаються формування некатегорійованих міст та віддалених сільських районів, військові частини і підрозділи, що не ввійшли до складу ешелонів, сили ЦО, які виділяються сусідами згідно з планами взаємодії. З початком проведення РІНР сили резерву виводяться у встановлені райони збору в кілька місць заміської зони з таким розрахунком, щоб можна було забезпечити швидке перекидання їх на різні напрямки. В міру використання резерви відновлюються в тому числі і за рахунок сил, виведених з вогнищ ураження після виконання ними поставлених завдань.

Важливе значення має підготовка загонів забезпечення руху. Вони створюються по одному на кожен маршрут введення сил у вогнища ураження і, крім того, один-два резервних у залежності від кількості маршрутів та їх складності і на випадок повторних надзвичайних ситуацій.

До складу загону звичайно включаються механізовані й інженерні підрозділи військових частин і формування ЦО, оснащені засобами механізації робіт з прокладання колонних шляхів і по улаштуванню проїздів у вогнищах ураження, локалізації і гасінню пожеж, обладнанню тимчасових переправ, знезаражуванню (дезактивації і дегазації) ділянок маршрутів і виконанню інших робіт для забезпечення швидкого й безпечного введення основних сил ЦО у вогнища ураження.

При відсутності військових частин ЦО загони забезпечення руху створюються з формувань загального призначення, посилених формуваннями служб (спеціальними формуваннями). Основу загонів забезпечення руху в цьому випадку становлять зведені загони (команди) механізації робіт.

На приморських (річкових) маршрутах створюються морські і річкові загони забезпечення руху, які призначаються для забезпечення безперешкодного руху суден з військовими частинами і невоєнізованими формуваннями ЦО до вогнища ураження і на підходах до місць (причалів) їх висадки і вивантаження; для локалізації і гасіння пожеж у прибережній зоні, в портах, на пристанях і суднах; для знезаражування території портів, пристаней й інших місць висадки сил ЦО; для розчищення фарватерів і, в окремих випадках, для підготовки пунктів висадки сил на необладнаних ділянках морського (річкового) берега.

Створення угруповання сил для дій після раптового нападу має свої особливості, що враховуються штабами ЦО при розробці планів на воєнний час. Ці особливості обумовлені збільшенням обсягу РІНР і зменшенням можливості створення потрібного угруповання сил; до нього можуть не ввійти частково чи цілком територіальні, об'єктові формування, формування служб ЦО (спеціальні), які у момент удару супротивника знаходилися в ка-тегорійованих містах і зазнали втрат.

Визначаючи угруповання сил для проведення РІНР при раптовому нападі, штаби ЦО ретельно планують її ешелонування. Основу першого ешелону в цих умовах можуть становити сили, які постійно знаходяться в заміській зоні: військові частини ЦО, інші військові частини і підрозділи, виділені військовим командуванням згідно з планами взаємодії формування підвищеної готовності сільських районів і некатегорійованих міст.

Особлива роль при цьому відводиться формуванням сільських районів і некатегорійованих міст. Після раптового нападу супротивника вони можуть стати основними силами для проведення РІНР у категорійованих містах, тому штаби ЦО детально планують порядок приведення цих сил у готовність, визначаються схеми їх оповіщення і збору, маршрути виходу у вихідні райони, порядок матеріального й інших видів забезпечення, а також обладнання вихідних районів.

Якщо при створенні угруповання сил на випадок раптового нападу супротивника передбачається створення другого ешелону, то до його складу можуть включатися формування ЦО сільських районів і некатегорійованих міст, більш віддалених від об'єктів робіт, військові частини і підрозділи з пізнішими термінами розгортання, сили ЦО, що збереглися в категорійованих містах після ударів супротивника, формування міст і об'єктів, які не зазнали нападу.

Ешелонування сил при раптовому нападі супротивника залежить насамперед від співвідношення в області населення катего-рійованих міст і сільських районів. Якщо жителі некатегорійованих міст, сіл та селищ становлять більшу частину населення, угруповання сил створюється з двох ешелонів і резервів; якщо більшість населення проживає у категорійованих містах, воно може складатися з одного ешелону, в останньому випадку і склад змін, і резерв повинні бути більш потужними.

До складу резерву в залежності від обстановки і можливостей можуть входити військові частини ЦО, зведені загони і команди, спеціальні формування ЦО (загони першої медичної допомоги, протипожежні формування й ін.) сільських районів та некатегорійованих міст.

Для зручності організації робіт і управління силами територія вогнища ураження чи зони затоплення, виходячи з особливостей місцевості, планування, характеру забудови, а також з урахуванням транспортних можливостей, поділяється на ділянки, які виділяються певним силам ЦО для проведення РІНР.

Ділянкою РІНР у місті звичайно вважають мікрорайон або його частину. На ділянці, у свою чергу, може бути кілька об'єктів РІНР.

Командири невоєнізованих формувань сільських районів і некатегорійованих міст та командири підрозділів військових частин ЦО повинні завчасно вивчити характер забудови ділянок і об'єктів робіт, їхні особливості, маршрути просування до них, місцезнаходження сховищ і укриттів, мережі комунально-енергетичного господарства і зручні підходи до них. Вони повинні також відпрацювати відповідні документи (плани об'єктів, схеми маршрутів введення сил та ін.), які полегшують організацію проведення РІНР.

Угруповання сил, що передбачається на випадок раптового нападу супротивника, при планомірному проведенні заходів ЦО буде посилюватися перш за все за рахунок територіальних і об'єктових формувань, які розгортаються у військовий час і виводяться з категорійованих міст. З евакуйованого працездатного населення, а також робітників та службовців, не включених у формування, у заміській зоні будуть створюватися додаткові формування загального призначення і служб ЦО та буде проводитися їх навчання. Це дозволить підготувати необхідне угруповання сил і розділити його на ешелони і зміни, скоротити час на проведення РІНР, створити умови для більш чіткої організації управління силами і більш повного їх забезпечення.

При підготовці до проведення РІНР повинні бути передбачені заходи щодо приведення сил ЦО в готовність: доукомплектування формувань особовим складом, дооснащення їх технікою і майном; призначення формуванням і частинам ЦО районів розташування (вихідних районів) у заміській зоні.

Доукомплектування і дооснащення формувань організовуються в місцях (пунктах) збору на ОГ без порушення їх виробничої діяльності в короткий строк: для формувань підвищеної готовності — до 6 год., для інших формувань — не більше 24 год. Частина формувань підвищеної готовності категорійованих міст після цього за спеціальним наказом (сигналом) начальника ЦО (НЦО) може бути виведена в заміську зону, де буде використана для підготовки найпростіших і протирадіаційних укриттів для населення і о. с. інших формувань. У такому ж порядку (за сигналом) формування підвищеної готовності сільських районів можуть виводитися у вихідний район угруповання сил ЦО міста (міського району), для якого вони призначені. Особовий склад інших формувань категорійованих міст буде продовжувати роботу на своїх об'єктах.

З початком розосередження й евакуації населення ці формування будуть виводитися в складі робочих змін у райони, розташовані за межами зон можливих руйнувань категорійованих міст.

Військові частини ЦО при загрозі нападу для підготовки до майбутніх дій і забезпечення захисту о. с. від ЗМУ виводяться в заміську зону у вихідні райони. При раптовому нападі частини можуть висуватися у вогнища ураження безпосередньо з пункту постійної дислокації і проводити рятувальні роботи відповідно до заздалегідь розробленого плану і конкретно сформованої обстановки.

У заміській зоні військові частини і формування ЦО розташовуються, як правило, розосереджено, але з урахуванням можливості швидкого і послідовного виходу розвідувальних підрозділів і формувань, загонів забезпечення руху і ешелонів угруповання сил до об'єктів робіт без додаткового перешикування на маршрутах. Під райони розташування сил ЦО виділяються населені пункти або (особливо для формувань підвищеної готовності) обладнані райони, де до того розміщувалися війська.

Райони розташування повинні забезпечувати:

— розміщення формувань в їх організаційній цілісності;

— можливість швидкого збору і виступу в потрібному напрямку;

— сприятливі санітарно-епідемічні умови.

У лісистій місцевості з підвищеною пожежною небезпекою райони розташування сил ЦО призначати не рекомендується.

Якщо ж формування змушені займати такі райони, особлива увага повинна бути приділена протипожежним заходам і забезпеченню можливості швидкого виведення о. с. з них.

У вихідних районах угрупованням сил ЦО в безпосередній близькості від маршрутів виступу до можливих вогнищ ураження призначаються пункти збору формувань, куди вони повинні прибути після сигналу «Відбій повітряної тривоги» у повній готовності до виконання РІНР, маючи призначену техніку, автотранспорт, ЗІЗ, інструмент та інші засоби оснащення. На маршрутах призначаються вихідні пункти і пункти регулювання.

Одночасно зі створенням угруповань сил організовуються передислокація в заміську зону і розгортання медичних установ лікарняних баз.

Небезпека раптового виникнення стихійних лих і можливість швидкої і різкої зміни обстановки ставлять високі вимоги до керування силами ЦО й у мирний час. На підставі даних розвідки й оцінки обстановки начальники ЦО приймають чи уточнюють раніше прийняті рішення, визначають необхідні сили і засоби, висувають їх у райони стихійних лих (у місця аварій) і організовують там РІНР. Склад угруповань сил може бути різним, він визначається видами і масштабами стихійних лих і аварій, наявністю сил і засобів, характером і обсягом розв'язуваних завдань, а також особливостями місцевих умов. Ці угруповання можуть включати невоєнізовані формування різного призначення, військові частини ЦО, частини і підрозділи збройних сил, а також відомчі спеціалізовані формування.

Угруповання сил створюються в міру прибуття формувань і військових частин у райони стихійних лих і місця аварій. Першими до роботи приступають місцеві формування і розташовані поблизу військові частини, які і становитимуть перший ешелон. Потім до місця дій повинні прибути формування, підлеглі начальникам ЦО міст і областей (країв), а також інші військові частини. Вони становитимуть другий ешелон і резерв, які можуть бути введені в дію для нарощування зусиль першого ешелону, розширення фронту роботи чи виконання попереджувальних заходів з метою локалізації району стихійного лиха, а також для вирішення нових завдань, які виникають.

Щоб привести формування, які прибувають, у готовність, їм призначаються райони збору на напрямках їх виступу до об'єктів майбутніх робіт, безпосередньо з яких вони їдуть у район стихійного лиха чи виробничої аварії.

Висування сил ЦО необхідно здійснювати високими темпами. Звичайно першими розгортаються сили протипожежної служби,

потім військові частини ЦО і формування, іноді може бути й інший порядок висування сил; у кожному конкретному випадку це залежить від особливостей місцевих умов і обстановки, що склалася. Якщо висування сил проходить у складних умовах наявності на маршрутах зон пожеж, завалів, заметів, зруйнованих мостів та інших перешкод, для забезпечення руху основних сил призначаються загони забезпечення руху.

3 прибуттям у район стихійного лиха формування зосереджуються у вказаних їм пунктах і одержують конкретні завдання.

Характер, обсяг і способи ведення робіт залежать від виду, причин виникнення, масштабів і тривалості стихійних лих і аварій, ступеня впливу їх наслідків на навколишнє середовище і населення, а також від наявності і підготовленості сил ЦО, від погоди, часу доби, пори року й інших факторів.

Управління силами ЦО

Однією з головних умов успішного проведення силами ЦО РІНР у вогнищах ураження і районах стихійних лих, аварій і катастроф (СЛАК) є чітке управління ними. В сучасних умовах до управління ЦО ставляться високі вимоги: начальники ЦО і їхні штаби повинні впевнено орієнтуватися в складній обстановці, приймати доцільні рішення, вчасно ставити завдання підлеглим і організовувати взаємодію сил. 3відси випливає, що система управління ЦО повинна знаходитися в постійному і високому ступені готовності, а саме управління повинне бути стійким і безперервним, оперативним і прихованим, тобто готовність систем управління, зв'язку й оповіщення в цілому повинна бути вище готовності сил ЦО.

Існуюча система управління ЦО являє собою сукупність взаємозалежних органів і пунктів управління, оснащених електронно-обчислювальною технікою і засобами автоматизації, системами зв'язку, оповіщення і централізованого управління, які забезпечують доведення в короткий термін розпоряджень і сигналів до країв, областей, районів, міст і ОГ.

Управління ЦО здійснюється відповідними начальниками через штаби, служби ЦО і структурні органи управління. Останні являють собою сукупність територіальних, галузевих і військових органів управління, що діють у тісному взаємозв'язку при чіткому розподілі між ними завдань і ступеня відповідальності за підготовку і проведення РІНР.

Керівництво діями сил ЦО здійснюють, як правило, територіальні органи керування незалежно від їх відомчої приналежності. При організації РІНР у вогнищах ураження і районах СЛАК важливими функціями управління є швидке прийняття (уточнення) рішень і своєчасне доведення завдань до виконавців. Штаби і служби ЦО забезпечують виконання прийнятих начальниками ЦО рішень, керують висуванням сил і засобів у райони проведення РІНР. Вони повинні постійно знати розташування і стан підлеглих формувань, військових частин ЦО, взаємодіючих сил, підтримувати з ними безперебійний зв'язок, уточнювати завдання розвідувальним підрозділам, загонам забезпечення руху, силам, що діють у першому і наступному ешелонах, контролювати своєчасність проходження ними вихідних пунктів і пунктів регулювання.

Під час проведення РІНР начальники, штаби і служби ЦО керують діями сил; стежать за дотриманням ними заходів захисту і безпеки; ставлять нові чи уточнюють раніше поставлені завдання; здійснюють маневрування силами і засобами; організовують спостереження за зміною хімічної чи радіаційної обстановки і дозиметричний контроль; організовують всебічне забезпечення дій і сил, зміну формувань на ділянках робіт, заміну і ремонт 3І3, приладів, техніки, поповнення витрачених засобів матеріального, технічного і медичного постачання; організовують санітарну обробку о. с. та проведення інших заходів.

