Загальний огляд Окремих держав Океанії

План

Країни Австралії і Океанії

І Океанії

Країни Австралії

Вінниця

1. Австралія.

· Особливості розміщення населення, найбільші міські агломерації.

· Особливості економічного розвитку.

· Географія промисловості, сільського господарства, транспорту і ресурсів.

· Етнічна карта регіону.

· Роль країни в МГПП. Зовнішні зв’язки.

Самостійна робота

1. Океанія.

· Специфіка ЕГП.

· Роль Нова Зеландія і острівні країни Тихоокеанського регіону.

· Політична карта.

· Особливості розвитку малих острівних держав.

1. Австралія.

У країні — значний рівень урбанізації, близько 80 % австралійців проживають переважно в містах. Великими містами країни є порти Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен.

Канберра — місто, спеціально побудоване для виконання функцій столиці. За релігійним складом австралійці — християни. Незначна частина аборигенів зберігає релігійні звичаї свого народу.

Господарство. Австралія — високорозвинута індустріально-аграрна держава, яка входить до десятки найбільш розвинутих країн світу. Найбільше місто Австралії - Сідней. Там проживають близько 4 млн осіб. Перша колонія переселенців-каторжан була заснована в 1778 р. Нині це велике індустріальне місто, поблизу якого виросла широка приміська промислова зона із центрами металургійної, машинобудівної, хімічної, харчової, легкої промисловості. Це також історичний і культурний центр Австралії з відомою на весь світі Сіднейською оперою.

Прискореному розвитку її економіки сприяли такі чинники: поступове об'єднання розрізнених територій в єдину державу, широкий приплив іноземного капіталу, наявність значних мінеральних і земельних ресурсів, розташування країни поза регіонами воєнних конфліктів. Крім нафти, континент повністю забезпечений сировиною для потреб власної промисловості.

Паливно-енергетичний комплекс працює на власному вугіллі, довізних нафті та газі. Електроенергію виробляють переважно ТЕС. ГЕС є лише в гірській частині, де річки не пересихають, та на острові Тасманія.

Гірничодобувна промисловість добре розвинута і має світове значення. Її продукція становить значну частину експорту країни. Австралія посідає 1-ше місце в світі за видобутком бокситів, свинцю, опалів. Тут також видобувають залізну та уранову Н золото, алмази. Родовища залягають уздовж узбережжя або поблизу сприяє вивозу сировини.

На відміну від видобувної продукцію обробної промисловості використовуй ють для внутрішніх потреб.

Чорна металургія представлена комбінанатами повного циклу. Найбільші центри - Ньюкасл, Вуллонгонг, Порт-Кембла.

Кольорова металургія має достатню сировинну базу. Розвинуто виробництво алюмінію, що орієнтується на власні боксити, родовища яких є найбагатшими у світі. Найбільші центри виробництва алюмінію - Бем-Вей, Гладстон, міді - Порт-Кембла, поліметалів — Порт-Пірі, золота, платини - Мельбурн, Порт-Кембла.

Хімічна промисловість Австралії останнім часом набуває стрімкого розвитку. Виробляють хімікати, кислоти, вибухівки, мінеральні добрива. Нафтохімія та хімія органічного синтезу розвиваються в портах (Сідней, Мельбурн, Перт). Тут зосереджено й виробництво пластмас і синтетичних смол.

Машинобудування сформувалося на достатній металургійній базі. Воно охоплює підприємства з виробництва автомобілів, сільськогосподарських машин, залізничного устаткування, суден, електротехнічного машинобудування.

Целюлозно-паперова промисловість працює як на власній, так і на довізній сировині. Центри промисловості — Сідней, Мельбурн, Гобарм.

Легка промисловість представлена шкіряно-взуттєвими, трикотажними і вовняними виробництвами, які тяжіють до споживача.

Харчова промисловість забезпечується місцевою сільськогосподарською сировиною. Її продукція повністю задовольняє власні потреби і становить значну частину експорту держави, тому найбільші підприємства розташовано в портах. У харчовій промисловості розвиваються такі галузі: м'ясна, молочна, борошномельна, цукрова, консервна.

