Визначення сукупного рейтингу комерційного банку

Сукупній рейтинг є узагальненою оцінкою і розрахувати його до­сить просто. Бали за п'ятьма компонентами підсумовуються і діляться на 5. Результат округляється до цілого числа:

1,0—1,4 — до 1 — рейтинг сильний;

1,6—2,4 — до 2 — задовільний;

2,6-3,4 — до 3 — посередній;

3,6—4,4 — до 4 — граничний;

4,6—5,0 — до 5 — незадовільний.

Банки рейтингу 1 мають наступні характеристики:

• Фінансове положення надійне щодо всіх аспектів;

• Знайдені проблеми можна розв'язати в процесі поточної роботи;

• Фінансовий стан не викликає у органів нагляду приводу для занепокоєння.

• Фінансовий стан стійкий до змін і проблем, що відбуваються в
економіці або банківському секторі;

Банки, які одержали рейтинг 2, або задовільний, мають наступні характеристики:

В основному у всіх аспектах фінансовий стан надійний;

- Знайдені проблеми може вирішити керівництво банку;

- Фінансове положення загалом стабільне, отже, банк в змозі при­ стосуватися до умов економічної кон'юнктури і роботи банківського сектора, що змінюються;

- Заклопотаність органів нагляду обмежується фіксацією виявлених в ході перевірки або аналізу звітності проблем, які може вирішити кері­вництво банку;

Банки, що одержали рейтинг З, або посередній, мають наступні характеристики:

• Банк ослаблений у фінансовому і операційному відношенні, а та­кож допущені порушення законів і нормативних актів;

• Фінансовий стан має тенденцію до погіршення, якщо економічні умови або ситуація у банківському секторі розвиватимуться несприят­ливо; фінансовий стан, ймовірно, погіршиться, якщо не будуть вжиті негайні заходи по виправленню ситуації або вжиті заходи не будуть до­статньо ефективними;

• Фінансовий стан викликає особливе занепокоєння у органів на­гляду.

Банки, що одержали рейтинг 4, або граничний, мають наступні ха­рактеристики:

• Виявлено безліч недоліків у фінансовій діяльності;

• Ознаки нестабільного положення, які не усуваються належним чином;

• Якщо не будуть вжиті заходи по виправленню ситуації, стан банку може погіршитися до такого ступеня, що поставить під сумнів можли­вість його існування;

• Є ознаки, що свідчать про небезпеку потенційного банкрутства;

• Банк потребує пильного спостереження і контролю з боку органів нагляду, а також потрібен докладний план дій з вирішення наявних проблем і усунення недоліків.

Банки, що одержали сукупний рейтинг 5, або незадовільний, мають наступні характеристики:

• Існує високий ступінь вірогідності банкрутства в найближчому майбутньому; є ряд серйозних недоліків;

• Положення настільки критичне, що потрібна негайна фінансова допомога власників банку або інших фінансових джерел;

• Якщо не вжити оперативних заходів з виправлення ситуації або надання фінансової підтримки, ймовірно, потрібно буде здійснити злиття банку з іншою банківською установою, його придбання або по­ чати процедуру його ліквідації.

Таким чином, за допомогою системи рейтингу САМЕL можна суди­ти про фінансовий стан банку, його положення серед інших банків.

4. Міжнародний банківський нагляд

У кінці 1974 р. під егідою Банку міжнародних розрахунків (БМР) на основі укладеної 10-ма розвиненими країнами угоди (так званий Базельський конкордат) був створений Комітет регулювання та нагляду за банківською діяльністю (Committee on Banking Regulation and Supervisory Practices), який частіше називають Базельський комітет з банківського нагляду (Basel Committee on Banking Supervision). На даний час до складу Базельського комітету входять представники центральних банків або інших органів банківського нагляду (у разі, якщо наглядові функції не входять до компетенції центрального банку) Бельгії, Великобританії, Німеччини, Іспанії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, США, Франції, Швейцарії і Японії.

З липня 2006 р. Головою Комітету є Президент Банку Нідерландів, його заступником – Суперінтендант фінансових інститутів Канади.

Комітет проводить чотири пленарних засідання на рік, як правило, у Банку міжнародних розрахунків у Базелі, де розміщена штаб-квартира постійного Секретаріату Комітету чисельністю 15 осіб. У структурі Комітету є також близько 25 технічних та спеціальних робочих груп, які регулярно проводять наради.

Питаннями протидії відмиванню доходів та фінансування тероризму займається Група з регулювання міжнародної банківської діяльності, до складу якої входять члени Базельського комітету та Офшорної групи банківських наглядів (ОГБС).

Комітет не має офіційних наднаціональних повноважень у сфері регулювання наглядової діяльності, і його висновки та рішення не мають обов’язкової юридичної сили. Комітет розробляє загальні норми та принципи банківського нагляду, а також рекомендації із впровадження передового досвіду у даній сфері.

