Поліетнічність країни як чинник, що визначає наявність міжетнічних відносин, які потребують державного регулювання

Структуроформуюча роль етногеографічного чинника в політичних процесах найбільш рельєфно виявляється на рівні держави та її підрозділів, засвідчуючи органічну і генетичну зв’язаність політичних і етнонаціональних компонентів, які у єдності творять етнополітичну систему держави. Оскільки важливе системоформуюче значення і в структурі етнічних спільнот, і у структурі держави мають власне територія, а також територіальні співвідношення і процеси, то кожна етнополітична система є своєрідною територіально-етнополітичною (геоетнополітичною) системою.

Держава поліетнічна — держава, на території якої водночас проживає кілька етносів. У вузькому, тобто спеціальному, розумінні цього терміну мова йде про державу, створену двома або більшою кількістю етносів за умов, коли ці етноси або рівноправні (Швейцарія, Бельгія), або коли один з етносів має панівний стан у державі (колишні Російська, Австро-Угорська чи Британська імперії). У більш широкому розумінні цього терміну поліетнічними є фактично усі сучасні держави, бо кожна з них включає щонайменше кілька (найчастіше значну кількість) етноменшинних груп.

З іншого боку, тобто більш широкого розуміння поліетнічності держав, правомірно говорити про перманентно оновлювану поліетнічність. Це пояснюється тим, що, з одного боку, цілком природною є поступова асиміляція, розчинення етнодисперсних груп у корінному етносі, але, з іншого боку, зростаюча відкритість держав сучасного світу полегшує (а деякою мірою і стимулює) міграційні процеси, завдяки чому в багатьох державах виникають нові етнодисперсні групи або оновлені генерації колишніх.

Сьогоднішня динаміка економічного та політичного життя народів, а також зростаюче усвідомлення цінності етнічної культури дають підстави вважати, що у майбутньому все людство перетвориться на поліетнічну цілісність.

З огляду на невідповідність етнічної і політичної карт світу, територіальна організація етнонаціональної сфери більшості держав є синтезом територіальних структур окремих етнічних спільнот і груп. Поліетнічність держави (як складний і своєрідний феномен розвитку геоетнополітичних взаємин) визначається не самим фактом наявності представників різних етнічних спільнот, а множинністю ареалів корінних етнічних територій. Беручи в основу типологічні відмінності територіальної організації етнонаціональної сфери держав, враховуючи загальні кількісні співвідношення етнонаціональних спільнот та історичні етногеографічні передумови, нами виділяються такі основні типи держав за особливостями етнонаціональної структури населення: 1) моноетнічні держави, в основі яких етнічна територія одного етносу за незначної частки (до 10%) етнічних меншин і малих корінних народів; 2) переважно моноетнічні держави, понад 80% території яких – ареал розселення одного етносу за наявності порівняно невеликих ареалів компактного розселення етнічних меншин та малих корінних народів; 3) держави з наявністю двох домінуючих етнічних ареалів за порівняно незначної частки (до 10%) етнічних меншин - переважно двоетнічні держави; 4) поліетнічні держави з наявністю трьох і більше ареалів корінних етносів за кількісного переважання (понад 65%) одного з них; 5) поліетнічні держави з наявністю трьох і більше ареалів корінних етносів за відсутності домінуючого (понад 65%) переважання одного з них; 6) поліетнічні держави колонізаційного (переселенського) типу із расово змішаним населенням і порівняно великою часткою аборигенів; 7) поліетнічні держави колонізаційного типу із расово змішаним населенням і порівняно невеликою часткою аборигенів (до 10%).

Водночас в обгрунтуванні типу етнополітичної системи держави пріоритетніше значення мають співвідншення у ієрархії та розміщенні різних етнополітичних центрів та регіонів, з урахуванням того, як утворилися сучасні держави (чи шляхом етнонаціонального самовизначення та етнополітичної інтеграції, чи внаслідок деколонізації етнічно різнорідних територій, чи шляхом трансформації середньовічних династичних держав і колишніх імперій). З огляду на це, виділяються такі типи етнополітичних систем держав світу: 1) національні держави з єдиним етнополітичним центром; 2) національні держави з етнонаціонально-територіальними автономіями; 3) федеративні держави, організовані за переважно етнонаціональним чи етнонаціонально-територіальним принципом; 3) держави колонізаційного типу з європейським культурним ядром, що сформувались як політичні нації; 4) держави колонізаційного типу із значною часткою аборигенного населення чи населення африканського походження, що формуються як політичні нації; 5) держави Африки і Азії, що утворилися на основі колишніх колоніальних володінь з етнічноскладним, але етнокультурно спорідненим складом населення, що формуються як політичні нації; 6) держави Африки і Азії, що утворилися на основі колишніх колоніальних володінь з етнічнострокатим і різнорідним етнонаціональним складом населення, несформованими і неокресленими етнополітичними системами.

Порівняльний аналіз етнополітичних тенденцій у різних регіонах світу підтверджує, що саме система національних держав та етнонаціональних федерацій – це найбільш оптимальна і природна форма територіально-політичної організації людського суспільства.

Дата добавления: 2014-01-04