Основи взаємодії сил при проведенні РІНР після раптового нападу супротивника і при планомірному проведенні заходів ЦО розробляються в мирний час і відбиваються у відповідних планах ЦО. Взаємодія організовується насамперед в інтересах тієї частини угруповання сил, яка при проведенні РІНР вирішує основне завдання. Це може бути перший ешелон угруповання сил міста, району чи ОГ, перша зміна у складі першого ешелону, формування загального призначення, механізовані батальйони (роти) військ ЦО чи інші сили. Основні питання взаємодії сил начальники ЦО визначають у рішенні на проведення РІНР і при постачанні завдань підлеглим.

Особлива увага приділяється узгодженню дій сил ЦО категорійованих міст і міських районів із силами ЦО сільських районів і некатегорійованих міст, призначених для проведення РІНР у вогнищах ураження, які виникли в результаті раптового нападу супротивника. В числі заходів по спільному використанню сили дуже важливими питаннями є також: відпрацювання узгоджених дій розвідувальних формувань ЦО з розвідувальними підрозді

лами військових округів і гарнізонів та організація лабораторного контролю в межах округу і на території краю, області.

3 уведенням встановленого ступеня готовності ЦО або за особливими вказівками приводяться в готовність міські пункти управління, на заміські запасні пункти управління висилаються оперативні групи штабів ЦО, які до прибуття основних складів штабів повинні організувати управління військовими частинами ЦО, формуваннями, виведеними з міст у заміську зону, а також силами некатегорійованих міст і сільських районів, призначених для проведення РІНР у вогнищах уражень. Крім того, вони повинні керувати створенням угруповання сил ЦО в заміській зоні, розгорнути додаткові канали зв'язку і вирішувати інші поточні завдання.

Начальники й основний склад штабів і служб ЦО із завершенням розосередження та евакуації, в залежності від особливостей обстановки і у відповідності з передбаченим планами порядком, або переміщуються на заміські пункти управління для здійснення керівництва організацією і проведенням РІНР (на міських пунктах управління в цих випадках залишаються оперативні групи на чолі із заступниками начальників ЦО), або продовжують керування з міських запасних пунктів управління (3ПУ).

Начальники, штаби і служби ЦО сільських районів і некатегорійованих міст здійснюють керівництво розгортанням і приведенням у готовність формувань ЦО радгоспів, колгоспів, лікарняних колекторів, підприємств і уточнюють питання спільних дій підлеглих їм сил із силами ЦО міст і категорійованих ОГ на випадок проведення РІНР.

Для забезпечення безперервного управління силами ЦО, які ведуть РІНР у вогнищах ураження, завчасно організовується провідний, радіорелейний і радіозв'язок, а також підготовлюються рухомі засоби зв'язку (мотоцикли, автомашини, вертольоти, літаки).

Існуюча система управління ЦО на ОГ звичайно складається з начальника ЦО об'єкта і його штабу, командирів формувань і їхніх штабів (штаби створюються у великих формуваннях, зведених і рятувальних загонах), начальників служб, пунктів управління, системи зв'язку і технічних засобів управління.

Основою управління є рішення відповідного начальника чи командира, реалізоване через його штаб. Тому штаб ЦО об'єкта є в основному органом управління. Через нього здійснюється виконання всіх завдань ЦО і, в першу чергу, підтримка повсякденної готовності ЦО ОГ до виконання цих завдань. При організації

управління на ОГ встановлюються: порядок збору, обробки й аналізу інформації штабом і службами ЦО об'єкта; які дані, у якій формі і коли доповідаються начальнику ЦО і начальнику штабу ЦО об'єкта; які дані й у які строки видаються штабу ЦО, службам, начальникам ЦО цехів і командирам формувань; терміни і порядок повідомлень про обстановку і представлення їх у вищестоящий штаб; як здійснюється інформація сил ЦО; порядок чергування на пункті управління; порядок роботи вузла зв'язку й обчислювального центру в надзвичайній ситуації й використання їх відповідальними особами для поточної роботи; заходи по дотриманню прихованого управління; порядок надання допомоги підлеглим і вирішення побутових питань; загальний розпорядок сил на пункті управління, у тому числі час приймання їжі та відпочинку.

Для забезпечення стійкого управління силами ЦО на об'єкті створюється пункт управління, оснащений сучасними технічними засобами зв'язку. На ОГ застосовуються, як правило, радіостанції УКХ-діапазону, в окремих випадках — КХ-діапазону. В стаціонарних умовах незамінним на об'єкті залишається провідний зв'язок. Він застосовується при проведенні РІНР, в районах розташування формувань ЦО. Але при наявності достатньої кількості сучасних засобів радіо- і провідного зв'язку управління може бути ускладнене або навіть виявитися неможливим без рухомих і сигнальних засобів, які використовуються в усіх ланках управління і в будь-якій обстановці.

3араз на ОГ знаходять широке застосування автоматизовані системи управління виробництвом (АСУВ), однією з підсистем є підсистема управління ЦО. 3астосування АСУ в ЦО вносить суттєві зміни в методи роботи і в організаційну структуру органів управління.

Характерною рисою на сучасному етапі управління ЦО є всебічне використання в її інтересах організаційної техніки об'єкта: засобів здобуття інформації і її обробки, засобів здійснення оперативних та інженерно-технічних розрахунків, засобів документування і розмноження документів.

Управління проведенням РІНР на ОХ здійснюється начальниками ЦО об'єктів безпосередньо на місцях робіт чи з пунктів управління, розгорнутих на об'єктах робіт або поблизу них. У випадку виходу з ладу пунктів управління керівництво проведенням РІНР беруть на себе, не чекаючи спеціального розпорядження, дублюючі органи. При виході з ладу технічних засобів зв'язку для управління силами ЦО використовуються рухомі засоби; од

ночасно вживаються заходи для відновлення радіо- і провідного зв'язку.

Таким чином, успішне проведення РІНР неможливе без чіткої організації і підтримки безперервної взаємодії всіх сил ЦО. Воно може бути забезпечене: правильним розміщенням пунктів управління ЦО, широким використанням у складних умовах обстановки рухомих і допоміжних пунктів управління, наявністю надійного зв'язку з підлеглими, взаємодіючими силами (сусідами) і вищестоящими штабами ЦО та систематичним обміном між ними інформацією про обстановку.

Організація забезпечення дії сил ЦО в надзвичайних ситуаціях

Усебічне забезпечення дії сил ЦО є однією з вирішальних умов успішного проведення РІНР. Організація і проведення забезпечення покладаються на начальників ЦО, їх штаби, начальників служб, командирів формувань і виконуються з урахуванням необхідності одночасного забезпечення як дій сил, так і заходів ЦО по захисту населення і підвищенню стійкості роботи галузей і ОГ у воєнний час.

Основними видами забезпечення заходів і дій сил ЦО в складних умовах обстановки є: розвідка, оперативне маскування, транспортне і дорожнє, технічне, метрологічне, матеріальне і гідрометеорологічне забезпечення. Крім того, для забезпечення дій сил ЦО (у тому числі і військових частин ЦО) безпосередньо у вогнищах ураження, у складних і небезпечних умовах передбачаються ще й такі види, як захист від 3МУ, інженерне, хімічне і медичне забезпечення. При боротьбі з диверсійно-розвідувальними групами і десантами супротивника використовуються додатково деякі інші види забезпечення, встановлені у 3бройних Силах, а саме: маскування, охорона, топогеодезичне і тилове (матеріальне, медичне, ветеринарне) забезпечення.

В умовах мирного часу всебічне забезпечення дій сил ЦО полягає в організації і проведенні розвідки, транспортного і дорожнього, матеріального, технічного, гідрометеорологічного, інженерного, хімічного і медичного забезпечення.

Організація і ведення розвідки мають на меті одержання даних про обстановку, що склалася в результаті стихійного лиха чи аварії. Основні зусилля розвідки спрямовуються на своєчасне виявлення стану населення, з'ясування характеру і масштабів пожеж,

руйнувань і ушкоджень будинків та інших споруд, комунально-енергетичних мереж, ліній зв'язку, транспортних комунікацій, визначення зон затоплень. Розвідка ведеться відповідно до завдань сил ЦО і характеру майбутніх дій, а отримані дані є основою для прийняття рішень по захисту населення і веденню рятувальних робіт.

Транспортне і дорожнє забезпечення організовується для перевезення сил ЦО до об'єктів робіт, підвезення необхідного устаткування й оснащення, продовольства, води, медикаментів, речового майна й інших засобів у район проведення рятувальних робіт, а також для вивозу населення, яке евакуюється, і матеріальних цінностей з районів стихійних лих.

Матеріальне забезпечення_полягає у своєчасному постачанні сил ЦО технікою і майном, необхідними для виконання робіт. Пальні і мастильні матеріали для транспорту і техніки постачаються органами нафтопереробної промисловості через стаціонарні автозаправні станції чи безпосередньо на місці роботи за допомогою автозаправників. Харчуванням, спецодягом і транспортом формування забезпечуються за рахунок тих підприємств і установ, на базі яких вони створені.

Технічне забезпечення включає комплекс заходів щодо використання, технічного обслуговування і ремонту автомобільної, інженерної й іншої спеціальної техніки, а також постачання її запасними частинами і ремонтними матеріалами.

Гідрометеорологічне забезпечення здійснюється безперервно з метою усебічного обліку стану погоди, негайного оповіщення і попередження про небезпечні метеорологічні, гідрологічні та інші явища, які можуть викликати різкі ускладнення обстановки. Воно здійснюється гідрометеорологічними станціями, постами сейсмічного спостереження й іншими органами, які мають постійний зв'язок зі штабами ЦО для передачі їм необхідних відомостей.

Інженерне забезпечення дій сил ЦО організовується з метою створення ним необхідних умов для своєчасного виступу в район дій і успішного виконання завдань. Воно включає: інженерну розвідку об'єктів і місцевості, інженерне устаткування районів, які займаються силами і пунктами управління; улаштування і утримання шляхів руху, підвезення і евакуації; обладнання і утримання переправ через водяні перешкоди; обладнання пунктів водопостачання. Але проведення інженерних заходів щодо безпосередньої ліквідації наслідків СЛАК відноситься вже не до забезпечення, а до РІНР.

Хімічне забезпечення здійснюється з метою створення силами ЦО необхідних умов для виконання поставлених перед ними завдань в обстановці хімічного зараження СДОР при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах, а також для забезпечення їх радіаційної безпеки при ліквідації аварій на АЕС. Воно включає: радіаційну і хімічну розвідку; постачання 3І3; дозиметричний і хімічний контроль; проведення спеціальної обробки о. с. частин формувань, техніки, матеріальних засобів, а також дегазації і дезактивації ділянок місцевості, доріг і споруд.

Медичне забезпечення призначене для збереження здоров'я і працездатності о. с., сил ЦО, надання медичної допомоги захворілим чи травмованим, а також для здійснення заходів щодо запобігання епідемічних захворювань.

3абезпечення порядку в районах стихійних лих і місцях аварій покладено на комендантську службу. Вона повинна організовувати регулювання руху на маршрутах висування сил; евакуацію населення і матеріальних цінностей; підтримку порядку і контролю за дотриманням формуваннями, військовими частинами і населенням установленого режиму; заборону доступу населення в райони стихійних лих і до місць аварій; охорону найбільш важливих дорожніх споруд, переправ та інших об'єктів. 3авдання комендантської служби виконують в основному сили служби охорони громадського порядку (підрозділу органів міліції і формування охорони громадського порядку ОГ). У необхідних випадках на допомогу цим силам військовим командуванням виділяються військові підрозділи.

. Дії сил ЦО при ліквідації наслідків стихійних лих

У більшості випадків стихійні лиха супроводжуються загибеллю матеріальних цінностей, а іноді і людськими втратами. Тому при ліквідації наслідків стихійних лих основним завданням сил ЦО є врятування людей і (по можливості) матеріальних цінностей. Успіх дій формувань багато в чому залежить від своєчасної організації і проведення розвідки й обліку конкретних умов обстановки. Оскільки стихійні лиха виникають раптово, оповіщення о. с. формувань, їх укомплектування і створення угруповань сил ЦО повинні проводитися в найкоротший термін. Виступ формувань з районів збору в райони дій повинен здійснюватися з максимально можливою швидкістю. Командири формувань у районах робіт повинні постійно знати обстановку і, у відповідності

з її зміною, уточнювати раніше поставлені чи ставити нові завдання підрозділам.

Прогнозування загрози повеней дозволяє вчасно здійснити комплекс попереджувальних заходів, які значно знижують можливі збитки, а також створити сприятливі умови для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у зонах затоплення. 3міст цих заходів і їх обсяг визначаються часом попередження повені.

Так, масштаби повеней, які викликаються весняними водами, можна прогнозувати за місяць і навіть більше завдяки постійним спостереженням органами гідрометеослужби, визначенню висоти снігового покриву і встановленню залежності виникнення повені від нього, визначенню запасів вологи в ґрунті, знанню строків скресання річок, температури повітря в період паводку і т.п. Отже, можна заздалегідь провести протипаводкові заходи.

При паводках, які викликаються заторами, час попередження звичайно обчислюється декількома годинами, тобто він значно менший, ніж у розглянутому вище випадку. Але з огляду на те, що місця постійних заторів звичайно відомі, запобіжні заходи можна вжити задовго до льодоходу.

Паводки, які викликаються випаданням рясних злив та інтенсивним таненням льодовиків, прогнозуються на основі багаторічних спостережень.

Про майбутню небезпеку повені чи селевого потоку оповіщаються всі організації і населення. Начальники, штаби і служби ЦО приводять у готовність формування, які залучаються до ведення боротьби зі стихійним лихом, ставлять їм завдання, вказують послідовність, способи і терміни їх виконання, уточнюють питання взаємодії й організовують управління.

Для виявлення й уточнення обстановки організовується розвідка. Найбільш оперативною є повітряна, яка до того ж дає можливість одержання інформації про значні території. Більш точний стан поблизу гребель і мостів визначають, використовуючи дані наземної розвідки.

