Основні концепції праворозуміння

План.

1. Основні концепції право розуміння.

2. Сутність права.

3. Поняття і ознаки права.

4. Право в суб’єктивному та об’єктивному розумінні.

Рекомендована література:

1. Крестовська Н.М., Матвєєва Л.Г. Теорія держави і права: Елементарний курс. Видання друге. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008.

2. Колодій А.М., Копєйчиков В.В. Теорія держави та права. Навч. посібник.-К., 1995.

3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник/ Пер. з рос.- Харків: Консум, 2001.

4. Акопян Д.А. Юридическое (нормативное) и этическое (нравственное) понимание права // Правоведение. — 2005. — №6. —С. 220-231.

5. Брезгулевская Н.В. Обсуждение концепции реалистического позитивизма: круглий стол «Проблемы правопонимания» // Правоведение. — 2005. — С. 13—20.

6. Дамирли М.А. К новой концепции исторического познания права // Правоведение. — 2003. — № 3 (248). — С. 159-169.

7. Козлихин И.Ю. О нетрадиционных подходах к праву // Правоведение. — 2006. — № 1. — С. 31-40.

8. Козюк М.Н. Модели правопонимания// Новая правовая мысль. — 2003. — № 2 (3). — С. 2-5.

9. Мартышин О.В. Метафизические концепции права // Гос. и право. — 2006. — № 2. — С. 64-71.

10. Нерсесянц В.С. Право — математика свободы. — М.: Юрист, 1996. — 280 с.

11. Байтин М.И. Сущность права: Современное нормативное правопонимание на грани двух веков. — 2-е изд., доп. — М.: Издательский дом «Право и государство», 2005. — 543 с.

12. Колодій А.М. Принципи права України. — К.: Юрінком Інтер, 1998.

13. Коростей В. Про функції права // Право України. — 2004. —№9. — С.124.

14. Луць Л.А., Фулей Т.І. Деякі аспекти впровадження загальнолюдських принципів права в юридичну практику України // Держава і право. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. — Вип.20.

15. Крестовська Н.М. До питання про функції ювенального права// Актуальні проблеми держави і права. 36. наук. праць. — Одеса: Юрид.літ, 2003. — Вип.21. — С.180-185.

16. Поляков А.В. Постклассическое правоведение и идея коммуникации //Правоведение. — 2006. — № 2 — С 26-43.

17. Проблеми ценностного подхода в праве: Традиции и обновление / Ред. кол. В.Г. Графский и др. — М., 1996 — 90 с.

18. Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность. — 2-е изд., стереотип. — Одесса: Юрид.літ., 2006. — 166 с.

19. Оборотов Ю.Н. Традиции и новации в правовом разви-тии. — Одесса: Юрид. літ., 2001. — С.95-108.

20. Чиркин В.Е. Общечеловеческие ценности, философия права и позитивное право // Право и политика. — 2000 — №8.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає регулятивний аспект вираження сутності права?
2. З яких елементів складається зміст праворозуміння?
3. Ознаки і властивості права.
4. Соціально-політичний зміст права.
5. В чому виражається спеціально-юридичний зміст права?

На даний момент право розглядають, як правило, в трьох аспектах:

- загальнообов’язкові норми, закони, діяльність судових та інших юридичних установ, тобто мова йде про реалії, з якими людина стикається в своєму практичному житті;

- особливо важке соціальне утворення, таке ж як держава, мистецтво, мораль;

- явище світобудови порядку – одне з проявів життя людей.

Багатозначність визначень поняття «право» пояснюється:

а) особливостями його пізнання, що пов’язано з відокремленим визначенням якостей, ознак права і недооцінки інших якостей;

б) великою кількістю проявів права, яке може існувати у формі правових норм, у формі ідей і уявлень про право, у формі суспільних відносин, які породжують норми права і потім залежать від цих же норм.

В залежності від того, які з вище названих форм притримуються ті чи інші дослідники, склались три різні підходи до права, до його розуміння: нормативний, моральний і соціологічний.

При нормативному підході право розглядається як система правил, які регулюють людську поведінку, в той же час виходять з держави і охороняються нею. Нормативне право розуміння основується на теорії позитивного права, яке ототожнює право і закон. Державна влада є джерелом права. Людини має права в силу їх закріплення в актах держави, а не в силу своєї природи. Таким чином, тільки норми законів є істинним правом.

Позитивним в даному підході є те, що він: фіксує за допомогою норм права кордони дозволеної і недозволеної поведінки; вказує на прямий зв'язок права і держави, його загальнообов’язковість; підкреслює формальну визначеність, тобто закріплення правил поведінки в нормативних правових актах держави.