При цьому передбачається, що відповідні національні власті приймуть необхідні заходи законодавчого або іншого характеру для впровадження рекомендацій Комітету, які оптимально відповідають конкретним національним умовам. Метою діяльності Комітету є сприяння зближенню підходів різних країн у сфері банківського нагляду, задача досягнення глибокої гармонізації національних норм та правил не ставиться. У той же час у своїй діяльності з усунення прогалин у міжнародному наглядовому режимі Комітет керується двома основними принципами: жодна іноземна банківська установа не повинна бути поза наглядом і нагляд повинен бути адекватним.

Комітет всіляко заохочує розвиток співробітництва між своїми членами та наглядовими органами інших країн, якому, зокрема, сприяють Міжнародні конференції органів банківського нагляду, що проводяться раз на два роки.

Як було відмічено раніше, Базельському комітету належать авторство першого набору міжнародних стандартів у сфері протидії відмиванню доходів, прийнятого у 1988 р. у вигляді Декларації про запобігання злочинному використанню банківської системи з метою відмивання грошових коштів. У Декларації викладені основні принципи та процедури, які повинні бути введені адміністрацією банку з метою сприяння боротьбі з відмиванням доходів, включаючи встановлення особи клієнта та співробітництво з правоохоронними органами.

У 1997 р. Комітет опублікував «Основні принципи ефективного банківського нагляду», які охоплюють широке коло питань, включаючи протидію відмиванню доходів, та використовуються як керівництво до дій органами банківського нагляду у більшості країн світу. У спільній групі, яка розробляла «Основні принципи», брали участь, окрім членів Комітету, представники наглядових органів 7 країн, включаючи Гонконг, Китай, Мексику, Росію, Таїланд, Чехію та Чилі.

Один із 25 основних принципів (15-й) передбачає перевірку органами банківського нагляду наявності у банку адекватних регламентів, положень та інструкцій (включаючи суворі правила «Знай свого клієнта»), які сприяють дотриманню високих етичних та професіональних норм у фінансовому секторі та запобіганню навмисного або ненавмисного використання банку кримінальними елементами.

Правила «Знай свого клієнта» («ЗСК»), іменовані також «Належною перевіркою клієнта» («НПК»), являються найважливішою частиною основи ефективної системи ПВД/ФТ кожної країни.

У доповнення до «Основних принципів» Базельський комітет у 1999 р. видав Методологію основних принципів, яка містить обов’язкові та додаткові критерії оцінки дотримання кожного із 25 принципів.

У травні 2001 р. Комітет опублікував документ про основні елементи Заяви про співробітництво між органами банківського нагляду, положення якого рекомендується використовувати для встановлення відносин, в тому числі у формі меморандуму про взаєморозуміння, між органами банківського нагляду різних країн (а також, якщо це можливо, між органами банківського нагляду та іншими органами фінансового регулювання).

У жовтні 2001 р. Базельський комітет прийняв докладний документ за принципами ЗСК, названий «Належною перевіркою клієнтів банками». Ці принципи ЗСК базуються на Заяві про запобігання та основному принципі №15, але мають більш конкретні вказівки щодо основних елементів норм ЗСК.

У даному документі настійно рекомендується прийняти та реалізувати рекомендації FATF та вказується на необхідність відповідності принципів ЗСК рекомендаціям FATF.

14 грудня 2001 р. представники центральних банків та наглядових органів країн «десятки» зібрались у Міжнародному банку розрахунків для обговорення заходів із запобігання використання фінансової системи для фінансування тероризму, включаючи питання, пов’язані з обміном фінансовою інформацією між різними юрисдикціями.

12 березня 2002 р. Базельський комітет схвалив пропозиції, підготовлені за результатами цієї зустрічі, включаючи продовження зусиль з розповсюдження стандартів, встановлених у опублікованій у жовтні 2001 р. доповіді Комітету «Належна перевірка клієнтів банками». Крім того, Комітет заявив, що продовжить вивчення досвіду банківських наглядів та інших державних органів у сфері обміну інформацією про банківські операції терористів та терористичних організацій з метою виявлення необхідності у вжитті додаткових заходів.

У червні 2003 р. Базельський комітет, Міжнародна асоціація страхових наглядів і Міжнародна організація комісій з цінних паперів опублікували спільну заяву про заходи, вжиті у кожному із відповідних секторів для протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму. У цьому документі є викладення загальних стандартів ПВД/ФТ, які підлягають застосуванню у всіх трьох секторах, а також огляд проблем та способів їх вирішення по кожному сектору. У подальшому цей документ доопрацьовувався, у тому числі при підготовці до Спільного форуму цих міжнародних організацій у Сіднеї (Австралія) в листопаді 2004 р.

У квітні 2006 р. Базельський комітет опублікував для ознайомлення та коментарів оновлені редакції «Основних принципів» та «Методології», які повинні бути затверджені на черговій Міжнародній конференції органів банківського нагляду у Мехіко (Мексика) у жовтні 2006 р.