У населених пунктах і на об'єктах, яким загрожує затоплення, виставляються рятувальні пости зі складу формувань і встановлюється зв'язок з ними. Для захисту мостів, гребель, водозабірних та інших споруд виділяються аварійні команди. У місцях, де можливі затори льоду, установлюється цілодобове чергування команд підривників. 3а рішенням місцевих органів влади можуть бути проведені: завчасна евакуація населення, вивезення матеріальних цінностей і відгін сільськогосподарських тварин у безпечні місця.

Про початок і порядок евакуації керівний склад ЦО оповіщає населення по місцевих каналах радіотрансляції і телебачення, через адміністрацію ОГ і домоуправління. У випадку раптових па-водків попередження населення здійснюється всіма наявними технічними засобами, включаючи і гучномовні рухливі установки.

Успіх у проведенні рятувальних робіт залежить від того, наскільки оперативно організована розвідка, швидко і повно оцінена сформована обстановка, вчасно організовані дії сил і чітке управління ними.

РІНР у зонах затоплення і селевих потоків пов'язані з небезпекою, особливо при діях на воді, на льоду і при виконанні підривних робіт. Особовий склад, який залучається для цих цілей, повинен бути навчений правилам поведінки на воді, прийомам порятунку потопаючих і надання їм першої медичної допомоги. Формування, що діють на плавзасобах, оснащуються необхідним інвентарем: рятувальними кругами, поясами, баграми, драбинами, канатами і т.п.

Для підтримки порядку в районах затоплення, на шляхах евакуації населення й у місцях його зосередження, на маршрутах руху сил, а також на автомобільних і залізничних шляхах організовується комендантська служба. Крім того, у зонах затоплення і місцях зосередження евакуйованого населення організовується охорона громадського порядку, яка гарантує безпеку людей, захист державного й особистого майна.

Урагани, володіючи великою руйнівною силою, можуть задати населенню і народному господарству серйозних матеріальних збитків і нерідко призводять до загибелі людей. Виникають вони в результаті різкого порушення рівноваги в атмосфері, що виявляється в незвичайних умовах циркуляції повітря.

При ураганах обриваються електричні проводи на опорах, порушується телефонний і телеграфний зв'язок, зриваються покрівлі з житлових будинків, виробничих будинків і тваринницьких ферм, виникають різні пошкодження, аварії, пожежі.

У зонах ураганів у період їх виникнення за вказівками органів влади оповіщається населення і приводяться до готовності формування, виділені для ліквідації наслідків стихійних лих.

Командири військових частин і формувань ЦО, одержавши завдання, виводять підлеглі їм сили до об'єктів робіт; по прибутті в потерпілі від урагану райони організовують порятунок людей, надання потерпілим медичної допомоги і їх евакуацію, локалізацію і гасіння пожеж, а також роботи з усунення аварій і ушкоджень на комунально-енергетичних мережах і лініях зв'язку та з розчищення завалів вулиць і доріг.

Відновлення комунально-енергетичних мереж, ліній зв'язку й інших об'єктів організовують відповідні відомства, що мають свої спеціальні ремонтні органи; при великих обсягах робіт можуть використовуватися аварійно-відбудовні й аварійно-технічні формування.

3суви можуть спричиняти великі руйнування. Виникають вони через порушення рівноваги порід, викликаного збільшенням крутизни схилу в результаті вимивання його основи морським прибоєм, течією річки, ослаблення міцності порід від вивітрювання чи надмірного зволоження атмосферними опадами або підземними водами, а також під впливом зовнішніх сил, особливо сейсмічних поштовхів. 3суви можуть бути викликані і проведенням будівельних робіт без належного урахування геологічних умов місцевості.

3аходи для попередження зсувів і боротьба з ними здійснюються в залежності від факторів, які ці зсуви викликають. До таких заходів відносяться: будівництво споруд, які укріплюють берег проти підмивання схилів; обладнання дренажних споруд по перехопленню і відведенню підземних вод; вириття канав для поверхневого водостоку, улаштування підпірних стінок різних конструкцій; зміцнення схилів рослинністю і насамперед — лісопосадками.

Роботи з проведення протизсувних заходів ведуться дорожньо-будівельними й іншими спеціалізованими організаціями, до їх виконання при необхідності можуть залучатися команди механізації робіт та інші формування ЦО. Дійовим засобом у зсувних районах є встановлення постійного спостереження за обстановкою. Про початок переміщення порід негайно оповіщається населення й організації прилеглих районів. Приводяться у готовність необхідні сили і засоби, здійснюється евакуація людей, вивозяться з небезпечної зони матеріальні цінності.

Для ліквідації наслідків зсувів залучаються зведені загони та команди, зведені загони і команди механізації робіт, деякі формування служб. Можуть використовуватися і військові частини.

Рятувальні роботи в районах, де відбулися зсуви і обвали, полягають у пошуку і витягуванні людей з-під завалів, наданні їм першої медичної допомоги та евакуації в стаціонарні лікувальні установи. Одночасно влаштовуються проїзди в завалах, локалізуються і гасяться пожежі, ліквідуються аварії на газових і енергетичних мережах. Після зупинки зсуву проводиться ремонт і відновлення доріг, мостів, ліній і засобів зв'язку, розчищення вулиць від завалів.

Землетруси відбуваються звичайно раптово, що може представляти дуже велику небезпеку. Переважна більшість їх відноситься до слабких і не викликає негативних наслідків, однак чимало буває і сильних, руйнівних землетрусів, які заподіюють численні лиха. Землетруси можуть стати причиною гірських і сніжних обвалів, які руйнують на своєму шляху ділянки доріг, мости через водні перешкоди та населені пункти.

Щоб уникнути руйнівних наслідків у районах загрози, де можливі поштовхи силою 7 і більше балів (за 12-бальною шкалою), будуються сейсмостійкі житлові будівлі, промислові будівлі й інші об'єкти та споруди. Для додання будинкам стійкості використовуються високоякісні матеріали, застосовуються особливі антисейсмічні конструкції, не допускається використання надто важких деталей, обмежується поверховість житлових будинків, ставляться підвищені вимоги до якості будівельних робіт. У містобудуванні переважає просторе планування, яке забезпечує наявність достатніх розривів між будинками, широких вулиць і проїздів. Вживаються заходи щодо підвищення сейсмостійкості підземних інженерних комунікацій, а також до посилення протипожежної безпеки.

При ліквідації наслідків землетрусів у постраждалих містах і на ОГ рішенням органів влади чи надзвичайних комісій для проведення рятувальних робіт, локалізації і ліквідації аварій на комунально-енергетичних мережах і гасіння пожеж залучаються спеціалізовані формування відомств, формування ЦО міст і районів, військові частини. Найбільш складні рятувальні й інші невідкладні роботи виконують військові частини ЦО, зведені загони і зведені загони механізації робіт, а також формування служб (спеціальні формування) різного призначення і, у першу чергу, аварійно-технічні й медичні.

Склад і дії сил при ліквідації наслідків землетрусів визначаються характером і обсягом руйнувань. Успіх багато в чому залежить від повноти і своєчасності одержання розвідувальних даних. Розвідка повинна установити характер руйнувань будівель і споруд, місцезнаходження і стан постраждалого населення, яке опинилося під завалами чи в частково зруйнованих будівлях і спорудах, ступінь пошкодження комунально-енергетичних мереж, визначити зони суцільних пожеж, можливість їх розвитку, а також розвідати шляхи підходу до об'єктів робіт. Ведеться вона розвідувальними підрозділами військових частин ЦО і розвідувальними формуваннями різного призначення, при цьому використовується інформація від органів МВС й інших відомств.

Для визначення санітарно-епідемічного стану району землетрусу, виявлення кількості і стану потерпілих, установлення можливості розгортання медичних формувань і визначення потрібної кількості медичних сил проводиться медична розвідка.

Після одержання даних про обстановку і її оцінки уточнюються необхідні для ведення РІНР сили і засоби, їх завдання, створюються угруповання сил.

Виходячи з характеру забудови, наявності транспортних магістралей та інших місцевих умов, а головне — з характеру руйнувань, територія постраждалого міста (району) розбивається на ділянки й об'єкти ведення рятувальних робіт.

Швидке висування сил є одним з вирішальних факторів, що забезпечують успішність проведення рятувальних робіт. Але на шляху можуть зустрічатися різні перешкоди, завали, зруйновані мости, вогнища пожеж та інші перешкоди. Тому необхідно передбачити всі засоби забезпечення руху сил ЦО у вогнищах землетрусів. Чимале значення має порядок уведення техніки в зону руйнувань. У першу чергу підготовляються шляхи для пропуску гусеничних машин, а потім колісного транспорту. Висування їх слід здійснювати по декількох маршрутах, щоб не знижувати мобільність колон і не допускати розтягування. На кожен маршрут висилаються формування чи підрозділи розвідки і загони забезпечення руху, підсилені протипожежними підрозділами і санітарними дружинами.

В результаті землетрусу основна маса о. с. формувань загального призначення і спеціальних формувань ЦО районів, які попали в зону лиха, може виявитися в зонах руйнувань і сама буде потребувати допомоги. Тому можливо, що спочатку рятувальні роботи доведеться проводити на ОГ і в жилих кварталах обмеженими силами і засобами. У таких умовах першочерговими роботами повинні бути виявлення і витягування людей із зруйнованих будинків, з-під завалів, надання їм першої медичної допомоги й евакуація тих, хто потребує лікування, в медичні установи, а також улаштування людей, що залишилися без домівок. Рятування людей організовується в першу чергу з тих будинків, яким загрожують затоплення, пожежі, обвали. Лікарська допомога потерпілим здійснюється в загонах першої медичної допомоги, на медичних пунктах військових частин ЦО й у лікувальних установах, які збереглись. Потім їх вивозять у заміську зону або в лікарні сусідніх міст.

Здійснення інших невідкладних робіт припускає в першу чергу усунення тих аварій на комунально-енергетичних і технологічних мережах, що створюють безпосередню загрозу для життя людей і насамперед аварій на комунікаціях зі СДОР. При ліквідації аварій на газопроводах негайно повинна бути припинена подача газу в мережу. Аварії на водопроводі, що проходить поблизу будівель і споруд, можуть спричинити затоплення; пошкоджені ділянки якомога швидше відключаються.

В міру прибуття військових частин і формувань із сусідніх районів, міст і областей сили будуть наростати і фронт робіт збільшиться. Але прибуваючі з інших місць не знають особливостей ділянок і об'єктів, на яких їм потрібно буде працювати. Щоб уникнути збільшення строків виконання рятувальних робіт і ускладнень у їх організації, необхідно безперервно вести розвідку, дані якої дозволяли б знати обстановку, і вчасно, з достатньою повнотою ставити завдання прибуваючим у район землетрусу військовим частинам і формуванням. Рятувальні роботи звичайно ведуться у важких і небезпечних умовах, тому о. с. військових частин і формувань повинен знати і суворо дотримуватись заходів безпеки.

Для наведення і підтримки порядку серед населення, яке опинилося в зоні землетрусу, організовується комендантська служба (ядром її є о. с. служби охорони громадського порядку), на основних маршрутах установлюються контрольно-пропускні пункти і вводиться патрулювання.

Особливості проведення РіНР при ліквідації наслідків великих виробничих аварій і катастроф

Великі виробничі аварії і катастрофи (далі — аварії) можуть призвести до загибелі людей і завдати відчутної шкоди народному господарству. Тому забезпечення безаварійної роботи на підприємстві слід розглядати як важливу державну справу, що вимагає повсякденної уваги міністерств, відомств, керівників та інженерно-технічного персоналу ОГ. Аварії можуть відбутися на будь-яких промислових підприємствах і на транспорті, однак найбільшу небезпеку становлять об'єкти, які виробляють чи застосовують у технології СДОР, вибухо- і пожежонебезпечні матеріали й продукти. Небезпечними об'єктами є також склади, бази, залізничні станції і порти, де зберігаються чи знаходяться запаси цих матеріалів і продуктів.

Аварії можуть відбутися в результаті стихійних лих, допущених прорахунків у проектуванні, будівництві й устаткуванні під

приємств; введення в експлуатацію промислових об'єктів з великими недоробками і відступами від проектів; прийняття в експлуатацію вентиляційних систем без випробування їх на ефективність роботи; незабезпечення вибухо- і пожежонебезпечних виробництв необхідною промисловою вентиляцією і захистом від пилу; недоробок з техніки безпеки й охорони праці; незадовільного оснащення контрольно-вимірювальною, захисною, блокуючою апаратурою і недостатньої герметичності технологічного устаткування. Вони можуть бути також наслідком порушення технологічних процесів, несправності електропроводки і відсутності надійних систем пожежогасіння.

Кожна конкретна аварія викликається сукупністю ряду причин і несприятливих факторів. Аналіз показує, що аварії виникають, головним чином, у результаті слабкої навченості персоналу, допущеної недбалості, порушенні технологічного процесу виробництва і правил техніки безпеки. Вивчення причин аварій і всебічна оцінка ступеня небезпеки дозволяють правильно визначити заходи щодо їх попередження, передбачити необхідні заходи захисту людей і зниження збитків.

Основними заходами щодо ліквідації наслідків великих аварій є: оповіщення про небезпеку робітників та службовців, формувань ЦО і населення, що проживає поблизу об'єкта; комплексна розвідка об'єкта, на якому відбулася аварія; порятунок людей з-під завалів, зі зруйнваних і пошкоджених будинків та споруд, надання медичної допомоги постраждалим і евакуація їх у лікувальні установи; гасіння пожеж; локалізація аварій на комунально-енергетичних мережах, які перешкоджають веденню рятувальних робіт; улаштування проїздів і проходів до місць аварій; обвалування нестійких конструкцій, розбирання завалів, демонтаж збереженого устаткування, якому загрожує небезпека; організація комендантської служби.

Швидке проведення рятувальних робіт і оперативна ліквідація наслідків аварії вимагають значних сил і засобів, для цих цілей залучаються спеціальні (об'єктові) і територіальні формування загального призначення і служб.

При ліквідації наслідків виробничих аварій застосовуються інженерна й інша спеціальна техніка: крани, бульдозери, екскаватори, компресорні станції, самоскиди. Важкі тягачі з тросами для розтягування і розведення великих залізобетонних конструкцій, вертольоти великої вантажопідйомності і металорізальні установки.