Але нормативний підхід має і недоліки: визнається правом тільки те, що виходить від держави, і не приймаються природні права людини; підкреслюється роль суб’єктивного фактору у формуванні права, тобто створюється ілюзія, начебто прийняття закону досить для вирішення любих соціальних проблем; не розкривається дія права, його рушійні сили, регулятивні якості, в тому числі його зв'язок з суспільними відносинами. Інакше говорячи, не розкриває право «в дії».

Моральний (філософський) підхід до розуміння права основується на теорії природного права, яке має свої корні в політико-правових вченнях XVII – XVIII ст..

З позиції природного права останнє трактується як ідеологічне явище (ідеї, уявлення, принципи, ідеали), які відображають ідеї справедливості, свободи людини і формальної рівності людей.

Моральний підхід признає важливим началом права, правової матерії її духовне, ідейне, моральне начало, тобто уявлення людей про право. Правові норми можуть правильно чи неправильно відображати ці ідеї. Якщо норми законодавства відповідають природному існуванню людини, не суперечать природним його правам, то тоді вони складають право. Інакше говорячи, рядом із законодавством, тобто правом, яке закріплено в законі, існує вище справжнє право як ідеальне начало, яке відображає справедливість, свободу і рівність в суспільстві. Тому право і закон можуть не співпадати.

Моральний (філософський) підхід має як позитивні якості, так і негативні. Головним його позитивом – є визнання в якості права належної даному суспільству міри свободи і рівності, як виразника загальних(абстрактних) принципів і ідей моральності, фундаментальних прав людини, справедливості, гуманізму, інших цінностей. На цю ідею повинен орієнтуватися законодавець, який при прийнятті нових норм права повинен виходити із природних прав людини. Іншим позитивом цього підходу заклечається в тому, що він розрізняє право і закон. Не любий закон є правовим.

Недоліками підходу є:

1) розпливчате уявлення про право, оскільки «високі, але абстрактні ідеали при всій їх значущості самі по собі не можуть замінити владного нормативного регулятора відносин між людьми, слугує критерієм правомірної і неправомірної поведінки» (проф.. М.І. Байтин);

2) неоднакове розуміння учасниками суспільних відносин таких цінностей, як справедливість, свобода, рівність;

3) негативна дія на відношення до закону, законності, виникнення правового нігілізму;

4) можливість суб’єктивної і навіть довільної оцінки громадянами, посадовими особами, державними, суспільними органами законів і других нормативних правових актів. Оцінюючи ту чи іншу норму як ту, що суперечить природним правам людини, громадянин чи інший суб’єкт може відмовитися на цій основі від її виконання.

Соціологічний підхід в розумінні права віддає перевагу діям чи правовідносинам. Причому правовідносини протиставляються нормам права, створюють центральну ланку в правовій системі. Право – це не те, що задумано і записано, а те що отримано в дійсності, в практичній діяльності адресатів норм права. Норми права являють собою тільки частину права, а право не зводиться до закону. Представники соціологічного підходу розрізняють право і закон. Власне право складають правовідносини і правопорядок, який складається на їх основі.

Право зафіксоване в законах, і право, яке фактично створюється на практиці, відрізняється так же, як живе право відрізняється від мертвого. Розпорядження закону становляться нормами права, коли вони фактично застосовуються на практиці. Законодавець не створює нову норму права – вважав представник соціологічної школи початку ХХ ст. Е. Еріх, а закріплює лише те, що склалося на практиці.

При соціологічному підході до розуміння права надається велика увага судовій і арбітражній практиці, свобода суддівських поглядів, вивченню ефективності правових норм і юридичної практики. Але соціологічна школа має і недоліки:

1) є небезпека розмивання поняття права: воно стає невизначеним;

2) виникає небезпека свавілля зі сторони судових і адміністративних органів, тобто любі дії державного апарату і посадових осіб будуть визнаватися правом;

3) ігнорується той факт, що право – це не сама діяльність суб’єктів, а регулятор їх діяльності, суспільних відносин.

Моральний і соціологічний підходи до права утворюють так називаємо широке розуміння права, а нормативний – вузьке.

З практичної точки зору найбільш застосовується нормативний підхід до права: він відрізняється простотою, ясністю, доступністю, а головне – орієнтує на виконання законності, пріоритет законів перед іншими нормативними актами. Крім того, нормативне розуміння права розкриває роль права як владного регулятора суспільних відносин.

Інші підходи до розуміння права також мають практичне значення, так як орієнтують на додержання прав людини і на облік дії права, його ефективності.

У вітчизняній юридичній науці було запропоновано сформулювати інтеграційний, або синтетичний, підхід до права, який об’єднує всі вище вказані підходи. Проф.. В.К.Бабаєв визначає право як систему нормативних установок, які спираються на ідеї людської справедливості і свободи, в більшій частині які виражаються в законодавстві і регулюють суспільні відносини.

Дата добавления: 2014-01-04