Лідерами партії були В. Винниченко, І. Мазепа, С. Петлюра, М. Порш

Лідери партії -Г. Ковалевський, П. Христюк, М. Шраг, О. Севрюк - були молодими людьми.

Восени 1917 р. у ній перебувало близько 75 тис. чоловік.

Завдан­ням Центральної Ради було проголошено об'єднання всіх українських сил.

Меншовики та есери вважали ради тимчасовими революційними органами до скликання Установчих зборів.

Ради — революційна форма самоорганізації робітництва, солдатських і селянських мас в умовах відсутності досвіду демократичної боротьби.

Єдиного керівного центру в Україні вони не мали.

Значним впливом у радах користувалися більшовики. По мірі погіршення си­туації в країні їх вплив зростав.

Більшовики розглядали ради як орган революційної диктатури і прагнули створювати ради всіх рівнів – від місцевих до загальнодержавних, до яких згодом мала б перейти влада в державі.

2. Виникнення Української Центральної Ради,її керівництво, партійний склад

і політична програма.

Українська Центральна Рада виникла 4 (17) березня 1917 р. як національне представництво українського наро­ду в результаті угоди між ТУП (яке стояло на позиціях автономії України в складі Росії) і Братством самостій­ників на чолі з Миколою Міхновським ( котре проголосило курс на повну державну незалежність України).

Головою Ради був обраний професор М. С. Грушевський, його заступниками — Дмитро Анто­нович і Дмитро Дорошенко.

Центральна Рада звернулася з відозвою «До українського народу», у якій закликала збері­гати спокій, обрати нових людей в органи самоврядування, будувати вільне життя.

1. Найбільш численною в Центральній Раді стала Україн­ська партія соціалістів-революціонерів (УПСР), яка оста­точно сформувалася в квітні 1917 р.

За своїм характером вона була селянською революційно-демократичною партією, що виступала за «соціалізацію» землі (тобто перехід її в руки народу і поділ земельних ділянок серед селянства за тру­довою нормою).

До УПСР офі­ційно вступив і М. Грушевський. Під впливом УПСР знахо­дилася Українська селянська спілка («Спілка») - досить впли­вова організація сільських кооператорів.

2. Другою за чисельністю партією в Центральній Раді була Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), котра стояла на правосоціалістичних позиціях бли­зьких до російських меншовиків.

Програма УСДРП передба­чала

- соціалістичну перспективу розвитку,

- перетворення Росії на демократичну федеративну республіку,

- автоно­мію України в її складі,

- соціальні гарантії з боку держави,

- націоналізацію землі і створення великих державних госпо­дарств і т.д.

Позиції УСДРП у керівництві україн­ським визвольним рухом істотно послабляло взаємне супер­ництво її лідерів - В. Винниченка, який неодноразово схилявся до співробітництва з більшовиками і більш правого С. Пет­люри.

У цей період у складі партії було близько 5 тис. чоловік.

У червні 1917 р. на конгресі Товариства Українських поступовців (ТУП) була відновлена його діяльність, перервана після революції 1905-1907 рр. Партія прийняла більш «модну» назву Української партії соціалістів-федералістів,

однак, насправді вона мала буржуазно-ліберальний характер і була близькою до російських кадетів.

Дата добавления: 2014-01-04