Використовуються також засоби малої механізації: домкрати, лебідки, мотопилки, гасорізи, електронасоси й ін.

Рятувальні роботи в місцях аварії, як правило, проводяться в умовах загазованості, а при пожежах — задимленості і високих температур; щоб забезпечити безперервність роботи з наростаючим темпом, сили ЦО поділяють на зміни і виділяють резерви.

У залежності від характеру і масштабу аварії керівництво ліквідацією наслідків здійснює або керівник даного підприємства, який є одночасно і начальником ЦО, або голова спеціально створюваної надзвичайної комісії. На кожну ділянку призначається керівник з числа відповідальних посадових осіб об'єкта або керівників ЦО і фахівців служб ЦО. Він повинен поставити завдання формуванням, вказати терміни і способи їх виконання, визначити порядок матеріального, технічного й інших видів забезпечення, організувати роботи, своєчасну зміну, відпочинок і харчування особового складу.

Рятувальні роботи і допомога потерпілим організовуються негайно після виникнення аварії. Також відразу вживаються заходи до локалізації і гасіння пожеж, без цього неможливе виконання інших робіт. Ухваленню рішення на проведення РІНР передує ретельна розвідка. Основні її завдання — виявити обстановку, що склалася, визначити характер руйнувань і обсяг невідкладних робіт, умови, у яких потрібно вести ці роботи. У ході розвідки визначаються місцезнаходження постраждалих людей, намічаються способи їх порятунку і шляхи евакуації. Розвідку організовує керівник — начальник ЦО об'єкта (або голова надзвичайної комісії) за допомогою розвідувальних формувань і при обов'язковій участі провідних спеціалістів.

До місця виробничої аварії першими повинні прибувати протипожежні команди, підрозділи міліції, машини швидкої медичної допомоги.

Ліквідація наслідків аварії може здійснюватися одночасно на всьому об'єкті чи на окремих ділянках у тих випадках, коли мається достатня кількість сил і засобів, роботи проводяться відразу на всій площі. Якщо сил недостатньо, роботи доводиться проводити послідовно. При цьому в першу чергу їх починають там, де необхідно надати допомогу людям, і на ділянках, які становлять найбільшу небезпеку.

Перша медична і лікарська допомога надається постраждалим, які знаходяться в стані шоку, а також звільненим з-під невеликих завалів і уламків. Витягування людей з-під великих завалів здійснюється з дотриманням заходів безпеки, їм надається невідкладна медична допомога з наступною евакуацією в лікувальні установи.

Будь-яке підприємство має свої особливості, які можуть бути невідомі рятувальникам, але повинні бути враховані. Тому перед початком робіт з кожним формуванням відповідними фахівцями підприємств і служб ЦО проводиться інструктаж, на якому вказуються способи дій при виконанні поставленого завдання і правила безпеки, дотримання яких обов'язково.

Ліквідація наслідків аварій і катастроф на об'єктах господарювання

Для організації робіт з ліквідації наслідків аварій і катастроф на об'єкті господарювання створюється постійно діюча надзвичайна оперативна група під керівництвом головного інженера. У надзвичайних умовах вона працює під загальною координацією районної (міської) надзвичайної комісії.

На надзвичайну оперативну групу покладені такі завдання:

• приведення в готовність підлеглих сил і засобів і керівництво їх діями в надзвичайних умовах;

• оцінка обстановки, масштабів події, наслідків аварій;

• вживання екстрених заходів по захисту населення від наслідків аварій;

• вживання екстрених заходів по захисту населення від наслідків аварій на закріпленій території.

Дії надзвичайної оперативної групи по керівництву РІНР організовуються відповідно до плану ЦО ОГ на мирний час.

Ліквідація наслідків аварії проводиться в чотири етапи:

1- й етап. Вживання екстрених заходів:

1. оповіщення і збір НОГ;

2. попередня оцінка обстановки;

3. вживання екстрених заходів по захисту робітників, службовців, населення;

4. надання допомоги потерпілим;

5. локалізація аварії та організація розвідки;

6. організація комендантської служби і підтримка громадського порядку в районі аварії.

2- й етап. Оперативне планування:

1. розвідка;

2. уточнення обстановки;

3. прогнозування обстановки;

4. розрахунок необхідних сил і засобів;

5. оцінка масштабів збитку;

6. вироблення рішення;

7. планування робіт з ліквідації наслідків аварії (катастрофи).

3- й етап. РІНР. Рятувальні роботи:

1. розшук потерпілих;

2. витягування потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків;

3. евакуація (винесення, вивезення, виведення) людей із зони аварії (зони зараження).

4. надання першої медичної й інших видів допомоги постраж-далим.

Інші невідкладні роботи:

1. локалізація аварії;

2. гасіння пожеж;

3. зміцнення конструкції споруд, які загрожують обвалом, їх розбирання;

4. відновлення енергетичних чи комунальних мереж, ліній зв'язку, споруд в інтересах рятувальних робіт;

5. проведення санітарної обробки людей, дегазації, дезактивації, дезінфекції техніки, споруд, території.

4- й етап. Ліквідація наслідків.

Заходи щодо створення умов для забезпечення життєдіяльності населення в районі аварії (катастрофи), відновлення функціонування ОГ:

1. короткострокове відновлення для забезпечення експлуатації об'єкта на короткий термін;

2. тимчасове відновлення для забезпечення роботи об'єкта на більш тривалий термін шляхом часткового відновлення пошкоджених споруд;

3. капітальне відновлення для забезпечення постійної експлуатації об'єкта з реконструкцією (модернізацією) споруд.

Використання сил ЦО на хімічно небезпечному об'єкті (ХНО) при ліквідації вогнищ ураження, утворених витіканням великої кількості СДОР

Нині дедалі ширше застосування в народному господарстві знаходять СДОР; відповідно зростає імовірність хімічного зараження місцевості і ураження людей внаслідок аварії на ХНО чи транспортних засобах, які перевозять хімічно небезпечні і СДОР. Понад сто типів СДОР застосовують у різних технологічних процесах; найчастіше використовуються аміак, хлор, сірчистий ангідрид, окис вуглецю, сірковуглець, трихлористий фосфор, фтористий водень та ін. СДОР здійснюють вражаючу дію на людей при потраплянні їхніх парів в атмосферу, при розливанні цих речовин на місцевості й різних поверхнях, з якими стикаються люди.

У випадку аварії або руйнування ємкостей зі СДОР вони в га-зо- або пароподібному стані перемішуються з повітрям і поширюються за напрямком приземного вітру, утворюючи на своєму шляху зону хімічного зараження.

Важливою характеристикою вогнища, утвореного СДОР, є стійкість зараження, тобто час самодегазації СДОР, який і визначає тривалість існування вогнища ураження. На швидкість само-дегазації СДОР впливають випаровування, усмоктування речовини в ґрунт і здатність його до хімічного розкладання (гідролізу, окислювання і т.п.). Стійкість зараження залежить також від температури повітря в приземному шарі і температури ґрунту, швидкості вітру і вертикальної стійкості атмосфери. Чим вища температура повітря і ґрунту і більша швидкість вітру, тим швидше випаровуються розлиті СДОР. Прискорюють випаровування СДОР висхідні потоки повітря, які спостерігаються при конвекції. Отруйні речовини, що мають температуру кипіння приблизно до + 20°С (окис вуглецю, хлор, аміак, сірчистий ангідрид), при розливанні випаровуються швидко, пари їх у небезпечних концентраціях можуть виявлятися на великих відстанях від місця аварії. Отруйні речовини, які мають температуру кипіння вище + 20°С (сірковуглець, трихлористий фосфор), випаровуються повільно і до повного випаровування тривалий час знаходяться в місцях розливу; пари таких речовин у небезпечних концентраціях поширюються на невеликі відстані.

На стійкість зараження впливають також: наявність осадів (дощ сприяє проникненню СДОР у глиб ґрунту з потоками води, прискорює гідроліз), структура ґрунту, її вологість, наявність і вид рослинного покриву. Так, на піщаних ґрунтах при незначній рослинності стійкість зараження відносно невелика, на глинистих, покритих рослинністю, вона значно більша.

У населених пунктах стійкість зараження СДОР вища, ніж на відкритій місцевості, тому що вплив вітру, який прискорює випаровування, у цих умовах виявляється в меншій мірі.

Зона зараження СДОР звичайно не має чітко виражених меж і залежить від глибини поширення парів, площі розливу, кількості речовини, що розлилася, а також від метеорологічних умов і рельєфу місцевості. Чим більша швидкість вітру, тим більша глибина поширення парів СДОР. Однак при швидкостях вітру понад 6-7 м/с пари СДОР розсіюються. Зі збільшенням температури повітря прискорюється випаровування СДОР з ґрунту, збільшується концентрація їх парів над зараженою місцевістю.

Ступінь вертикальної стійкості атмосфери характеризує напрямок вертикальних потоків повітря, що значною мірою впливає на глибину поширення парів СДОР і їх концентрацію. Як зазначалося вище, розрізняють три ступені вертикальної стійкості атмосфери: інверсію, ізотермію і конвекцію. Інверсія перешкоджає розсіюванню повітря по висоті і створює найбільш сприятливі умови для збереження високих концентрацій парів СДОР, чим становить найбільшу небезпеку для ураження людей і тварин. Ізотермія забезпечує середні умови поширення парів СДОР. При конвекції висхідні потоки повітря розсіюють заражену хмару, що значно знижує можливості ураження людей і тварин і полегшує проведення РІНР.

У населених пунктах і лісах можливий застій зараженого повітря. Глибина поширення парів СДОР у видолинках і ярах більша, ніж на рівнині. Ширина зони зараження парами СДОР при стійкому вітрі приймається за 1/5 глибини, а при нестійкому може становити до 4/5 глибини.

З метою завчасної підготовки до захисту від впливу СДОР на об'єктах, де вони присутні, а також у містах і населених пунктах, де ці об'єкти розташовані, відповідні штаби і служби ЦО й адміністрація підприємств розробляють і здійснюють заходи щодо захисту робітників, службовців і проживаючого поблизу об'єктів населення, спрямовані на запобігання утворення вогнищ хімічного ураження, максимальне ослаблення уражаючого впливу отруйних парів на людей і швидку ліквідацію зон хімічного зараження, що утворилися.

Підготовку підприємства до захисту від СДОР у випадку виробничої аварії здійснюють на основі спеціально розробленого плану, в якому відбиті необхідні організаційні й інженерно-технічні заходи; схеми оповіщення працюючої зміни і проживаючого поблизу об'єкта населення про небезпеку ураження СДОР; характеристики СДОР і цехів (складів), у яких вони знаходяться, схеми можливої обстановки на об'єкті у випадку аварії чи руйнування ємкостей зі СДОР; розрахунки сил і засобів ЦО об'єкта, які залучаються для ліквідації вогнищ зараження СДОР; варіанти дій формувань ЦО при ліквідації вогнищ зараження.

Організаційні заходи передбачають організацію і підтримку в постійній готовності системи оповіщення про хімічну небезпеку, порядок доведення до робітників, службовців і населення встановлених сигналів; узгодження зі штабом ЦО міста (району) питань використання в разі потреби формувань інших об'єктів і міських засобів оповіщення; порядок представлення повідомлень про виникнення вогнищ зараження; навчання особового складу формувань ЦО ОГ виконанню конкретних робіт з ліквідації вогнищ зараження, утворених СДОР на об'єкті; нагромадження для забезпечення всіх робітників та службовців об'єкта, збереження і підтримка в готовності ЗІЗ (промислових протигазів певних марок, цивільних та ізолюючих протигазів, засобів захисту шкіри); пошук засобів, придатних для дегазації (нейтралізації) СДОР; підготовку необхідного устаткування для готування розчинів, що дегазують, і подачі їх до місць можливих аварій; пристосування техніки для проведення дегазаційних робіт.

До основних заходів інженерно-технічного характеру відносяться такі: обладнання ємкостей, комунікацій і виробничих установок зі СДОР автоматичними і ручними пристроями, які запобігають витіканню СДОР у випадку аварії; можливе підсилення конструкцій ємкостей і комунікацій зі СДОР чи улаштування навколо них огороджень для захисту від пошкоджень при аварії; будівництво під сховищами підземних резервуарів з водою чи іншими компонентами для розчинення СДОР при її аварійному витіканні; обладнання чаш, пасток, спрямованих стоків для приймання СДОР; розосередження запасів СДОР; будівництво для них заглиблених чи напівзаглиблених сховищ; обладнання робочих приміщень засобами аварійної сигналізації.

В плані дій о.с. формувань викладаються основні заходи щодо ліквідації наслідків аварії на кожній виробничій ділянці, де присутні СДОР, із вказанням відповідальних виконавців з керівного складу ОГ, залучених сил і засобів, їх завдань і часу, що відводиться на виконання робіт.

Крім того, у цьому плані передбачаються:

• оповіщення о. с. формування про негайний збір;

• проведення розвідки вогнища зараження і позначення його меж;

• оточення вогнища зараження;

• проведення безперервного метеорологічного спостереження і порядок інформації про напрямок руху парів СДОР (хмари зараженого повітря);

• укриття в захисних спорудженнях чи виведення за межі вогнища робітників, службовців і населення;

• проведення рятувальних робіт і надання медичної допомоги потерпілим;

• проведення невідкладних аварійних робіт з ліквідації (локалізації) аварії;

• проведення робіт з дегазації СДОР у місцях її виділення в атмосферу і на шляхах поширення парів;

• дегазація території, споруд і устаткування;

• спеціальна санітарна обробка людей.

Ліквідація вогнищ зараження, утворених СДОР у результаті виробничої аварії, організовується і проводиться на основі рішень начальника ЦО об'єкта, на якому відбулася аварія, чи голови створюваної надзвичайної комісії.

Рятувальні роботи організовуються після проведення розвідки і прийняття начальником ЦО остаточного рішення.

У зоні зараження намічаються ділянки й об'єкти, на які вводяться рятувальні і медичні формування. Роботи проводяться із дотриманням запобіжних заходів, використовуються індивідуальні засоби захисту, передбачається страхування особового складу, який виконує роботи.