Як відомо, стан банківської системи є індикатором економічних процесів на національному та глобальному рівні. Свідченням цьому може бути ефект, який відбувся після банкрутства одного з провідних світових банків Lehman Brothers Holdings, що стало поштовхом до фінансової кризи. Тому її оздоровлення, тобто банківської системи, є каталізатором та необхідною умовою відновлення економічного зростання.

Для зміцнення стійкості банківської системи важливу роль відіграє ефективне регулювання. В умовах глобалізації особливої актуальності набувають директиви та рекомендації наднаціональних фінансових регуляторів, які знаходять своє відображення в національному законодавстві певної країни в адаптованому вигляді. Це в свою чергу сприяє координації економічної політики, направленої на подолання наслідків світової фінансової кризи.

Одним з таких документів, який направлений на регулювання світової банківської системи є «Міжнародна конвергенція щодо вимірювання та вимог до капіталу» Базельського комітету по банківському нагляду, яка в банківському лексиконі вживається як угода Базель-1 та угода Базель-2. Проте в листопаді 2010 р. в Сеулі на Саміті Великої Двадцятки (G20) було ухвалено нові положення, які отримали назву Базель-3. Фактично вони є продовженням та вдосконаленням угод Базель-1 та Базель-2.

Згідно нової угоди буде збільшено розмір статутного капіталу з 2% до 4,5%. Причому банки будуть змушені створювати додаткові «заморожені» резерви, так званий буферний капітал у розмірі 2,5% від статутного капіталу банку після відрахування дивідендів. У випадку, коли банки не будуть дотримуватись даної вимоги, вони будуть вимушені знижувати виплату бонусів своїм працівника та дивідендів власникам. Таким чином необхідний розмір статутного капіталу по відношенню до активів, зважених на ризик буде становити 7%, тобто дорівнювати сумі мінімального значення та розміру буферного капіталу. Капітал першого рівня буде збільшено з 4% до 6%. З урахуванням буферного капіталу ця норма становитиме 8,5%.

Реалізація нових стандартів означає для багатьох банків необхідність залучення нових ліквідних коштів, в першу чергу за рахунок емісії акцій.

5. Міжнародна платіжна система SWIFT

Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій (Society for Worldwide Interbank Financial Telekom­municatoin — SWIFT) було засноване в 1973 р. Метою створення системи була розробка швидкодіючої й надійної мережі для передачі банківської інформації при суворому контролі і захисту від несанкціонованого доступу. SWIFT спочатку створювалась лише як міжбанківська система. З часом розвиток стандартизації в галузі міжнародної торгівлі цінними паперами зробив доцільним доступ до мережі небанківських закладів. З 1987 р. постановою загальних зборів членів товариства доступ до мережі дозволено брокерським і ділерським конторам, клірінговим і страховим компаніям, а також фірмам, що працюють з цінними паперами.

SWIFT належить до транспортних систем, бо забезпечує тільки передачу і доставку повідомлень учасникам системи, не виконуючи при цьому розрахункових операцій, пов’язаних з їх бухгал­терськими проведеннями. Тобто SWIFT не виконує клірінгових функцій, а є лише глобальною міжбанківською телекомунікаційною мережею.

Система SWIFT працює 24 години на добу і 365 днів на рік. Якщо відправник і одержувач повідомлення працюють в мережі одночасно, то його доставка займає не більше 20 сек. Кількість учасників системи постійно збільшується. Станом на квітень 1998 р. кількість країн-учасників становила 174, повних членів — 2959, неповних членів (sub-member) — 2590, учасників — 604, всього користувачів — 6153.

Організаційну структуру SWIFT наведено на рис. 10.4.

Законодавча влада SWIFT належить Генеральній асамблеї — загальним зборам представників всіх банків, що мають акції. Засідання асамблеї проводиться раз на рік.

Виконавчим органом SWIFT є Рада директорів, яка щорічно переобирається. Оперативне керівництво Радою директорів виконує Голова Ради директорів. До складу Ради директорів входять представники країн (чи групи країн).

Рис. 10.4. Організаційна структура SWIFT

До складу SWIFT входять відділи: адміністративний, фінансовий, експлуатації обчислювальної техніки, обслуговування та ін. Стосунки з банками-клієнтами підтримуються головним чином через відділ обслуговування, директор якого очолює групу менеджерів, які несуть відповідальність за стан справ в регіоні. Зокрема, на них покладаються такі функції:

· перевірка готовності країни до підключення її банків до SWIFT;

· координація діяльності SWIFT в регіоні, включаючи і оперативні вирішення питань у випадку аварійних ситуацій;

· маркетинг програмно-технічних засобів і засобів зв’язку, що експлуатуються в системі.

Акції розподіляються лише між банками—членами SWIFT пропорційно обсягу операцій, які проводять за допомогою телекомунікаційної мережі. Якщо член товариства представляє собою країну, банки якої ще не користуються послугами мережі, то йому надається одна акція, а решта тоді, коли банки приступлять до експлуатації системи. При виході з товариства вартість акцій повертається.

Дата добавления: 2014-01-04