Сільське господарство Австралії характеризується наявністю великої кількості фермерських господарств. Для посушливих і північних районів країни характерним є застосування екстенсивних методів господарювання. Інтенсивні методи переважають у південно-східній та південно-західній частинах країни. У сільському господарстві переважає твaринництво, його продукція становить 70%. Велику рогату худобу розводять у тропічних і субтропічних регіонах країни. Вівчарство традиційно розвивається в посушливій частині країни-Австралія посідає 1-ше місце в світі за поголів'ям овець і за обсягом експорту вовни. Птахівництво зосереджено поблизу великих міст. На птахофабриках розводять курей, качок, індиків, страусів. Розвинуто бджільництво, свинарство, конярство. Промислом крокодилів, перлин, черепах займаються в районі Великого Бар 'єрного рифу. Із зернових перевагу віддають пшениці, яка займає 55 % посівної площі. Головний ареал її вирощування — південний схід. Це "пшеничний пояс» Австралії, довжина якого — близько 300 км. Вирощують також ячмінь, сорго, овес, рис, кукурудзу. Культивують картоплю, капусту, цукрову тростину, ананаси, банани, манто, цитрусові, абрикоси, персики, сливи, яблука.

Транспорт. Оскільки Австралія віддалена від інших регіонів світу, то для неї важливе значення має міжконтинентальний транспорт. У вантажообігу близько 50 % припадають на морський транспорт. Але власний флот Австралії незначний. Великі порти розташовані на південно-східному узбережжі (Брісбен, Ньюкасл, Сідней, Мельбурн, Перш). Добре розвинутий авіаційний транспорт. Країна має близько 400 аеропортів, де передбачено постійні рейси майже в усі куточки світу.

Протяжність залізниць — понад 40 тис. кілометрів, але вони нерівномірно розподілені по окремих регіонах країни, тому їх частка у вантажо- і пасажироперевезеннях поступово зменшується.

Набуває значущості автомобільний транспорт. З року в рік збільшується кількість шляхів з твердим покриттям. Автопарк Австралії становить близько 10 млн легкових і З млн вантажних автомобілів. Добре розвинутий трубопровідний транспорт.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Експорт Австралійського Союзу становлять рідкісні метали, продукція машинобудування, продукти сільського господарства (пшениця, м'ясо, цукор, фрукти, вовна, бавовна, шкіра). Основні зовнішньоторговельні партнери — Японія, США, Велика Британія. Країна імпортує устаткування, транспортні засоби, хімічну продукцію, товари легкої промисловості, продукти харчування (чай, каву, какао) тощо. З Україною встановлено дипломатичні відносини.

Самостійна робота

Океанія.

Загальні відомості. Океанія охоплює 13 незалежних держав: Нова Зеландія, Фіджі, Самоа, Папуа-Нова Гвінея, Маршаллові Острови, Федеративні штати Мікронезії, Соломонові Острови, Тувалу, Тонга, Палау, Науру, Вануату, Кірибаті та ін. Загальна площа Океанії (суходолу) 1,3 млн квадратних кілометрів, кількість населення — 11 млн осіб. Усі незалежні країни Океанії є членами ООН, і більшість з них - Британської Співдружності націй. Для більшості країн Океанії характерною є республіканська форма правління на чолі з президентом.

Географічне положення. Острови Океанії розташовані в центральній та південно-західній частинах Тихого океану, між 29° пн. ш. і 53° пд. ш. та 130' сх. д. і 109° зх. д. Традиційно Океанію поділяють на 3 історико-етнографічні області Меланезію, яка лежить у західній частині Океанії, Полінезію, що простяглася від південного заходу до сходу, і Мікронезію, яка займає північно-західну частину Океанії.

Природні умови і ресурси. Майже всі острови Океанії лежать в екваторіальному і тропічному кліматичних поясах і лише Нова Зеландія — у субтропічному. Ізольованістю островів зумовлений бідний, але своєрідний і неповторний органічний світ. На островах немає хижаків, отруйних змій. Там багаті лісові ресурси і чимало цінних порід дерев: кокосова і сагова пальми, хлібне і динне дерева, каучуконоси, деревоподібні папороті. Мінеральні ресурси Океанії вивчено недостатньо. Виявлено родовища нафти, міді, залізної руди, марганцю, платини (Папуа-Нова Гвінея), нікелю (Нова Каледонія), срібла (Папуа-Нова Гвінея, Фіджі, Нова Зеландія), кам'яного вугілля (Нова Зеландія).