Уражені після надання їм допомоги доставляються на незаражену територію, а при необхідності — у лікувальні установи. Населення, яке опинилося в зоні зараження, евакуюється за її межі. На виході із зон зараження організовуються санітарна обробка населення і о. с. формувань та дегазація транспорту й майна. Ці роботи проводяться на пунктах спеціальної обробки, що розгортаються, стаціонарних обмивальних пунктах і станціях знезаражування транспорту. Заражений одяг збирається для подальшої дегазації чи знищення.

Найбільш складні аварійні роботи в газонебезпечних місцях, де потрібне обов'язкове використання ізолюючих протигазів, повинен виконувати о. с. штатної газорятувальної служби.

Обслуговуючий персонал, уживши необхідні заходи захисту, відповідно до діючих на об'єкті інструкцій виконує заходи, спрямовані на ліквідацію чи локалізацію аварії. В міру прибуття до цих робіт беруться підрозділи рятувальних служб, спеціалізовані невоєнізовані формування і зведені загони (команди) протирадіаційного і протихімічного захисту, створювані на ОГ, які мають СДОР. Крім того, у залежності від масштабів аварії до ліквідації її наслідків можуть залучатися зведені загони загального призначення; при необхідності на допомогу їм надаються формування служб ЦО (спеціалізовані формування): протипожежні, охорони громадського порядку й ін. У деяких випадках можуть

бути задіяні ще й територіальні зведені загони спеціального захисту, які розгортаються на базі військових частин ЦО.

Порядок дій сил ЦО при локалізації вогнищ хімічного зараження в кожному конкретному випадку залежить від виду отруйної речовини, характеру ушкоджень, технологічної схеми виробництва й інших умов.

Командири формувань, з'ясувавши поставлені завдання, вводять підлеглі їм сили на призначені ділянки і на місці визначають найбільш доцільні прийоми і способи виконання робіт, уточнюють порядок використання машин та інших засобів механізації, підтримують установлений режим, стежать за дотриманням заходів безпеки.

Після локалізації місця аварії (розливу СДОР) сили ЦО приступають до знезаражування вогнищ зараження. У першу чергу дегазують під'їзні колії і внутрішньозаводські дороги, потім знезаражують ділянки місцевості й об'єкти, що можуть бути джерелами зараження. Дегазація здійснюється шляхом поливання дегазуючими розчинами за допомогою пожежних машин, автоцистерн, мотопомп та інших пристроїв, пристосованих для розливання рідин. Щоб зменшити глибину поширення зараженого повітря, ставляться водні вертикальні завіси, які частково розсіюють хмари парів СДОР, частково нейтралізуючі її.

Повернення населення в зону зараження допускається, якщо проведені аналізи повітря, ґрунту і різних поверхонь показали зараженість, нижчу гранично припустимої концентрації.

Харчова сировина, продукти харчування, фураж, які побували в зоні зараження, також піддаються перевірці, після чого приймається рішення про їх дегазацію, утилізацію чи знищення. На зараженість (з висновком про подальше використання) перевіряються запаси води і джерела водопостачання.

При виникненні аварії на транспорті з викидом (виливанням) СДОР негайно оповіщаються начальники ЦО району, міста й області, на території яких відбулася аварія. За розпорядженням відповідного начальника ЦО чи голови надзвичайної комісії приводяться в готовність органи управління, формування розвідки, медичної служби, охорони громадського порядку й ін.

Організовуються оточення місця аварії, розвідка, РІНР. У період ведення робіт особлива увага приділяється хімічному забезпеченню, розвідці, використанню засобів захисту, дотриманню термінів перебування в цих засобах, режимам поведінки, санітарній обробці людей і дегазації майна, транспорту, споруд, території.

Радіоактивне забруднення є наслідком аварій на радіаційно-небезпечних об'єктах (РНО) і транспортних засобах з ядерними енергетичними установками або які перевозять РР.

Найбільш небезпечними є аварії на АЕС. їх наслідки оцінюють масштабом і ступенем радіаційного впливу на оточуюче середовище, радіоактивного забруднення атмосфери і прилягаючих територій, а також складом радіонуклідів і кількістю РР у викиді. Крім того, такі аварії, як правило, супроводжуються пожежами і великими руйнуваннями.

Профілактика виникнення аварій на РНО полягає у створенні високонадійних технік і технологій, у бездефектному виготовленні устаткування, якісному виконанні монтажу і будівництва, суворому дотриманні технологій і правил експлуатації.

Основними напрямками зниження втрат і збитків при радіаційних аваріях є: раціональне розміщення РНО з урахуванням можливих наслідків аварій; уживання спеціальних заходів по обмеженню поширення викиду за межі санітарно-захисної зони (СЗЗ); заходи захисту обслуговуючого персоналу і населення, що живе на прилягаючій до РНО території. При плануванні, прив'язці до конкретної місцевості та будівництві АЕС нарівні з господарсько-економічними факторами повинні враховуватися фактори безпеки. До них відносять обмеження по мінімуму відстаней від населених пунктів до АЕС; врахування сейсмічності місцевості; врахування геологічних, гідрологічних і ландшафтних особливостей.

Спеціальні заходи для зменшення наслідків у випадку аварії на РНО містять у собі конструктивні способи запобігання викидів і локалізації реактора; встановлення СЗЗ (радіус СЗЗ повинен визначатися з урахуванням перспективного росту потужності станції, можливого викиду радіонуклідів і метеорологічних умов у даному регіоні); створення автоматизованої системи відображення радіаційної обстановки; створення локальної системи оповіщення обслуговуючого персоналу і населення в 30-кілометро-вій зоні; першочергове будівництво і приведення в готовність захисних споруд, а також підвальних й інших приміщень, які легко герметизуються, у радіусі 30 км навколо АЕС; визначення переліку населених пунктів і чисельності проживаючого в них населення, яке підлягає захисту на місці чи евакуації (відселенню) із зон можливого небезпечного радіоактивного забруднення; створення запасів медикаментів, ЗІЗ та інших засобів, необхідних для

захисту населення і його життєзабезпечення; розробку оптимальних режимів поведінки населення і підготовку його до дій під час аварії; створення на АЕС спеціалізованих формувань — зведених мобільних загонів; прогнозування радіаційної обстановки й організацію радіаційної розвідки; періодичне проведення навчань з ЦО на АЕС і прилягаючій до неї території.

При загрозі чи виникненні аварії директор (черговий диспетчер) АЕС оповіщає начальника ЦО області, рішенням якого після попередньої оцінки обстановки вводяться в дію відповідні плани ЦО й оповіщаються про небезпеку сусідні області. На аварійному об'єкті вводиться в дію план захисту обслуговуючого персоналу.

При попередній оцінці обстановки з урахуванням характеру аварії і метеорологічних умов прогнозується можливе поширення радіоактивного забруднення. Відповідно до прогнозу здійснюється оповіщення населення про небезпеку і даються вказівки щодо укриття в захисних спорудах, використання засобів медичної профілактики, дотримання режимів поведінки.

Оповіщення здійснюється на всю глибину зони радіоактивного забруднення, у якій можна чекати ураження людей. В першу чергу оповіщається населення районів, які безпосередньо прилягають до об'єкта, а потім уже більш віддалених. Населення за сигналом оповіщення укривається в захисних спорудах (при їх відсутності — в будинках) і перебуває в них безвихідно до одержання чергових вказівок через засоби масової інформації.

При аварії на АЕС силами обслуговуючого персоналу, аварійних служб і об'єктових формувань ЦО проводяться заходи щодо її ліквідації і запобігання викиду РР в атмосферу. Силами пожежних підрозділів здійснюється локалізація і гасіння пожеж. Одночасно на об'єкті проводяться рятувальні роботи: витягування потерпілих із завалів, палаючих будинків або будинків, які знаходяться на забруднених ділянках; надання їм медичної допомоги; розміщення їх у захисних спорудах чи виведення на незабруднену територію. Подальші заходи щодо організації РІНР проводяться після уточнення аналізу обстановки, що складається.

У першу чергу на забрудненій території організовуються радіаційна розвідка, спостереження і лабораторний контроль. На початковому етапі вони проводяться спеціальними службами радіаційної безпеки і радіаційної розвідки аварійної АЕС; надалі, у міру посилення угруповання сил, для цих цілей залучаються підрозділи розвідки, хімічні і радіометричні лабораторії військових частин ЦО, хімічних військ і вертольоти підрозділів ВПС. За даними розвідки і спостереження уточнюються визначені при прогнозуванні межі зон забруднення, в яких плануються і здійснюються заходи щодо захисту населення і ліквідації наслідків забруднення.

Основні заходи захисту населення при виникненні радіоактивного забруднення: використання колективних та індивідуальних засобів захисту; застосування засобів медичної профілактики; дотримання режимів поведінки в умовах забруднення; обмеження доступу людей на забруднену територію; заборона споживання забруднених продуктів харчування і води; санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки, споруд та об'єктів; евакуація населення із забрудненої території.

Для захисту сільськогосподарських тварин вживаються заходи для їх укриття, переведення на стійлове утримання; забороняється вживання забруднених кормів і води; евакуація із зон зараження.

У зоні екстрених заходів основним способом захисту людей є їх укриття в захисних спорудах (сховищах або протирадіаційних укриттях) чи будинках з подальшою евакуацією на незабруднену територію. Протягом усього часу формування радіоактивного сліду населення повинне постійно перебувати в захисних спорудах і будинках. У цей період використовуються засоби медичної профілактики (радіозахисні препарати), не допускається вживання забруднених продуктів харчування і води, застосовуються інші запобіжні заходи. Надалі (у разі потреби) може бути дозволений короткочасний вихід на відкриту місцевість з використанням ЗІЗ. Конкретний режим поведінки встановлюється відповідним начальником ЦО чи надзвичайною комісією.

У зоні профілактичних заходів населення перебуває в захисних спорудах тільки в період формування радіоактивного сліду. Далі перебування на зараженій території по можливості обмежується. При сильному пилоутворенні використовуються ЗІЗ, застосовуються засоби захисту від пилу. Вживаються заходи для попередження занесення РВ у приміщення, організовується санітарна обробка людей, виключається уживання заражених продуктів харчування і води.

В інших зонах у період формування радіоактивного сліду вживаються заходи для обмеження перебування людей на відкритій території, використовуються ЗІЗ, виключається вживання населенням забруднених продуктів харчування і води.

Рішення на евакуацію населення з районів, де подальше перебування може призвести до опромінення людей вище допустимих меж і де не можна забезпечити його захист іншими способа

ми приймається начальником ЦО області після її ретельної підготовки. В усіх зонах РЗ проводяться заходи по контролю за обстановкою, забезпеченню життєдіяльності населення і ліквідації наслідків забруднення. Постійно ведуться радіаційна розвідка та спостереження, організовуються дозиметричний контроль опромінення людей і контроль забруднення харчової сировини, продуктів харчування, фуражу і води. На підставі цих даних здійснюється уточнення заходів щодо захисту населення і режимів його поведінки. Особи, що перебували в зонах забруднення, проходять обов'язкове обстеження, а ті, хто отримали променеві ураження, направляються на лікування.

Заходи щодо ліквідації наслідків аварії на АЕС носять широкомасштабний характер і вимагають концентрації зусиль усієї країни. Для їх реалізації утворюється державна комісія, яка здійснює загальне керівництво силами і засобами ЦО. Безпосереднє керівництво покладене на оперативні групи, які на місцях приймають рішення по забезпеченню життєдіяльності населення і функціонування ОГ. Ці групи створюються на базі міністерств, відомств, господарчих органів державної влади. Для координації дій різних організацій створюються пункти управління, звідки здійснюються керівництво проведенням аварійних робіт, організація взаємодії сил і засобів, контроль за дотриманням режиму радіаційної безпеки людей, організація дозиметричного контролю.

Угруповання сил ЦО створюються в міру їх прибуття в район аварії. В першу чергу до ліквідації наслідків приступають підрозділи рятувальних служб, формування медичної служби, пожежні підрозділи АЕС і міста (району), служба охорони громадського порядку, зведені загони (команди) протирадіаційного і протихімічного захисту, а також спеціалізовані відомчі загони АЕС. Починаючи з 1980 року, в областях, де є діючі АЕС, постійно дислокуються окремі мобільні полки ЦО (військові частини), які перебувають у підвищеній готовності і готові до дій у надзвичайних ситуаціях.

Для ліквідації наслідків аварії на АЕС можуть залучатися військові підрозділи Збройних Сил, інженерні та хімічні війська, спеціалізовані формування інших міністерств, відомств. Роботи з локалізації аварій здійснюються в тісному контакті з аварійно-технічними групами АЕС. Тривалість робіт залежить від рівнів радіації на відповідних ділянках. Для учасників ліквідації аварії встановлюються гранично припустимі дози опромінення, ведеться суворий дозиметричний контроль всіх осіб, що перебувають на забрудненій місцевості.

З метою запобігання й обмеження поширення радіоактивного забруднення по території на великих відстанях від місць аварії здійснюється вимірювання радіоактивного забруднення транспортних засобів, захисного одягу і шкірних покривів людей на виходах із зони радіаційної аварії, а також на в'їздах в інші міста і населені пункти. Це завдання вирішується шляхом створення постів контролю, санітарно-обмивальних пунктів і станцій по знезаражуванню техніки.

Дуже важливим заходом є проведення дезактивації доріг, будинків і устаткування АЕС, населених пунктів, народногосподарської техніки. При проведенні робіт з дезактивації в сільських населених пунктах наявність різнотипних будинків і споруд, велика кількість господарських будівель, велика кількість плодів плодово-ягідних дерев і кущів на присадибних ділянках створюють додаткові труднощі. Так, практично не піддаються дезактивації дахи будівель, покриті толем, руберойдом, дранкою, соломою. Тільки розбирання таких дахів і заміна їх дають позитивний ефект. Дезактивація корівників, свинарників можлива тільки після очищення господарських дворів від гною і сміття, які є своєрідним «акумулятором» РР. При дезактивації місцевості, у залежності від ступеня її забруднення, використовуються такі методи, як зрізання ґрунту, орання, перекопування, грейдування, засипання чистим ґрунтом. Одним з найбільш широко використовуваних методів дезактивації в населених пунктах є метод обмивання водою чи мильними розчинами будинків і споруд; дезактивація здійснюється за допомогою авторозливальних станцій чи пожежних машин.

Під час проведення аварійно-відбудовних робіт при використанні автотранспорту на забрудненій території вживаються заходи для зменшення пилоутворення. Особливо важливо проводити ліквідацію пилу в суху літню погоду. Організація ліквідації пилу на ділянках робіт і дорогах покладається на житлово-комунальні господарства міста (району) і відповідні служби ОГ. Для цієї мети використовуються вода або інші сполучні компоненти. Поливання (змочування) не знижує рівня радіації на місцевості, але значно зменшує кількість радіоактивного пилу в повітрі.

Дезактивація транспортної техніки (зниження рівнів забруднення до припустимих значень) здійснюється на стаціонарних пунктах спеціальної обробки (ПуСО), проводиться вона обробкою дезактивуючими розчинами (попередня) і парорідинним методом (основна обробка). Для санітарної обробки людей і дезактивації одягу організовуються стаціонарні обмивальні пункти і

станції знезаражування одягу, які обслуговуються формуваннями спеціальної обробки. З цією метою використовуються лазні, душові установки, рухомі пункти санітарної обробки, пральні, хімчистки. Організовується диспансеризація населення. Медичному обстеженню в обов'язковому порядку підлягають всі, хто перебуває на забрудненій території. Особи, які підлягають диспансерному спостереженню, беруться на облік для проведення періодичних обстежень. Щоб узагальнювати результати спостереження і розробляти наукові рекомендації, створюються банки медико-біологічних даних. Крім диспансеризації, широко використовуються санаторно-курортне лікування і відпочинок у профілакторіях.

Стійке постачання населення питною водою, а також водою для господарських потреб і проведення дезактивації може бути забезпечене бурінням і введенням у дію додаткових артезіанських свердловин, облаштуванням шахтних колодязів, збільшенням потужностей існуючих водопроводів, установленням пересувних насосних станцій для заправлення поливомийних машин, водозабірних колонок.

Обов'язковим є здійснення заходів по запобіганню стікання забрудненої води в річки, озера, ґрунтові води. З цією метою будуються дамби, фільтруючі греблі, закриті шлюзи, відстійники, риються котловани, траншеї.

Дуже важливим завданням у період проведення РІНР на аварійній АЕС і в зонах зараження є підтримання громадського порядку і безпеки дорожнього руху. Складність виконання цих заходів визначається значними розмірами забрудненої території, наявністю великої кількості населених пунктів і розгалуженої мережі доріг. При аварії на АЕС встановлюється охорона 30-кілометрової зони; вхід і в'їзд в неї осіб, не пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії, припиняється. Створюється система контрольно-пропускних пунктів. На закритій території організовується патрулювання населених пунктів з метою виявлення неевакуйованого населення і обліку державного, громадського і особистого майна громадян. Підтримання громадського порядку і забезпечення безпеки руху покладається на органи внутрішніх справ. До цього при необхідності залучаються підрозділи внутрішніх військ.

Можливість аварій на АЕС обумовлює необхідність нових підходів до питань ЦО, до розв'язання завдань по забезпеченню надійного захисту населення і чіткого функціонування системи управління в надзвичайних ситуаціях, до підвищення особистої відповідальності посадових осіб усіх рангів.

Ліквідація наслідків застосування біологічних засобів

Характер заходів щодо ліквідації ВБУ визначається такими його особливостями, як можливість швидкого епідемічного поширення інфекційних хвороб, наявність для кожної з них певного інкубаційного періоду, труднощі індикації бактеріальних засобів і тривала їх збереженість у зовнішньому середовищі. На відміну від інших вогнищ ураження, у яких небезпека для населення з часом безперервно зменшується, небезпека захворювання людей у ВБУ зберігається аж до повної його ліквідації. У зв'язку з цим великого значення набувають, разом з постійним медичним спостереженням, заходи профілактичного і режимного характеру, які попереджають виникнення вторинних вогнищ.

Загальне керівництво ліквідацією ВБУ здійснює начальник ЦО області (міста, району). Медичні заходи організовуються ме

дичною службою у взаємодії зі службою захисту сільськогосподарських тварин і рослин та з іншими службами ЦО.

До основних заходів щодо ліквідації ВБУ належать: біологічна розвідка і визначення виду застосованого збудника; режимні ізоляційно-обмежувальні (карантин або обсервація); протиепідемічні, протиепізоотичні і лікувально-профілактичні, які передбачають постійних медичний нагляд за населенням і ветеринарно-санітарний контроль за сільськогосподарськими тваринами; застосування ЗІЗ; активне виявлення, ізоляція і госпіталізація захворілих і підозрілих на інфекційне захворювання; екстрена і специфічна профілактика; санітарно-гігієнічний контроль за харчуванням і водопостачанням; санітарна обробка населення і знезаражування території, приміщень і техніки; ветеринарна обробка уражених сільськогосподарських тварин.

Для ліквідації ВБУ поряд із силами і засобами медичної служби використовуються сили і засоби інших служб, які опинилися у вогнищі ураження, а в разі потреби у вогнище додатково уводяться військові частини ЦО і формування різного призначення, у першу чергу спеціалізовані протиепідемічні бригади і рухомі протиепідемічні загони.

Біологічна розвідка організовується штабом ЦО міста (району) і відповідною медичною службою. Загальна (неспецифічна) біологічна розвідка покладається на розвідувальні команди та групи формувань і військових частин ЦО. Спеціальна біологічна розвідка здійснюється силами спеціальних груп, що виділяються санітарно-епідеміологічними станціями, протичумними інститутами і станціями, НДІ епідеміологічного і мікробіологічного профілів, а також формуваннями медичної служби і медичних підрозділів військових частин ЦО. Біологічна розвідка здійснюється з використанням особовим складом ЗІЗ і дотриманням запобіжних заходів.

За даними розвідки установлюється факт застосування БЗ, визначається вид застосованих біологічних засобів, оцінюється епідемічна обстановка, готуються пропозиції по використанню сил і засобів у вогнищі ураження і встановленню меж зон карантину чи обсервації.

Карантин являє собою систему режимно-обмежувальних, протиепідемічних та інших профілактичних заходів, спрямованих на повну ізоляцію (локалізацію) ВБУ і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань. Карантин установлюється рішенням начальника ЦО області (краю) у першу чергу у вогнищі ураження; у залежності від обстановки його межі можуть бути уточнені і змінені.

На території (або ОГ), де оголошений карантин, передбачають охорону (оточення) вогнища ураження чи карантинної зони; заборона виходу (виведення) людей і тварин, вивезення будь-якого майна, продуктів харчування, промислової і сільськогосподарської продукції; припинення роботи навчальних закладів, ринків і культурно-масових установ. Вхід (в'їзд) на цю територію може бути дозволений лише спеціальним формуванням ЦО і медичному персоналу для надання допомоги по ліквідації наслідків застосування біологічних засобів.

Об'єкти, які опинилися в зоні карантину і продовжують свою виробничу діяльність, переходять на особливий режим роботи із суворим виконанням протиепідемічних вимог. Робочі зміни розбиваються на окремі групи (по можливості — якнайменші за складом), контакт між ними скорочується до мінімуму. Харчування і відпочинок робітників та службовців організовується групами у спеціально відведених для цього приміщеннях.

У тому випадку, коли встановлений вид збудника не відноситься до групи особливо небезпечних інфекційних хвороб і немає загрози масових захворювань, карантин заміняється обсервацією.

Під обсервацією розуміють проведення у вогнищі ураження ряду ізоляційно-обмежувальних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на попередження поширення інфекційних захворювань. Режимні заходи в зоні обсервації, на відміну від карантину, включають максимальне обмеження в'їзду і виїзду, а також вивезення з вогнища майна без попереднього знезаражування і дозволу епідеміологів; посилення медичного контролю за харчуванням і водопостачанням; обмеження пересування по зараженій території і спілкування між окремими групами людей та деяких інших заходів.

Контроль за дотриманням установлених правил у ВБУ покладається на комендантську службу. На магістральних шляхах організовуються контрольно-пропускні, санітарно-контрольні, ветеринарно-карантинні і приймально-передавальні пункти, що працюють цілодобово.

Основні протиепідемічні заходи у ВБУ: виявлення заражених і хворих людей шляхом подвірних обходів, їх ізоляція, госпіталізація і лікування; дезінфекція одягу, взуття, споруд, техніки, транспорту, приміщень і територій; установлення протиепідемічного режиму роботи медичних установ, підприємств громадського харчування, торгівлі, транспорту; проведення посиленого ветеринарного нагляду за тваринами.

До визначення виду збудника хвороби у ВБУ проводиться загальна екстрена профілактика, що включає в себе застосування антибіотиків широкого спектра дії. Після визначення виду збудника проводяться щеплення й екстрена спеціальна профілактика із застосуванням препаратів, до яких чутливість збудника найвища, а також сульфамідних препаратів і лікувально-профілактичних сироваток.

При ліквідації ВБУ здійснюються протиепідемічні заходи щодо знезаражування місцевості, транспорту, устаткування, виробничих і житлових приміщень, води, продовольства і фуражу; обов'язковими складовими частинами цих заходів є дезінфекція, дезінсекція і дератизація.

Дезінфекція — знищення чи вилучення хвороботворних мікробів і токсинів на об'єктах зовнішнього середовища, на шкірі й одязі.

Дезінсекція — винищування шкідливих комах і кліщів (переносників збудників інфекційних захворювань).

Дератизація — комплекс заходів для боротьби з гризунами — джерелами або переносниками збудників інфекційних хвороб.

Заходи щодо знезаражування ВБУ здійснюються службою санітарної обробки людей і знезаражування одягу та комунально-технічною службою у взаємодії з іншими службами ЦО.

У ліквідації ВБУ значне місце займають попереджувальні заходи, які включають дотримання протиепідемічних і санітарно-гігієнічних правил на виробництві й у побуті; переведення об'єктів народного господарства на суворий протиепідемічний режим роботи; організацію санітарного і лабораторного контролю за об'єктами водопостачання і громадського харчування; своєчасне застосування вакцин і антибіотиків, а також використання ЗІЗ.

Карантин і обсервація знімаються розпорядженням начальника ЦО, який встановив їх, але не раніше проходження максимального терміну інкубаційного періоду (відліченого від часу виявлення останнього захворілого даним видом хвороби) і завершення заключної дезінфекції у вогнищі. Керівництво силами і засобами ЦО здійснюється через допоміжні пункти управління, які розгортаються у ВБУ. У ході робіт з ліквідації вогнища ураження постійно підтримується зв'язок з вищестоящими штабами і службами ЦО.

Особливості проведення РІНР у вогнищі комбінованого ураження

Вогнищем комбінованого ураження (ВКУ) вважається територія, у межах якої в результаті впливу двох чи більше видів ЗМУ та інших засобів нападу відбулися масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин, руйнування й пошкодження будинків і споруд.

Рятувальні роботи у ВКУ характеризуються необхідністю:

• одночасного чи послідовного залучення спеціально підготовлених і оснащених, різних за своїм призначенням сил і засобів, здатних до дій в умовах застосування супротивником різних видів ЗМУ;

• обов'язкового використання усім о. с. військових частин ЦО і формувань ЗІЗ органів дихання і шкіри та забезпечення уражених протигазами;

• проведення режимних ізоляційно-обмежувальних заходів для локалізації вогнища від навколишніх районів;

• проведення екстреної профілактики особового складу, який бере участь у ліквідації вогнища, а також населення, яке опинилося у вогнищі до ураження, шляхом застосування антидотів, радіозахисних препаратів, протибактеріальних та інших засобів;

• організації санітарної обробки людей з урахуванням їх ураження радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними засобами;

• одночасного проведення дегазації, дезінфекції і дезактивації проїздів (проходів), шляхів евакуації, захисних споруд і транспорту;

• термінової евакуації уражених у лікувальні установи, а іншого населення — у безпечні місця.

Рішення на проведення РІНР у ВКУ начальник ЦО області приймає на підставі даних усіх видів розвідки (інженерної, пожежної, медичної, радіаційної, хімічної і біологічної). У цьому рішенні він, крім звичайних питань, додатково визначає пункти розміщення і порядок евакуації населення з районів хімічного і небезпечного радіоактивного зараження; райони карантину й обсервації, терміни їх становлення, порядок забезпечення формувань засобами захисту, а також препаратами для надання допомоги ураженим; ділянки місцевості й об'єкти, що підлягають дегазації, дезактивації чи дезінфекції в першу чергу; обсяг і зміст протиепідемічних, спеціальних профілактичних і санітарно-гігієнічних заходів.

При організації РІНР необхідно враховувати особливості використання різноманіття залучених до робіт сил ЦО. Дії цих сил у вогнищі ураження повинні ретельно узгоджуватися і взаємно забезпечуватися. Особлива увага приділяється постійному обміну даними про обстановку ходу робіт на об'єктах, своєчасному маневру силами і засобами, підтримці зв'язку між органами управління різних ланок і всебічному забезпеченню проведених робіт.

Дії підрозділів військових частин ЦО, формувань загального призначення і служб у ВКУ будуть приблизно такими ж, як і у вогнищах ядерного, хімічного і біологічного ураження. У першу чергу визначають найбільш небезпечний вражаючий фактор, який несе найбільшу загрозу ураження, і вживають термінових заходів щодо запобігання чи зниження до мінімуму його впливу, потім ліквідують наслідки інших факторів.

Зміна сил ЦО, які працюють у вогнищі ураження при наявності біологічного зараження, здійснюється при суворому дотриманні режимних ізоляційно-обмежувальних заходів. Формування і підрозділи, які змінилися, виводяться в райони, визначені в межах зони карантину чи обсервації, де і проводиться їхня спеціальна обробка з урахуванням наявності радіоактивного і (або) хімічного зараження.