Населення. Більша частина населення проживає в Меланезії (5 млн) і Полінезії (4,5 млн), решта (близько 500 тис.) — у Мікронезії. Природний приріст населення — 2 % за рік. Місцеве населення Океанії становлять папуаси, меланезійці, мікронезійці, полінезійці. В результаті змішування цих етносів виникли науруанці. У Новій Зеландії аборигени — маорі — становлять лише 1 % усіх жителів. Майже в усіх країнах Океанії панівною релігією є християнство — католицизм і протестантство. Проживають також представники інших релігій, а на деяких островах збереглися традиційні вірування населення.

Нова Зеландія — держава, що розташована на двох великих островах — Північному і Південному, які розділені протокою Кука, та на чисельних малих — у південно-західній частині Тихого океану. Її площа становить 270 тис. квадратних кілометрів, населення — близько 3,9 млн осіб. 80% населення — нащадки переселенців з Британських oстровів. Столиця Нової Зеландії — Веллінгтон. Державною мовою є англійська. Країна є членом Британської Співдружності націй, ООН, ОЕСР. Нова Зеландія має аграрно-сировинну спеціалізацію. На світовий ринок вона постачає продукти тваринництва, алюміній, деревину, паперові вироби і рибопродукти. Основна галузь, на якій базується місцева економіка, — обробна промисловість. Нова Зеландія належить до економічно високорозвинутих країн.

Маршаллові Острови розташовані в центрально-західній частині Тихого океану. їх площа — 181 км2. Населення (мікронезійці) налічує близько 76 тис. осіб. Столиця — Маджуро. Держава є членом ООН. Вона експортує продукцію сільського господарства і рибальства, спеціалізується на вирощуванні кокосових пальм, бананів, папаї, хлібного дерева, коренеплодів. Має значні доходи від туризму. За економічними показниками належить до слаборозвинутих країн.

Папуа-Нова Гвінея розташована в західній частині Тихого океану. Офіційна назва країни — Незалежна Держава Папуа-Нова Гвінея. Її площа — 463 тис. квадратних кілометрів. Населення — 5 млн осіб; це різні етноси меланезійців і папуаси. Столиця — Порт-Морсбі. Країна є членом ООН і Британської Співдружності націй. Основна спеціалізація економіки — сільське господарство. Є розвідані запаси нафти, видобувають мідь, цинк, срібло і золото, заготовляють промислову деревину. Належить до економічно слаборозвинутих країн. Експортує продукцію гірничорудної галузі (нафту, золото, мідь), тропічну деревину, каву, какао, банани, коренеплоди.

Самоа розташована у південно-західній частині Тихого океану. Офіційна назва держави — Незалежна Держава Самоа, її площа — 2,8 тис. квадратних кілометрів. Населення — близько 178 тис. осіб. Це саманці, полінезійці, незначна частина європейців. Столиця — Апіа. Країна є членом ООН, Британської Співдружності націй. На світовий ринок вона постачає кокосову олію, какао, копру і деревину. Економічно є слаборозвинутою.

Фіджі —острови, які розташовані на південному заході Тихого океану. Офіційна назва держави — Республіка Фіджі, її площа — 18 тис. квадратних кілометрів. Населення становить 856 тис. осіб. Столиця — Сува. Країна є членом ООН. Вона — важливий виробник і експортер тростинного цуіфу, бананів, рису, копри, промислової деревини, золота. Економічно є слаборозвинутою.

Федеративні Штати Мікронезії — острівна країна, розташована в західній частині Тихого океану, загальна площа - 707 км2, населення становить 135 тис. осіб. Столиця — Палікір. Основою економіки є сільське господарство. Тут вирощують кокосову пальму, цукрову тростину, батат, маніок, займаються скотарством і рибальством. Країна — член ООН, економічно є слаборозвинутою.

Тонга — острови в південно-західній частині Тихого океану. Офіційна назва держави — Королівство Тонга. Площа країни - 748 км2, населення - 106 тис. осіб, це полінезійці. Столиця — Нукуалофа. Експортує на світовий ринок копру, банани, кокосову олію, зернові, овочі, морепродукти і ваніль. Має значні доходи від туризму. Країна — член Британської Співдружності націй, економічно є слаборозвинутою.

Дата добавления: 2014-01-04