При сучасному рівні розвитку ЗМУ і засобів її доставки до цілей значно збільшується обсяг РІНР і потреба в силах, особливо після раптового нападу супротивника. Ускладнюються способи організації і проведення робіт, а це вимагає внесення істотних корективів у плани створення угруповань сил, методи рішення завдань і керування силами. З огляду на зростаючі уражаючі властивості звичайних видів зброї, у планах ЦО необхідно також передбачати підготовку сил для проведення РІНР у випадках масованого застосування супротивником і цими видами зброї. Щоб забезпечити успішне виконання завдань у ході ведення робіт у вогнищах ураження, усі питання, пов'язані з організацією РІНР, повинні бути заздалегідь передбачені і вирішені ще в мирний час.

Зміст і послідовність роботи командира формування з організації і проведення РІНР у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу

Невоєнізоване формування ЦО являє собою групу людей, яка не входить до складу Збройних Сил, укомплектовану згідно зі штатом, оснащену спеціальною технікою і майном і призначену для виконання певних завдань. Формування створюються в мирний час за територіально-виробничим принципом і становлять основу сил ЦО. Комплектування формувань здійснюється з числа робітників, службовців, сільських жителів, студентів, учнів та іншого працездатного населення.

За підпорядкованістю формування підрозділяються на територіальні й об'єктові: ті й інші у свою чергу складаються з формувань загального призначення і формувань служб ЦО (спеціальних формувань).

У мирний час формування використовуються для боротьби з масовими лісовими пожежами, ліквідації наслідків стихійних лих, великих аварій і катастроф. У воєнний час формування будуть проводити РіНР у вогнищах ураження. Частина територіальних і об'єктових формувань і в мирний час перебуває в підвищеній готовності. Укомплектування цих формувань особовим складом, оснащення технікою, автотранспортом і забезпечення майном здійснюється з таким розрахунком, щоб відрив (у разі потреби) людей і техніки від виробництва не призвів до порушення виробничої діяльності ОНГ.

Обов 'язки командира формування по підтримці свого підрозділу в потрібній готовності

Командир формування є прямим начальником усього о. с. формування і несе відповідальність за спеціальну і морально-психологічну підготовку підлеглих, їхню дисципліну, підтримку в постійній готовності до своєчасного виконання завдань, за збереженість техніки, транспорту і майна, безперебійне забезпечення і поповнення формування паливно-мастильними матеріалами, продовольством та іншими видами постачання. Командир формування зобов'язаний:

• знати структуру формування, його завдання і можливості, порядок комплектування особовим складом, автотранспортом, технікою й усіма видами майна;

• знати рівень підготовки, моральні і ділові якості підлеглих, а також рівень підготовки кожного підрозділу формування;

• постійно удосконалювати свої знання з ЦО, організовувати і проводити заняття з о. с. формування з загальної і спеціальної підготовки;

• підтримувати постійну готовність о. с. до виконання майбутніх завдань і високу злагодженість формування;

• керувати роботою формування в надзвичайних ситуаціях і вміти налагоджувати взаємодію з іншими формуваннями;

• домагатися виконання поставлених завдань, виявляти ініціативу й у разі потреби приймати рішення відповідно до обстановки, не очікуючи вказівок старших начальників;

• здійснювати контроль за правильним використанням, змістом і заощадженням майна та спеціальної техніки, періодично особисто перевіряти їх справність і працездатність;

• дбати про забезпечення о. с. формування засобами захисту, стежити за дотриманням заходів безпеки при здійсненні маршів і проведенні робіт;

• вчасно вживати заходів щодо захисту о. с. від уражаючих факторів;

• постійно мати відомості про обліковий склад формування, наявність і стан техніки, пального й інших матеріальних засобів;

• організовувати матеріальне і технічне забезпечення формування;

• заохочувати розумні й ініціативні дії підлеглих.

На допомогу командиру формування призначаються заступники і може створюватися штаб, який є органом управління.

Командир формування і його заступники зобов'язані знати можливі ділянки (об'єкти) робіт і маршрути руху до них; характер забудови району і можливих ділянок (об'єктів) робіт; місця перебування захисних споруд, їхню місткість і технічні характеристики, шляхи підходу до них при руйнуванні будинків і утворенні завалів; виробничі особливості свого підприємства (чи ОГ, на якому потрібно виконувати роботи), характер можливих РІНР; місця зберігання СДОР; розташування комунально-енергетичних мереж і споруд на ділянці (об'єкті) робіт та прилеглої території.

Начальник штабу формування підкоряється командиру і відповідає за організацію і підтримку управління формуванням на належному рівні, за підготовку штабу і підлеглого йому особового складу, їх готовність до виконання завдань, за стан обліку о. с. і техніки усього формування.

Постійна висока готовність формування досягається якісною підготовкою о. с. до виконання майбутніх завдань; укомплектованістю людьми; оснащенням технікою й автотранспортом; забезпеченістю ЗІЗ та іншими матеріальними засобами; утриманням у справному стані і вмілому застосуванні техніки; високою виучкою штабу, командно-керівницького і рядового складів формування і твердим знанням ними особливостей ділянок (об'єктів) робіт; постійним і грамотним керуванням; наявністю необхідних запасів матеріальних засобів і своєчасним їх поповненням.

На основі вказівок вищестоящих начальників командир формування і його штаб розробляють план приведення формування в готовність. У плані визначається:

♦ порядок оповіщення формування в робочий і неробочий час;

♦ місце і час збору особового складу, місце та терміни видачі йому табельного майна й інших матеріальних засобів:

♦ порядок висування і термін прибуття в район збору (розташування) чи проведення робіт;

♦ порядок управління формуванням у періоди збору, приведення його в готовність і висування в район зосередження чи район робіт;

♦ організація комендантської служби;

♦ порядок матеріального і технічного обслуговування.

Місце збору формування звичайно встановлюється на території ОГ. Район збору формувань призначається, як правило, на шляху висування в заміську зону чи до району майбутніх робіт. У район збору формування прибувають у повній готовності до виконання завдань, маючи потрібну техніку, автотранспорт, прилади, ЗІЗ, інструмент та інші засоби матеріального забезпечення. Час, затрачуваний на зосередження в районі збору, включається у встановлений термін готовності.

Управління формуванням полягає в цілеспрямованій діяльності командира і його штабу по підтримці необхідної готовності формування до дій і в керівництві ним.

Порядок роботи командира і штабу залежить від умов обстановки, характеру завдань, поставлених старшим начальником, і наявності часу. Отримавши завдання, командир формування з'ясовує його для себе, оцінює обстановку, приймає рішення, віддає наказ, організовує взаємодію, забезпечення й управління.

Після збору і приведення в готовність формування розташовується в населених пунктах чи на місцевості, що має природні укриття і забезпечує швидке висування в потрібному напрямку.

При зайнятті району розташування командир формування віддає наказ, у якому чітко обумовлює: короткі висновки з оцінки обстановки, завдання формування, порядок розміщення підлеглих підрозділів та інженерного устаткування району, місця збору, порядок виходу формування і шикування його для висування, маршрути руху, сигнали оповіщення і порядок дій по них. У наказі також відбиваються завдання сусідів, задум дій, місце розташування медичного пункту, припустимі дози радіоактивного опромінення особового складу, час готовності до руху, своє місце і місця заступників.

У районі розташування командир формування встановлює порядок, що забезпечує швидке оповіщення і збір підрозділів у призначених місцях, виставляє пости спостереження, організовує комендантську службу і роботи з інженерного обладнання райо

ну. При організації комендантської служби визначає склад наряду, час і місце несення служби, порядок підтримання зв'язку. Комендантські пости здійснюють спостереження за районом розташування і його охорону, стежать за дотриманням о. с. формування встановленого порядку і заходів світломаскування.

Інженерне обладнання району розташування полягає в будівництві ПРУ і пристосуванні існуючих споруд для укриття особового складу, будівництві захисних споруд для пунктів управління і медичного пункту з ізолятором і стаціонаром, влаштуванні укриттів для техніки й автотранспорту, підготовці доріг і колонних шляхів для висування сил і засобів на основні маршрути, обладнанні й устаткуванні пунктів водопостачання.

Основним засобом, що забезпечує управління, є зв'язок, за організацію і підтримку якого несе відповідальність начальник штабу формування. Для зв'язку застосовуються радіо, проводові, рухомі і сигнальні засоби.

Зміст і послідовність роботи командира формування в ході ліквідації наслідків СЛАК

При ліквідації наслідків СЛАК проводяться такі заходи:

• оповіщення формувань ОГ і населення про загрозливі наслідки стихійного лиха (аварії, катастрофи);

• ведення розвідки з метою встановлення ступеня й обсягу руйнувань, визначення розмірів зон пожеж, зараження, можливого затоплення і виявлення інших даних;

• встановлення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека від наслідків СЛАК;

• визначення складу, чисельності сил і засобів, які залучаються до робіт;

• організація управління силами і засобами в районі лиха (аварії, катастрофи);

• організація виведення (вивезення) населення в безпечні місця і його розміщення;

• надання медичної допомоги ураженим і евакуація їх у лікувальні установи, недопущення масових інфекційних захворювань, проведення медичного контролю за забезпеченням населення доброякісною водою і харчуванням, проведення санітарно-гігієнічних заходів;

• організація комендантської служби і підтримка громадського порядку в районах СЛАК і прилягаючих районах;

• організація транспортного, матеріального, технічного і дорожнього забезпечення.

Командир формування і його штаб повинні заздалегідь вивчити і знати можливі ділянки (об'єкти) робіт у випадку виникнення стихійного лиха, сигнали і способи оповіщення про загрозу виникнення лих та інші дані, необхідні для організації і проведення робіт.

На основі даних розвідки командиром (штабом) формування складається план, у якому відбиваються завдання формування на період робіт і порядок їх виконання.

Висування формування до ділянок (об'єктів) робіт виробляється на штатних транспортних засобах (якщо є можливість, можуть залучатися ще й додаткові) безпосередньо з району збору формування після приведення його в готовність. Завдання формуванню ставляться на місці проведення робіт.

Після прибуття на ділянку (об'єкт) робіт командир формування отримує завдання, на підставі якого приймає рішення на виконання всіх заходів і доводить його до підлеглих; у рішенні визначає замисес дій, а саме: який обсяг за видами робіт необхідно виконати; ділянку (об'єкт) зосередження основних зусиль; розподіл сил і засобів; ділянки (об'єкти) робіт, завдання і порядок висування до місць робіт; порядок взаємодії; порядок порятунку і евакуації населення, місця його розміщення після виведення (вивезення) з району лиха; заходи безпеки при проведенні робіт; час початку робіт і порядок зміни; пункт збору після виконання завдання; заходи щодо організації управління і забезпечення.

Командир і штаб формування організовують: розвідку; комендантську службу; витягування людей з-під завалів, палаючих і загазованих будинків та споруд; надання постраждалим першої медичної допомоги й евакуацію їх на медичні пункти чи в лікувальні установи; збір і виведення (вивезення) населення з району лиха (аварії, катастрофи) і зони зараження СДОР. Крім того, вони організовують і проводять необхідні санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи, постачання населення водою, продуктами харчування і предметами першої необхідності; організовують охорону матеріальних цінностей.

Роботи, пов'язані з порятунком людей, проводяться безупинно до повного їх завершення. У ході робіт командир і штаб формування контролюють виконання поставлених і ставлять додаткові завдання. При необхідності організовують маневр силами і засобами, зосереджуючи їх зусилля на досягнення найбільшого успіху в порятунку людей.

. Зміст і послідовність роботи командира формування у вогнищах ураження у воєнний час

Своєчасна організація і швидке проведення РІНР по ліквідації наслідків нападу супротивника є найважливішим завданням командирів і штабів формувань.

Для успішного виконання цього завдання командири формувань повинні вивчити особливості і характеристику можливих ділянок (об'єктів) робіт; знати райони розташування формувань, стан доріг і намічуваних маршрутів руху до ділянок (об'єктів) робіт; забезпечити свої підрозділи схемами чи великомасштабними картами передбачуваних ділянок (об'єктів) робіт з нанесеними на них захисними спорудами й іншими об'єктами, які мають значення для проведення робіт; розробити план приведення формування в готовність.

Завдання на дії у вогнищі ураження командир формування одержує від старшого начальника або через його штаб; осмисливши це і прийнявши рішення, ставить завдання підлеглим підрозділам і організовує їх висування у вогнище ураження.

Штаб формування забезпечує доведення завдань до виконавців, організовує розвідку маршрутів і ділянок (об'єктів) робіт, управління і зв'язок, здійснює контроль за виконанням поставлених завдань.

Зони радіоактивного, хімічного і біологічного зараження обходяться чи долаються за напрямками, що забезпечують найменший ступінь опромінення (зараження) особового складу. Якщо дозволяє обстановка, зони небезпечного РЗ долаються після спаду рівнів радіації.

При підході формування до вогнища ураження командир на підставі даних розвідки й особистого спостереження уточнює завдання формуванню; визначає найбільш доцільні прийоми і способи їх виконання, порядок використання машин та інших засобів механізації, місця їхнього розгортання, а також порядок використання засобів захисту; визначає шляхи і порядок виходу о. с. і техніки до місць робіт та вживає заходів щодо забезпечення їх своєчасного просування.

Розвідка на ділянці (об'єкті) робіт формування визначає рівні РЗ, відшукує входи й аварійні виходи захисних споруд, встановлює характер руйнування останніх і стан людей, що знаходяться в них, місця і характер аварій на комунально-енергетичних і технологічних мережах.

У першу чергу проводяться роботи з улаштування проїздів і проходів до захисних споруд, пошкоджених і зруйнованих будинків, де можуть бути потерпілі, а також до місць аварій, без ліквідації яких ускладнене або навіть неможливе проведення РІНР.

Командири формувань, перебуваючи на ділянках (об'єктах) робіт, визначають способи витягування потерпілих з-під завалів і порядок транспортування їх на медичні пункти, здійснюють керівництво діями о. с. при виконанні інших невідкладних робіт.

Особлива увага повинна бути приділена організації захисту о. с. і техніки від вражаючих факторів ЗМУ. З цією метою командир формування встановлює і доводить до відома підлеглих:

• порядок ведення радіаційної, хімічної і біологічної розвідок;

• сигнали оповіщення про безпосередню загрозу нападу супротивника, про радіоактивні, хімічні і біологічні зараження і порядок дій по них;

• обсяг і терміни інженерного обладнання району розташування;

• порядок проведення дозиметричного, хімічного і бактеріологічного контролю;

• заходи безпеки при діях у зонах руйнувань, пожеж, катастрофічного затоплення і заражень;

• які сили і засоби виділяються для ліквідації наслідків застосування супротивником ЗМУ і порядок їх використання;

• місце і час проведення спеціальної обробки.

Дії формування у вогнищі комбінованого ураження організовуються з урахуванням наявності пожеж, руйнувань, радіоактивного, хімічного і біологічного заражень. До встановлення виду застосованих біологічних засобів усі заходи організовуються в режимі захисту від особливо небезпечних інфекційних хвороб. При наявності СДОР формування забезпечуються ізолюючими протигазами чи відповідними даному типу отруйної речовини промисловими протигазами. У залежності від характеру вогнища комбінованого ураження, головні зусилля розвідувальних підрозділів направляються на встановлення типу (групи), концентрації і напрямку поширення хмари парів ОР чи СДОР, способів застосування і встановлення виду збудника інфекційних хвороб, меж зон хімічного і біологічного зараження.

При проведенні РІНР у ВЯУ командир формування організовує дозиметричний контроль, який передбачає визначення доз опромінення особового складу, характеру і ступеня небезпеки зараження техніки, води, продовольства та інших матеріальних засобів РР.

Час перебування о. с. на місцевості, зараженій РР, визначається командиром формування з урахуванням доз зовнішнього

опромінення, які не призводять до зниження працездатності (такими є: при однократному опроміненні протягом перших чотирьох діб — 50 рад, при багаторазовому опроміненні протягом перших 10—30 діб — 100 рад, протягом трьох місяців — 200 рад). Цей час може бути обмежений припустимим часом перебування людей у ЗІЗ з урахуванням метеорологічних умов (в основному температури повітря).

Визначення доз опромінення о. с. формування проводиться груповим та індивідуальним методами. Облік доз покладений на командирів формувань. Дані про сумарну дозу опромінення о. с. подаються у вищестоящі штаби ЦО.

Контроль за зараженням особового складу, продовольства, води, техніки й інших матеріальних засобів радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними засобами організовується з метою визначення необхідності проведення спеціальної обробки формувань, можливості використання продовольства, води й інших матеріальних засобів і перевірки повноти проведення знезаражування.

Заходи безпеки при проведенні РіНР

Перед проведенням РІНР командири формувань зобов'язані роз'яснити о. с. характерні особливості майбутніх дій, ознайомити його з порядком проведення робіт і правилами безпеки та суворо стежити за їх дотриманням усіма підлеглими. Конкретні заходи безпеки на ділянці (об'єкті) робіт вказуються о. с. одночасно з постановкою завдань.

У ході рятувальних робіт пересування машин, евакуація уражених і населення організовуються по розвіданих шляхах. Небезпечні місця відгороджуються, біля них виставляються добре видимі попереджувальні знаки чи регулювальники. Забороняється проводити роботи поблизу будинків, що загрожують обвалом.

Для забезпечення безпеки проведення робіт на місцевості, зараженій РР, необхідно дотримувати встановлений режим, що регламентує максимально припустимий час перебування на цій території, з урахуванням часу перебування в дорозі з районів розташування у вогнище ураження і назад.

Контроль за величиною отриманої о. с. дози здійснюється за допомогою індивідуальних дозиметрів. Зниження вражаючої дози може бути досягнуто проведенням комплексу заходів, основними з яких є:

♦ змінність роботи і суворе дотримання встановленої для кожної зміни тривалості перебування на зараженій місцевості;

♦ забезпечення необхідних захисних властивостей споруд для відпочинку в районах розташування;

♦ використання ізолюючого одягу і ЗІЗ;

♦ дотримання правил поведінки в зоні РЗ.

Тривалість роботи кожної зміни залежить від рівня РЗ місцевості і заданої припустимої дози опромінення.

Для укриття о. с. відпочиваючих змін у районах розташування і дій використовуються будинки і споруди, які мають найбільші захисні властивості.

З метою зменшення імовірності ураження радіоактивними випромінюваннями у вогнищі ураження о. с. забороняється працювати без рукавиць, пити, курити і вживати їжу на відкритих ділянках зараженої території. При проведенні робіт у ЗІЗ шкіри ізолюючого типу слід враховувати такі припустимі терміни перебування людей у них:

♦ при температурі повітря від +24 до +20° С — 40—50 хв.;

♦ при температурі повітря від +19 до +15° С — 2 год.;

♦ при температурі нижче +15 С — 3 год. і більше. Використання екрануючих комбінезонів, змочених водою, збільшує час постійного перебування в захисному одязі в 2-3 рази.

При ліквідації аварій, що відбулися з викидом СДОР, і при знезаражуванні отруйних і агресивних рідин, розлитих з пошкоджених ємкостей і сховищ, до місця аварії слід підходити тільки з навітряної сторони в ізолюючих протигазах і захисному одязі.

Будинки і споруди, що загрожують обвалом, обрушуються.

Роботи в задимлених і загазованих приміщеннях, у колодязях і колекторах підземних магістралей чи під водою обов'язково виконуються групами в складі 2-3 чол., один із яких призначається старшим. Забороняється визначати наявність газу в підвалах, колекторах за допомогою відкритого вогню. Спуск людей у колодязі, колектори і підвали пошкоджених будинків, не перевірені на загазованість, здійснюється в ізолюючих протигазах з дотриманням заходів страховки.

Аварійно-відновлювальні роботи на електричних мережах здійснюються тільки після їх знеструмлення і вживання необхідних заходів відповідно до правил електробезпеки.

При гасінні нафтопродуктів і роботі в зонах пожеж (високих температур) о. с. повинний використовувати спеціальні засоби захисту і бути попереджений про встановлені сигнали небезпеки

і напрямки виходу; тривалість роботи має становити 10—20 хв. із перервами між входами в зону від однієї до двох годин.

При організації рятувальних робіт у зонах затоплення о. с. формування повинен бути підготовлений до робіт на воді, сповіщений про встановлені сигнали небезпеки і знати шляхи відходу у випадку інтенсивного підвищення рівня води.

У нічний час і при поганій видимості організується освітлення ділянок (об'єктів) робіт, у небезпечних місцях виставляються ліхтарі з червоним світлом.

Особовий склад формувань повинен уміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при будь-яких надзвичайних ситуаціях і у будь-якій обстановці.

Забезпечення життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях

Організація життєдіяльності населення в екстремальних умовах є комплексом заходів, спрямованих на створення і підтримку нормальних умов життя, здоров'я і працездатності людей. Він включає: • управління діяльністю робітників та службовців, усього населення при загрозі і виникненні надзвичайних ситуацій; • захист населення і території від наслідків аварій, катастроф, а також стихійних лих; • забезпечення населення питною водою, продуктами і предметами першої необхідності; • захист продуктів, сировини, фуражу, джерел води від радіаційного, хімічного і бактеріологічного зараження; • забезпечення житлом і працевлаштуванням; • комунально-побутове обслуговування; • медичне обслуговування; • навчання населення способам захисту і діям в умовах надзвичайних ситуацій; • розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного і бактеріологічного зараження; • санітарну обробку; • знезаражування території, споруд, транспортних засобів, устаткування, готової продукції;

Організація життєдіяльності в екстремальних умовах

• підготовку сил і засобів та ведення РІНР у районах лиха і вогнищах ураження;

• забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, порядок поведінки;

• морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних ситуаціях;

• заходи, спрямовані на попередження чи ослаблення для людей екологічних наслідків надзвичайних ситуацій;

Виконання всіх цих заходів організовується виконавчою владою і органами управління цивільної оборони відповідного рівня. Безпосередніми виконавцями цих заходів є керівники підприємств, установ і організацій.

Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах ЦО і виконуються як у період загрози, так і після виникнення надзвичайної ситуації.

Одним з головних питань є забезпечення населення продуктами, питною водою і предметами першої необхідності, а в холодну пору — і теплом.

Порядок забезпечення населення продуктами, водою, предметами першої необхідності в умовах надзвичайних ситуацій визначається відповідними постановами Кабінету Міністрів України і в першу чергу вказівками та інструкціями Міністерства торгівлі Мінагропрому, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства житлово-комунального господарства.

Підприємства побутового обслуговування міст, відповідно до плану ЦО, вивозять устаткування в заміську зону (район розселення) і готують підприємства (організації) для обслуговування населення, особливо для санітарної обробки людей і знезаражування одягу, якщо виникла така необхідність.

Організацію інформації населення при виникненні надзвичайних ситуацій вирішує Міністерство зв'язку України, Державний комітет з телебачення і радіомовлення, їхні територіальні організації, місцеві органи влади й органи управління ЦО.

Своєчасна і правдива інформація про реальну обстановку в країні, області, районі, місті і на об'єкті виключає виникнення і поширення неправдивих слухів, а головне, додає впевненості людям.

На об'єктах господарювання організація і проведення багатьох заходів здійснюється за участю місцевих органів державної влади. Це стосується насамперед заходів щодо всебічної підготовки заміської зони, організації евакозаходів, навчання населення

використовувати засоби і способи захисту, діяти в умовах надзвичайних ситуацій.

Тимчасове розселення евакуйованих у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного зараження, хімічного ураження при аваріях чи катастрофах на радіаційно чи хімічно небезпечних об'єктах, а також запобігання загибелі у випадках катастрофічного затоплення районів проживання населення.

В місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (при необхідності) колективні засоби захисту. Якщо укриттів недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво, пристосування наявних підвалів, гірничих виробок, для чого залучається все працездатне населення, в тому числі й евакуйоване.

Велике значення має забезпечення у місцях розселення евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг медичного обслуговування.

Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої необхідності здійснюється службою торгівлі і харчування ЦО сільського району (району, куди евакуюється населення). Перші дві доби населення повинне харчуватися запасами продуктів, привезених із собою. При їх відсутності харчування здійснюється через систему суспільного харчування або в родинах, куди вони підселюються.

Харчування особового складу невоєнізованих формувань ЦО здійснюється рухомими пунктами харчування і нерухомих пунктів продовольчого забезпечення служби торгівлі і харчування. Безпосередньо організовують харчування особового складу формувань заступники командирів формувань з матеріального забезпечення. При відсутності часу (неможливості) на готування гарячої їжі видається сухий пайок.

Під час роботи у вогнищах радіаційного зараження видача гарячої їжі і сухих пайків здійснюється відповідно до встановлених норм. Готування і прийом гарячої їжі організовується на незара-женій території чи на місцевості з рівнем радіації, який не перевищує 1 Р за годину (1 Р/год).

При радіації від 1 до 5 Р/год готування і приймання їжі здійснюється тільки в закритих приміщеннях. При радіації понад 5 Р/год особовому складу невоєнізованих формувань замість гарячої їжі видається сухий пайок у герметичному упакуванні.

У районах, заражених отруйними речовинами, дозволяється готувати і приймати їжу тільки в спеціальних приміщеннях, обладнаних фільтровентиляційними установками.

У районах, заражених бактеріальними засобами готування і приймання їжі дозволяється тільки після ретельної дезінфекції території, кухонь і устаткування, а також повної санітарної обробки потерпілих.

Медичне обслуговування покладається на існуючу систему лікувальних установ у місцях розселення:

• лікарні;

• поліклініки;

• медичні пункти;

• аптеки.

їх робота у надзвичайних ситуаціях значно ускладнюється, бо крім хворих загального захворювання можуть надходити люди, уражені радіоактивними речовинами, отруйними речовинами, бактеріальними засобами. Значно зростає роль надання само- і взаємодопомоги.

При аварії на АЕС додатково обладнуються місця для госпіталізації людей з ознаками променевої хвороби, для надання медичної допомоги населенню на маршрутах евакуації й у районах розселення лікарні підсилюються бригадами, у складі яких обов'язково повинні бути лікарі-радіологи. Особлива увага приділяється попередженню епідемій інфекційних захворювань серед населення. Для проведення цих робіт створюються санепідб-ригади. Для санобробки населення використовуються дезінфекційно-душові установки і стаціонарні санітарно-обмивальні пункти.

На випадок загибелі людей під час надзвичайних ситуацій ритуальні послуги здійснюються за рахунок держави.

З вищевказаного видно, наскільки важлива роль служб торгівлі і харчування цивільної оборони і їх формувань. Вони створюються за рішенням виконкомів області, міських і районних рад (держадміністрацій) на базі організації державної і кооперативної торгівлі.

Начальником державної служби призначається міністр торгівлі України, обласних служб призначаються начальники управлінь торгівлі. Начальники служб здійснюють керівництво силами і засобами служб безпосередньо, через начальників штабів, органи управління ЦО і структурні організації, керівниками яких є начальники служб.

Завдання служби торгівлі і харчування:

• забезпечення гарячим харчуванням і сухими пайками особового складу невоєнізованого формування в період підготовки і ведення РІНР, а також потерпілого (ураженого) населення, що перебуває в загонах першої медичної допомоги;

• забезпечення санітарно-обмивальних пунктів (СОП), пунктів спеціальної оробки (ПуСО) і загонів першої медичної допомоги обмінним фондом одягу, взуття і білизни;

• планування, організація і координація дій рухомих підрозділів торгівлі і харчування для забезпечення особового складу не-воєнізованих формувань ЦО продуктами харчування і предметами першої необхідності;

• здійснення заходів щодо захисту на підприємствах запасів продуктів харчування й інших матеріальних засобів від радіоактивних речовин, отруйних речовин і біологічних засобів;

• здійснення контролю за підготовкою й оснащенням рухомих пунктів для роботи у польових умовах.

Частина завдань забезпечення ЦО вирішується структурними підрозділами державної і кооперативної торгівлі.

Порядок розрахунку за продукти харчування встановлюється особливим розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Дата добавления: 2014-01-04